Рішення

від 19.04.2024 по справі 914/177/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2024 Справа № 914/177/24

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот», місто Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна електроремонтна компанія», місто Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 94 004,93 грн.

Без виклику сторін.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна електроремонтна компанія» про стягнення заборгованості в розмірі 94 004,93 грн, з яких основний борг - 32 400,00 грн, пеня за несвоєчасну сплату - 16 613,51 грн, штраф за несвоєчасну сплату - 38 400,00 грн, інфляційні втрати - 5 149,57 грн, 3% річних - 1 441,85 грн.

Ухвалою від 22.01.2024 суд залишив без руху позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» та надав позивачу строк для усунення недоліків. У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви ухвалою від 19.02.2024 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати без проведення судового засіданнята повідомлення (виклику) учасників справи.

Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 19.02.2024 була доставлена Приватному акціонерному товариству «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (позивачу) до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 21.02.2024.

Ухвала суду від 19.02.2024 про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу на його електронну адресу вказану у позовній заяві, а саме: elremzavod@gmail.com.

Також, ухвала суду від 19.02.2024 про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79071, Львівська область, місто Львів, вулиця Кульпарківська, будинок 266, офіс1020.

Оскільки суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.

Від відповідача не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відзив на позов також не подано.

Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.12.2021 між сторонами було укладено договір оренди обладнання №ЗРП 2-2-6/6422, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в тимчасове оплатне користування, обладнання.

За умовами вказаного договору відповідач зобов`язувався своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі. Однак, відповідач порушив свої зобов`язання, орендну плату здійснював несвоєчасно та не в повному розмірі, у зв`язку з чим станом на момент подання позовної заяви заборгованість (згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 31.01.2022 по 31.12.2022) становить 32 400,00 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу три проценти річних в сумі 1 441,85 грн, інфляційні втрати в сумі 5 149,57 грн, пеню в сумі 16 613,51 грн та штраф в сумі 38 400,00 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 94 004,93 грн, з яких основний борг - 32 400,00 грн, пеня за несвоєчасну сплату - 16 613,51 грн, штраф за несвоєчасну сплату - 38 400,00 грн, інфляційні втрати - 5 149,57 грн, 3% річних - 1 441,85 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

В матеріалах справи наявний договір оренди обладнання №ЗРП 2-2-6/64/22, від 30.12.2022 укладений між Приватним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна електроремонтна компанія» (орендар), відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в тимчасове оплатне користування, обладнання: кран-балка 3.2 т. інв. № 305; та кран-балка 3,2 т. інв. № 0833, який знаходиться та адресою: місто Запоріжжя вулиця Глісерна 14, балансова вартість обладнання складає 35 200,00 грн (тридцять п`ять тисяч двісті гривень 00 копійок) в тому числі ПДВ 5 866,67 грн (п`ять тисяч вісімсот шістдесят шість гривень 67 копійок) та яке є об`єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

За умовами вказаного договору найменування обладнання, яке передається орендарю за цим договором, його комплектність, технічні характеристики (іншіособливості в разі необхідності) також зазначаються в акті прийому-передачі, який є додатком до цього договору. Акт прийому-передачі підписується сторонами цього договору та є документом, який свідчить про факт і дату передачі обладнання орендарю, ціну оренди (орендну плату), строк оренди обладнання, - містить інші умови, які орендодавець вважає необхідними дія забезпечення своїх майнових прав при використанні орендованого за цим договором обладнання.

Відповідно до п.п.3.1.-3.4. договору при передачі орендарю обладнання за цим договором сторони підписують акт прийому-передачі, який містить наступні необхідніумови: дата підписання акта яка засвідчує дату передачі обладнання орендарю та дату початку нарахування орендної плати; назва обладнання та його опис, інші умови, які сторони вважають необхідними при підписанні акта. З моменту підписання сторонами акта прийому-передачі обладнання, для них набувають чинності всі умови вказаного договору, а також умови, які викладені в акті прийому-передачі. Акт прийому-передачі обладнання підписують уповноважені особи. Повноваження представника орендаря на підписання акта повинні бути засвідчені довіреністю його підприємства. Орендодавець передає орендарю обладнання, попередивши його про всі особливі властивості обладнання орендар (його належний представник) зобов`язаний у присутності орендодавця пересвідчитися у особливостях роботи, та застосування обладнання, і після цього підписати акт прийому-передачі. Підписання належним представником орендаря акта прийому-передачі обладнання засвідчує: факт передачі орендодавцем обладнання; факт ознайомлення орендаря зі всіма особливими властивостями роботи обладнання; а також факт проведення інструктажу з використання обладнання в роботі та правил безпеки при його застосуванні.

Згідно з п.п. 4.1.-4.3. договору початок перебігу строку оренди обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акта прийому-передачі такого обладнання. Строк оренди обладнання за цим договором визначається в акті прийому-передачі такого обладнання, та обчислюється годинами. В акті прийому передачі, підписаному сторонами до цього договору, може бути визначена тільки дата передачі обладнання в оренду, яка також є датою початку перебігу строку оренди. В такому випадку обладнання вважається переданим в оренду на невизначенийстрок, до отримання орендарем вимоги орендодавця про повернення обладнання у визначений орендодавцем строк, або дату.

Відповідно до п. 5.1. договору орендар повинен повернути обладнання в день закінчення строку оренди, зазначеного в акті прийому-передачі, підписаному доцього договору, або у вимозіорендодавця про повернення обладнання у визначений строк. Вимога може бути направлена факсом, телефоном, передана в письмовій формі під розпис уповноваженій особі орендаря, або рекомендованим чи цінним листом.

Згідно з п. 6.1. договорурозмір орендної плати складає:

- кран-балка 3.2 т інв.№305: 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень, 00 копійок), у тому числі ПДВ (20%) 266,67 грн за одну одиницю;

- кран-балка 3.2 т інв.№0833: 1 600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень, 00 копійок), у тому числі ПДВ (20%) 266,67 грн за одну одиницю.

Всього орендна плата складає 3200,00 грн (три тисячі двісті гривень,00 копійок), у тому числі ПДВ (20%) 533,33 грн на місяць.

Відповідно до п.п.6.2.-6.4. договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно, авансом не пізніше 20 числа поточного місяця в безготівковому порядкуна розрахунковий рахунок орендодавця, зазначений у п. 17 цього договору, на підставі виставленого орендодавцем рахунку. Орендна плата нараховується на основі тарифу орендодавця за годину, добу чи місяць оренди обладнання. Період розрахунків орендаря становить місяць, в якому здійснюється оренда обладнання. В кінці місяця сторони підписують акти, якими засвідчується факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період.

Згідно з п. 6.7. договору орендар вносить орендну плату в наступному порядку, зокрема: орендна плата, додаткові платежі та компенсація вартості комунальних та інших послуг сплачуються орендарем щомісячно, авансом, не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, на рахунок орендодавця, зазначений у розділі 17 цього договору (п.п.6.7.1.); не внесення орендної плати за період розрахунків, що наступає, є підставою для припинення відносин оренди за цим договором стосовно об`єкту оренди, користування яким попередньо не оплачено. Якщо орендар не вніс попередню плату за період розрахунків і продовжує користуватися обладнанням, він вважається таким, шо прострочив (несвоєчасно оплатив) цей платіж. В такому випадку санкції за несвоєчасний розрахунок за договором нараховуються на орендаря з першого дня попередньо неоплаченого періоду розрахунків.

Пунктом 6.8. договору сторони погодили, що орендна плата не включає в себе витрати на доставку, монтаж, нагляд за проведенням монтажних робіт, обслуговування, завантаження, розвантаження, ремонт обладнання на робочому майданчику орендаря, витрачені орендарем енергоносії та витратні матеріали, необхідні для належної експлуатації обладнання. Вказані послуги можуть бути надані орендарю за окрему плату на підставі відповідного договору, або окремо виставленого рахунку орендодавця.

Відповідно до п. 6.10. договору орендна плата вважається сплаченою орендарем з дня зарахування її на рахунок орендодавця. У всіх інших випадках оренднаплата вважається несплаченою.

Згідно з п. 6.12. та п. 6.13. договору орендодавець до 5-гочисла кожного місяця, наступного за яким було надані послуги оренди, направляє орендарю оригінал Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) в двох примірниках. Орендар зобов`язаний підписати та повернути орендодавцю один підписаний примірник (оригінал) Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) до 20-го числа місяця, наступного за яким було надано послуги. У випадку не повернення (несвоєчасного повернення) підписаного Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання цього Акта, такий Акт вважається визнаним орендарем, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі (на вказану в Акті суму).

Відповідно до п. 7.1. договору орендодавець за цим договором зобов`язаний, передати орендарю обладнання у технічно справному стані, можливим для його використання та технічним призначенням; ознайомити уповноважену особу орендатора з правилами експлуатації обладнання, особливими його властивостями, технікою безпеки при його використанні.

Згідно з п.8.1. договору орендар за цим договором зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі, вносити орендну плату та інші платежі (п.п.8.1.6.).

Пунктом 8.1.11. договору сторони погодили, що орендар не має права передавати обладнання в суборенду без письмової згоди орендодавця, та зобов`язаний запобігати використанню обладнання іншим особами в будь-який спосіб.

Відповідно до п. 9.1.1. договору орендар у разі прострочення внесення орендної плати та інших платежів, передбачених даним договором, сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виконання зобов`язання. У випадку прострочення орендарем більше ніж на 10 (десять) календарних днів граничних строків сплати місячних платежів по орендній платі,орендар зобов`язаний додатково сплатити орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати (100 % від суми орендної плати за місяць) за кожне таке прострочення.

