Ухвала

від 04.04.2024 по справі 907/130/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

про зупинення провадження у справі

"04" квітня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/130/23

За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Генерала Свободи 5, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача 2 Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області

про витребування із незаконного володіння Ужгородської міської ради об`єктів нерухомого майна: - нежитлове приміщення площею 24,0 кв.м., розташоване за адресою: м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, буд. 5, під`їзд №4 (секція №4 першого цокольного поверху літери А); - нежитлове приміщення площею 47,9 кв.м., розташоване за адресою: м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, буд. 5 (вхід з вулиці поруч з під`їздом в №4 першого цокольного поверху літери А в секції 3);

- скасування державної реєстрації права власності Ужгородської міської ради, припинення права комунальної власності та закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи щодо нежитлового приміщення площею 24,0 кв.м., розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, буд. 5, під`їзд №4 першого цокольного поверху секції 4 літери А, нежитлового приміщення площею 47,9 кв.м., розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, буд. 5 (вхід з вулиці поруч з під`їздом №4 першого цокольного поверху літери А в секції 3);

- визнання незаконним та скасування рішення XV сесії Ужгородської міської ради ІІІ скликання від 25.10.1999 Про внесення доповнень до Рішення ХІ сесії Ужгородської міської ІІІ скликання від 23.09.1999 в частині включення до об`єктів приватизації шляхом викупу орендарями наведеного в Додатку б/н нежитлового цокольного приміщення площею 18,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, буд. 5, під`їзд №1,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача 1 не з`явився

Відповідача 2 не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Генерала Свободи 5, м. Ужгород Закарпатської області заявлено позов до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області та до відповідача 2 Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області про витребування із незаконного володіння Ужгородської міської ради об`єктів нерухомого майна: - нежитлове приміщення площею 24,0 кв.м., розташоване за адресою: м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, буд. 5, під`їзд №4 (секція №4 першого цокольного поверху літери А); - нежитлове приміщення площею 47,9 кв.м., розташоване за адресою: м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, буд. 5 (вхід з вулиці поруч з під`їздом в №4 першого цокольного поверху літери А в секції 3); скасування державної реєстрації права власності Ужгородської міської ради, припинення права комунальної власності та закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи щодо нежитлового приміщення площею 24,0 кв.м., розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, буд. 5, під`їзд №4 першого цокольного поверху секції 4 літери А, нежитлового приміщення площею 47,9 кв.м., розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, буд. 5 (вхід з вулиці поруч з під`їздом №4 першого цокольного поверху літери А в секції 3); визнання незаконним та скасування рішення XV сесії Ужгородської міської ради ІІІ скликання від 25.10.1999 Про внесення доповнень до Рішення ХІ сесії Ужгородської міської ІІІ скликання від 23.09.1999 в частині включення до об`єктів приватизації шляхом викупу орендарями наведеного в Додатку б/н нежитлового цокольного приміщення площею 18,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, буд. 5, під`їзд №1.

Ухвалою суду від 21.03.2024 судом у порядку ст. 120 ГПК України повідомлено сторін про те, що підготовче засідання у справі №907/130/23 призначено на 04.04.2024.

У ході проведення підготовчого провадження в даній справі представник позивача через підсистему Електронний суд подала клопотання б/н від 15.11.2023 (вх. №02.3.1-02/8163/23 від 16.11.2023), яким, покликаючись на подання сторонами спору взаємосуперечливих доказів щодо функціонального призначення спірних приміщень та необхідність спеціальних знань у сфері будівництва, просить призначити в даній справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступне запитання:

1. Яке функціональне призначення приміщень за адресою: м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, буд. 5, а саме: - приміщення площею 24,0 кв.м. (під`їзд №4), розташованого в секції №4 першого цокольного поверху літери А, що складається згідно із планом експлікації допоміжних приміщень під №8 прачечна площею 12,5 кв.м., №15 коридор площею 7,1 кв.м., №6 умивальник площею 1,6 кв.м., №7 вбиральня площею 2,2 кв.м.; - приміщення площею 47,9 кв.м. (вхід з вулиці поруч із 4 під`їздом), розташованого в секції №3 першого цокольного поверху літери А, що складається згідно із планом експлікації допоміжних приміщень під №14 коридор площею 16,0 кв.м.; №15 сушилка площею 11,4 кв.м.; №16 вхід 3,1 кв.м., №8 коридор площею 6,9 кв.м.; №9 сушилка площею 11,5 кв.м.; - приміщення площею 18,7 кв.м. (під`їзд №1), розташованого в секції №1 першого цокольного поверху літери А, позначено під №5 вхід площею 3,1 кв.м., №4 тамбур площею 7,1 кв.м., №3 коридор загальною площею 33,4 кв.м., було на момент прийняття будинку до експлуатації станом на 1986 рік (Акт введення в експлуатацію 1986 року, затверджений Рішенням Ужгородского совета народных депутатов №248 від 31.12.1986): чи є вони допоміжними приміщеннями будинку чи нежитловими, як окремий об`єкт цивільно-правових відносин)?.

