Рішення

від 12.04.2024 по справі 497/1925/23

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.04.2024

Справа № 497/1925/23

Провадження № 2/497/38/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2024 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Раца В.А.,

секретаря Божевої І.Д.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в місті Болграді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Городненської сільської об`єднаної територіальної громади Болградського району Одеської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

22.08.2023 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом та просять постановити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування на земельні ділянки загальною площею 1,20 га, які розташовані на території Дмитрівської сільської ради кадастрові номери 5121483000:01:002:0135 (0,92 га), 5121483000:01:005:0987 (0,28 га), що належали померлій ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 366162; за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування на земельні ділянки загальною площею 1,18 га, які розташовані на території Дмитрівської сільської ради кадастрові номери 5121483000:01:002:0164 (0,9 га), 5121483000:01:005:0988 (0,28 га), що належали померлій ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 366162. Вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка при житті склала заповіт від 10 серпня 2005 року за змістом якого, заповіла належні їй два сертифікати на земельні ділянки (паї), які знаходяться в колективній власності СПК «Дмитрівка» Болградського району, кожна розміром 1,19 в умовних кадастрових гектарах, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по одному. Для оформлення своїх спадкових прав на ці паї позивачі звернулися до державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори, але постановою від 05.03.2021 року їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні частки. Підставою відмови стала неможливість встановлення, яке спадкове майно ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_1 , а яке ОСОБА_2 , адже в заповіті були вказані сертифікати, згодом на підставі яких був виданий державний акт серії ЯА №366162, тому видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом не має можливості. Між позивачами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутній спір щодо поділу земельних ділянок, за викладених обставин позивачі змушені звернутися до суду задля визнання права власності на земельні ділянки.

Ухвалою судді від 29.08.2023 року відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження (а.с.41).

Ухвалою суду від 16.11.2023 року підготовче провадження було закрите та справу призначено до судового розгляду (а.с.92-93).

15.12.2023 року до суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_2 , в яких вона повідомила про наявність, ще одного спадкоємця після смерті ОСОБА_5 дочки - ОСОБА_6 , яка успадкувала та оформила своє право на спадщину, яка не охоплює спірне майно у цій справі. Єдиною підставою для відмови нотаріуса у видачі їм свідоцтва про право на спадщину на думку позивача є неможливість встановлення яке спадкове майно померла заповіла позивачам, адже в заповіті були вказані сертифікати, але згодом був виданий державний акт. На даний час внести зміни до заповіту не є можливим у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 . Також позивач ОСОБА_2 пояснила, що вона є онукою померлої та прийняла спадщину шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини з 2000 року без реєстрації, тобто на думку позивача вона автоматично прийняла спадщину, у зв`язку з тим, що на момент смерті ОСОБА_5 вони проживали разом. Також позивач зазначає, що ОСОБА_1 не прийняла спадщину у строк, визначений законом, але вона подала заяву на прийняття спадщини, адже інші спадкоємці, які прийняли спадщину, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , не заперечували проти цього. Надати письмову згоду ОСОБА_6 не встигла, так як 17.11.2021 року померла. Окрім цього позивач пояснює, що державний акт на право приватної власності, був виданий Болградським районним відділом земельних ресурсів 14 серпня 2006 року, тобто після смерті спадкодавця. Оскільки за життя спадкодавця прийнято рішення компетентним органом про передачу земельної ділянки їй у власність, впливає, що вона набула майнове право на земельну ділянку, однак не набула права власності, оскільки не отримала державний акт та не провела його державної реєстрації, то, відповідно і спадкоємці, позивачі у справі набули лише майнове право в порядку спадкування на дану земельну ділянку, в той час, як державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на зазначену земельну ділянку. Тому враховуючи вищенаведене наявність державного акту про право власності на земельну ділянку є підтвердженням факту державної реєстрації права власності за спадкодавцем на об`єкт нерухомого майна (а.с.98-103).

