Постанова

від 18.04.2024 по справі 335/1613/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/1613/24 2-а/335/46/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Доррем Технології» про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Доррем Технології», у якій просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 065075 від 01.02.2024 року, яка винесена інспектором ВБДР УПП в Запорізькій області ДПП Васіліаді В.М. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Крім того просить суд стягнути з відповідача на його користь всі документально підтверджені судові витрати, та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.02.2024 року старший інспектор ВБДР УПП в Запорізькій області капітан поліції Васіліаді Владислав Миколайович знаходячись у м. Запоріжжі по вул. Космічна, 123 виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 065075 в якій зазначив, що 12.01.2024 року 10 годин 00 хвилин Запорізький район, Запорізька область в районі с. Новооленівка, вул. Центральна, громадянин ОСОБА_1 , будучи відповідальною особою за утримання ВШМ, в зимовий період не вжив заходів по утриманню дороги щодо своєчасного очищення доріг від зимової слизькості, чим порушив п. 1.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП. Позивач відмітив, що у постанові відсутні записи в графах: керуючи транспортним засобом (марка, модель), реєстраційний номер, його належність, але чомусь зазначено Запорізька область.

Згідно положень ст. 16, 17, 21 Закону № 2862-1V, вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів.

Служба автомобільних доріг у Запорізькій області є балансоутримувачем автомобільних доріг загального користування державного значення і несе відповідальність за їх експлуатаційний стан (Інформація розміщена на офіційному сайті: https://zp.ukravtodor.gov.ua

Державне підприємство «Місцеві дороги Запорізької області» утворене з метою забезпечення утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Запорізької області в належному експлуатаційному стані відповідно до вимог нормативно-правових актів, норм, стандартів, розвитку мережі автомобільних доріг загального користування місцевого значення, сталого функціонування, створення умов для безперервного та безпечного руху транспорту на них.

Приймаючи до уваги, що балансоутримувачем доріг, як зазначалось вище є Державне підприємство «Місцеві дороги Запорізької області» то він відповідно не є суб`єктом даного правопорушення.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова не містить посилання на достатні та допустимі докази, які доводять факт вчинення правопорушення.

Враховуючи вищезазначені обставини, постанову вважає незаконною та такою, що не відповідає нормам КУпАП, у зв`язку з чим така підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

15.02.2024 року ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі судді.

26.02.2024 року позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву про усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду від 15.02.2024 року.

01.03.2024 ухвалою судді прийнято до розгляду адміністративний позов, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст. ст. 268272, 286 КАС України, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання без повідомлення (виклику) сторін, надано учасникам справи строк для надання заяв по суті справи та роз`яснено наслідки їх неподання.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Запорізькій області скористався своїм правом на відзив 27.03.2024 року, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні через безпідставність та необґрунтованість.

Зокрема, зазначив, що 12.01.2024 під час несення служби інспектором ВБДР Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП було виявлено правопорушення за адресою: Запорізька область, Запорізькій р-н, с. Новооленівка, по вул. Центральна, скоєне громадянином ОСОБА_1 , який будучи посадовою особою, відповідальною за утримання та усунення недоліків вулично-шляхової мережі, не вжив своєчасно заходів, щодо ліквідації ожеледиці та снігового нальоту, чим порушив п. 6.2, п. 6.4 ДСТУ 3587-22 та 1.5 ПДР України.

Під час розгляду справи, було роз`яснено та дотримано права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, згідно статті 63 Конституції України та статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Представник відповідача категорично не погоджується з заявленим позивачем розміром понесених витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що позивачем до заяви про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу не додано жодного документу, який би підтверджував понесені витрати на правову допомогу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази, які в ній містяться, у сукупності, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Судом встановлено, що 01.02.2024 інспектором ВБДР УПП в Запорізькій області капітаном поліції Васіліаді В.М. винесено відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 065075, згідно якої останнього було притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 12.01.2024 року о 10 годині 00 хвилин Запорізький район, Запорізька область в районі с. Новооленівка, вул. Центральна, гр. ОСОБА_1 , перебуваючи відповідальною особою за утримання ВШМ в зимовий період не вжив заходів щодо усунення недоліків ВШМ та допустив ожеледицю на проїзній частині та сніжні намети, чим порушив п. 1.5 ПДР України, п. 6.2, п. 6.4 ДСТУ 3587-22 та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до пункту 1.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.01.2001 року № 1306, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений відділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст. 283 КпАП України.