Проведення експертизи просить доручити ТОВ Незалежна судова експертиза Лекс Анте.

Поданими через підсистему Електронний суд заявою б/н від 21.02.2024 (вх. №02.3.1-02/1324/24 від 21.02.2024) та клопотанням б/н від 18.03.2024 (вх. №02.3.1-02/2085/24 від 18.03.2024) представник позивача просить розглянути клопотання про призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи за її відсутності та задоволити таке в повному обсязі.

Представник відповідачів 1, 2 через канцелярію суду подав заперечення б/н від 15.03.2024 (вх. №02.3.1-02/2687/24 від 04.04.2024) на клопотання представника позивача про призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи, за змістом якого вказує на те, що останньою не наведено будь-яких підстав, які би свідчили про те, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, та без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Вважає, що посилання представника позивача на характер спірних правовідносин, подані сторонами докази та наявність заперечень відповідачів проти позову не може вважатись належним обґрунтуванням для призначення будівельно-технічної експертизи.

Водночас представник відповідачів наголошує, що розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, позивач не надав відповідний висновок експерта у строки, встановлені статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, а клопотання про призначення експертизи також не мотивоване неможливістю надати останній у термін, передбачений для подання доказів у справі.

Розгляд клопотання просить здійснити за відсутності представника відповідачів 1 та 2.

Розглянувши подане представником позивача клопотання про призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Пунктом 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна

Нежитловим приміщенням вважається приміщення, що ізольоване в багатоквартирному будинку та не належить до житлового фонду. Тобто є самостійним об`єктом нерухомого майна. Допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку є приміщення, яке призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №598/175/15-ц).

Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18, від 15.05.2019 у справі №906/1169/17, від 06.08.2019 у справі №914/843/17, від 08.04.2020 у справі №915/1096/18).

Положеннями пункту 2, 3 частини 1 статті 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій; зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/554/19.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 09.11.2011 у справі №1-22/2011 (щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду) зазначив, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям мешканці треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення.

Отже чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Суд зауважує, що при вирішенні наявного між сторонами даної справи спору ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень, а саме, чи є спірні приміщення допоміжними приміщенням багатоквартирного житлового будинку, чи окремими нежилими приміщеннями, що, у свою чергу, потребує спеціальних знань фахівця, який володіє спеціальними знаннями у відповідній галузі на основі досліджень місця його розташування, характеристики сукупностей властивостей такого приміщення, способу і порядку його використання, дослідження документів по його будівництву, тощо.

Водночас суд відхиляє заперечення представника відповідачів щодо призначення експертизи у справі, оскільки обставини справи потребують спеціальних знань, а представник відповідачів не довів недоцільність проведення експертизи у даному випадку.

В силу приписів п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання, зокрема, про призначення експертизи.

Пунктами 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України Про судову експертизу, судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що у процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Дульський проти України (Заява №61679/00 від 01.06.2006), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК України).

На підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як визначено підп. 1.2.2. п. 1.2. Розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 (із подальшими змінами та доповненнями), основним із підвидів експертизи є, зокрема, будівельно-технічна.

У даному контексті слід відзначити, що для правильного вирішення даного спору та встановлення фактичних обставин справи, які входять до предмета доказування, а саме, щодо визначення правового статусу спірних приміщень (допоміжні чи нежитлові), необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, із огляду на що суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання представника позивача щодо призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Згідно із ч. 4 ст. 99 ГПК України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Отже з урахуванням принципу диспозитивності в господарському судочинстві, сторони наділені правом запропонувати суду питання, які, на їх думку, мають бути поставлені перед експертом, але остаточне коло питань визначає суд.

В даному випадку, з урахуванням пропозицій представника позивача, оскільки відповідачами не запропоновано свого переліку питань, суд визначив коло питань, що мають бути поставлені на вирішення експерта, та вважає за необхідне поставити на вирішення судової експертизи наступне питання:

1) Яке функціональне призначення приміщень за адресою: м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, буд. 5, а саме: - приміщення площею 24,0 кв.м. (під`їзд №4), розташованого в секції №4 першого цокольного поверху літери А, що складається згідно із планом експлікації допоміжних приміщень під №8 прачечна площею 12,5 кв.м., №15 коридор площею 7,1 кв.м., №6 умивальник площею 1,6 кв.м., №7 вбиральня площею 2,2 кв.м.; - приміщення площею 47,9 кв.м. (вхід з вулиці поруч із 4 під`їздом), розташованого в секції №3 першого цокольного поверху літери А, що складається згідно із планом експлікації допоміжних приміщень під №14 коридор площею 16,0 кв.м.; №15 сушилка площею 11,4 кв.м.; №16 вхід 3,1 кв.м., №8 коридор площею 6,9 кв.м.; №9 сушилка площею 11,5 кв.м., було на момент прийняття будинку до експлуатації станом на 1986 рік (Акт введення в експлуатацію 1986 року, затверджений Рішенням Ужгородского совета народных депутатов №248 від 31.12.1986): чи є вони допоміжними приміщеннями будинку чи нежитловими, як окремий об`єкт цивільно-правових відносин)?.

Водночас суд не вбачає правових підстав для покладення на вирішення судової будівельно-технічної експертизи питання щодо функціонального призначення приміщення площею 18,7 кв.м. (під`їзд №1), розташованого в секції №1 першого цокольного поверху літери А, позначено під №5 вхід площею 3,1 кв.м., №4 тамбур площею 7,1 кв.м., №3 коридор загальною площею 33,4 кв.м., оскільки предметом заявленого позову в даній справі виступає, зокрема, витребування із незаконного володіння Ужгородської міської ради нежитлового приміщення площею 24,0 кв.м., розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, буд. 5, під`їзд №4 (секція №4 першого цокольного поверху літери А), та нежитлового приміщення площею 47,9 кв.м., розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, буд. 5 (вхід з вулиці поруч з під`їздом в №4 першого цокольного поверху літери А в секції 3), а отже визначення правового статусу приміщення площею 18,7 кв.м. не належить до предмета доказування в межах наявного спору.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При цьому, експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали справи для проведення експертизи.

У зв`язку з призначенням господарським судом судової будівельно-технічної експертизи з ініціативи позивача, витрати, пов`язані з проведенням експертизи, має нести позивач, на якого покладається обов`язок по авансуванню сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Згідно із приписами ст. 7 Закону України "Про судову експертизу", судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Беручи до уваги те, що спеціалізованою державною установою за встановленою зоною регіонального обслуговування є Львівський науково дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України, при цьому, сторонами не наведено, а судом не встановлено обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення судової експертизи саме цією експертною установою, суд вважає за необхідне доручити проведення судової будівельно-технічної експертизи Львівському науково дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

Отже вказаною нормою Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зупинити провадження у справі у випадку призначення господарським судом судової експертизи за наявності дійсної необхідності її призначення та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмету доказування без її призначення.

Беручи до уваги вищенаведене та необхідність дотримання встановлених ГПК України строків розгляду спору, суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі у зв`язку із призначенням судової будівельно-технічної експертизи.

Керуючись ст. 98, 99, 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, Законом України Про судову експертизу, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.01.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року № 1950/5)

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу.

2. На вирішення експертизи поставити наступне питання:

1) Яке функціональне призначення приміщень за адресою: м. Ужгород, вул. Генерала Свободи, буд. 5, а саме: - приміщення площею 24,0 кв.м. (під`їзд №4), розташованого в секції №4 першого цокольного поверху літери А, що складається згідно із планом експлікації допоміжних приміщень під №8 прачечна площею 12,5 кв.м., №15 коридор площею 7,1 кв.м., №6 умивальник площею 1,6 кв.м., №7 вбиральня площею 2,2 кв.м.; - приміщення площею 47,9 кв.м. (вхід з вулиці поруч із 4 під`їздом), розташованого в секції №3 першого цокольного поверху літери А, що складається згідно із планом експлікації допоміжних приміщень під №14 коридор площею 16,0 кв.м.; №15 сушилка площею 11,4 кв.м.; №16 вхід 3,1 кв.м., №8 коридор площею 6,9 кв.м.; №9 сушилка площею 11,5 кв.м., було на момент прийняття будинку до експлуатації станом на 1986 рік (Акт введення в експлуатацію 1986 року, затверджений Рішенням Ужгородского совета народных депутатов №248 від 31.12.1986): чи є вони допоміжними приміщеннями будинку чи нежитловими, як окремий об`єкт цивільно-правових відносин)?.

3. Проведення судової експертизи доручити Львівському науково дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54).

4. Обов`язок по авансуванню сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, покласти на позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Генерала Свободи 5, вул. Генерала Свободи, будинок 5, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44235460).

5. Попередити експерта про передбачену ст. 384, 385 Кримінального кодексу України відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову від виконання покладеного судом обов`язку.

6. Справу №907/130/23 надіслати Львівському науково дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54).

7. Провадження у справі зупинити до закінчення судової будівельно-технічної експертизи.

8. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду, постановлена в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

9. Ухвалу надіслати сторонам у справі.

10. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвалу складено та підписано 23.04.2024.

Суддя Пригара Л.І.