Надалі ухвалою суду від 01.02.2024 року були задоволені клопотання позивача ОСОБА_2 : витребувано з Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області копію спадкової справи та витяг зі спадкового реєстру після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (спадкова справа №182/2022), а також залучено по справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є спадкоємцями після смерті матері ОСОБА_1 (а.с.118-119).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, в позовній заяві клопотали про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі (а.с.5), окрім цього позивач ОСОБА_1 разом з позовною заявою надала окреме клопотання про розгляд справи без її участі (а.с.38).

Відповідач - Городненська сільська об`єднана територіальна громада Болградського району Одеської області про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в тому числі надіслання поштової кореспонденції на електрону адресу Городненської сільської ради, представник відповідача до суду не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не подав, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України за відсутності заперечень до того позивачів.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до суду не з`явилися, надали кожен окрему заяву про визнання позову та розгляд справи без їх участі, обидва не заперечували проти задоволення позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Щодо належності спадкодавцю земельних ділянок.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 08.12.2005 року, яке видане Дмитрівською сільською радою Болградського району Одеської області, ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

При житті ОСОБА_5 належало право на земельну частку (пай) у землях, які перебувають у колективній власності КСП «Рассвет» («Світанок») розміром 1,19 в умовних кадастрових гектарах, що підтверджувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0300163, який виданий 15.11.1997 року Болградською районною адміністрацією.

Також після смерті чоловіка ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 успадкувала його право на земельну частку (пай) в розмірі 1,19 в умовних кадастрових гектарах, що належало померлому на підставі сертифікату серії ОД № 0295559, виданого Болградською райдержадміністарцією 10 листопада 1997 року, це підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого 02.12.2002 року державним нотаріусом Болградської державної нотаріальної контори Станєвою В.Б., яке зареєстроване в реєстрі за №4199 (спадкова справа № 583/02) (а.с.19).

ОСОБА_5 10 серпня 2005 року зробила розпорядження, щодо належного їй майна, відповідно до якого заповіла:

- належний їй житловий будинок по АДРЕСА_1 , земельну ділянку за цім адресом та заощадження на рахунку «Ощадбанку» №6777/023 своїй дочці ОСОБА_6 ;

- належній їй сертифікат серії ОД № 0295559 на право на земельну ділянку (пай), яка знаходиться в колективній власності СПК «Дмитрівка» в розмірі 1,19 в умовних кадастрових гектарах ОСОБА_2 ;

- належній їй сертифікат серії ОД № 0300163 на право на земельну ділянку (пай), яка знаходиться в колективній власності СПК «Дмитрівка» в розмірі 1,19 в умовних кадастрових гектарах ОСОБА_1 .

На підставі цього розпорядження складений заповіт, посвідчений секретарем Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області ОСОБА_9 , зареєстрований в реєстрі за №196 (17). Заповіт не змінено та не скасовано, що підтверджено витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 55958899, виданого 23.04.2019 року, номер заповіту у спадковому реєстрі 64100410 (а.с.18), тобто він є діючим.

Так, на підставі вище зазначених сертифікатів серії ОД № 0295559 та №0300163, 14 серпня 2006 року був виданий державний акт серії ЯА № 366162, який підтверджував право власності ОСОБА_5 вже на земельні ділянки, розташовані на території Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області загальною площею 2,38 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номери земельних ділянок №1 5121483000:01:002:0135 (0,92 га), №2 5121483000:01:001:0164 (0,90 га), №3 5121483000:01:005:0987 (0,28 га), №4 5121483000:01:005:0988 (0,28 га), який зареєстрований за №010651802450, ця інформація встановлена з листа заступника начальника Управління надання адміністративних послуг відділ №3 ГУ Держгеокадастру в Одеській області вих.№105/343-23 від 03.05.2023 року (а.с.29), тобто державний акт був виданий вже після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , тому в заповіті це нерухоме майно не зазначено.

