Постанова

від 04.03.2024 по справі 904/413/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/413/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Керекеша С.М. (ЦАГС)

від відповідача: Крюкова Д.О. (ЦАГС)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 (суддя Рудь І.А.) у справі 904/413/23

за позовом Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 91 584 грн 36 коп. за договором про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах від 15.08.2022 № б/н

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ" про стягнення заборгованості в сумі 91 584 грн 36 коп., з яких: 89 883 грн 87 коп. - заборгованість з плати за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах за період з 15.08.2022 по 31.01.2023, 1 168 грн 49 коп. - інфляційні втрати, 532 грн 00 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах від 15.08.2022 № б/н.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ" на користь Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради 89 883 грн 87 коп. основного боргу, 532 грн 00 коп. 3% річних, 2 649 грн 76 коп. витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2022 у справі № 904/9036/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" до Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради про визнання укладеним договір про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах у редакції позивача, визнано укладеним між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ" (розповсюджувач реклами) договір про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах № б/н (надалі - договір).

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 набрало законної сили 15.08.2022.

В порушення умов договору, відповідач оплату за використання місць розташування реклами (рекламних засобів) не здійснював, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 89 883 грн 87 коп. за період з 15.08.2022 по 17.01.2023.

Доказів внесення плати за користування місцями розташування реклами на зупиночних комплексах за вказаний період відповідачем не надано.

Листами від 16.11.2022 № 22/22-232 та від 31.01.2023 № 27/27-1 позивач направляв на адресу відповідача рахунки на оплату за право розміщення рекламних носіїв за період з 15.08.2022 по 31.08.2022, за вересень, жовтень, листопад, грудень 2022, січень 2023 (а.с. 31-34, 43-46).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених вимог по стягненню заборгованості у розмірі 89 883 грн 87 коп., строк оплати якої настав.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що у розрахунку, викладеному у позовній заяві, позивачем зазначений період нарахування з 15.01.2023 по 17.01.2023. При цьому, при розрахунку позивачем використаний сукупний індекс інфляції у розмірі 101,30%, але не зазначено за який період такий індекс ним розрахований. Перевірити правильність розрахунку інфляційних втрат за період, зазначений позивачем, з 15.01.2023 по 17.02.2023 (за два дні) місцевий господарський суд дійшов висновку про неможливість задоволення відповідної частини позовних вимог. За вказаних обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача нарахованих позивачем інфляційних втрат у сумі 1 168 грн 49 коп.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних порушень чинного законодавства та умов договору судом не встановлено.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись із рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ", в якій просить скасувати рішення суду від 31.03.2023 та прийняти нове, яким відмовити в позові повністю.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт вказує, що позивачем стверджувалось, що в порушення умов договору, відповідач оплату за використання місць розташування реклами (рекламних засобів) не здійснював, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 89 883,87 грн за період з 15.08.2022 по 17.01.2023.

Листами від 16.11.2022 № 22/22-232 та від 31.01.2023 № 27/27-1 позивач направляв на адресу відповідача рахунки на оплату за право розміщення рекламних носіїв за період з 15.08.2022 по 31.08.2022, за вересень, жовтень, листопад, грудень 2022. січень 2023.

Жодного із цих листів позивачами одержано не було.

Зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 у справі № 904/9036/21 позов ТОВ «СІЛЛ РТ» до КП «Транспортна інфраструктура міста» про визнання укладеним договір про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах у редакції позивача задоволено в повномх обсязі та визнано укладеним з дня набрання чинності рішенням суду договір про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах між ТОВ «СІЛЛ РТ» та КП «Транспортна інфраструктура міста» у запропонованій позивачем редакції.

Вказане рішення було оскаржено КП «Транспортна інфраструктура міста» до суду апеляційної інстанції.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2022 апеляційну скаргу КП «Транспортна інфраструктура міста» ДМР залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 року у справі №904/9036/21 залишено без змін.

На цей час КП «Транспортна інфраструктура міста» не здійснено жодних дій із виконання умов вже судом визнаного укладеним договору.

Місця на зупиночних комплексах ТОВ «СІЛЛ РТ», як те визначено п. 1.1. Договору не надані.

