Рішення

від 11.04.2024 по справі 577/6375/23

КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 577/6375/23

Провадження № 2/577/94/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Галяна С.В.

за участю секретаря судового засідання Іваненко Н.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за позовом ОСОБА_3 до приватного сільськогосподарського підприємства «Духанівське» про розірвання договору про право користування земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом та просить розірвати договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладений між нею та приватним сільськогосподарським підприємством «Духанівське». Свої вимоги мотивує тим, що вона та відповідач підписали «договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)» від 27.02.2018 року. Відповідно до вищезазначеного договору в п. 4.1 зазначено, що «За користування земельною ділянкою землекористувач сплачує власнику фіксовану одноразову виплату в розмірі 49689,44 грн. за весь строк дії договору шляхом видачі готівки через касу підприємства (землекористувача) одним або кількома платежами не пізніше «30» березня 2018 року. З відрахуваннями на податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, плата за користування до видачі власнику складає 40000 грн. В п. 6.4 вищезазначеного договору зазначено, що землекористувач зобов`язаний:

6.4.1. вносити плату за користувача земельною ділянкою, передбачену цим Договором;

6.4.2. використовувати Земельну ділянку відповідно до її цільового призначення;

6.4.3. ефективно використовувати Земельну ділянку відповідно до її цільового призначення;

6.4.4. застосовувати природоохоронні технології виробництва;

6.4.5. утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації;

6.4.6. після припинення дії Договору повернути власнику земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була одержана в користування.

Відповідач не виконав умови договору та не розрахувався з позивачем відповідно до умов договору та використовує земельну ділянку не використовуючи природоохоронні технології виробництва, що і змусило звернутися з позовом до суду.

