Рішення

від 23.04.2024 по справі 477/1385/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1385/23

Провадження №2/477/123/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року Жовтневий районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого у справі судді Глубоченка С.М.

за участі секретаря судового засідання Резуник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської сільської ради Миколаївської області

про визнання права власності на спадкове майно

в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою у якій просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та фактично на день смерті успадкував спірний будинок після смерті своєї матері ОСОБА_3 .

В обґрунтуванняпозову вказує,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померїї чоловік ОСОБА_2 .Після смертічоловіка позивачзвернулася доприватного нотаріусаМиколаївського районногонотаріального округуМиколаївської областідля отриманнясвідоцтва проправо наспадщину наспадкове майно,до якогосеред іншогомайна,ввійшовжитловий будинок АДРЕСА_1 , який на підставі договору купівлі-продажу від 06 листопада 2020 року належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки ОСОБА_2 подавши заяву до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті своєї матері, вважався таким спадкоємцем що спадщину прийняв, то вказаний будинок увійшов до складу спадщини, що відкрилася після його смерті.

Однак позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок, з тих підстав, що правовстановлюючий документ, який посвідчував право померлої ОСОБА_3 на майно, не відповідає вимогам встановленим законодавством України. Для захисту своїх особистих майнових прав та спадкових прав після смерті чоловіка ОСОБА_1 змушена звернутись до суду.

Ухвалою суду від 22 серпня 2023 року провадження у справі відкрито та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 28 листопада 2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання 23 квітня 2024 року, позивач ОСОБА_1 , будучи повідомлено про час та місце розгляду справи не з`явилася, подавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві та просила їх задовольнити.

Відповідач Шевченківська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області в судове засідання свого представника не направила, жодної заяви та клопотання з приводу даного позову до суду не подала.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності досліджені докази, суд установив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

21 червня 1997 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , внаслідок чого змінила своє прізвище ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, серії НОМЕР_1 , виданого 21 червня 1997 року Шевченківською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області.

Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого 08 червня 2021 року Вітовським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , виданого 07 березня 1998 року Шевченківською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області, у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_6 .

За викладеного вбачається, що внаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 в силу положень статті 1261 ЦК України були спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 .

Згідно частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини або відмови від її прийняття, встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 та частина перша статті 1273 ЦК України).

Відповідно до статті 1273ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до довідки Шевченківської сільської ради сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 24 червня 2021 року №1018, ОСОБА_2 на момент смерті був зареєстрований та проживала в будинку АДРЕСА_1 . На день смерті у будинку за вказаною адресою були зареєстровані та проживали, зокрема, і його дружина ОСОБА_1 та сина ОСОБА_6 .

Зі змісту спадкової справи №121/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вбачається, що 31 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 .

Цього ж дня, ОСОБА_6 своєю заявою. відмовився від прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті його батька ОСОБА_2 .

Отже, позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , першої черги за законом, яка в силу статей 1261, 1268, 1269 ЦК України, прийняла усю спадщину після його смерті.

До складу спадщини, у відповідності до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У свою чергу як встановлено судом, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 від матері ОСОБА_3 та батька ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_4 , виданого 20 травня 1975 року.

Відповідно ж до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_5 , виданого 10 липня 2020 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Шевченкове Миколаївського району Миколаївської області.

Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина.

Зі змісту спадкової справи №169/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_3 , звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до довідки Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 06 жовтня 2020 року №1935, ОСОБА_3 на день смерті була зареєстрована по АДРЕСА_2 та інших осіб зареєстрованих разом з нею у вказаному будинку не було.

За вказаного, саме ОСОБА_2 , будучи єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 спадщину що залишилася після її смерті прийняв повністю, однак оформити свої спадкових прав щодо майна не встиг та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до положень статті 1218 ЦК України. до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, до якого ввійшло майно, яке останній в тому числі, успадкував внаслідок прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3 , подавши серед іншого і документи, що підтверджували належність останній на праві власності житлового будинку, набутого нею за договором купівлі-продажу від 06 листопада 1999 року.

У свою чергу, приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області за заявою ОСОБА_1 на ім`я останньої видано свідоцтва про право на спадщину за законом на низку об`єктів нерухомості, що ввійшли до спадкової маси після смерті ОСОБА_2 , які серед іншого ним було також успадковані після смерті матері ОСОБА_3 , однак листом від 23 травня 2023 року за №265/02-14/121-2021 позивача повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, який ОСОБА_3 набула в результаті укладання договору купівлі-продажу від 06 листопада 1999 року, з огляду на невідповідність його вимогам законодавства України.

Так, згідно пункту 4.18. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

З наданих позивачем матеріалів, зокрема договору купівлі-продажу від 06 листопада 1999 року, вбачається, що ОСОБА_3 на підставі цивільно-правової угоди, укладеної між нею та ОСОБА_8 набула право власності на житловий будинок по АДРЕСА_3 .

