Рішення

від 19.04.2024 по справі 908/390/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/25/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2024 Справа № 908/390/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/390/24

за позовною заявою: підприємства з іноземними інвестиціями Амік Україна, 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Транском, 69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 34а, приміщення 48

про стягнення 19 121,26 грн

СУТЬ СПОРУ:

14.02.24 до Господарського суду Запорізької області в системі Електронний суд надійшла позовна заява за вих. від 14.02.24 № 331 з вимогами підприємства з іноземними інвестиціями Амік Україна (далі ПІІ Амік Україна) до товариства з обмеженою відповідальністю Транском (надалі ТОВ Транском) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток від 08.07.16 № 10/569 в розмірі 19 121,26 грн, а саме: 9 576,90 грн основного боргу, 5 273,07 грн штрафу та 4 271,29 грн нарахованих відсотків за користування чужими коштами.

14.02.24 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/390/24 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 19.02.24 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/390/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 19.04.24 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві зазначив, що в порушення умов договору купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток №16/569 від 08.07.16 відповідачем не оплачено отриманий у лютому 2022 року товар на суму 9 576,90 грн. За порушення строків виконання зобов`язання з оплати товару позивачем нараховано відповідачеві 5 273,07 грн штрафу та 4 271,29 грн 20% річних.

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано.

З метою належного повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/390/24 господарським судом на юридичну адресу відповідача в порядку ст.ст. 12, 120, 121, 174, 176, 234, 235, 247, 252 ГПК України направлявся екземпляр ухвали Господарського суду Запорізької області від 23.01.24 про відкриття провадження у справі.

Про отримання відповідачем 23.02.24 вказаної ухвали свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до ін. учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За приписами ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/390/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 19.04.24.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.16 між ПІІ «АМІК УУРАЇНА» - продавець та ТОВ «ТРАНСКОМ» - покупець укладено договір №10/569 купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток (надалі договір), за умовами п. 2.1. якого продавець зобов`язується передавати у власність (поставляти) покупцеві товари з використанням ПК на АЗС, а покупець зобов`язується прийняти та повністю оплачувати їх вартість, в порядку та на умовах, вказаних у цьому договорі. Передача товарів здійснюється шляхом їх відпуску через мережу АЗС пред`явникам ПК по пред`явленню останніми ПК.

Відповідно до п. 2.4. договору, передача (відпуск) товару у власність покупця відбувається окремими партіями. Об`єм, асортимент та вартість кожної партії відпущеного товару за цим договором визначається в чеках POS-терміналу та касових чеках (чеків реєстраторів розрахункових операцій АЗС). Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент його передачі, підтвердженням чого можуть виступати чеки POS-терміналу та касові чеки, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання товару на АЗС. В окремих випадках, вказаних в цьому договорі, передача товару у власність покупця може підтверджуватися актом відпуску нафтопродуктів при неможливості обслуговування паливної картки.

Пунктом 3.2. договору визначено, що передача ПК покупцю здійснюється на підставі заявки покупця, яка направляється в довільній письмовій формі шляхом передачі по факсу або електронною поштою. Факт передачі ПК та ПІН-кодів до них покупцю підтверджується відповідним Актом прийняття-передання ПК, що підписується сторонами та становить невіддільна (частина/ознака) частину цього Договору.

Відповідно до умов п. 5.6 договору загальна кількість, вартість, асортимент товарів, що передаються за цим договором сторонами не обмежується і визначається на підставі фактичної кількості, асортименту та вартості поставлених товарів цим договором, що підтверджується електронними даними Процесингового центру, або даними чеків POS-терміналів АЗС, або касових чеків, або зведених актів прийняття-передання, або зведених видаткових накладних, якими оформлялися транзакції і які підтверджують факт передачі товарів покупцю.

Детальну інформацію про здійснені покупцем транзакції, в тому числі у формі інформаційних звітів, покупець може отримати через Особистий кабінет покупця (п. 5.8 Договору).

Згідно з п. 5.12. договору, щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, продавець надає покупцю акт вибірки (інформаційний звіт) та акт прийняття-передання товару, які підтверджують кількість, асортимент та ціну відпущеного товару.

Відповідно до п. 5.13. договору, фактична кількість, асортимент і ціна поставлених товарів покупцю визначається виходячи з даних, що міститься в електронних базах даних процесингового центру продавця про використання відповідних ПК, та фіксується в чеках POS-терміналу (або спеціальних відомостях), наданих відповідною АЗС.

За умовами п. 5.14. договору, покупець зобов`язується протягом п`яти робочих днів з моменту отримання від продавця акту вибірки (інформаційний звіт) та акту прийняття-передання товару підписати та повернути продавцю по одному екземпляру вказаних актів. Якщо покупець протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання акту вибірки (інформаційного звіту) та акту прийняття-передання товарів не надають продавцеві свої мотивовані (обґрунтовані) та документально підтверджені заперечення, то акт вибірки (інформаційний звіт) та акт прийняття-передання товарів, підписаний лише продавцем, після спливу цього строку вважається повністю погодженим обома сторонами.

Відповідно до п. 6.3 договору в редакції додаткової угоди від 13.11.20, загальна вартість (сума) цього договору не обмежується та складається з вартості усіх товарів, що були передані (надані) покупцю з використанням ПК на підставі цього договору. Оплата за товари здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах попередньої оплати або на умовах післяплати.

Згідно п.п. 6.3.1. договору, покупець може здійснювати оплату за товар на умовах післяплати у випадку належного виконання свої зобов`язання за договором та за відсутності письмових заперечень постачальника.

За отримані товари протягом відповідного періоду покупець зобов`язаний провести повний розрахунок не пізніше 3 (трьох) календарних днів, наступних за останнім днем періоду в якому покупець отримав товари. Оплата проводиться покупцем самостійно на підставі даних особистого кабінету (п.п. 6.3.2 договору).

Для цілей п. 6.3.2. договору під періодом розуміється проміжок часу, що становить 7 (сім) календарних днів та відраховується з дня першого отримання товару на умовах післяплати (п. п 6.3.3 договору).

Згідно з умовами п. 6.5 договору в редакції додаткової угоди від 13.11.20, сума оплати та їх періодичність визначаються покупцем самостійно з урахуванням вимог, встановлених цим договором, або, за зверненням покупця, на підставі наданого продавцем рахунку.

Як свідчать акти прийняття-передання ПК № ВВК-806 від 08.07.16, № ВВК-511 від 18.04.17, № ВВК-508 від 18.04.17, № ВВК-1459 від 01.12.17, № ВВК-2463 від 18.04.17 позивачем на виконання умов договору було передано паливні картки.

Відповідно до акту вибірки (інформаційний звіт) за період лютий 2022 року та акту прийму-передачі ТМЦ №16/569/КВ-0005418 від 28.02.22 позивачем відповідачеві було відпущено паливо на загальну суму 269 587,09 грн.

При цьому, вказані акти з боку відповідача не підписані.

Відповідачем в порушення умов договору отриманий товар оплачений частково, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 9 576,90 грн.

03.05.23 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію за вих. №602 від 03.05.23, акт звірки розрахунків, акт вибірки (інформаційний звіт) за період лютий 2022 року та акт прийму-передачі ТМЦ №16/569/КВ-0005418 від 28.02.22.

Відповідачем відповіді на претензію не надано, заборгованість за товар не погашена. При цьому, підписані відповідачем акти вибірки та прийому-передачі ТМЦ позивачеві не надіслані.

З врахуванням п. 5.14. договору, вказані акти вибірки (інформаційний звіт) за період лютий 2022 року та прийму-передачі ТМЦ №16/569/КВ-0005418 від 28.02.22 є погодженими обома сторонами.

Несплата відповідачем заборгованості за отриманий товар стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення суми заборгованості в примусовому порядку.

Судом прийнято до уваги, що вказаний договір в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт здійснення поставки товару підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не спростовано отримання товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 9 576,90 грн суми основного боргу. Відповідно, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 5 273,07 грн та проценти за користування чужими грошима у сумі 4 271,29 грн.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Факт прострочення здійснення оплати підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За умовами п. 9.11.4 договору в редакції додаткової угоди від 13.11.20, у разі прострочення платежу за товар терміном більше 20 календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 30% від вартості неоплаченого товару за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, при розрахунку штрафу позивач виходив з суми заборгованості 17 576,90 грн, яка існувала станом на 08.03.22 (в подальшому, платіжними дорученнями №23574 від 24.06.22 та №23603 від 01.08.22 відповідачем сплачено частину заборгованості у сумі 8000,00 грн).

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що він виконаний вірно, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у сумі 5 273,07 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

За умовами п. 9.11.5. договору в редакції додаткової угоди від 13.11.20, на суму простроченого платежу нараховуються відсотки за користування грошима у розмірі 20% річних.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що він виконаний вірно, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 20% річних у сумі 4 271,29 грн.

Враховуючи, що позивачем на підтвердження своїх вимог надано всі належні та допустимі докази, при цьому відповідач доказів погашення заборгованості не надав, правом подати відзив на позовну заяву не скористався, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 126, 129, 130, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транском» (69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 34а, приміщення 48, код ЄДРПОУ 30802064) на користь підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68, код ЄДРПОУ 30603572) суму заборгованості по договору купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток №16/659 від 08.07.16 у розмірі 9 576 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят шість) грн 90 коп., штраф у розмірі 5 273 (п`ять тисяч двісті сімдесят три) грн 07 коп., 20% річних у сумі 4 271 (чотири тисячі двісті сімдесят одна) грн 29 коп., судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.04.24.

Суддя В.Л. Корсун