Постанова

від 28.03.2024 по справі 904/2866/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2866/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Солодова І.М.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2023 (суддя Мельниченко І.Ф.)

у справі № 904/2866/23

за первісним позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейл-Білдінг"

про стягнення заборгованості

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейл-Білдінг"

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

про визнання договору підряду недійсним

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 13 322,68 грн., що складають суму невикористаного авансу, попередньо сплаченого за договором підряду N 9077-ДнОЭ від 07.10.2020. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

07.07.2023 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейл-Білдінг" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", в якій позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним договір підряду N 9077-ДнОЭ від 07.10.2020. Судові витрати позивач за зустрічним позовом просить покласти на відповідача за зустрічним позовом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 за первісним позовом позовні вимоги задоволено в повному обсязі та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейл-Білдінг" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" грошові кошти у розмірі 13 322,68 грн., 2 684,00 грн. - судового збору; за зустрічним позовом у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейл-Білдінг" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про визнання договору підряду недійсним відмовлено.

25.10.2023 Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" через канцелярію господарського суду подана заява, в якій останнє просить суд долучити до матеріалів справи докази понесених судових витрат та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейл-Білдінг" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2023 у справі №904/2866/23 заяву залишено без розгляду.

Не погодившись з вказаною ухвалою Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2023 у справі № 904/2866/23 прийняти нове рішення про направлення справи до господарського суду для продовження розгляду.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права.

Наголошує, що суд не врахував, що у відзиві на зустрічну позовну заяву по справі №904/2866/23 у відповідності до положень ст. 126 ГПК України АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» заявляло вимогу про стягнення з ТОВ «Вейл-Білдінг» витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи, що попередній розмір даних витрат становить 30 000,00 грн.

Скаржник стверджує, що в заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» зазначало про об`єктивні причини неможливості подання відповідних доказів до судових дебатів. Адже АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» не брало участі у судовому засіданні 18.10.2023, за результатами якого було прийнято рішення по суті справи № 904/2866/23. Позивач не брав участі у вказаному судовому засіданні та просив його відкласти, у зв`язку із необхідністю участі в іншій судовій справі, призначеній до розгляду на цей же день у Третьому апеляційному адміністративному суді, про що було подане клопотання. Разом з тим, господарський суд Дніпропетровської області у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовив та виніс рішення по справі, про що АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» дізналося лише 24.10.2023 від помічника судді Мельниченко І.Ф. (станом на 25.10.2023 відомості щодо прийняття рішення по справі № 904/2866/23 в Електронному суді були також відсутні, на підтвердження чого АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» до заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу було долучено витяг з Електронного суду по справі № 904/2866/23). Враховуючи зазначене, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» об`єктивно не мало можливості подати докази понесення витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі, оскільки фактично не брало участі у даних дебатах і не знало про закінчення розгляду справи та винесення судом рішення.

Також, вважає, що поза увагою суду залишився висновок Верховного Суду у постанові від 24.12.2021 у справі №755/4466/20-ц про те, що процесуальний закон не встановлює вимог щодо усної чи письмової форми заяви, яка подається (заявляється) відповідності до частини восьмої статті 141 ЦПК України. Верховний Суд вважає, що заяви, вимоги до форми яких процесуальний закон не встановлює, можуть подаватись суду як в усній, так і в письмовій чи електронній формі.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 28.03.2024 приймав участь представник позивача (апелянта) в режимі відеоконеференції поза межами приміщення суду. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не проінформував.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, а також враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, з огляду на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує її розгляд, вважаючи за можливе здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 13 322,68 грн., що складають суму невикористаного авансу, попередньо сплаченого за договором підряду № 9077-ДнОЭ від 07.10.2020.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

07.07.2023 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейл-Білдінг" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", в якій позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним договір підряду № 9077-ДнОЭ від 07.10.2020.

Судові витрати позивач за зустрічним позовом просить покласти на відповідача за зустрічним позовом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 за первісним позовом позовні вимоги задоволено в повному обсязі та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейл-Білдінг" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" грошові кошти у розмірі 13 322,68 грн., 2 684,00 грн. - судового збору; за зустрічним позовом у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейл-Білдінг" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про визнання договору підряду недійсним відмовлено.

