Рішення

від 22.04.2024 по справі 910/1041/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2024Справа № 910/1041/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріко" про стягнення 97 312,72 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2024 року Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - Корпорація) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріко" (далі - Зерновий склад) 97 312,72 грн заподіяних позивачу збитків, з яких: 8 265,84 грн - вартість втраченої кукурудзи 3 класу в кількості 808 кг, 2 822,01 грн - витрати на проведення арбітражного визначення якості зерна в ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", 8 224,87 грн - витрати на оплату доробки (сушіння) зерна, 78 000,00 грн - витрати на оплату понаднормового використання автотранспорту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

12 лютого 2024 року на адресу суду від позивача на виконання вимог вказаної ухвали надійшли документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 лютого 2024 року вищенаведену позовну заяву Корпорації прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1041/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; для подання заперечень (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

5 березня 2024 року через систему "Електронний суд" від Зернового складу надійшов відзив на позовну заяву від цієї ж дати, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказував, що не вбачає жодних порушень у показниках вологості зерна, а тому в спірних правовідносинах були відсутні підстави як для спільного визначення якості зерна, так і для індивідуального залучення позивачем будь-яких сторонніх фахівців з питань якості зерна. Зокрема, спірна загальна партія зерна, яка була відвантажена й прийнята позивачем 24 листопада 2021 року, мала середній показник вологості 13,74 %, що, у свою чергу, є покращенням якості порівняно із зобов`язанням Зернового складу відвантажувати зерно з показником вологості 14,00 %. Також відповідач зазначив, що відхилення по волозі по кожному окремому транспортному засобу також перебувало в межах нормативно допустимого значення, визначеного вимогами ДСТУ 4525:2006 та ГОСТ 13586.5-93. У свою чергу, умови додаткових угод до договору жодним чином не суперечать умовам основного договору, а лише уточнюють їх зміст. У зв`язку з цим, жодних правових підстав для повернення позивачем спірного зерна на Зерновий склад не існувало. Крім того, відповідач зазначив, що індивідуальне залучення позивачем лабораторії Державного підприємства "Державний центр сертифікації та експертизи сільськогосподарської продукції" (далі - Центр) для визначення показників вологості зерна ні умовами договору, ні умовами додаткової угоди № 1 до нього не передбачено. З огляду на вищенаведене, відповідач вважає, що жодними своїми діями не завдав збитків позивачу, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

12 березня 2024 року на електронну пошту суду, а також 13 березня 2024 року - на поштову адресу суду, від Корпорації надійшла відповідь на відзив від 11 березня 2024 року № 130-2-19/567, у якій позивач вказав про необґрунтоване посилання відповідача на приписи пункту 2.3. договору стосовно визначення вологості зерна за усією партією, тоді як, на думку позивача, до спірних правовідносин слід застосовувати положення пункту 22 додаткової угоди № 1 до вказаного правочину, яким передбачено визначення показника вологості зерна лабораторією складу-одержувача зерна по кожній одиниці транспорту. Також позивач вказав, що оскільки спірне зерно було відвантажене автомобільним транспортом, приписи пункту 8.5. договору до даних правовідносин не застосовуються. Крім того, Корпорація вважає посилання відповідача на норми ДСТУ 4525:2006 безпідставними, оскільки останній не містить показників допустимого відхилення вологості при визначенні вологості зерна, у зв`язку з чим у даному випадку слід застосовувати приписи інших державних стандартів.

18 березня 2024 року на електронну пошту суду, а також 20 березня 2024 року - на поштову адресу суду, від Корпорації надійшло письмове підтвердження від 18 березня 2024 року № 130-2-19/631, у якому позивач зазначив, що ціна даного позову не змінилася, від відповідача оплата на погашення спірної заборгованості не надходила.

19 березня 2024 року через систему "Електронний суд" від Зернового складу надішли заперечення на відповідь на відзив від цієї ж дати, у яких відповідач навів свої аргументи на спростування позиції позивача, вказавши, що незалежно від застосованих методів вимірювання, нормативно допустиме відхилення по волозі для кукурудзи в зерні становить 0,7%, а відтак спірне зерно відповідало нормативно-встановленим показникам.

21 березня 2024 року на електронну пошту суду від Корпорації надійшло клопотання від 20 березня 2024 року № 130-2-19/661 про залишення без розгляду заперечень Зернового складу як таких, що подані з порушенням встановленого судом строку.

26 березня 2024 року через систему "Електронний суд" від Зернового складу надійшли заперечення від цієї ж дати на вищевказане клопотання Корпорації від 20 березня 2024 року № 130-2-19/661. У цих запереченнях відповідач вказав, що зазначена заява по суті справи була надіслана ним у встановленому законом порядку та у визначений судом строк.

З матеріалів справи вбачається, що подана Корпорацією відповідь на відзив була отримана відповідачем засобами поштового зв`язку 15 березня 2024 року, що підтверджується відомостями з офіційного сайту оператора поштового зв`язку АТ "Укрпошта" за номером поштового відправлення 0101911421381.

У свою чергу, заперечення Зернового складу були подані відповідачем як до суду, так і до електронного кабінету позивача 19 березня 2024 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету Корпорації від 19 березня 2024 року № 757048.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що Зерновий склад подав заперечення на відповідь на відзив у встановлений в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19 лютого 2024 року строк, у зв`язку з чим відповідне клопотання Корпорації є необґрунтованим, а відтак задоволенню не підлягає.

Жодних інших клопотань та заяв по суті справи від сторін не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання позивачем та відповідачем заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2021 року між Корпорацією та Зерновим складом було укладено договір складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна № 41-Р, за умовами якого останній зобов`язався за плату прийняти на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію (зернові та олійні культури) (далі - зерно), яка йому передається Корпорацією, надавати послуги по доведенню якості отриманого на зберігання зерна до рівня, що забезпечує оптимальний режим зберігання (сушка, очищення, інші технологічні операції), а також послуги по його навантаженню (переміщення зерна з ємностей Зернового складу на(в) ємності, вказані Корпорацією). При навантаженні у Зернового складу не виникає прав та обов`язків вантажовідправника. Зерновий склад зобов`язується повернути Корпорації зерно в строки і на умовах, передбачених цим договором.

Даний правочин підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками.

Якість зерна, переданого на зберігання, повинна відповідати вимогам діючих в Україні державних стандартів, зокрема, для кукурудзи - ДСТУ 4525:2006 (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 2.3. вищевказаного правочину при відпуску зерна шляхом відвантаження, Корпорація приймає зерно по середній якості на партію. При цьому, партією вважається зерно, відвантажене Корпорації протягом 30-ти днів, незалежно від виду транспортних засобів, у які здійснюється відвантаження.

За умовами пункту 5.1. договору Зерновий склад зобов`язався: приймати від Корпорації зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, та доводити його до якісних показників, що забезпечують довготривале, стійке зберігання, забезпечувати кількісне та якісне зберігання зерна, здійснювати його відпуск на першу вимогу Корпорації; здійснювати видачу/переоформлення зерна за фактичною кількістю та фактичними показниками якості, що склалися на дату видачі/переоформлення, з подальшим розрахунком кількості зерна й оформленням відповідних документів (акта-розрахунку).

Зерновий склад здійснює відпуск зерна за якістю, визначеною виробничо-технологічною лабораторією (далі - ВТЛ) Зернового складу, за методами, що регулюються відповідними державними стандартами України, використовуючи наявний інструментарій. Якість зерна, що зазначена в якісних посвідченнях, виписаних ВТЛ Зернового складу при відвантаженні на автомобільний та/або водний транспорт, є остаточною. Будь-які претензії, щодо якості зерна після навантаження останнього на автомобільний та/або водний транспорт Зерновим складом не приймаються. Акт-розрахунок є підставою для проведення розрахунків по кількості та якості відпущеного Корпорації зерна (пункти 5.1.15. та 5.1.16. договору).