Приписами частини 1 статті 140 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкту, суб`єктивної сторони.

Суб`єкт адміністративного правопорушення - це фізична осудна особа, яка досягла на момент вчинення проступку віку, з якого настає адміністративна відповідальність.

Об`єктом правопорушення за ч. 1 ст. 140 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення за ч. 1 ст. 140 КУпАП передбачає об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах:

1) порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху;

2) порушення визначеного законодавством порядку погодження з Державною автомобільною інспекцією: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування;

3) порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах, місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само не усунення після закінчення робіт перешкод і не приведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП адміністративного проступку є лише посадові особи.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ, під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

За змістом ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VІІІ визначені основні повноваження поліції. Поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.

Законом України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року № 2862-ІV з усіма змінами та доповненнями (надалі по тексту - Закон № 2862- ІV) встановлено правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.

Статтею 21 Закону № 2862- ІV регламентовано, що органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: 1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; 2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; 4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Згідно положень ст. 16, 17, 21 Закону № 2862-1V, вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об`єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об`єкта благоустрою (ч. 1 ст. 15 Закону № 2807-1V).

Служба автомобільних доріг у Запорізькій області є балансоутримувачем автомобільних доріг загального користування державного значення і несе відповідальність за їх експлуатаційний стан (Інформація розміщена на офіційному сайті: https://zp.ukravtodor.gov.ua.

Державне підприємство «Місцеві дороги Запорізької області» утворене з метою забезпечення утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Запорізької області в належному експлуатаційному стані відповідно до вимог нормативно-правових актів, норм, стандартів, розвитку мережі автомобільних доріг загального користування місцевого значення, сталого функціонування, створення умов для безперервного та безпечного руху транспорту на них.

Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації (ч. 2 ст. 15 Закону № 2807-ІУ).

Відповідно до положень ст. 24 Закону № 3353-ХІІ власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. При виконанні робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку повинні здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху на основі обліку і аналізу дорожньо-транспортних пригод, результатів обстежень і огляду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, і передусім на аварійних і небезпечних ділянках та у місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод.

Аналізуючи вищезазначені норми законодавства, з огляду на те, що балансоутримувачем доріг, як зазначалось вище є Державне підприємство «Місцеві дороги Запорізької області», то ОСОБА_1 не є суб`єктом даного правопорушення.

Згідно зі ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

У даному випадку відповідачем у встановленому порядку не доведено належними та допустимими доказами факт порушення позивачем п. 1.5 Правил дорожнього руху України, хоча за приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

За таких обставин суд вважає, що постанову серія БАД № 065075 від 01.02.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП винесено без достатніх для того підстав, тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про визнання оскаржуваної постанови протиправною, то вона задоволенню не підлягає, у зв`язку з наступним.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, КАС України, встановлено вичерпний перелік рішень суду, які він уповноважений постановити за результатами розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, що унеможливлює задоволення позову в частині визнання постанови протиправною, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо вимог стосовно стягнення судових витрат, які поніс і які очікує понести позивач у зв`язку із розглядом справи, суд виходить з наступного.

Частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

На підтвердження розміру витрат, які позивач поніс на оплату послуг адвоката, ним не надано жодного підтвердження.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У поданому до суду відзиві відповідач заперечує проти стягнення з нього понесених позивачем витрат, посилаючись на те, що розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи та наданих адвокатом послуг. Крім того, не додано жодного документу, який би підтверджував понесені витрати на правову допомогу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Так, відповідно до ч. 7ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи вищенаведене, з огляду на ті обставини, що позовна заява подана та підписана позивачем і до позову не долучено жодного доказу на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд приходить висновку, що у стягненні витрат на правову допомогу слід відмовити.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 73, 79, 132, 139, 159, 205, 211, 217, 227, 228, 238-239, 241, 246, 250, 255,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Доррем Технології» про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 065075 від 01.02.2024 року, прийняту інспектором ВБДР УПП в Запорізькій області ДПП капітаном поліції Васіліаді Владиславом Миколайовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 1 020,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3 ЄДРПОУ 40108646) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складання, шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18 квітня 2024 року.

Суддя Н.І. Рибалко