Оскільки відмова нотаріуса в видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_1 свідчить про невизнання цього права, вона звернулася до суду за захистом своїх прав та таке право підлягає судовому захисту з огляду на таке.

Згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06 листопада 2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, в даному випадку на момент виникнення у спадкодавця права власності, правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно зі статтею 153 ЦК УРСР, який діяв на момент укладення правочину, за яким ОСОБА_3 набула у власність житловий будинок, та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 22 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 227 ЦК УРСР, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу, договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСР встановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно статті 14 Закону УРСР «Про державний нотаріат» від 25 грудня 1974 року №3377-VІІІ в редакції, яка діяла на час укладення спірного договору купівлі-продажу житлового будинку, до повноважень виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад народних депутатів у населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, належало право посвідчувати угоди (договори, довіреності та ін.), крім договорів про надання у безстрокове користування земельних ділянок для спорудження індивідуальних житлових будинків і угод, які стосуються майна, що знаходиться за кордоном, або прав, які мають бути здійснені за кордоном.

Стаття 2 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад депутатів трудящих, затвердженою Наказом Міністра юстиції УРСР № 1/5 від 19 січня 1976 року передбачено, що нотаріальні дії у виконавчих комітетах міських, селищних, сільських Рад народних депутатів трудящих вчиняють голова, заступник голови або секретар виконавчого комітету, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради трудящих покладено вчинення нотаріальних дій.

Право продажу майна, відповідно до статті 225 ЦК УРСР, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Зі змісту договору купівлі-продажу житлового будинку від 06 листопада 1999 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 вбачається, що остання за 5000 крб. продала належний їй житловий будинок по АДРЕСА_3 . Вказаний договір посвідчено секретарем виконавчого комітету Шевченківської сільської ради народних депутатів Жовтневого району Миколаївської області та зареєстровано в реєстрі за №395.

Відтак, оскільки договір купівлі-продажу посвідчений повноважною особою сільської ради, то він укладений з дотриманням вимог ЦК 1963 року та є дійсним, оскільки обов`язок щодо перевірки поданих для укладання угоди документів було покладено у цьому випадку на уповноважену особу сільської ради, якій делеговано відповідні повноваження у сфері реєстрації та посвідчення угод щодо нерухомого майна.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що померла ОСОБА_3 у встановленому законом порядку набула право власності на житловий будинок по АДРЕСА_3 , а тому такий будинок ввійшов до складу спадщини, що відкрилася внаслідок її смерті та був фактично успадкований її сином ОСОБА_2 .

Крім того, судом також враховується і те, що об`єктом спірних правовідносин, тобто предметом спору у цій справі, є нерухоме майно, яке відповідно до наданих позивачем доказів раніше розташовувалося по АДРЕСА_3 .

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19 травня 2016 року №1377-VІІІ «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Жовтневий район Миколаївської області перейменовано на Вітовський район.

Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» утворено Миколаївський район (з адміністративним центром у місті Миколаїв) у складі територій Березанської селищної, Веснянської сільської, Воскресенської селищної, Галицинівської сільської, Коблівської сільської, Костянтинівської сільської, Куцурубської сільської, Миколаївської міської, Мішково-Погорілівської сільської, Нечаянської сільської, Новоодеської міської, Ольшанської селищної, Очаківської міської, Первомайської селищної, Радсадівської сільської, Степівської сільської, Сухоєланецької сільської, Чорноморської сільської, Шевченківської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

При цьому, за змістом наданих позивачем відомостей про технічну інвентаризацію житлового будинку, вбачається, що з часу набуття ОСОБА_3 у власність спірного будинку було здійснено зміну назв вулиць, з огляду на що, спірне нерухоме майно на даний час знаходиться в АДРЕСА_1 .

За такого, під час розгляду справи судом встановлено, що померла ОСОБА_3 набула право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , а нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на цей житловий будинок у зв`язку з тим, що спадкоємцем не надано належним чином оформлений правовстановлюючий документ.

У судовому засіданні повністю знайшов своє підтвердження факт, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, відповідно до статті 1221 ЦК України, яка у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак отримати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок не змогла з поважних причин.

Відповідно до норм частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Положення частини першої статті 392 ЦК України, передбачають право власника майна пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки усудовому засіданніповністю знайшовсвоє підтвердженняфакт,що позивачє спадкоємцемпершої чергиза закономпісля смертісвого чоловіка ОСОБА_2 ,яка спадщинуприйняла,однак отриматисвідоцтво проправо наспадщину незмогла зповажних причин,суд дійшоввисновку,що позовнівимоги обґрунтованіі підлягаютьзадоволенню вповному обсязі,що відповідаєспособам судовогозахисту,передбачених статтею 16 ЦК України.

Згідно частини дев`ятої статті 141 ЦПК України судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Жовтневий районний суд Миколаївської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ;

відповідач Шевченківська сільська рада Миколаївської області, 57263, с. Шевченкове Миколаївського району Миколаївської області, вул. Шевченка, 34, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 26490929.

СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО