Постанова

від 23.04.2024 по справі 199/6988/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4462/24 Справа № 199/6988/23 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкритов залісудових засіданьДніпровського апеляційногосуду вмісті Дніпросправу,що виниклаз цивільнихправовідносин запозовом ОСОБА_1 до Комунальногозакладу освіти«Середня загальноосвітняшкола №117»Дніпровської міськоїради провизнання дійпротиправними тазобов`язання вчинитипевні дії,в якійподана апеляційнаскарга ОСОБА_1 на заочнерішення Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від26лютого 2024року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 117» Дніпровської міської ради (далі КЗО «Середня загальноосвітня школа № 117») про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він з 30 серпня 2021 року працевлаштований до КЗО «Середня загальноосвітня школа № 117», про що виданий наказ про призначення його на посаду вчителя інформатики за сумісництвом від 26 серпня 2021 року № 58-к/тр. На початок навчального року він викладав навчальний предмет інформатику з навантаженням 9 годин та навчальні уроки проходили у двох групах одночасно у всіх класах.

Позивач зазначав, що відповідно до Кодексу законів про працю України, Закону України «Про освіту» та наказу Міністерства освіти «Про затвердження інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти» від 15 квітня 1993 року № 102, він мав право на виплату надбавки розміром 50% до заробітної плати, оскільки за час його роботи за сумісництвом вчителем інформатики він проводив заняття з інформатики по 9 годин на тиждень у двох групах одночасно. Позивач звернувся через електронне звернення до Дніпровської міської ради з цього питання та отримав відповідь, в якій зазначалося про те, що заклади освіти мають автономію у прийнятті рішень та для врегулювання даного питання потрібно звернутися до керівника закладу освіти.

Оскільки з моменту працевлаштування надбавки розміром 50 % до заробітної плати не було, враховуючи, що на усні звернення позивача директор КЗО «Середнязагальноосвітня школа№ 117» не відповідала, він звернувся з письмовою заявою від 15 лютого 2022 року за вхідним № 126, однак відповіді відповідача не отримав. Також він звертався через електронне звернення до Дніпровської міської ради з цього питання та отримав відповідь, в якій зазначалося про те, що заклади освіти мають автономію у прийнятті рішень та що позивач не претендує на виплату надбавки розміром 50% до заробітної плати.

На переконання позивача, оскільки він був прийнятий на роботу 30 серпня 2021 року та з 01 вересня 2021 року проводив заняття по 9 годин на тиждень у двох групах одночасно, то невиплата йому щомісячної матеріальної допомоги за програмою «Молодий педагог» протягом трьох років з моменту прийняття на посаду є неправомірною.

Ураховуючи викладене, позивач виклав вимоги про визнання протиправними дій КЗО «Середня загальноосвітня школа № 117» щодо невиплати йому надбавки до заробітної плати розміром 50 відсотків за роботу вчителем інформатики у двох групах одночасно, відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 15 квітня 1993 року № 102; та про зобов`язання КЗО «Середнязагальноосвітня школа№ 117» виплатити йому надбавку до заробітної плати розміром 50 відсотків за роботу вчителем інформатики у двох групах одночасно, відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 15 квітня 1993 року № 102.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від26лютого 2024року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклав вимогу про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що виплата надбавки в розмірі 50% посадового окладу за проведення навчального уроку з інформатики у двох групах одночасно не залежить від того, чи бажає керівник навчального закладу виплачувати таку надбавку. Зазначає, що суміщення посад так само як і виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників є видами доплат, які установлюються до посадового окладу і не належать до підвищень посадових окладів, тому під час нарахування інших видів надбавок, зокрема за вислугу років, престижність педагогічної роботи не включається до розрахунку.

Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа і смс-повідомлення.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що з 30 серпня 2021 року позивач ОСОБА_1 працевлаштований до КЗО «Середня загальноосвітня школа № 117», про що виданий наказ про призначення на посаду вчителя інформатики за сумісництвом від 26 серпня 2021 року № 58-к/тр, що підтверджується відповідною копією наказу.

У зазначеному наказі допущено описку при зазначенні дати (року) прийняття ОСОБА_1 на роботу: правильною є 30 серпня 2021 року, оскільки сторони визнають, що позивач прийнятий на роботу до відповідача з 30 серпня 2021 року на посаду вчителя інформатики за сумісництвом.

Наказом від 26 серпня 2021 року за № 58-к/тр позивачу встановлено наступні надбавки: надбавку за вислугу років 0 % (педагогічний стаж 0 р. 0 м. 0 дн.); надбавку за престижність праці 20 %.

Надбавки в розмірі 50 % до заробітної плати позивачу не було встановлено.

15 лютого 2022 року позивач звернувся з письмовою заявою до директора КЗО «Середнязагальноосвітня школа№ 117» ОСОБА_2 , в якій просив виплатити йому надбавку в розмірі 50 % до заробітної плати за період з 01 вересня 2021 року по 31 жовтня 2021 року, перерахувати йому середньомісячну заробітну плату, як військовослужбовцю, після підписання контракту з урахуванням даної надбавки, починаючи з 01 листопада 2021 року.

Суду не надано доказів про отримання позивачем від відповідача відповіді на зазначену вище заяву.

16 грудня 2021 року на електронне звернення позивача, яке надійшло на офіційний веб-сайт Дніпровської міської ради, позивачу надіслана відповідь за вих. № Р-68/0-1/09-21, в якій роз`яснено, що відповідно до статті 23 Закону України «Про освіту» закладам загальної середньої освіти гарантовано кадрову автономію. Розподіл годин педагогічного навантаження здійснюється керівником закладу загальної середньої освіти за погодженням з головою первинної профспілкової організації на підставі пункту 3 розділу І Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки від 15 квітня 1993 року № 102 (зі змінами). Оплата праці педагогічних працівників, які працюють за сумісництвом, врегульована підрозділом 5 пункту 14, розділу ІІІ Інструкції. Для вирішення зазначеного у зверненні питання ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до керівника закладу загальної середньої освіти.

Позивач надсилав електронне звернення до Дніпровської міської ради та 19 грудня 2022 року у відповіді за вих. № Р-23/0-1/09-22 йому повідомлено про те, що за період з 01 вересня 2021 року по 01 листопада 2021 року йому нараховувалася та виплачувалася заробітна плата в повному обсязі відповідно до тарифікації та Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 15 квітня 1993 року № 102 (зі змінами).

Згідно відповіді від 19 грудня 2022 року (вих. № Р-23/0-1/09-22) відповідно до тарифікації педагогічних працівників на 2021/2022 навчальний рік тижневе навантаження ОСОБА_1 складало 9 годин: 5-9 класи 8 годин, 10-11 класи 1 година, що передбачено пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій». З 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 був увільнений на військову службу за контрактом до Збройних Сил України.

Позивач наполягає на порушенні його трудових прав, які порушені відповідачем невиплатою йому надбавки до заробітної плати розміром 50% за роботу вчителем інформатики у двох групах одночасно, відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 15 квітня 1993 року № 102.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, яка затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 15 квітня 1993 року № 102 встановлення надбавок є правом установ і закладів освіти, тобто прийняття даного рішення є автономією закладу освіти. Позивачу таку надбавку не було встановлено, а тому відповідач діяв в межах норм трудового законодавства.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про освіту» держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти.

Обсяг автономії закладів освіти визначається цим Законом, спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Державні гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам визначені у статті 57 Закону України «Про освіту», зокрема держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам диференціацію посадових окладів (ставок заробітної плати) відповідно до кваліфікаційних категорій, встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за педагогічні звання, надбавок за почесні звання, доплат за наукові ступені та вчені звання.

У рішенні по справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року (заява № 63134/00) Європейський суд за прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункту 23 рішення).