Під час прийняття судом рішення витрати Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на професійну правничу допомогу судом не розподілялись.

25.10.2023 Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" через канцелярію господарського суду подана заява, в якій останнє просить суд долучити до матеріалів справи докази понесених судових витрат та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейл-Білдінг" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Розглянувши подану заяву, господарський суд дійшов висновку про залишення її без розгляду, оскільки під час розгляду справи позивачем не було заявлено ані усного клопотання, ані подано письмової заяви про вирішення судом питання про судові витрати після ухвалення рішення, із зазначенням причин неможливості подання відповідних доказів у визначені процесуальним законом строки відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

При цьому зважаючи на положення статей 282, 315 ГПК України про те, що суд апеляційної та касаційної інстанцій має вирішувати питання щодо розподілу судових витрат, здійснених у зв`язку з переглядом справи, Верховний Суд дотримується позиції, що згідно зі статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 13 322,68 грн., що складають суму невикористаного авансу, попередньо сплаченого за договором підряду № 9077-ДнОЭ від 07.10.2020. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

При цьому у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат не було зазначено про витрати позивача на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом позову у справі.

Згідно п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

За приписами ч.ч. 2-4 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 року у справі № 904/4494/18 зробила правовий висновок, що норми процесуального закону надають суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у додатковій постанові від 18.02.2021 у справі № 908/3326/19 та Верховний Суд у постановах від 22.01.2020 у справі № 551/1136/17, від 12.05.2020 у справі № 643/3720/15-ц, від 17.06.2020 у справі № 504/2755/16-ц.

Неповідомлення учасником справи іншого учасника справи про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також не направлення на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог позбавляє іншого учасника справи можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат, що стало однією з підстав для відмови у задоволенні заяви товариства про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції (додаткова постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі № 922/2821/18).

Колегія суддів зауважує, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити не співмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Подібні за змістом висновки наведені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у додатковій постанові від 21.05.2020 у справі № 922/2167/19 зазначив, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Тобто вирішення питання про відмову у відшкодуванні судових витрат (окрім судового збору), які понесла сторона у випадку незазначення нею попереднього (орієнтовного) розрахунку, належить до дискреції суду.

Водночас, судом також встановлено, що 07.07.2023 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейл-Білдінг" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", в якій позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним договір підряду № 9077-ДнОЭ від 07.10.2020.

04.08.2023 до суду від АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення зустрічних позовних вимог. Поміж іншого, ним було заявлено вимогу про стягнення з позивача за зустрічним позовом витрати на професійну правничу допомогу, попередній розмір яких становить 30 000,00 грн. При цьому відповідачем за зустрічним позовом було зазначено, що точний розмір витрат на професійну правничу допомогу буде повідомлений пізніше шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України відзив повинен містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Отже, АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" було повідомлено про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, що понесені (будуть понесені) ним як відповідачем за розгляд зустрічного позову.

18.10.2023 Господарським судом Дніпропетровської області було прийнято рішення, яким за первісним позовом позовні вимоги задоволено в повному обсязі та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейл-Білдінг" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" грошові кошти у розмірі 13 322,68 грн., 2 684,00 грн. - судового збору; за зустрічним позовом у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейл-Білдінг" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про визнання договору підряду недійсним відмовлено.

25.10.2023 Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" подано до господарського суду заяву, в якій останнє просить суд долучити до матеріалів справи докази понесених судових витрат та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейл-Білдінг" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Зі змісту самої заяви та прохальної частини слідує, що АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" просить стягнути вказану суму витрат, які понесені ним саме як позивачем у зв`язку із розглядом справи № 904/2866/23.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Слід наголосити, що у постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №520/8662/19 та від 21.07.2023 у справі № 750/9471/20 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у додатковій постанові від 03.03.2021 у справі № 912/354/20 наголосив, що докази, які стосуються розміру судових витрат подаються у суворо визначені кодексом строки: до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Судом встановлено, що представником Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" під час розгляду справи не було заявлено ані усного клопотання, ані подано письмової заяви про вирішення судом питання про судові витрати після ухвалення рішення, із зазначенням причин неможливості подання відповідних доказів у визначені процесуальним законом строки відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення без розгляду заяви Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний суд зауважує, що зазначені висновки узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, Верховного Суду в постанові від 29.06.2022 у справі №161/5317/18, відповідно до яких законодавцем визначено процесуальний наслідок незаявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення у справі. У такому випадку суд залишає заяву сторони про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду.