Зерновий склад несе повну відповідальність за передане Корпорацією на зберігання зерно, у тому числі відповідає за його втрату, пошкодження, нестачу чи зниження якості. У разі пошкодження, зниження якості зерна (або його частини), Зерновий склад, за своїм вибором, або відшкодовує Корпорації збитки в розмірі суми, на яку знизилася його вартість, або замінює таке зерно відповідною кількістю зерна стандартної якості на іншому зерновому складі, узгодженому сторонами (пункт 8.4. договору).

У випадку, якщо вологість зерна в будь-якому транспортному засобі перевищує вологість, граничну для приймання по відповідному ДСТУ більше ніж на 2%, Зерновий склад відшкодовує Корпорації вартість послуг з доведення зерна до стандартної якості по тарифам не вищим ніж тарифи Зернового складу на відповідні послуги. Якщо середня якість зерна на партію, згідно пунктом 2.1. даного правочину, не перевищує граничні норми приймання відповідного ДСТУ, Корпорація не може відмовити в прийманні такого зерна. У випадку, якщо Корпорація відвантажує зерно з декількох зернових складів, які входять до складу групи компаній відповідача - середня якість на партію має визначатись на весь обсяг зерна, відвантажений Корпорацією в один пункт призначення протягом 30-ти днів. Спільний відбір проб або відбір проб, що здійснюється незалежною установою для визначення якості зерна, проводиться ручними пробовідбірниками, без використання вакуумних/усмоктувальних засобів та інструментів з допоміжним потоком повітря (абзац 2 пункту 8.5. договору).

Відповідно до пункту 9.1. договору строк зберігання зерна - до 30 червня 2021 року. Зберігання зерна понад строк, установлений цим правочином, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін.

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 10.3. вказаного правочину).

Пунктами 1- 3 додаткової угоди від 19 січня 2021 року № 1 передбачено, що Зерновий склад приймає на зберігання зерно в об`ємі згідно складських квитанцій. На підтвердження прийняття зерна на зберігання склад зобов`язаний видати Корпорації складську квитанцію та аналізну картку не пізніше 1-ї доби після прийняття зерна на зберігання із зазначенням фізичної ваги та фактичних показників якості зерна, а також залікової ваги. Після відвантаження частини зерна Зерновий склад зобов`язаний виписати складську квитанцію на залишок зерна. Приймання та відвантаження зерна проводиться у відповідності з порядком і правилами приймання та методами відбору проб для відповідного виду зерна в порядку, передбаченому діючими ГОСТами та/або ДСТУ та іншими нормативними документами, враховуючи фактичну можливість зернового складу прийняти зерно. Зерновий склад гарантує забезпечення кількісного та якісного збереження зерна, проводить всі заходи по його схоронності протягом всього терміну зберігання за свій рахунок.

Відповідно до пункту 13 додаткової угоди № 1 після відвантаження всієї партії зерна Зерновий склад надає Компанії остаточний акт-розрахунок, з урахуванням фактичних якісних показників зерна при відвантаженні.

Пунктом 17 додаткової угоди № 1 визначено, що відвантаження зерна здійснюється Зерновим складом за заліковою вагою і фактичними показниками якості, сформованими відповідно до загальної партії зерна, що зберігається на Зерновому складі та відповідають відповідним ДСТУ, але не гірше показників, указаних в аналізних картках, на підставі яких виписані складські квитанції

Продукція вважається прийнятою за якістю після підтвердження його приймання Зерновим складом (складом-одержувачем). Лабораторія складу-одержувача визначає якість зерна, що було відвантажено на адресу Корпорації, окремо по кожній одиниці транспорту, на яку виписано якісне посвідчення. При виникненні розбіжності щодо якості відвантаженого зерна: Корпорація повідомляє про це Зерновий склад; Зерновий склад протягом 3-х годин з моменту направлення Корпорацією повідомлення про невідповідність якості зерна зобов`язаний письмово повідомити останню про направлення свого представника на склад-одержувач з метою спільного визначення якості або підтвердити повернення зерна невідповідної якості на Зерновий склад. У разі ненадання або невчасного надання Зерновим складом письмового повідомлення щодо вищезазначених дій стосовно зерна невідповідної якості, первинні результати визначення якості, встановлені зерновим складом-одержувачем, вважаються остаточними, прийнятими Зерновим складом та оскарженню не підлягають, а партія зерна підлягає негайному поверненню на Зерновий склад. За наявністю згоди та/або технічної можливості зі сторони складу-одержувача, партія зерна може бути вивантажена за фактичною якістю. При цьому, Зерновий склад зобов`язаний компенсувати всі завданні збитки погіршенням якості зерна включаючи, але не обмежуючись: всі понесені витрати, у тому числі: за понаднормове використання вагонів, транспортування та переадресацію вантажу, заходи з оздоровлення зерна, фумігацію, додаткові зважування, проведення будь-яких додаткових лабораторних аналізів тощо. Якщо Зерновий склад виявив бажання направити своїх представників для спільного визначення якості на зерновий склад-одержувач, то представники Зернового складу зобов`язані протягом 24-х годин (з моменту направлення повідомлення про невідповідність якості зерна) прибути на зерновий склад-одержувач. Спільне визначення якості оформлюється актом. У разі неприбуття представників Зернового складу протягом 24-х годин, первинні результати визначення якості зернового складу-одержувача вважаються прийнятими за мовчазною згодою Зернового складу та стають остаточними для сторін і оскарженню не підлягають, а партія зерна підлягає негайному поверненню на Зерновий склад. За наявністю згоди та/або технічної можливості зі сторони складу-одержувача, партія зерна може бути вивантажена за фактичною якістю. При цьому, Зерновий склад зобов`язаний компенсувати всі завданні збитки погіршенням якості зерна включаючи, але не обмежуючись: всі понесені витрати, у тому числі за понаднормове використання вагонів, транспортування та переадресацію вантажу, заходи з оздоровлення зерна, фумігацію, додаткові зважування, проведення будь-яких додаткових лабораторних аналізів тощо. Якщо після спільного визначення якості сторони не дійшли згоди щодо фактичної якості спірної партії, проводиться відбір проб і направляється на арбітраж до однієї з лабораторій на вибір Корпорації, рішення якої є остаточним та оскарженню не підлягає, при цьому показник "сажкове зерно" визначається візуально без підтвердження мікологічної експертизи. При перевищенні значення показника "сажкове зерно" над допустимими граничними значеннями встановленими відповідним ДСТУ, вагони підлягають поверненню на Зерновий склад. Всі витрати, які пов`язані з проведенням перевірки якості зерна для вирішення спору, а також витрати на понаднормове використання вагонів, транспортування та переадресацію вантажу, несе та сторона, яка оскаржує його якість, з наступним відшкодуванням витрат винною стороною. При втраті, нестачі чи погіршенні якості зерна, Зерновий склад зобов`язаний замінити неякісне зерно на таку ж саму кількість зерна належної якості. При неможливості Зернового складу відшкодувати збитки зерном належної якості, відшкодування збитків здійснюється шляхом компенсації ринкової вартості. При нестачі зерна, втраті чи погіршенні якості Зерновий склад зобов`язаний відшкодувати всі фактично понесені додаткові витрати Корпорації (якщо такі були), які пов`язані з нестачею зерна, втратою чи погіршенням якості зерна та які підтверджені документально. При цьому, Зерновий склад не нараховує плату (тариф) за послуги зберігання з дня виявлення нестачі, втрати чи погіршення якості зерна до моменту повернення зерна належної якості Корпорації (пункт 22 додаткової угоди № 1).

Відповідно до пунктів 25- 27 додаткової угоди № 1 до договору строк зберігання всіх культур, що передаються на зберігання, встановлюється сторонами до 30 червня 2021 року. Договір набуває чинності з моменту його укладання і діє до повного виконання взятих на себе зобов`язань сторонами. Сторони визнають та підтверджують, що у випадку виникнення суперечностей, розбіжностей та/або різночитання між положеннями даної додаткової угоди та відповідними положеннями договору, пріоритет мають положення даної додаткової угоди. Ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє протягом строку дії договору.

У подальшому сторони неодноразово укладали додаткові угоди, якими вносилися зміни до пункту 25 додаткової угоди № 1 у частині строку зберігання зерна за договором. Зокрема, додатковою угодою від 30 грудня 2022 року № 8 строк зберігання зерна на Зерновому складі було визначено до 31 березня 2023 року.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач - прийняв на зберігання зерно - кукурудзу 3 класу з вологістю 14,0 %, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями складських квитанцій на зерно: від 25 січня 2021 року: № 715 (ББ № 119480), № 716 (ББ № 419481), № 717 (ББ № 119482), № 718 (ББ № 119483), № 719 (ББ № 119484), № 720 (ББ № 119485), № 721 (ББ № 119486); від 17 березня 2021 року: № 756 (ББ № 397520), № 757 (ББ № 397521), № 758 (ББ № 397522), а також копіями відповідних карток аналізу зерна: від 25 січня 2021 року: № 87, № 88, № 89, № 90, № 91, № 92, № 93; від 17 березня 2021 року: № 102, № 103, № 104.

З метою перевезення зерна до іншого складу, позивачем було замовлено відвантаження спірного зерна з Зернового складу на поданий Корпорацією автомобільний транспорт, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних (далі - ТТН): від 22 листопада 2021 року № 262, № 263; від 23 листопада 2021 року № 264 та від 7 грудня 2021 року № 319.

З листа Зернового складу від 24 листопада 2021 року вбачається, що останнім було відвантажено Корпорації 8 163,72 т зерна кукурудзи 3-го класу з середнім показником вологості - 13,74 %.

З наявних у матеріалах справи копій посвідчень про якість зерна за формою № 42: від 2 листопада 2021 року № 206, № 207, від 23 листопада 2021 року № 208 та від 7 грудня 2021 року № 258, - вбачається, що показники вологості зерна - кукурудзи 3 класу, в окремих автомобілях за вищевказаними ТТН становили: автомобіль з державним номерним знаком: НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , - показник вологості зерна 14,00 %; автомобіль з державним номерним знаком: НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , - показник вологості зерна 13,70 %; автомобіль з державним номерним знаком: НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , - показник вологості зерна 14,00 %; автомобіль з державним номерним знаком: НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , - показник вологості зерна 14,00 %.

Разом із цим, ВТЛ отримувача спірного зерна було виявлено, що показники вологості зерна - кукурудзи 3 класу, в автомобілях за вищевказаними ТТН становили: автомобіль з державним номерним знаком: НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , - показник вологості зерна 14,4 %; автомобіль з державним номерним знаком: НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , - показник вологості зерна 14,3 %; автомобіль з державним номерним знаком: НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , - показник вологості зерна 14,3 %; автомобіль з державним номерним знаком: НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , - показник вологості зерна 14,2 %. Вказані показники вологості зерна були визначені в наявних у матеріалах справи копіях протоколів випробувань, складених ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції": від 8 грудня 2021 року: № 3293, № 3294, № 3295, від 20 грудня 2021 року № 3533.

З огляду на вищевказані обставини позивач звернувся до відповідача у передбаченому пунктом 22 додаткової угоди № 1 порядку з листами: від 23 листопада 2021 року № 130-4-19/4516, від 24 листопада 2021 року № 130-4-19/4531 та № 130-4-19/4541, від 26 листопада 2021 року № 130-4-19/4577, від 29 листопада 2021 року № 130-4-19/4611, від 9 грудня 2021 року № 130-4-19/4814 та від 10 грудня 2021 № 130-4-19/4835, - у яких повідомив Зерновому складу про те, що відвантажене за вищевказаними ТТН зерно має неналежну якість за показником "вологість", з огляду на що просив відповідача підтвердити готовність прийняти назад вказане зерно, а у випадку незгоди - направити його представників на зерновий склад отримувача для спільного визначення якості такого зерна. Копії вказаних листів Корпорації з доказами їх направлення відповідачу також наявні в матеріалах справи.

Однак, відповідач відмовив у задоволенні вищевказаних вимог Корпорації, уповноважених представників для визначення якості спірного зерна не направив.

Оскільки, на думку позивача, Зерновим складом було порушено умови укладеного між ним договору в частині збереження належної якості зерна, і останній відмовився від повернення спірного зерна на його склад, Корпорація вважає, що нею понесені збитки в загальному розмірі 97 312,72 грн, з яких: 8 265,84 грн - вартість втраченої кукурудзи 3 класу в кількості 808 кг внаслідок її доробки (сушіння), 2 822,01 грн - витрати на проведення арбітражного визначення якості зерна в ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", 8 224,87 грн - витрати на оплату доробки (сушіння) зерна, 78 000,00 грн - витрати на оплату понаднормового використання автотранспорту.

Листами: від 7 жовтня 2022 року № 130-4-19/2730, від 30 грудня 2022 року № 130-4-4206/2-19/3554 та від 20 березня 2023 року № 130-4-19/702 позивач звертався до відповідача з вимогами про відшкодування вищевказаних збитків. Однак, ці вимоги залишені Зерновим складом без задоволення та виконання.

У силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За приписами частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування збитків, як випливає зі змісту частини 1 статті 1192 ЦК України, є способом відшкодування шкоди. Так, відповідно до вказаної норми, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року в справі № 925/1196/18.

Приписами абзацу 2 пункту 8.5. договору сторони прямо визначили порядок та умови відшкодування Зерновим складом понесених позивачем збитків у разі невідповідності показника якості зерна - "вологість" у будь-якому транспортному засобі (а не тільки в залізничних вагонах, як помилково зазначав позивач у своїй відповіді на відзив), зокрема: Зерновий склад відшкодовує вартість послуг з доведення зерна до стандартної якості та інші понесені позивачем збитки виключно у випадку, якщо вологість зерна перевищує граничну для приймання по відповідному ДСТУ більше ніж на 2 %. Якщо середня якість зерна на партію, згідно пунктом 2.1. даного правочину, не перевищує граничні норми приймання відповідного ДСТУ, Корпорація не може відмовити в прийманні такого зерна.

У свою чергу, ані пунктом 22 додаткової угоди № 1 до договору, ані іншими її пунктами не встановлено іншого порядку відшкодування Зерновим складом збитків Корпорації у разі невідповідності показника вологості зерна відповідним стандартам.

Суд звертає увагу позивача на те, що приписи пункту 22 додаткової угоди лише уточнюють порядок визначення якості зерна - по кожній одиниці транспорту, та не нівелює встановлений пунктом 8.5. договору порядок відшкодування відповідачем збитків за конкретним показником якості зерна - вологість.

Приписами пункту 2.1. договору сторони також визначили, що якість зерна, переданого на зберігання, повинна відповідати вимогам діючих в Україні державних стандартів, зокрема, для кукурудзи - ДСТУ 4525:2006.

Відповідно до пункту 5.1. ДСТУ 4525:2006 (Технічні умови) граничний нормативний показник вологості зерна - кукурудзи 3 класу становить 15,00 %.

Тобто, як за показниками вологості, зазначеними в копіях посвідчень Зернового складу про якість зерна за формою № 42, так і за показниками, встановленими ВТЛ отримувача та зазначеними в протоколах випробувань ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", спірне зерно не перевищувало граничний нормативний показник вологості зерна - кукурудзи 3 класу згідно вимог відповідного ДСТУ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відвантажене Зерновим складом спірне зерно повністю відповідало встановленим законодавством нормативним показникам вологості такого зерна. Інші зауваження чи претензії щодо якості чи кількості відвантаженого відповідачем зерна позивачем не заявлялися.

У свою чергу, посилання позивача на приписи ГОСТ 13586.5 та ГОСТ 29305 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки вони визначають лише методи визначення вологості зерна та допустимі відхилення показників при їх вимірюванні, а не встановлені граничні показними саме якості такого зерна.

Відтак, Корпорацією не доведено належними та допустимими доказами протиправності дій відповідача як під час зберігання, так і під час відвантаження на автомобільний транспорт позивача спірного зерна, що виключає можливість задоволення заявлених позовних вимог.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 76- 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Корпорації не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача та не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 22 квітня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко