Рішення

від 19.03.2024 по справі 490/11962/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/11962/23

н\п 2/490/1180/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Черновій Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Біржа нерухомості «Едвайс-Конульт», про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, -

В С Т А Н О В И В:

До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява від ОСОБА_5 , який представляє інтереси позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Біржа нерухомості «Едвайс-Конульт», в якій представник просить ухвалити рішення, яким визнати договір купівлі-продажу житлового будинку з приналежними йому будівлями та спорудами, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зареєстрований Біржею нерухомості «Едвайс-Консульт» за №973 від 26.04.1999 року, та в подальшому зареєстрований КП «ММБТІ» за №40 від 07.05.1999 року дійсним.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 року визначено головуючого по справі суддю Шолох Л.М.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.12.2023 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання сторони у справі не з`явилися з невідомих суду причин. Представник позивача подав до суду заяву, у якій просив суд провести розгляд справи за його відсутності зазначаючи при цьому, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Враховуючи думку представника позивача, який просить розглядати справу за його відсутності суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, які не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 -В. на Біржі нерухомості «Едвайс-Консульт» 26.04.1999 року укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з приналежними йому будівлями та спорудами, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із пунктом 2 цього договору, продаж вчинено за 10 000 гривень, які продавець одержав до підписання цього договору.

Також у договорі зазначено, що договір підлягає реєстрації в Миколаївському бюро технічної інвентаризації.

Даний договір відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований біржею нерухомості «Едвайс-Консульт» в журналі реєстрації біржових угод за №973.

Відповідно до реєстраційного напису на документі о праві приватної власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 - зареєстровано за ОСОБА_1 -В., за реєстровим №40 від 07.05.1999 року у ММБТІ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд зазначає таке.

Згідно зі статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

У даному випадку біржова угода укладена у 1998 року, тому спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу УРСР.

Згідно зі статтею 153 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року, далі Цивільний кодекс УРСР) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 227 Цивільного кодексу УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Частина перша статті 47 Цивільного кодексу УРСР вказує на те, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (частина друга статті 47 Цивільного кодексу УРСР).

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано на те, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Зі змісту договору купівлі-продажу від 26.04.1999 року зареєстрованого за №973 слідує, що ця угода укладена на Біржі нерухомості відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про товарну біржу».

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ (в редакції станом на 16 лютого 1993 року), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

За своїм змістом договір від 26.04.1999 року, укладений на Біржі нерухомості «Едвайс-Консульт» між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 -В. відповідає вимогам переліченим у статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ.

Зважаючи на приписи частини четвертої статті 15 Закону України «Про товарну біржу» означена біржова угода не підлягала нотаріальному посвідченню. Відповідно до вимог статті 227 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) ця біржова угода підлягала реєстрації у відповідному Бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням нерухомості.

Зазначена вимога чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства позивачем була виконана та проведена реєстрація отриманого у власність будинку АДРЕСА_1 у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, про що свідчить реєстраційне посвідчення від 07.05.1999 року (за реєстровим № 40).

Зі змісту договору від 26.04.1999 року також слідує, що його сторонами дотримано вимог статті 224 Цивільного кодексу УРС (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) та досягнуто істотних умов, визначених для договору купівлі-продажу, а саме продавець передав майно у власність покупцеві, а покупець прийняв майно і сплатив за нього 10 000 гривень.

Відповідно до відомостей наданих КП ММБТІ від 25.01.2024 року, станом на 28.12.2012 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.04.1999 року, зареєстрованого на БН «Едвайс-Консульт» за №973, зареєстрованого в КП «ММБТІ» 07.05.1999 року за Р№40.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення.

Біржову угоду договір купівлі-продажу від 26.04.1999 року укладений на Біржі нерухомості «Едвайс-Консульт» між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 -В., що зареєстрований КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за №40 слід визнати дійсною.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 200, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 353 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Договір купівлі-продажу житлового будинку з приналежними йому будівлями та спорудами, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зареєстрований Біржею нерухомості «Едвайс-Консульт» за №973 від 26.04.1999 року, та в подальшому зареєстрований КП «ММБТІ» за №40 від 07.05.1999 року - визнати дійсним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шолох Л.М.