Водночас, Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасне подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20. постанови палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2021 у справі 910/16803/19);

- ГПК України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи (пункт 20 постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 911/4670/13, постанови від 21.12.2019 у справі № 910/6298/19, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19, додаткова постанова від 18.02.2021 у справі № 908/3326/19);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (пункти 57 - 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц);

- можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Для поновлення строку необхідним є наведення конкретних обставин, надання відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації особою своїх прав (пункт 4.22. постанови Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 922/1116/22).

Аналізуючи наведене варто зупинитися на тому, що процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи за наявності клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску.

Згідно ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

В свою чергу, ч. 1 ст. 113 ГПК України встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, як передбачено ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, за приписами ч.ч. 3-7 ст. 119 ГПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Як слідує з матеріалів справи, у поданих 25.10.2023 до суду заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду та клопотанні про залучення доказів понесених судових витрат, АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" було зазначено про об`єктивні причини неможливості подання відповідних доказів до судових дебатів.

Заявник вказував, зокрема, на те, що АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» не брало участі у судовому засіданні 18.10.2023, за результатами якого було прийнято рішення по суті справи № 904/2866/23, а тому не знало про прийняття судом рішення по даній справі.

Окрім того, ним було зазначено, що станом на 25.10.2023 відомості щодо прийняття рішення по справі № 904/2866/23 в Електронному суді були відсутні, на підтвердження чого долучено витяг з Електронного суду по справі.

Заявник також повідомляв, що про прийняття рішення по справі № 904/2866/23 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» дізналося лише 24.10.2023 від помічника судді Мельниченко І.Ф.

З огляду на те, що про прийняття рішення по справі № 904/2866/23 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» дізналося лише 24.10.2023, просив поновити строк для подання доказів понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у справі № 904/2866/23.

Поряд з цим, апелянт у скарзі наголошує на тому, що Позивач не брав участі у вказаному судовому засіданні та просив його відкласти, у зв`язку із необхідністю участі в іншій судовій справі, призначеній до розгляду на цей же день у Третьому апеляційному адміністративному суді, про що було подане клопотання. Разом з тим, господарський суд Дніпропетровської області у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовив та виніс рішення по справі, про що АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» дізналося лише 24.10.2023 від помічника судді Мельниченко І.Ф. (станом на 25.10.2023 відомості щодо прийняття рішення по справі № 904/2866/23 в Електронному суді були також відсутні, на підтвердження чого АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» до заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу було долучено витяг з Електронного суду по справі № 904/2866/23). Враховуючи зазначене, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» об`єктивно не мало можливості подати докази понесення витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі, оскільки фактично не брало участі у даних дебатах і не знало про закінчення розгляду справи та винесення судом рішення.

Апеляційний суд заважує, що всупереч положенням ч.ч. 3-7 ст. 119 ГПК України господарський суд не розглянув клопотання АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» про поновлення процесуального строку для подання доказів понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, не дослідив надані заявником докази на підтвердження своїх доводів в обґрунтування підстав пропущення строку та відповідно не з`ясував поважність причин його пропуску.

Судом не було прийнято окремої ухвали за результатом розгляду даного клопотання, як і не вирішено його в ухвалі від 30.10.2023, якою заяву АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу було залишено без розгляду, чим було порушено вимоги процесуального закону.

Таким чином, апеляційний суд доходить висновку про передчасність висновків суду першої інстанції про необхідність залишення заяви без розгляду, а тому аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали було допущено порушення норм процесуального права, знайшли своє підтвердження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11.11.1996 у справі «Кантоні проти Франції» («CANTONI v. FRANCE»), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11).

Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20.02.2014).

У рішенні від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» справі та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Отже, виходячи з викладеного, передчасне залишення заяви без розгляду унеможливило доступ позивача до правосуддя.

Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014 no. 4436/07, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006 та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховую все вищевикладене, апеляційну скаргу належить задовольнити: оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду заяви АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2023 у справі № 904/2866/23 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2023 у справі №904/2866/23 скасувати.

Справу № 904/2866/23 направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 22.04.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко