Постанова

від 23.04.2024 по справі 128/4445/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/4445/23

Провадження № 22-ц/801/778/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 рокуСправа № 128/4445/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоКовальчука О. В.,

суддів :Войтка Ю. Б., Сала Т. Б.,

за участю секретаря Луцишина О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справуза позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

за апеляційною скаргою Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області про забезпечення позову, постановлену у цій справі 22 лютого 2024 року у м. Вінниці суддею цього суду Саєнко О.Б.,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, у якому просили визнати незаконним та скасувати рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №46 від 14 липня 2023 року «Про відмову в задоволенні клопотань громадянина ОСОБА_1 та громадянина ОСОБА_2 щодо викупу земельної ділянки»; зобов`язати Стрижавську селищну раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення про продаж ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках земельної ділянки загальною площею 22,73 га з кадастровим номером 0520687000:04:001:0069, яка розташована на території Сосонської сільської ради Вінницького району, Вінницької області, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 01, яка була передана засновнику СФГ «Світанок» ОСОБА_3 (батьку позивачів) на праві довічного успадкованого володіння на підставі Державного акта на право довічного успадкованого володіння землею від 12 червня 1992 року, за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці цієї земельної ділянки, з розстрочкою платежу до десяти років з можливістю дострокового погашення.

29 січня 2024 року до суду надійшла заява від представника позивачів адвоката Висіцької І.В. про забезпечення позову, яка мотивована тим, що Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області всупереч нормам чинного законодавства України всіляко намагається позбавити позивачів права на викуп цієї земельної ділянки, яка була надана їхньому батькові у довічне успадковане володіння. Відповідач протягом майже двох років здійснює ряд дій, які свідчать про його зацікавленість у тому, щоб позивачі були позбавлені можливості викупити спірну земельну ділянку у передбачений законом спосіб, а саме: вимагає надати документи, що не передбачені у ч. 2. ст. 128 ЗК України, як документи, які подаються разом заявою (клопотанням) про викуп земельної ділянки; зволікає із прийняттям рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо викупу земельної ділянки; протягом усього часу розгляду справи №128/3043/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, не оспорював того факту, що вказана земельна була надана ОСОБА_3 у довічне успадковане володіння на підставі зазначеного Державного акта та не заперечував щодо площі цієї земельної ділянки.

Відповідач під час розгляду справи №128/3043/22 прийняв рішення №46 від 14 липня 2023 «Про відмову в задоволенні клопотань громадянина ОСОБА_1 та громадянина ОСОБА_2 щодо викупу земельної ділянки» виключно з метою нівелювання позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а у справі №128/4445/23 почав стверджувати, зокрема, у відзиві на позов, що з наданих позивачами документів не слідує, що згадана земельна ділянка була надана ОСОБА_3 у довічне успадковане володіння.

Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначає,що батькопозивачів тасамі позивачівідкрито користуютьсяцією земельноюділянкою із 1992року,однак відповідачбудь-якимиспособами намагаєтьсяпозбавити сім`юСташків їхніхправ нацю земельнуділянку,що вказуєна те,що відповідачбажає іншимспособом розпорядитися спірноюземельною ділянкою,аніж продатиїї позивачам,що призведедо порушеннязаконних прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Указане може зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі у разі ухвалення його на користь позивачів.

З урахуванням наведеного представник позивачів просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0520687000:04:001:0069;

- встановлення заборони Стрижавській селищній раді Вінницького району Вінницької області вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження та/або передання в користування цієї земельної ділянки будь-яким третім особам, здійснення її поділу, чи її об`єднання з іншої (-ми) земельними ділянками;

- встановлення заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно державної реєстрації речових прав на зазначену земельну ділянку.

22 лютого 2024 року ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області вказану заяву задоволено. Вжито згаданих вище заходів забезпечення позову.

Не погодившись із постановленою ухвалою, Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, безпідставність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Зокрема скаржник вказує на те, що зміст оскаржуваної ухвали дає підстави для висновку, що судом першої інстанції не було дотримано принципу вмотивованості судового рішення, оскільки ним не обґрунтовано мотивів її прийняття, не досліджено обставини спірних правовідносин, доводів позивача та доказів, які їх підтверджують та свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник позивачів вказав, що оскаржувану ухвалу вважає законною та обґрунтованою, а тому просить апеляційний суд залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначаючи те, що заходи забезпечення позову відповідають пред`явленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язані з предметом спору, є співмірними із таким вимогами. Такі заходи забезпечення позову не порушують прав відповідача як розпорядника землі, а лише тимчасово обмежують його у праві розпорядження (відчуження), здійснення поділу, об`єднання спірної земельної ділянки.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що 12 червня 1992 року ОСОБА_3 видано Державний акт на право довічного успадкованого володіння на земельну ділянку площею 23, 83 га (том 1 а. с. 38). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а 10 липня 2010 року після його смерті була заведена спадкова справа №49604348 (том 1 а. с. 41). Земельна ділянка площею 22,73 га з кадастровим номером 0520687000:04:001:0069 була сформована після здійснення інвентаризації земель державної власності у 2013 році із земельної ділянки площею 23,83 га, що була надана засновнику СФГ «Світанок» ОСОБА_3 (том 1 а. с. 118). 09 червня 2021 року право комунальної власності на земельну ділянку з вказаним кадастровим номером було зареєстровано за Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області (том 1 а. с. 53).

27 квітня 2022 року позивачі звернулися до відповідача із клопотанням про викуп спірної земельної ділянки (том 1 а. с. 23). У відповідь на дане клопотання від відповідача на адресу позивачів надійшов лист №1052/02-6 від 06 травня 2022 року, в якому відповідач просив з метою повного та об`єктивного опрацювання питання, порушеного у клопотанні, надати селищній раді копію статуту СФГ «Світанок» та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію юридичної особи (том 1 а с. 26).

25 травня 2022 року позивачами було направлено відповідь на вказаний лист, в якому вони повідомили про те, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній запис про реєстрацію СФГ «Світанок», а тому надати такий витяг та копію його статуту не вбачається можливим. Разом із тим, позивачі звернули увагу, що ч. 2 ст. 128 ЗК України містить вичерпний перелік документів, які подаються разом із заявою (клопотанням) про викуп земельної ділянки. А тому позивачами подано всі необхідні документи для прийняття рішення про продаж їм земельної ділянки без проведення земельних торгів (а. с. 27-28).

Позивачі із клопотанням про викуп земельної ділянки звертались повторно, про що свідчить клопотання від 29 вересня 2022 року (а. с. 29-33).

Однак позивачітак іне отрималивід відповідачарішення пропродаж земельноїділянки чимотивовану відмовув такомупродажі іу 2022році звернулисьіз позовомдо Стрижавськоїселищної радиВінницького районуВінницької областіпро визнаннябездіяльності протиправною,зобов`язання вчинитидії (справа№ 128/3043/22)(том1а.с.81-88). У цій справі 12грудня 2023року судомухвалено рішення,яким визнано протиправноюбездіяльність Стрижавськоїселищної радиВінницького районуВінницької області,яка полягаєу нерозглядіклопотань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 27квітня 2022року тавід 29вересня 2022року провикуп земельноїділянки іне прийняттірішення,передбаченого ст.128ЗК України,у визначенийзаконом спосібта строк (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115790971).

14 липня 2023 року Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області прийняла рішення №46 «Про відмову в задоволенні клопотань громадянина ОСОБА_1 та громадянина ОСОБА_2 щодо викупу земельної ділянки» (а. с. 22).

Предметом позовнихвимог усправі,судове рішенняу якійпереглядається,є вимогапозивачів провизнання протиправнимта скасуваннярішення №46«Про відмовув задоволенніклопотань громадянина ОСОБА_1 та громадянина ОСОБА_2 щодо викупуземельної ділянки»та вимога прозобов`язання відповідача прийнятирішення пропродаж ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цієї земельної ділянкив рівнихчастках.При цьому,відповідач увідзиві напозов стверджує,що з наданих позивачами документів неслідує фактуналежності ОСОБА_3 на правідовічного успадкованоговолодіння земельноїділянки зкадастровим номером0520687000:04:001:0069відповідно доДержавного актуна праводовічного успадкованоговолодіння землеювід 12червня 1992року,адже зацим актомйому переданоземельну ділянкуплощею 22,83га,а позивачі просятьвикупити земельнуділянку площею22,73га.На думкусуду першоїінстанції,до ухваленнярішення посуті споруу данійсправі відповідачможе відчужитицю земельнуділянку іншимособам, щоістотно ускладнитьчи унеможливитьвиконання рішеннясуду,якщо вонобуде прийнятена користьпозивачів,відтак судпершої інстанціїзробив висновокпро те, що заявленіпредставником позивачіввиди заходівзабезпечення позовує співмірнимиіз вищевказанимипозовними вимогами, у зв`язку з чим вказану заяву про забезпечення позову задовольнив. Такі висновки суду доводами скарги не спростовано.

Згідно з ч. 1ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст. 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначеніст. 150 ЦПК України, зокрема, позов забезпечується:накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;забороною вчиняти певні дії;встановленням обов`язку вчинити певні дії;забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до ч. 3ст. 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі №756/14940/20зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В цьому ж пункті Постанови роз`яснено, що при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Про забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якійзазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання (ч. ч. 6, 7ст. 153 ЦПК України).

Ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали (п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року).

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову.

У скарзі апелянт посилається на те, що зміст оскаржуваної ухвали дає підстави для висновку, що судом першої інстанції не було дотримано принципу вмотивованості судового рішення, оскільки ним не обґрунтовано мотивів її прийняття, не досліджено обставини спірних правовідносин, доводів позивача та доказів, які їх підтверджують та свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Однак такі доводи відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.

Колегія суддів,проаналізувавшизміст оскаржуваноїухвали,дійшла висновку,що такідоводи невпливають на правильністьвисновків судупершої інстанції, оскільки судом в оскаржуваній ухвалі було встановлено,що заявлені представником позивачів види заходів забезпечення позову є співмірними із вищевказаними позовними вимогами, тому суд прийшов до висновку, що невжиття таких видів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду в майбутньому у випадку можливого задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову, тому, з огляду на положення ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказану ухвалу - без змін.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуСтрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької областізалишити без задоволення, а ухвалуВінницького районного суду Вінницької області від22 лютого 2024 року - без змін.

Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції судові витрати залишити за ним.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : Ю. Б. Войтко

Т. Б. Сало