Представник позивача ОСОБА_3 адвокат Мовчан Р.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ПСП «Духанівське» - адвокат Гордієнко Л.В. проти позову заперечує, про що подала письмовий відзив в якому зазначила, що викладені в позовній заяві обставини справи не відповідають дійсності, а вимоги позовної заяви є безпідставними, а відтак такими, що не підлягають задоволенню. Так, дійсно, 27 лютого 2018 року, між позивачем та відповідачем було укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Відповідно до умов договору, а саме пункту 1.1 власник надає, а землекористувач приймає в користування земельні ділянки для ведення товарного сільського господарства з метою виробництва сільськогосподарської продукції, розміщення та будівництва внутрішньогосподарських об`єктів сільськогосподарського призначення, яке знаходиться на території Сумської області, Конотопського району Духанівської сільської ради. Власник передає землекористувачу (емфітевту) право володіння та право цільового використання цієї земельної ділянки для сільськогосподарських потреб (емфітевтичне право). Договір укладено на 49 років, з дати державної реєстрації права емфітевзису (пункт 3.1. договору). За користування земельною ділянкою землекористувач сплачує власнику фіксовану одноразову виплату в розмірі 49689,44 грн. за весь строк дії договору шляхом видачі готівки через касу підприємства (землекористувача) одним або кількома платежами не пізніше 30 березня 2018 року. З відрахуванням на податок з доходів фізичних осіб та військового збору, плата за користування до видачі власнику складає 40 000 грн. (пункт 4.1. Договору). В позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до умов договору, землекористувач зобов`язаний (п.п. 6.4.1 - 6.4.6 договору), зокрема: вносити плату за користування земельною ділянкою, передбачену цим договором; -використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; - застосовувати природоохоронні технології виробництва; утримуватись від дій, що можуть призвести до погіршення екологічної ситуації; після припинення дії договору повернути власнику земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була одержана в користування. Однак, як зазначає позивач, відповідач не виконав умови договору та не розрахувався з позивачем відповідно до умов договору, а також використовує земельну ділянку не застосовуючи природоохоронні технології виробництва. Позивач зловживає своїми процесуальними правами та намагається ввести суд в оману, оскільки твердження останнього є неправдивими та безпідставними. Як вбачається з видаткового касового ордеру від 17.04.2020 року ОСОБА_3 отримала суму у розмірі 40000 грн. за оренду земельної ділянки. Даний видатковий касовий ордер, спростовує твердження позивача про те, що відповідач не розрахувався з позивачем за користування земельною ділянкою. Відповідачем не заперечується факт оплати позивачу в 2020 році, а не в строк, який встановлений договором (а саме не пізніше 30 березня 2018 року), однак і позивач, як до моменту отримання оплати за договором, так і з моменту отримання оплати (з 17.04.2020 року) до дня подання позовної заяви, жодним чином не заявляв, що здійснена відповідачем оплата в 2020 році якимось чином, порушує істотні умови договору чи завдає шкоди позивачу і ця шкода значною мірою позбавляє його того, на що він розраховував при укладенні договору. Позовна заява також не містить жодних доказів того, що внаслідок отримання оплати 17.04.2020 року, позивач поніс шкоду і ця шкода значною мірою позбавила його того, на що він розраховував при укладенні даного договору. Так, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняються у разі: поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; спливу строку, на який було надано право користування; викупу земельної ділянки у зв`язку із суспільною необхідністю. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом. Отже, перелік підстав для припинення емфітевзису, є невичерпним, оскільки закон може передбачати інші підстави припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Такими є загальні підстави припинення речових прав, які можуть застосовуватись до емфітевзису, зокрема: загибель об`єкта емфітевтичного права фактичного характеру; визнання недійсним або розірвання договору; відмова від договору або його припинення за взаємною згодою сторін; конфіскація земельної ділянки. Відповідно до п. 7.1 договору, сторони передбачили, що право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється також у разі: поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача, закінчення строку договору, відмови землекористувача від договору, за згодою сторін та за рішенням суду, у встановлених законом випадках. Відповідач жодним чином не порушував істотних умов договору, повністю розрахувався з Позивачем за передану в користування земельну ділянку, використовує земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, застосовує природоохоронні технології виробництва та не вчиняє жодних дій, що можуть призвести до погіршення екологічної ситуації на переданій в користування, земельній ділянці. З змісту позовної заяви також вбачається, що з наведеними вище обставинами власне також погоджується позивач, зазначаючи в позовній заяві наступне: «Убачається, що спірний договір емфітевзису містить істотні умови договору про його предмет, ціну та строк дії, які відповідачем порушено не було». Позивач також зазначає, що відповідач використовує земельну ділянку не застосовуючи природоохоронні технології виробництва, однак, жодних доказів, на підтвердження вищевказаних обставин не надає. Зазначає, що дані обставини буде доведено відповідними належними доказами. Однак, Цивільний процесуальний кодекс України, встановлює чіткий порядок подання доказів. Позивач до позовної заяви, докази, які могли б підтвердити використання відповідачем земельної ділянки без застосування природоохоронних технологій, не надає та жодним чином не повідомляє суд що це за докази та причини, з яких вони не подаються разом з позовною заявою. Викладені вище обставини, ставлять під сумнів взагалі наявність будь - яких доказів у позивача на підтвердження обґрунтування позовної заяви та викладених в ній обставин, що також свідчить про недобросовісну поведінку позивача та зловживання своїми процесуальними правами.

Ухвалою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 18).

Протокольною ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.12.2023 року у зв`язку з клопотанням представників сторін підготовче судове засідання відкладено на 22.01.2024 року (а.с. 32).

Протокольною ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.01.2024 року у зв`язку з клопотанням представника позивача ОСОБА_3 адвоката Мовчана Р.А. про витребування доказів підготовче судове засідання відкладено на 15.02.2024 року (а.с. 43-45).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.01.2024 року зобов`язано ПСП «Духанівське» надати на адресу суду оригінал видаткового касового ордеру від 17.04.2020 року (а.с. 46).

Протокольною ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.02.2024 року у зв`язку з клопотанням представника позивача підготовче судове засідання відкладено на 20.03.2024 року (а.с. 55, 56).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20.03.2024 року справу призначено до розгляду по суті на 11 квітня 2024 року (а.с. 63).

Суд, вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.395 ЦК України, самостійним різновидом виду речового права на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Згідно ч.1 ст.102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною п`ятою наведеної норми, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що укладення договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.6 ст.102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку, на який було надано право користування; 3) відчуження земельної ділянки приватної власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 31) прийняття уповноваженим органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування рішення про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності для суспільних потреб; 4) невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років; 5) припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів емфітевзису та суперфіцію, укладених у рамках такого партнерства).

Відповідно до ч.1 ст.407 ЦК України, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно ч.2 ст.409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно до статті 16 ЦК України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання порушеного договору спрямоване на припинення право відношень у такому договорі.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушується істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Із вказаного вбачається, що для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності), а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року в справі № 911/2755/18.

Цивільний кодекс України не встановлює істотних умов для договору емфітевзису, тому при укладенні цього договору треба виходити з загальноприйнятих істотних умов для договорів - предмет, ціна та строк дії (стаття 638 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що 27 лютого 2018 року між ОСОБА_3 та ПСП «Духанівське» укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). За цим договором відповідачу в користування передаються земельні ділянки з кадастровими номерами 5922083000:04:002:0099 та 5922083000:04:001:0789 загальною площею 6,2059 га, у тому числі рілля 5,5826 га, сіножаті 0,6233 га. Згідно пункту 3.1. договору його укладено на 49 років, з дати державної реєстрації права емфітевзису. Згідно п. 4.1 договору зазначено, що «За користування земельною ділянкою землекористувач сплачує власнику фіксовану одноразову виплату в розмірі 49689,44 грн. за весь строк дії договору шляхом видачі готівки через касу підприємства (землекористувача) одним або кількома платежами не пізніше «30» березня 2018 року. Згідно п. 4.4 договору зазначено, що «у разі невнесення плати за користування Земельною ділянкою у строки, визначені пунктом 4.1. Договору, Землекористувач сплачує Власнику пеню в розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення (а.с. 6-8).

Згідно акту приймання - передачі земельної ділянки до договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 27 лютого 2018 року ОСОБА_3 передає, а приватне сільськогосподарське підприємство «Духанівське» в особі директора ОСОБА_4 , що діє на підставі Статуту приймає в користування земельні ділянки загальною площею 6,2059 га, у тому числі рілля 5,5826 га (5922083000:04:002:0099), сіножаті - 0,6233 га (5922083000:04:001:0789), які знаходяться на території Духанівської сільської ради, згідно з договором про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 27 лютого 2018 року (а.с. 9).

Як вбачається з видаткового касового ордеру від 17.04.2020 року ОСОБА_3 отримала суму у розмірі 40000 грн. за оренду земельної ділянки (а.с. 39).

При цьому суд враховує, що представник позивача не заперечує отримання позивачем зазначених коштів в обумовленому сторонами розмірі.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про виконання відповідачем умов спірного договору щодо здійснення плати за користування земельною ділянкою в обумовленому договором емфітевзису розмірі, істотних порушень договору судом не встановлено та позивачем не доведено.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір емфітевзису містить істотні умови договору, а саме: предмет, ціну та строк дії, які емфітевтом порушено не було.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не доведено належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами наявність істотних порушень умов договору про право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з боку відповідача, у задоволенні позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати понесені позивачем слід залишити за останнім.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 12, 13, 76, 81, 137, 141, 209, 211, 247, 258, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до приватного сільськогосподарського підприємства «Духанівське» про розірвання договору про право користування земельною ділянкою - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22 квітня 2024 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: приватне сільськогосподарське підприємство «Духанівське» (місцезнаходження: с. Литвиновичі Конотопського району Сумської області, вул. Центральна, 59-А, ЄДРПОУ: 32413966).

Суддя Галян С. В.