Пунктом 15.1. договору сторони погодили, що термін дії даного договору становить з дати його укладення до 31.12.2022 року.

01.01.2022 року між сторонами підписано та скріплено печатками уповноважених представників сторін Акт прийому-передачі обладнання в оренду по договору оренди обладнання №ЗРП 2-2-6/64/22 від 30.12.2021, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду - кран-балка 3.2 т інв. №305; кран-балка 3.2 т інв. №0833.

31.12.2022 року між сторонами підписано та скріплено печатками уповноважених представників сторін Акт прийому-передачі обладнання з оренди по договору оренди обладнання №ЗРП 2-2-6/64/22 від 30.12.2021, відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв повернув з оренди- кран-балка 3.2 т інв. №305; кран-балка 3.2 т інв. №0833.

В матеріалах справи містяться підписані та скріплені печатками уповноважених представників сторін Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору №ЗРП 2-2-6/64/22 від 30.12.2021на загальну суму 38 400,00 грн, а саме:

- №4781 від 28.02.2022 на суму 3 200,00 грн;

- №5438 від 31.03.2022 на суму 3 200,00 грн;

- №5929 від 30.04.2022 на суму 3 200,00 грн;

- №6895 від 31.05.2022 на суму 3 200,00 грн;

- №8060 від 30.06.2022 на суму 3 200,00 грн;

- №9195 від 31.07.2022 на суму 3 200,00 грн;

- №10361 від 31.08.2022 на суму 3 200,00 грн;

- №10981 від 30.09.2022 на суму 3 200,00 грн;

- №11437 від 31.10.2022 на суму 3 200,00 грн;

- №11904 від 30.11.2022 на суму 3 200,00 грн;

- №12209 від 31.12.2022 на суму 3 200,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач неналежно виконував свої зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати, внаслідок чого за договором виникла заборгованість у сумі 32 400,0 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору №ЗРП 2-2-6/6422 від 30.12.2021 на суму 3 200,00 грн №2897 від 31.01.2022. Вказаний акт підписаний та скріплений печатками сторін у справі.

Також, позивачем долучено до матеріалів справи копію платіжної інструкції №45363 від 25.01.2023, з якої вбачається, що 25.01.2023 відповідачем проведено платіж в сумі 6 000,00 грн з цільовим призначенням: «За послуги оренди згідно акту звірки заборгованості за 2022 рік від 22.12.2022 в т.ч. ПДВ 20%».

З матеріалів справи вбачається, що оплату проведену відповідачем згідно платіжної інструкції №45363 від 25.01.2023 в сумі 6000,00 грн позивачем зараховано в погашення боргу.

Відповідач взятих на себе зобов`язань зі сплати орендної плати зазначеної в п. 6.1. та п.6.2. договору у встановлений строк не провів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, яка складає 32 400,00 грн (38 400 - 6 000 = 32 400).

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу три проценти річних в сумі 1 441,85 грн, інфляційні втрати в сумі 5 149,57 грн, пеню в сумі 16 613,51 грн та штраф в сумі 38 400,00 грн.

Загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача, у зв`язку з невиконанням останнім зобов`язань за договором (згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 31.01.2022 по 31.12.2022) становить 94 004,93 грн, з яких 32 400,00 грн основний борг, 16 613,51 грн пеня за несвоєчасну сплату, 38 400,00 грн штраф за несвоєчасну сплату, 5 149,57 грн інфляційні втрати, 1 441,85 грн 3% річних.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір оренди обладнання №ЗРП 2-2-6/64/22.

Щодо дати укладення договору суд зазначає наступне.

В договорі оренди обладнання №ЗРП 2-2-6/6422 вказано, що він укладений 30.12.2022. Водночас в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) є посилання на договір оренди обладнання №ЗРП 2-2-6/64/22, однак дата 30.12.2021.

В долучених позивачем Актах здачі-приймання робіт (надання послуг) також є посилання на договір оренди обладнання №ЗРП 2-2-6/64/22 від 30.12.2021.

В позовній заяві позивач покликається на те, що договір оренди обладнання №ЗРП 2-2-6/6422 укладено 30.12.2021.

Оцінюючи долучені позивачем докази в сукупності, суд приходить до висновку, про те, що сторонами допущено описку в даті укладення договору, вказано рік 2022 замість 2021.

Приписами статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з частиною 1 статті 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Факт передачі в оренду відповідачу обладнання (кран-балка 3.2 т. інв. №305; кран-балка 3.2 т інв. №0833), підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі обладнання по договору оренди обладнання №ЗРП 2-2-6/6422 від 30.12.2021, підписаного та скріпленого печатками уповноважених представників сторін 01.01.2022.

Факт передачі (повернення) з оренди позивачу обладнання (кран-балка 3.2 т інв. №305; кран-балка 3.2 т інв. №0833), підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі обладнання по договору оренди обладнання №ЗРП 2-2-6/6422 від 30.12.2021, підписаного та скріпленого печатками уповноважених представників сторін 31.12.2022.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одним із основних обов`язків орендаря у зобов`язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати.

У відповідності до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6.1. договору розмір орендної плати складає:

- кран-балка 3.2 т інв. №305: 1 600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень, 00 копійок), у тому числі ПДВ (20%) 266,67 грн за одну одиницю;

- кран-балка 3.2 т інв. №0833: 1 600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень, 00 копійок), у тому числі ПДВ (20%) 266,67 грн за одну одиницю.

Всього орендна плата складає 3 200,00 грн (три тисячі двісті гривень,00 копійок), у тому числі ПДВ (20%) 533,33 грнна місяць.

Відповідно до п.п.6.2.-6.4. договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно, авансом не пізніше 20 числа поточного місяця в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця, зазначений у п. 17 цього договору, на підставі виставленого орендодавцем рахунку.Орендна плата нараховується на основі тарифу орендодавця за годину, добу чи місяць оренди обладнання. Період розрахунків орендаря становить місяць, в якому здійснюється оренда обладнання. В кінці місяця сторони підписують акти, якими засвідчується факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статтею 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач взятих на себе зобов`язань зі сплати орендної плати зазначеної в п. 6.1. та п. 6.2. договору у встановлений строк не провів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 32 400,00 грн.

Отже як станом на дату подання позовної заяви так і станом на дату прийняття судом рішення у відповідача існує борг зі сплати орендної плати зазначеної в п.п.6.1.-6.2. договору на загальну суму 32 400,00 грн.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 32 400,00 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 32 400,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 9.1.1. договору сторони погодили, що орендар у разі прострочення внесення орендної плати та інших платежів, передбачених даним договором, сплачує орендодавцюпеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виконання зобов`язання. У випадку прострочення орендарем більше ніж на 10 (десять) календарних днів граничних строків сплати місячних платежів по орендній платі,орендар зобов`язаний додатково сплатити орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати (100 % від суми орендної плати за місяць) за кожне таке прострочення.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню на загальну суму 16 613,51 грн, штраф на загальну суму 38 400,00 грн, три проценти річних на загальну суму 1 441,85 грн, інфляційні втрати на загальну суму 5 149,57 грн.

Можливість одночасного стягнення пені і штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарським кодексом України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкції, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій. Застосування до покупця таких штрафних санкцій погоджено в договірному порядку з продавцем та за своєю суттю є застосуванням до покупця різних санкцій (штраф, пеня) в межах одного виду господарсько-правової відповідальності (як штрафних санкцій). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.07.2018 у справі №903/647/17 та від 08.08.2018 у справі №908/1843/17.

Верховний Суд також зазначає, що згідно зі статтями 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка тощо. Відтак, позивачем правомірно нараховано пеню та штраф.

Судом перевірено розрахунок пені, штрафу, трьох процентів річних, та інфляційних втрат, та встановлено, що позивач пеню в сумі 16 613,51 грн, штраф в сумі 38 400,00 грн, три проценти річних в сумі 1 441,85 грн та інфляційні втрати в сумі 5 149,57грн нарахував правильно.

Водночас, щодо суми штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Водночас необхідно пам`ятати, що неустойка не повинна мати каральної функції. Суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 06.06.2023 у праві № 911/682/21.

Основний борг становить 32 400, 00 грн, а нарахований позивачем штраф 38 400,00 грн. Суд користуючись своїм правом на зменшення штрафних санкцій, з метою дотримання балансу інтересів сторін, вважає за доцільне зменшити на 50% суму штрафу та стягнути з відповідача 19 200,00 грн штрафу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Водночас до стягнення підлягає 32 400,00 грн основного боргу, 16 613,51 грн пені, 19 200,00 грн штрафу, 5 149,57 грн інфляційних втрат, 1 441,85 грн 3% річних. У задоволенні решти суми позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №168 від 11.01.2024.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна електроремонтна компанія»(79071, Львівська область, місто Львів, вулиця Кульпарківська, будинок 266, офіс 1020; ідентифікаційний код юридичної особи 38563244) на користь Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (04071, Київська область, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 8; ідентифікаційний код юридичної особи 00017733) 32 400,00 грн основного боргу, 16 613,51 грн пені, 19 200,00 грн штрафу, 5 149,57 грн інфляційних втрат, 1 441,85 грн 3% річних та 3 028,00 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Рішення складено та підписано 19.04.2024

Суддя Сухович Ю.О.