Вище зазначений державний акт був виданий на підставі розпорядження Болградської районної державної адміністрації №377 від 08.06.2005 року, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №366162 (а.с.22) та архівним витягом з розпорядження голови Болградської районної державної адміністрації Одеської області від 08.06.2005 року №377, відповідно до якого у списку громадян, яким передаються земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності колишнього КСП «Рассвет» на території Дмитрівської сільської ради під № 3503, №3504, №3506, №3506 значиться ОСОБА_5 , номери земельних ділянок № НОМЕР_2 площею 0,279 га, №3092 0,279 га, №4944 0,907 га, №4976 0,898 га (а.с.35), тобто розпорядження щодо виділення у натурі земельних ділянок було видане при житті спадкодавця, але не оформленно державного акту.

Стаття 4 ЗК України 1990 року встановлювала, що землі, які перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

Документами, що посвідчували право власності або право постійного користування землею згідно зі статтею 23 ЗК України 1990 року, були державні акти, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів за формою, затвердженою постановою Верховної Ради Української РСР від 13 березня 1992 року № 2201-ХІІ.

За змістом частини другої статті 78 чинного ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 79 ЗК України).

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з пунктом 2 Указу № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі і пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами вказаного підприємства, кооперативу, товариства, згідно зі списком, який прикладається до державного акта на право колективної власності на землю. У разі смерті члена колективного сільськогосподарського підприємства, що набув права на земельну частку (пай) з дня видачі КСП державного акта на право колективної власності на землю, успадкування права на земельний пай здійснюється за загальними правилами спадкування.

За змістом статей 22, 23 ЗК України 1990 року особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон № 899-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 1 Закону № 899-IV право на земельну частку (пай) мають, зокрема: колишні члени КСП, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону № 899-IVосновним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно зі статтею 3 Закону № 899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 7 Закону № 899-IV проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб`єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом. У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів. У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю). Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Відповідно до статті 9 Закону № 899-IV розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування. Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі. Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв). Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Згідно з частиною першою статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно роз`яснень, що містяться у п.п.3.1, 3.5 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Статті 81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст. 321ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

На підставі вищевказаного, судом встановлено, що до спадкової маси входять саме земельні ділянки а ні право на їх виділення в натурі.

Щодо визначення кола спадкоємців та фактів прийняття спадщини.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як вбачаєтьсязі ст.1233-1236ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Але частиною 2 ст. 1272 ЦК України, також передбачено, що за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Позивачі по справі являються спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_5 .

Так, після смерті ОСОБА_5 щодо її майна державним нотаріусом Болградської районної державної нотаріальної контори Станєвою В.Б. заведено спадкову справу № 752/08.

З матеріалів спадкової справи судом встановлено, що 12 вересня 2008 року до державного нотаріуса звернулася ОСОБА_7 , дочка померлої ОСОБА_5 з заявою про прийняття спадщини відповідно до рішення Болградського районного суду за №2-ц-536/08 від 04.06.2008 року, за яким їй надано додатковий строк три місяці для прийняття спадщини. Заява зареєстрована за номером 1473 (а.с.57). У своїй заяві ОСОБА_7 зазначила, що їй відомо про те, що спадкоємцями за заповітом, посвідченим Дмитрівською сільською радою 10 серпня 2005 року за р.№196 на три сертифікати на право не земельну частку (пай) є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які своєчасно не прийняли спадщини ніяким шляхом, але вона не бажає приймати спадщину за законом на інше майно, яке залишилося після смерті її матері, а також відмовилася від обов`язкової частки згідно із ст.1241 ЦК України в спадковому майні матері і дала свою згоду на оформлення спадщини за заповітом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тоді коли вони в судовому порядку відновлять строк для прийняття спадщини, тобто фактично інший спадкоємець, яка прийняла спадщину надала свою згоду на оформлення спадщини іншими спадкоємцями.

Так, позивачі 05.03.2020 року звернулися з відповідними заявами за вх.№191/02-31 до державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Пінгіної Т.М., до якої передано матеріали спадкової справи, але державний нотаріус дослідивши надані документи винесла дві окремі постанови про відмову позивачам у вчиненні нотаріальної дії від 05.03.2021 року, в яких зазначено, що з наданих їй документів неможливо встановити факту своєчасного прийняття спадщини обома спадкоємцями та окрім цього неможливо встановити, яке спадкове майно померла ОСОБА_5 заповіла їм (а.с.79-81).

Так, судом встановлено що позивачі звернулися з порядку поза судового прийняття спадщини після пропущення строку, також в матеріалах справи наявна письмова згода на це спадкоємця ОСОБА_7 , але нотаріус все одно відмовила у вчиненні нотаріальних дій.

Суд в даному випадку вважає за можливим вважати застосованим вимоги ч.2 ст.1272 ЦК України при прийнятті спадщини обома позивачами.

Окрім цього позивач ОСОБА_2 надала довідку старости с.Дмитрівка Городненської сільської ради ОСОБА_10 за вих.№500 від 07.11.2023 року, відповідно до якої вона проживала спільно зі своєю бабусею ОСОБА_5 , за адресом АДРЕСА_1 з 2000 року без реєстрації (а.с.104) та акт підтвердження умов спільного проживання від 30.10.2023 року складений працівниками сільської ради, відповідно до якого ОСОБА_2 дійсно постійно проживала з померлою ОСОБА_5 в будинку за адресом: АДРЕСА_1 з 2000 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 та вони доводяться один до одного онукою та бабусею, вели спільне господарство, та саме ОСОБА_2 поховала бабусю, справляла поминки, тощо (а.с.107).

Дослідивши ці докази, суд не приймає їх до уваги, так як позивачем ОСОБА_2 не заявлено вимогу про встановлення факту прийняття спадщини шляхом спільного проживання з померлим на момент смерті без реєстрації, тому суд не обґрунтовує ці докази та на покладається на них під час ухвалення судового рішення.

Також на підтвердження прийняття спадщини позивачі надали акт відвідування домоволодіння і опитування сусідів, складений працівниками сільської ради 08.12.2023 року за вих.№540, відповідно до якого ОСОБА_2 і ОСОБА_1 дійсно отримують з 2005 року по теперішній час орендну плату за земельні ділянки, які належать ОСОБА_5 (а.с.105).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_7 , дочка померлої ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , видане 17 листопада 2021 року Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі актового запису №916 від 17.11.2021 року.

Після її смерті державним нотаріусом Арцизької районної державної нотаріальної контори в Одеській області було заведено спадкову справу до її майна №182/2022 року, з якої вбачається, що її спадкоємцями є син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 , які були залучені до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють певні вимоги. Вони як треті особи, кожний, подали до суду відповідні заяви про визнання позовних вимог та не заперечували проти їх задоволення, тем більш, що їх мати при житті оформила спадкові права майже на все успадковане майно після смерті матері та надала письмову згоду про спадкування іншими спадкоємцями, визначеними в заповіти, спадкової маси розподіленою її матір`ю між спадкоємцями.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадщина належить спадкоємцям з часу її відкриття.

На підставі вище встановленого суд вважає за можливим визнати право власності за позивачами на вищезазначені земельні ділянки, відповідно до заявлених вимог. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,81,82,263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 1222,1233,1268,1269, 1270, 1272 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доГородненської сільськоїоб`єднаноїтериторіальної громадиБолградського районуОдеської області,треті особи,що незаявляють самостійнихвимог щодопредмета споруна стороніпозивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,про визнанняправа власностіна земельнуділянку впорядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельні ділянки загальною площею 1,20 га, які розташовані на території Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області (на даний час Городненської об`єднаної територіальної громади), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається з земельної ділянки площею 0,92 га кадастровий номер 5121483000:01:002:0135 та земельної ділянки площею 0,28 га, кадастровий номер 5121483000:01:005:0987 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №366162, виданий 14.08.2006 року, на підставі розпорядження Болградської районної державної адміністрації №377 від 08.06.2005 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010651802450).

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельні ділянки загальною площею 1,18 га, які розташовані на території Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області (на даний час Городненської об`єднаної територіальної громади), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається з земельної ділянки площею 0,90 га кадастровий номер 5121483000:01:002:0164 та земельної ділянки площею 0,28 га, кадастровий номер 5121483000:01:005:0988 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №366162, виданий 14.08.2006 року, на підставі розпорядження Болградської районної державної адміністрації №377 від 08.06.2005 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010651802450).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца