Рішення

від 23.04.2024 по справі 910/1689/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2024Справа № 910/1689/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Сервіс»

про стягнення 22 501,10 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Сервіс» про стягнення 22 501,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 695-НДУ-17 про відшкодування витрат балансоутримувача на обслуговування та утримання об`єкта оренди та надання послуг орендарю від 26.12.2017.

При вирішенні питання щодо відкриття провадження за даним позовом, судом враховано подання позивачем даного позову в електронній формі через підсистему «Електронний Суд» ЄСІТС, відсутність зареєстрованого у відповідача електронного кабінету у вказаній системі та положення ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) (в редакції Закону № 3200-ІХ від 29.06.2023), відповідно до яких, якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1689/24, вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою суд звернув увагу відповідача про наявність у нього обов`язку зареєструвати електронній кабінет у підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС та про можливість ознайомлення з матеріалами справи у електронній формі. Також встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - строк для подання відповіді на відзив, відповідачу - строк для подання заперечень. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви та пояснення мають бути подані до суду у строк до 18.03.2024.

У відповідності до ст. 242 ГПК України ухвалу про відкриття провадження у справі від 19.02.2024 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600250799150 за адресою, що зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (пр. Берестейський, 50, м. Київ, 03057).

Втім, вказане поштове відправлення повернулось до суду не врученим, причиною повернення зазначено «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.02.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

При цьому, суд встановив, що станом на день прийняття рішення відповідачем вимог ухвали від 19.02.2024 не виконано, електронний кабінет у підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС не зареєстровано, що підтверджується відповіддю № 733699, сформованою за відповідним запитом суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

26.12.2017 Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (балансоутримувач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт-Сервіс» (орендар) уклали договір про відшкодування витрат балансоутримувача на обслуговування та утримання об`єкта оренди та надання послуг орендарю № 695-НДУ-17 (надалі - Договір), відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування та утримання об`єкта оренди, а орендар відшкодовує балансоутримувачу понесені витрати на утримання об`єкта оренди (визначені в додатку 1 до Договору) та сплачує послуги з утримання та обслуговування об`єкта оренди. Зазначені витрати на утримання об`єкта оренди та послуги з утримання та обслуговування об`єкта оренди визначаються як «послуги з обслуговування та утримання об`єкта оренди».

Відповідно до п. 1.2 Договору об`єкт оренди, що підлягає обслуговуванню та утриманню на умовах цього договору, знаходиться за адресою: м. Київ, частина вестибюлю № 2 станції метро «Осокорки», загальною площею 1,50 кв.м., перебуває у користуванні орендаря на підставі договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Пунктом 1.3. Договору сторони погодили, що відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України зобов`язання орендаря щодо оплати послуг з утримання та обслуговування об`єкта оренди за цим Договором виникають з 18.09.2017.

Орендар самостійно щоквартально здійснює попередню оплату за послуги з обслуговування та утримання об`єкта оренди, згідно з додатком 1 до договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок балансоутримувача до 01 числа другого місяця звітного кварталу (п. 2.3 Договору в редакції додаткової угоди № 7 від 16.02.2021).

Згідно з п. 2.5 Договору компенсація послуг балансоуторимувачу з обслуговування та утримання об`єкту оренди здійснюються орендарем незалежно від наслідків його фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 16.02.2021 до Договору) сторони щоквартально підписують акт приймання-передачі послуг. До 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом, балансоутримувач готує орендарю два примірники акта за попередній квартал на підпис. Орендар зобов`язаний протягом наступних двох робочих днів самостійно отримати, підписати та повернути один примірник акта балансоутримувачу.

Згідно з п. 5.2 Орендар зобов`язувався: самостійно отримувати у балансоутримувача акт приймання-передачі послуг та здійснювати їх оплату; відшкодовувати в повному обсязі всі збитки, що понесені балансоутримувачем, які виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання орендарем умов договору.

Як зазначає позивач, у період з 31.03.2022 по 31.12.2023 сторони підписали акти надання послуг від 31.03.2022 № 9226 на суму 4 452,37 грн (за 1 квартал 2022 року); від 30.06.2022 № 10030 на суму 3020,72 грн (за 2 квартал 2022 року), від 30.09.2022 № 10918 на суму 3058,24 грн (за 3 квартал 2022 року), від 31.12.2022 № 11862 на суму 4019,16 грн (за 4 квартал 2022 року), від 31.03.2023 № 805 на суму 4 619,74 грн (за 1 квартал 2023 року), від 30.06.2023 № 1555 на суму 3102,88 грн (за 2 квартал 2023 року), від 30.09.2023 № 3600 на суму 3 109,68 грн (за 3 квартал 2023 року), від 31.12.2023 № 4947 на суму 4 147,01 грн. ( за 4 квартал 2023 року). Всього надано послуг за вказані періоди на суму 29 529,80 грн.

За доводами позивача, відповідач частково здійснював оплату наданих послуг, у зв`язку з чим несплаченою залишається заборгованість у розмірі 10 359,57 грн, яку позивач просить стягнути за даним позовом. Крім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 446,97 грн, пеню у розмірі 5 788,61 грн та штраф у розмірі 5 905,95 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на обслуговування та утримання об`єкта оренди та надання послуг орендарю.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 10 359,57 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 10 359,57 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог про стягнення пені та штрафу суд зазначає таке.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Відповідно до приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.

На підставі викладеного суд зауважує, що закон визначає не розмір пені як такий, а лише верхню межу цього розміру, в свою чергу конкретний розмір пені має визначатися за згодою сторін.

Судом встановлено, що відповідальність у вигляді пені та штрафу за порушення строку оплати товару передбачена у п. 6.2 Договору, відповідно до якого за несвоєчасну оплату платежів, що передбачені п. 2.3. Договору, орендар сплачує балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, а за прострочення платежу понад тридцять днів орендар додатково, не враховуючи суми пені і суми заборгованості, сплачує балансоутримувачу штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати штрафних санкцій, у вигляді пені та штрафу.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені у розмірі 5 788,61 грн та штрафу у розмірі 5 905,95 грн, дійшов висновку про правильність цих нарахувань, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 446,97 грн суд відзначає таке.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, у розумінні положень ч.2 ст. 625 ЦК України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку, зокрема, процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ч. 2 ст.625 ЦК України, у зв`язку із порушенням відповідачем грошового зобов`язання.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, з відповідача слід стягнути 446,97 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Сервіс» (проспект Берестейський, 50, м. Київ, 03047, ідентифікаційний код 31863950) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (проспект Берестейський, 35, м. Київ, 03056, ідентифікаційний код 03328913) 10 359 грн 57 коп. боргу, 5 788 грн. 61 коп. пені, 5 905 грн 95 коп. штрафу, 446 грн. 97 коп. 3% річних та 2 422 грн. 40 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 23.04.2024.

Суддя Т.Ю. Трофименко