Дії з боку керівництва КП «Транспортна інфраструктура міста» заважали і продовжують заважати ТОВ «СІЛЛ РТ» здійснювати свою господарську діяльність, оскільки у зв`язку з попаданням місць для розміщення реклами ТОВ «СІЛЛ РТ» не має можливості укладати договори на проведення рекламних кампаній з клієнтами і. відповідно, одержувати за це грошову винагороду.

ТОВ «СІЛЛ РТ» не має можливості користуватися місцями на зупиночних комплексах. КГІ «Транспортна інфраструктура міста» зі свого боку не виконала договірних зобов`язань та не надала ТОВ «СІЛЛ РТ» місця. ТОВ «СІЛЛ РТ» не має можливості розташовувати рекламу.

У зв`язку з цим КП «Транспортна інфраструктура міста» не має права вимагати від ТОВ «СІЛЛ РТ» оплати за «ненадані» у користування місця.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі безпідставні та необгрунтовані, а рішення таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і з повним та об`єктивним дослідженням всіх доказів та обставин по справі. Судом першої інстанції при ухвалені рішення було повно та всеб досліджено фактичні дані та обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та докази які підтверджували ці обставини та були наявні в матеріалах справи. Просить в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілл РТ» на рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/413/23 відмовити у повному обсязі.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.05.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Березкіна О.В., Антонік С.Г.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 20.06.2023 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетрвоської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

26.06.2023 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою суду від 03.07.2023 визнано поважними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги та відновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 у справі 904/413/23.

Згідно з частиною 2 статті 271, частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішенням ВРП від 20.07.2023 ОСОБА_1 , звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду №1342/23 від 25.07.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Іванов О.Г.

В прохальній частині апеляційної скарги та 03.01.2024 відповідачем подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: - Виконавчий комітет Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 04052092, просп.Дмитра Яворницького, 75, м.Дніпро, 49000); - Приватне підприємство «ВІКО» (код ЄДРПОУ 24429736, вул.Старокозацька, буд.40 Б, м.Дніпро, 49000).

Обгрунтовуючи дане клопотання, відповідач вважає, що судове рішення, яке буде ухвалене у цій справі може вплинути на права та обов`язки ПП «ВІКО» та виконавчого комітету Дніпровської міської ради.

Розглянувши клопотання апелянта про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, колегія суддів вирішила залишити його без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Таким чином, до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору може бути залучена лише та особа, на чиї права та обов`язки щодо однієї із сторін може вплинути рішення суду зі спору. Метою залучення третіх осіб до участі у справі є захист ними власних прав та інтересів, на які може вплинути рішення суду.

Відповідно до п.6 ч.2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З тексту апеляційної скарги не вбачаються причини, за якими апелянт не заявляв клопотання про залучення третьої особи в місцевому господарському суді та яким саме чином рішення суду у справі впливає на права і обов`язки Виконавчого комітету Дніпровської міської ради та Приватного підприємства «ВІКО».

З матеріалів справи вбачається, що Виконавчий комітет Дніпровської міської ради та Приватне підприємство «ВІКО» не несуть обов`язків щодо предмету спору відносно будь-якої сторони, а тому підстави для залучення до участі у справі як третіх осіб - відсутні.

Докази спрямування процесуальних документів на адресу ПП "ВІКО" не приймаються до уваги колегією суддів, як неналежні в розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі скаржником було заявлено клопотання про витребування доказів, обгрунтовуючи наступним «… 02.06.2023 було скеровано адвокатський запит № 15-АК на адресу КІІ «Транспортна інфраструктура міста» з проханням надати наступну інформацію:

1. Перелік розповсюджувачів реклами, яким видано погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності (саме на зупиночних комплексах) із зазначенням коду ЄДРПОУ, дати видачі та рішення, на підставі якого відбулася така видача.

2. Копії усіх договорів про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) па зупиночних комплексах (з додатками), які укладено або коли-небудь укладалися КП «Транспортна інфраструктура міста».з розповсюджувачами реклами.

3. Окремо надати інформацію про перелік місць (зупиночних комплексів), на яких розміщується або мають можливість розміщувати свою рекламу (рекламні засоби) ПП «ВІКО» із окремим зазначенням чи перетинаються ці місця із тими місцями, які визначені договором про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах, який визнаний укладеним відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 у справі № 904/9036/21.

4. Повідомити розмір заборгованості перед КП «Транспортна інфраструктура міста» за усіма договорами про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах відносно усіх розповсюджувачів реклами.

5. У разі наявності будь-якої заборгованості повідомити про вжиті КГІ «Транспортна інфраструктура міста» заходи щодо її погашення (чи направлялися претензії, листи тощо). Надати копії документ ів, які підтверджують проведення претензійно-позовної роботи.

На означений запит відповіді у встановлені строки одержано не було. Оскільки запитувана інформація та документи надають можливість суду підтвердити факти, викладені у цій апеляційній скарзі, вважаємо за доцільне заявити відповідне клопотання про витребування доказів. …».

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу ч.1 ст.81 ГПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

За приписами ч.ч.2, 3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При цьому предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що встановлено вимогою ч.2 ст.76 ГПК України.

У даному випадку, колегія суддів вважає, що наявні у матеріалах справи докази є достатніми для перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, викладене скаржником не спростовано, тому відсутні підстави для задоволення клопотання останнього.

03.01.2024 від представника скаржника до суду надійшло клопотання, в якій він просить суд розглядати апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ" в судовому засіданні, з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ" з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 04.03.2024 об 11:00 год.

04.03.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2022 у справі № 904/9036/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" до Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради про визнання укладеним договір про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах у редакції позивача, визнано укладеним між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ" (розповсюджувач реклами) договір про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах № б/н (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору підприємство на підставі погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності (далі - Погодження на розміщення реклами), наданих розповсюджувачу реклами відповідно до рішень виконавчого комітету міської ради, надає розповсюджувачу реклами в тимчасове користування місця на зупиночних комплексах, які перебувають у комунальній власності, для розташування реклами (рекламних засобів), розповсюджувач реклами розташовує рекламу (рекламні засоби) згідно з виданими Погодженнями на розміщення реклами та здійснює оплату за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів).

Відповідно до п. 1.2. договору місця розташування реклами (рекламних засобів) зазначаються в додатку, що є невід`ємною частиною цього договору. Всі необхідні відомості щодо місця розташування реклами (рекламних засобів) наводяться в Погодженні на розміщення реклами.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що ціною цього договору є розмір плати за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів). Розмір плати обчислюється відповідно до Порядку оплати за розміщення реклами на транспорті та в ліфтах житлових будинків комунальної власності у місті Дніпрі, затвердженого рішенням міської ради. У разі внесення міською радою змін до цього порядку, що стосуються визначення розміру плати, підприємство в односторонньому порядку здійснює перерахунок з моменту внесення таких змін (якщо іншу дату не зазначено у рішенні міської ради) та самостійно корегує розмір плати, і в строк до трьох робочих днів із дня прийняття змін повідомляє про це розповсюджувача реклами.

Нарахування плати за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) здійснюється з дати прийняття виконкомом міської ради рішення про надання Погодження на розміщення реклами (п. 4.2. договору).

Згідно з п. 4.3. договору оплата за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) здійснюється розповсюджувачем реклами щомісячно до 15-го числа кожного поточного місяця згідно з рахунком, одержаним у підприємстві. Розповсюджувач реклами зобов`язаний одержати рахунок у підприємстві не пізніше п`ятнадцятиденного терміну після закінчення попереднього періоду оплати. У разі неявки розповсюджувача реклами до підприємства для одержання рахунка рахунок може бути надісланий розповсюджувачу реклами на електронну адресу, факсом або поштою.

За умовами п. 4.4. договору розповсюджувач реклами не звільняється від оплати у разі відсутності реклами (рекламних засобів) на місці, щодо яких видано Погодження на розміщення реклами.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє щодо кожного місця до закінчення строку дії Погодження на розміщення реклами та виконання сторонами зобов`язань за договором. Умови цього договору поширюються на зобов`язання сторін, що виникають з моменту прийняття виконкомом міської ради рішення про надання Погодження на розміщення реклами.

Відповідно до п. 7.2. договору дія цього договору поширюється на місця розташування реклами (рекламних засобів) згідно з додатком до договору з подальшими змінами до переліку місць розташування реклами (рекламних засобів).

Припинення дії договору щодо одних місць розташування реклами (рекламних засобів) не тягне за собою таке припинення щодо інших місць за цим договором (п. 7.3. договору).

Додатком № 1 до договору визначені місця розташування реклами (рекламних засобів) (54 місця) та вартість тимчасового користування місцями для розміщення реклами.

Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Листами від 16.11.2022 № 22/22-232 та від 31.01.2023 № 27/27-1 позивач направляв на адресу відповідача рахунки на оплату за право розміщення рекламних носіїв за період з 15.08.2022 по 31.08.2022, за вересень, жовтень, листопад, грудень 2022, січень 2023 (а.с. 31-34, 43-46).

Із посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 532 грн 00 коп. за період з 16.08.2022 по 17.01.2023 та інфляційні втрати в сумі 1 168 грн 49 коп. за період з 15.01.2023 по 17.01.2023.

Доказів оплати відповідачем спірної основної заборгованості та нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних сторонами до матеріалів справи не надано.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встанволення обставин того, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2022 у справі № 904/9036/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" до Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради про визнання укладеним договір про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах у редакції позивача, визнано укладеним між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ" (розповсюджувач реклами) договір про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах № б/н (надалі - договір).

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частини перша та сьома статті 179 ГК України).

Слово "зобов`язувати" в українській мові має декілька значень: накладати на кого-небудь якісь обов`язки, примушувати когось виконувати що-небудь; примушувати кого-небудь триматися, поводитися певним чином (Словник української мови в 11 томах, том 3, стор. 675). Отже, словосполученням "про зобов`язання укласти договір у певній редакції, наданій позивачем" позивач відобразив своє волевиявлення до вступу у зобов`язальні правовідносини з відповідачем на умовах запропонованої ним редакції договору та просив суд примусити відповідача до цього.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 вересня 2020 року у справі № 916/1423/18.

Колегія суддів констатує, що у спірний правовідносинах договірне зобов`язання виникло виникає на підставі простого юридичного факту - рішення суду.

Як роз`яснено у п. 13 ухвали Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 Цивільного кодексу України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 Цивільного кодексу України пов' язується з державною реєстрацією, тому сморід не є укладеними і не створюють право те обов' язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

У разі ухвалення судом рішення про визнання договору дійсним наступне його нотаріальне посвідчення не вимагається. У обох випадках права та обов`язки сторін за договором виникають на підставі доладного юридичного факту: договору та рішення суду.

З урахуванням вищевикладенного, доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … з 15.08.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 у справі № 904/9036/21 набрало законної сили і, відповідно, договір є укладеним.

У зв`язку з цим 19.08.2022 за вих. № 1-190822 на адресу КП «Транспортна інфраструктура міста» ТОВ «СІЛЛ РТ» направило два примірники Договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах підписаних з боку ГОВ «СІЛЛ РТ» із проханням повернути один примірник такого договору після підписання.

Означений лист із додатками КП «Транспортна інфраструктура міста» одержано 24.08.2022, шо підтверджується відповідними даними сайту «Укрпошти».

Жодних дій із виконання означеного судового рішення КП «Транспортна інфраструктура міста» під керівництвом директора ОСОБА_2 здійснено не було.

На цей час КП «Транспортна інфраструктура міста» не здійснено жодних дій із виконання умов вже судом визнаного укладеним договору…» відхиляються колегією суддів, як такі, що грунтуються на помилковому тлумачені апелянтом характеру спірних правовідносин.

Згідно з п. 1.1. договору підприємство на підставі погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності (далі - Погодження на розміщення реклами), наданих розповсюджувачу реклами відповідно до рішень виконавчого комітету міської ради, надає розповсюджувачу реклами в тимчасове користування місця на зупиночних комплексах, які перебувають у комунальній власності, для розташування реклами (рекламних засобів), розповсюджувач реклами розташовує рекламу (рекламні засоби) згідно з виданими Погодженнями на розміщення реклами та здійснює оплату за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів).

Відповідно до п. 1.2. договору місця розташування реклами (рекламних засобів) зазначаються в додатку, що є невід`ємною частиною цього договору. Всі необхідні відомості щодо місця розташування реклами (рекламних засобів) наводяться в Погодженні на розміщення реклами.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що ціною цього договору є розмір плати за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів). Розмір плати обчислюється відповідно до Порядку оплати за розміщення реклами на транспорті та в ліфтах житлових будинків комунальної власності у місті Дніпрі, затвердженого рішенням міської ради. У разі внесення міською радою змін до цього порядку, що стосуються визначення розміру плати, підприємство в односторонньому порядку здійснює перерахунок з моменту внесення таких змін (якщо іншу дату не зазначено у рішенні міської ради) та самостійно корегує розмір плати, і в строк до трьох робочих днів із дня прийняття змін повідомляє про це розповсюджувача реклами.

Нарахування плати за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) здійснюється з дати прийняття виконкомом міської ради рішення про надання Погодження на розміщення реклами (п. 4.2. договору).

Згідно з п. 4.3. договору оплата за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) здійснюється розповсюджувачем реклами щомісячно до 15-го числа кожного поточного місяця згідно з рахунком, одержаним у підприємстві. Розповсюджувач реклами зобов`язаний одержати рахунок у підприємстві не пізніше п`ятнадцятиденного терміну після закінчення попереднього періоду оплати. У разі неявки розповсюджувача реклами до підприємства для одержання рахунка рахунок може бути надісланий розповсюджувачу реклами на електронну адресу, факсом або поштою.

За умовами п. 4.4. договору розповсюджувач реклами не звільняється від оплати у разі відсутності реклами (рекламних засобів) на місці, щодо яких видано Погодження на розміщення реклами.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє щодо кожного місця до закінчення строку дії Погодження на розміщення реклами та виконання сторонами зобов`язань за договором. Умови цього договору поширюються на зобов`язання сторін, що виникають з моменту прийняття виконкомом міської ради рішення про надання Погодження на розміщення реклами.

Відповідно до п. 7.2. договору дія цього договору поширюється на місця розташування реклами (рекламних засобів) згідно з додатком до договору з подальшими змінами до переліку місць розташування реклами (рекламних засобів).

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодекску України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Колегія суддів зауважує, що з урахуванням предмета і підстав позову, нележними доказами на спростування доводів позивача щодо стягнення заборгованості, нарахованої згідно пункту 4.3. договору як оплата за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) в сумі 89 883 грн 87 коп., яка утворилася за період з 15.08.2022 по 17.01.2023 мали бути відповідні документи первинного бухгалтерського обліку.

Оскільки на початок періоду винекнення спірних правовідносин -15.08.2022, відповідач вже мав в своєму розпоряжденні рішення у справі № 160/7358/21, доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 29.04.2021 № 442 «Про анулювання (скасування) погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності» скасовано погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності (на зупиночних комплексах ТОВ «СІЛЛ РТ».

Це рішення виконавчого комітету оскаржено в судовому порядку (справа № 160/7358/21).

В подальшому, на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 «Про надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності», незважаючи на судове оскарження рішення від 29.04.2021 № 442, ПП «ВІКО» були видані погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності в тому числі на ті місця, на які попередньо були видані аналогічні погодження ТОВ «СІЛЛ РТ».

Засновником ПП «ВІКО» є громадянин Ізраїлю та племінник Геннадія Корбаиа Ігор Бірман. Геннадій Корбан є бізнес партнером Дніпровського міського голови Бориса Філатова.

Слід також відмітити, що очільником виконавчого органу, який здійснює контроль за видачею погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності є Андрій Пильчений, який за даними Мін`юсту є засновником Благодійної організації «Фонд оборони країни», яка безпосередньо пов`язана із Геннадієм Корбаним (однією з підстав арешту якого у 2016 році було розкрадання коштів даного фонду), а протягом виборчої кампанії 2020 року на місцевих виборах був головою Всеукраїнської партії «Пропозиція», від якої балотувався мер Борис Філатов.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі 160/7358/21 у задоволенні позовних вимог ТОВ «СІЛЛ РТ» було відмовлено.

Але, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у справі № 160/7358/21 адміністративний позов ТОВ «СІЛЛ РТ» задоволено та визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради 29.04.2021 № 442 в частині анулювання (скасування) погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності щодо ТОВ «СІЛЛ РТ» (пункти додатку до рішення 56-109).

Означена постанова набрала законної сили, а в касаційному оскарженні вказаної постанови виконавчому комітету Дніпровської міської ради та її виконавчим органам було відмовлено, що підтверджується відповідними ухвалами Верховного Суду у вказаній справі.

Таким чином, 54 погодження на розміщення реклами на транспорті, які надані ТОВ «СІЛЛ РТ» на підставі рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.03.2020 № 414, від 02.06.2020 № 657, від 28.08.2020 № 884, від 22.09.2020 № 991 є чинними.

У зв`язку з цим, на цей час постало питання неврегульованості прийнятих виконавчим комітетом Дніпровської міської ради рішень та ухвалених судових рішень, якими визнано чинність документів дозвільного характеру ТОВ «СІЛЛ РТ».

Задля вирішення цього питання на адреси очільника виконавчого комітету Дніпровської міської ради Бориса Філатова та директора департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради Андрія Пильченка ТОВ «СІЛЛ РТ» направлені відповідні звернення (листи від 19.08.2022 за вих. № 3-190822 та № 4-190822), які проігноровані посадовими особами місцевого самоврядування.

На місцях, де має законне право розміщувати рекламу ТОВ «СІЛЛ РТ» розміщується реклама підприємства, яке належить через підставних осіб Дніпровському міському голові Борису Філатову, що, в свою чергу, створює перепони для здійснення своєї господарської діяльності ТОВ «СІЛЛ РТ».

В подальшому на виконавчий комітет Дніпровської міської ради скеровано чергове аналогічне звернення від 13.10.2022 за вих № 2-131022.

За результатами розгляду цього звернення від Дніпровської міської ради одержано два листа від 16.11.2022 за вих. № 7/11-2411 та від 21.09.2022 за вих. № 7/11-2020. з яких вбачається, то наразі діє рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 «Про надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності», яким було надано погодження на розміщення зовнішньої реклами на транспорті комунальної власності розповсюджувачам реклами згідно з переліком, в тому числі на адреси місця розташування рекламного засобу, які було анульовано (скасовано) ТОВ «СІЛЛ РТ».

Звернуто увагу на те, що це рішення є діючим, не втратило чинність, а тому є законним і таким, що прийняте пізніше у часі уповноваженим органом в межах його компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства України про рекламу та місцеве самоврядування.

Ним розповсюджувачам зовнішньої реклами було надано погодження на розміщення зовнішньої реклами на транспорті комунальної власності, які також є чинними та на підставі яких останні мають право розміщувати рекламу на певний строк та у певному місці.

Також аналогічні звернення скеровано на і.мя директора департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради Андрія Пильченко (від 13.10.2022 за вих. № 1-131022). в результат і розгляду якого також одержано відповідь аналогічного змісту (від 11.11.2022 за вих. № 3/3-434 та від 13.09.2012 за вих. № 3/2-359).

В подальшому на адресу виконавчого комітету Дніпровської міської ради в чергове направлено звернення від 03.11.2022 за вих. № 1-031122 з проханням врегулювати ситуацію щодо виданих погоджень ПП «ВІКО» та погоджень, які визнані чинними в судовому порядку ТОВ «СІЛЛ РТ». Ллє цей лист проігноровано міською владою

Також на адресу КП «Транспортна інфраструктура міста» скеровано чергове звернення від 14.10.2022 за вих. № 1-141022 з проханням виконати умови договору. Який визнано укладеним в судовому порядку.

Але і цей лист було проігноровано КП «Транспортна інфраструктура міста», хоча наявні всі відмітки про їх одержання КП.

Тобто виникла ситуація, коли КП «Транспортна інфраструктура міста» намагається через суд примусити сторону по договору виконувати його умови в частині оплати. При цьому зі свого боку умови договору КП «Транспортна інфраструктура листа» не виконувала і виконувати не збирається.

Означений факт на цей час підтверджується відповіддю департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради па адвокатський запит адвоката Дарі Крюкової від 02.06.2023 № 16-АК, з якого встановлено, що на цей час чинні погодження на розміщення зовнішньої реклами на зупиночних комплексах, які видані ПП «ВІКО» на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 «Про надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності».

Також 02.06.2023 було скеровано адвокатський запит № 15-АК на адресу КП «Транспортна інфраструктура міста» з проханням надати наступну інформацію:

1.Перелік розповсюджувачів реклами, яким видано погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності (саме па зупиночних комплексах) із зазначенням колу СДРП0У, дати видачі та рішення, на підставі якого відбулася така видача.

2.Копії усіх договорів про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах (з додатками), які укладено або коли-небудь укладалися КП «Транспортна інфраструктура міста» з розповсюджувачами реклами.

3.Окремо надати інформацію про перелік місць (зупиночних комплексів), на яких розмішується або мають можливість розмішувати свою рекламу (рекламні засоби) ПП «ВІКО» із окремим зазначенням чи перетинаються ці місця із тими місцями, які визначені договором про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах, який визнаний укладеним відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 у справі № 904/9036/21.

4.Повідомити розмір заборгованості перед КП «Транспортна інфраструктура міста» за усіма договорами про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах відносно усіх розповсюджувачів реклами.

5.У разі наявності будь-якої заборгованості повідомити про вжиті КП «Транспортна інфраструктура міста» заходи щодо її погашення (чи направлялися претензії, листи тощо;. Надати копії документів, які підтверджують проведення претензійно-позовної роботи.

Алє цей запит проігноровано КП «Транспортна інфраструктура міста»…» відхиляються колегією суддів як такі, що носять характер логічної хиби «non causa pro causa» лат. (фальшової причини), що полягає в помилковому прийнятті чогось як причини певної події, що насправді не є її причиною, а докази надані на підтвердження відповідних обставин відхиляються як неналежні в розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України.

04.01.2024р. в канцелярії Центрального апеляційного господарського суду зареєстровано Додактові пояснення по справі, до яких додані докази, які не були предметом дослідження судом першої інстанції.

Колегія суддів констатує, що в порядуку підготовки справи до судового розгляду у неї не виникало окремих питань і , відповідно, дозвіл на подання додактових поянень в порядку частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України апелянту не надавався.

Щодо можливості прийняття до уваги додактових доказів, поданих разом з письмовими поясненнями, колегія суддів виходить з наступного:

Частиною третьою статті 269 ГПК України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У такому випадку, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до апеляційної скарги) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 ГПК України.

Вказане з урахуванням положень статті 282 ГПК України означає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткові докази, має викладати мотивувальну частину своєї постанови із зазначенням відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання до суду першої інстанції та з оцінкою апеляційною інстанцією такого обґрунтування (Постанова КГС ВС 23.07.2019 у справі № 917/2034/17).

Колегія суддів констатує, що додаткові поянення у справі (т. 2 а.с. 168-171, 175-176() не містять в собі будь яких обгрунтувань щодо неможливості подання доказів суду першої інстанції доказів, даданих до них (т. 2 а.с. 180-199), в зв`язку із чим зазначені докази не приймаються до уваги колегією суддів в порядку частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а обов`язок несення негативних наслідків від невчинення відповідної процесуальної дії (подання клопотання) у даному випадкуцілком узгоджеється з принципом диспозитивності.

25.07.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Сілл РТ» подано до Центрального апеляційного господарського суду заяву про поворот виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 у справі №904/413/23.

Обгрунтовуючи заяву про поворот виконання рішення, відповідач зазначив «… Як зазначалося в апеляційній скарзі, про існування справи № 904/413/23 стало відомо після надходження до ТОВ «СІЛЛ РТ» постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2023 ВП № 71853947, яка винесена державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі наказу № 904/413/23 від 21.04.2023, виданого Господарським судом Дніпропетровської області.

За означеною постановою боржник (ТОВ «СІЛЛ РТ») зобов`язаний виконати наказ Господарського суду Дніпропетровської області № 904/413/23 від 21.04.2023 про стягнення з ТОВ «СІЛЛ РТ» на користь КП «Транспортна інфраструктура міста» 89 883,87 грн основного боргу, 532,00 грн 3 % річних та 2 649,76 грн витрат зі сплати судового збору (п. 1 постанови).

Окремо з боржника цією ж постановою стягнуто виконавчий збір/основну винагороду у розмірі 9 306,56 грн (п. 2 постанови), про що також 22.05.2023 винесено постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору.

Також 22.05.2023 державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою із боржника (ТОВ «СІЛЛ РТ») стягнуто загальну суму мінімальних витрат у розмірі 269,00 грн.

22.05.2023 також винесено постанови про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ «СІЛЛ РТ», та про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ТОВ «СІЛЛ РТ», у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 102 641,19 грн.

…

В рамках виконання, означених постанов ТОВ «СІЛЛ РТ» здійснило повне виконання їх вимог шляхом перерахування суми у розмірі 102 641,19 грн на рахунок Соборного відділу державної виконавчої служби, у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.3082163847.1 від 06.07.2023.

10.07.2023 державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 71853947 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення)...

... У даній справі суд апеляційної інстанції скасував прийняте рішення, на підставі якого раніше були стягнуті витрати на проведення експертизи і наказ про це стягнення витрат із заявника було виконано, а виконавче провадження закрито. Оскільки в цій частині витрати розподілені на користь заявника, про що постановлено додаткову постанову, тому раніше сплачені суми за скасованим судовим рішенням мають бути стягнуті на користь заявника в порядку ст.ЗЗЗ ГПК України. …».

При вирішенні питання про обгрунтованість звернення відповідача із заявою про повернення йому 89 883,87 грн основного боргу, 532,00 грн 3% річних та 2649,76 грн витрат зі сплати судового збору в порядку повороту виконання рішення суду з підстав ст. 333 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення заявлених відповідачем вимог.

Згідно з приписами ст. 333 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі (ч.1).

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі (ч.2).

Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3)відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі (ч.3).

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем (ч.ч. 5, 6 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України).

За приписом ч.9 ст. 333 Господарського процесуального Кодексу України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Колегія суддів констатує, що судове провадження у даній справі ще не завершено. Колегія суддів не прийняла жодного з рішень, передбачених ч.1 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України й питання про поворот виконання за результатом скасування рішення місцевого господарського суду не вирішувала.

Згідно з ч.2 ст. 333 Господарського кодексу України підставою для повороту виконання рішення може бути його скасування з поверненням на новий розгляд справи і тільки за наслідком нового її розгляду та за певних умов, а саме: закриття провадження у справі; залишення позову без розгляду; відмови в позові повністю; задоволення позовних вимог в меншому розмірі.

Відтак, правові підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ" про поворот виконання рішення суду від 31.03.2023 відсутні.

Оскільки заява про поворот виконання рішення (т.2 а.с. 2-224) не містить в собі клопотань щодо прийняття до уваги доказів, доданих до неї (т.2 а.с. 227-238), зазначені докази не приймаються до уваги колегією суддів в порядку частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Апеляційна скарга не містить в собі клопотань щодо прийняття до уваги доказів доданих до неї, які не були предметом дослідження судом першої інсанції (т. 1 а.с. 82-250, т.2 а.с. 1-30), в зв`язку із чим зазначені докази не приймаються до уваги колегією суддів в порядку частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідні доводи апеляційної скарги в частині того, що : « …Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Так, п. 1.1. умов договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах КП «Транспортна інфраструктура міста» надає Розповсюджувачу реклами (ТОВ «СІЛЛ РТ») в тимчасове користування місця на зушшочннх комплексах, які перебувають у комунальній власності, для розташування реклами (рекламних засобів), Розповсюджувач реклами розташовує рекламу (рекламні засоби) згідно з виданими Погодженнями на розміщення реклами та здійснює оплату за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів).

Але ж, враховуючи усе вищевіїкладене, ТОВ «СІЛЛ РТ» не має можливості користуватися місцями на зупиночних комплексах. КГІ «Транспортна інфраструктура міста» зі свого боку не виконала договірних зобов`язань та не надала ТОВ «СІЛЛ РТ» місця. ТОВ «СІЛЛ РТ» не має можливості розташовувати рекламу.

У зв`язку з цим КП «Транспортна інфраструктура міста» не має права вимагати від ТОВ «СІЛЛ РТ» оплати за «ненадані» у користування місця…» відхиляються колегією суддів як такі, що побудовані на концепції негативного доказу і не підтверджені належними і допустимими в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 у справі 904/413/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4026,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 у справі 904/413/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 у справі 904/413/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4026,00 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.04.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяО.Г. Іванов

СуддяО.В. Чус