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, яка затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 15 квітня 1993 року № 102 за погодженням з Мінпраці, ЦК профспілки працівників освіти і науки України, Мінфіном, установам і закладам освіти надано право вирішувати такі питання в галузі організації та оплати праці:

- затверджувати структуру й штати, встановлювати посадові оклади й ставки заробітної плати згідно з розрядами Єдиної тарифної сітки, визначеними цією Інструкцією, без дотримання середніх окладів і без урахування співвідношень чисельності керівників і спеціалістів у межах утвореного в установленому порядку фонду заробітної плати (фонду оплати праці);

- встановлювати надбавки за високі творчі й виробничі досягнення залежно від особистого внеску кожного працівника в межах фонду заробітної плати (фонду оплати праці);

- встановлювати працівникам доплати за суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування чи збільшення обсягів виконуваних робіт (вихователям і помічникам вихователів дитячих дошкільних закладів за перевищення планової наповнюваності груп), а також за виконання поряд з основною роботою обов`язків тимчасово відсутніх працівників без обмеження розмірів цих доплат та переліків суміщуваних професій (посад) за рахунок і в межах фонду заробітної плати (фонду оплати праці) та ін.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначає, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи з вищенаведеного, встановлювати надбавки за високі творчі й виробничі досягнення залежно від особистого внеску кожного працівника в межах фонду заробітної плати (фонду оплати праці) є правом установ і закладів освіти, тобто прийняття даного рішення є автономією закладу освіти, тобто віднесено до дискреційних повноважень їх керівників.

Встановивши, що позивачу таку надбавку не було встановлено, оскільки її встановлення є правом, а не обов`язком відповідача, відповідач діяв в межах норм трудового законодавства, зокрема відповідно до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, яка затверджена наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що права позивача з боку відповідача не порушені, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що виплата надбавки в розмірі 50% посадового окладу за проведення навчального уроку з інформатики у двох групах одночасно не залежить від того, чи бажає керівник навчального закладу виплачувати таку надбавку, суд апеляційної інстанції не бере до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 26 серпня 2021 року за № 58-к/тр позивачу встановлено наступні надбавки: надбавку за вислугу років 0 % (педагогічний стаж 0 р. 0 м. 0 дн.); надбавку за престижність праці 20 %.

У відповіді на звернення позивача від 06 грудня 2021 року вих. № Р-68/0-1/09-21 Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради зазначив, що відповідно до статті 23 Закону України «Про освіту» закладам загальної середньої освіти гарантовано кадрову автономію. Розподіл годин педагогічного навантаження здійснюється керівником закладу загальної середньої освіти за погодженням з головою первинної профспілкової організації на підставі пункту 3 розділу І Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки від 15 квітня 1993 року № 102 (зі змінами). Оплата праці педагогічних працівників, які працюють за сумісництвом, врегульована підрозділом 5 пункту 14, розділу ІІІ Інструкції.

У відповіді від 19 грудня 2022 року вих. № Р-23/0-1/09-22 Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради повідомив позивача про те, що за період з 01 вересня 2021 року по 01 листопада 2021 року йому нараховувалася та виплачувалася заробітна плата в повному обсязі відповідно до тарифікації та Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 15 квітня 1993 року № 102 (зі змінами). Відповідно до тарифікації педагогічних працівників на 2021/2022 навчальний рік тижневе навантаження ОСОБА_1 складало 9 годин: 5-9 класи 8 годин, 10-11 класи 1 година, що передбачено пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій». З 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 був увільнений на військову службу за контрактом до Збройних Сил України.

У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 роз`яснено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат, необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Встановлено, що Інструкція про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, яка затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 15 квітня 1993 року № 102 надає право, а не обов`язок установам і закладам освіти встановлювати надбавки в межах фонду заробітної плати (фонду оплати праці), тобто прийняття даного рішення віднесено до дискреційних повноважень їх керівників.

Посилання позивача в апеляційній скарзі в обґрунтування своїх доводів на постанову Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», якою передбачено доплату працівникам в розмірі 50 % посадового окладу (тарифної ставки) за суміщення професій (посад), апеляційний суд вважає безпідставними.

Згідно пункту 4 постанови № 1298 надано право, зокрема, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, установлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них.

Тобто, слід констатувати, що установлення та розмір надбавок, про які позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити, вказаною вище постановою Кабінету Міністрів України віднесено до компетенції керівника установи, закладу, організації.

А тому доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від26лютого 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 квітня 2024 року.

Судді: