Рішення

від 16.04.2024 по справі 918/10/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/10/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"; до Закладу дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №56 Рівненської міської ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 66 113,93 грн

у судове засідання з`явилися представники:

- прокурор: Кривецька-Люліч Т.А.;

- від Рівненської міської ради: не з`явився;

- від ТОВ "РОЕК": Патраков О.І.;

- від Закладу дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №56: Незнамова Т.О.;

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Закладу дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №56 Рівненської міської ради (далі ЗДО №56) і ТОВ "РОЕК" про визнання недійсними 9 (дев`яти) додаткових угод до Договору на постачання електричної енергії №16371-ВЦ від 28.01.2021, укладених між відповідачами: №1 від 10.03.2021, №2 від 25.08.2021, №3 від 31.08.2021, №4 від 01.09.2021, №5 від 14.09.2021, №6 від 15.09.2021, №7 від 02.11.2021, №8 від 03.11.2021, №5 від 30.11.2021, а також про стягнення з ТОВ "РОЕК" 66 113,93 грн розміру переплати, що відбулась у зв`язку з неправомірним збільшенням ціни на електричну енергію.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Стислий виклад правової позиції прокурора, викладеної у позовній заяві, відповіді на відзив.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди були укладені з порушенням вимог ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%.

Перевищення 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору, суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.09.2021 у справі №927/1058/21, у якій зроблено висновок про те, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Всупереч даним вимогам, укладення додаткових угод №№1-8,5 призвело до збільшення вартості електроенергії на 72,50%.

Крім того, як зазначає прокурор, ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Так, обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору, TOB "РОЕК" надавало висновки Рівненської торгово-промислової палати, а також роздруківки із сайту ДП "Оператор ринку", які не містять точної інформації про коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення товариства щодо внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.

Крім того, усупереч тому, що за п.5.4. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць, сторони неодноразово декілька разів за місяць підвищували ціну на електроенергію без показників середньозваженої ціни електроенергії за відповідний календарний місяць, а представляють дані за окремо взяті дати.

Прокурор вважає, що надана постачальником інформація не відображає динаміку ціни на електричну енергію з моменту укладення Договору №16371-ВЦ від 28.01.2021 до моменту ініціювання постачальником збільшення ціни, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Оскільки, на переконання прокуратури, додаткові угоди №№1-8,5 слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному Договорі на постачання електричної енергії №16371-ВЦ від 28.01.2021 (2,92 грн/кВт*год без ПДВ). Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію мала місце переплата коштів у розмірі 66 113,93 грн, які мають бути стягнуті з ТОВ "РОЕК" на користь позивача, на підставі ст. 670 ЦК України.

Щодо представництва інтересів Рівненської міської ради, як засновника ЗДО №56, прокурор зазначає, що укладення спірних додаткових угод до Договору, всупереч вимогам чинного законодавства, порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція( викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).

Згідно зі Статутом ЗДО №56, затвердженим наказом Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради №512 від 29.10.2018, засновником закладу освіти є територіальна громада м. Рівне в особі Рівненської міської ради. Уповноваженим органом засновника з питань освіти є Управління.

Позовні вимоги прокурора у даній справі ґрунтуються саме на фактах неефективного витрачання коштів підконтрольним Рівненській міській раді закладом, а тому цей орган місцевого самоврядування є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження в розумінні ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Стислий виклад правової позиції ТОВ "РОЕК", викладеної у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив та у додаткових поясненнях.

ТОВ "РОЕК" заперечує проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.

Свою правову позицію пов`язує з тим, що ціна за одиницю товару, яка вказана в кожній з додаткових угод не перевищує 10% та не призводить до збільшення суми визначеної в договорі про закупівлю, що повністю відповідає положенням п.2, ч.5, ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, законодавчо встановленого обмеження щодо кількості змін ціни за одиницю товару в межах 10% не встановлено.

Приведення зміни ціни до умов договору шляхом укладення Додаткових угод, було викликано зміною коливання ціни на ринку у сторону збільшення у 2021 року та є правомірним передбаченим положеннями нормативно-правових актів (п.2 ч.5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі") та умовами та в кожному випадку не перевищує 10% порогу.

Відомості наведені у звітних даних "Оператора ринку", в експертних висновках торгово-промислової палати щодо середньозважених цін купівлі-продажу електричної енергії за певний період часу (які надавались ЗДО №56 у якості підтвердження коливання ціни в сторону збільшення) тощо, є належними та допустимими доказами коливання та зміни ціни на певний період часу.

Оскільки позовні вимоги, що є предметом розгляду в межах даного спору, фактично зводяться до зобов`язання ТОВ "РОЕК" повернути на користь позивача 66 113,93 грн, що є складовою частиною ціни договору та вартості поставленого товару, задоволення даного позову призведе до зміни такої істотної умови договору, як ціна, після його повного виконання, що суперечить приписам ч.3 ст. 632 ЦК України, згідно якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Також, ТОВ "РОЕК" вважає, що при зверненні до суду прокурор обрав неналежний спосіб захисту.

Так, предметом позову у справі №918/10/24, як вказує прокурор, є визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, як таких, що укладені з порушенням ч.4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч.1 ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч.4 ст. 41 цього Закону.

Таким чином, визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, а визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз.1 ч.2 ст. 215 ЦК України).

Крім того, вважає, що звернення прокурора до суду у даній справі в інтересах держави в особі Рівненської міської ради є безпідставним, оскільки законодавство у сфері публічних закупівель чітко визначає Держаудитслужбу як орган державної влади, уповноважений здійснювати контроль за дотриманням процедури закупівлі, від укладання відповідного договору і до його повного виконання.

Вказаному органу - Держаудитслужбі - надані повноваження здійснювати моніторинг державних закупівель і реагувати на виявлені порушення, у тому числі, пред`являти підконтрольним установам обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень та звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених порушень.

За Статутом ЗДО №56 (Розділі Х. Фінансово-господарська діяльність закладу дошкільної освіти), джерелами фінансування закладу окрім державного та місцевого бюджету можуть бути також: - плата за надання освітніх та інших послуг відповідно до укладених договорів; - добровільні внески у вигляді коштів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів, одержаних від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб; - інші джерела, не заборонені законодавством. Також, згідно цього статуту ЗДО №56 самостійно визначає потребу у матеріальних ресурсах і одержує їх на договірних основах.

Також, у оголошенні про проведення відкритих торгів зазначено джерело фінансування закупівлі - "місцевий бюджет", а не державний бюджет, тоді як відповідно до п.6. ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

В матеріалах справи відсутні докази про проведення оплат по договору за рахунок коштів державного бюджету, а прокурор обґрунтовує звернення з позовом в інтересах держави в особі Рівненської міської ради, що ЗДО №56 у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня та є замовником товару в обсязі та в межах видатків визначених Рівненською міською радою розпорядник бюджетних коштів вищого рівня.

Зважаючи, що спір, на думку прокурора, виник внаслідок неправильних дій як позивача (Рівненська міська рада), так і відповідачів по справі(сторін договору поставки), ТОВ "РОЕК" вважає, що витрати зі сплати судового спору необхідно покласти порівну на кожну зі сторін справи (позивача та відповідачів).

Стислий виклад правової позиції ЗДО №56, викладеної у поясненнях.

Свою правову позицію пов`язує з тим, що при укладанні додаткових угод сторонами не порушено вимог ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки внаслідок укладання спірних додаткових угод ціна за одиницю товару не перевищувала 10% від попередньої ціни з урахуванням попередніх змін, внесених попередніми додатковими угодами. Крім того, зазначені зміни з додаткових угод не призвели до збільшення суми визначеної у договорі.

Процесуальні дії у справі

02.01.2024 позов керівника Рівненської окружної прокуратури надійшов до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою від 08.01.2024 позовну заяву прокурора прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.01.2024.

24.01.2024 від ТОВ "РОЕК" надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 30.01.2024 задоволено клопотання ТОВ "РОЕК" і продовжено товариству процесуальний строк на подання відзиву на 15 днів - до 09.02.2024 включно. Підготовче засідання відкладено на 13.02.2024.

09.02.2024 від ТОВ "РОЕК" надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 13.02.2024 задоволено клопотання ЗДО №56 і відкладено підготовче засідання на 27.02.2024.

16.02.2024 від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 27.02.2024 продовжено, за ініціативою суду, строк підготовчого провадження до 07.04.2024, закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2024.

27.02.2024 від закладу дошкільної освіти надійшли пояснення по суті спору.

18.03.2024 від ТОВ "РОЕК" надійшли пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 19.03.2024 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Ухвалою від 19.03.2024 в судовому засіданні з розгляду справи по суті було оголошено перерву до 16.04.2024.

16.04.2024, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, позивач не забезпечив явку у судове засідання уповноваженого представника, причин неявки не повідомив, що за умовами ч.1 ст. 202 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 216 ГПК України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

Провадження у справі триває з 08.01.2024, строк підготовчого провадження продовжувався на 30 днів, тому сторони мали достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ЗДО №56 проведено закупівлю UA-2021-01-15-004854-a за предметом: "Електрична енергія".

Відповідно до оголошення про закупівлю - фінансування здійснюється за рахунок місцевого бюджету.

Між ЗДО №56 (Замовник) та ТОВ "РОЕК" (Постачальник) укладено Договір №16371-ВЦ про постачання електричної енергії від 28.01.2021 (далі - Договір), згідно умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу (за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергію, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору.

Відповідно до п.13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", згідно з ч.6 ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповдний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" або інші документом організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, товару на ринку.

Споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю Постачальником не надано належне документальне підтвердження підви цим пунктом.

Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.

Крім того, умови договору можуть бути змінені у разі зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають аз Договором.

У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку:

- підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у Договорі;

- нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП. якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).

Заявою-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є Додатком №1 до договору постачання електричної енергії №16371-ВЦ від 28.01.2021 року встановлено, що датою початку постачання електричної енергії є 01.01.2021.

Додатком №3 до договору №16371-ВЦ визначені договірні величини споживання електричної енергії, зокрема загальний обсяг електроенергії для споживання протягом року визначено в розмірі 115,285 кВт*год.

Згідно з Додатком №2 до Договору, ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 2,92 грн/кВт*год. без ПДВ.

Однак, в подальшому, на підставі даних з сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" та висновків Рівненської торгово-промислової палати, між сторонами укладено ряд додаткових угод, за наслідками яких ціну за одиницю товару збільшено на 72,50%, а саме:

- додатковою угодою №1 від 10.03.2021 визначено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 3,08615 грн без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з лютого 2021;

- додатковою угодою №2 від 25.08.2021 - 3,27256 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.08.2021;

- додатковою угодою №3 від 31.08.2021 - 3, 47760 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 16.08.2021;

- додатковою угодою №4 від 01.09.2021 - 3,66441 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.09.2021;

- додатковою угодою №5 від 14.09.2021 - 3,85017 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 14.09.2021;

- додатковою угодою №6 від 15.09.2021 - 4,08541 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 15.09.2021;

- додатковою угодою №7 від 02.11.2021 - 4,37327 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.10.2021;

- додатковою угодою №8 від 03.11.2021 - 4,68988 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 14.10.2021;

- додатковою угодою №5 від 30.11.2021 - 5,03812 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 05.11.2021.

Підставою укладання додаткової угоди №1 від 10.03.2021 стало зростання ціни на "ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку у лютому 2021 року.

Згідно даних сайту ДП Оператора ринку "Аналіз роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку" за лютий 2021 року "…середньозважена ціна на РДН у лютому 2021 року збільшилась на 10,58%.".

Підставою укладення додаткової угоди №2 від 25.08.2021 стало коливання середньозваженої ціни ринку "на добу наперед" електричної енергії на ринку в бік збільшення у період 01.08-10.08.2021 на 14,9%. Такі висновки висвітлені у Експертному висновку Рівненської торгового-промислової палити від 28.08.2021.

Підставою укладання додаткової угоди №3 від 31.08.2021, стало коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення у період 08.08-15.08.2021 на 12,4%. Такі висновки висвітлені у Експертному висновку Рівненської торгового-промислової палити від 19.08.2021.

Підставою укладання додаткової угоди №4 від 01.09.2021 стало коливання середньозваженої ціни ринку "на добу наперед" електричної енергії на ринку в бік збільшення у серпні 2021 року на 8,99%. Такі висновки висвітлені у порівняльному аналізі даних сайту ДП Оператора ринку "Аналіз роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку" за серпень 2021 року ".

Підставою укладання додаткових угод №№5,6 від 14.09.2021 і 15.09.2021 стало коливання середньозваженої ціни ринку "на добу наперед" електричної енергії на ринку в бік збільшення у першій половині.09.2021 року. Такі висновки висвітлені у порівняльному аналізі даних сайту ДП Оператора ринку "Аналіз роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку" від 15.09.2021.

Підставою укладання додаткової угоди №7 від 01.09.2021 стало коливання середньозваженої ціни ринку "на добу наперед" електричної енергії на ринку в бік збільшення у.09.та жовтні 2021 року на 13,59%. Такі висновки висвітлені у порівняльному аналізі даних сайту ДП Оператора ринку "Аналіз роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку" за 10 днів.10.та.09.2021 року".

Підставою укладання додаткової угоди №8 від 03.11.2021 стало коливання середньозваженої ціни ринку "на добу наперед" електричної енергії на ринку в бік збільшення у першій половині.10.2021 року. Такі висновки висвітлені висновку Рівненської торгово-промислової палати від 13.10.2021, згідно якого ціна збільшилась на 16% в період 01-13.10.2021.

Підставою укладання додаткової угоди №5 від 30.11.2021 стало коливання середньозваженої ціни ринку "на добу наперед" електричної енергії на ринку в бік збільшення у листопаді 2021 року. Такі висновки висвітлені у порівняльному аналізі даних сайту ДП Оператора ринку "Цінові індекси та середньозважені ціни купівлі-продажу" від 04.11.2021.

На виконання Договору TOB "РОЕК" поставило 89 709 кВт*год електричної енергії, яка була оплачена ЗДО №56 на 380 454,21 грн, що підтверджується актами приймання-передавання та відповідними платіжними дорученнями і сторонами не заперечується:

- акт №А-6029393847 за січень 2021 - 11 405 кВт*год на суму 37 917,56 грн. з ПДВ;

- акт №А-6073324573 за лютий 2021 - 10 743 кВт*год на суму 37 600,55 грн. з ПДВ;

- акту №А-6074647634 за березень 2021 - 10 524 кВт*год на суму 41 159,23 грн. з ПДВ;

- акт №А-6075826781 за квітень 2021 - 9 859 кВт*год на суму 36 511,62 грн. з ПДВ;

- акт №А-6089470311 за травень 2021 - 8 133 кВт*год на суму ЗОЇ 19,59 грн. з ПДВ;

- акт №А-6220765264 за червень 2021 - 5 747 кВт*год на суму 21283,32 грн. з ПДВ;

- акт №А-6078038624 за липень 2021 - 1 261 кВт*год на суму 4669,96 грн. з ПДВ;

- акт №А-6078448328 за серпень 2021 - 2 884 кВт*год на суму 11691,07 грн. з ПДВ;

- акт №489025504/9/1 за вересень 2021 - 8 557 кВт*год на суму 39 998,41 грн. з ПДВ;

- акт №489025504/10/1 за жовтень 2021 - 11 252 кВт*год на суму 61 531,74 грн. з ПДВ;

- акт №489025504/11/1 за листопад 2021 - 9 344 кВт*год на суму 55 917,16 грн. з ПДВ.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UА-2021-08-10- 008839-а, що сформований 28.12.2021 на веб-порталі "Ргоzоrrо", правовідносини за вказаним Договором припинені.

На переконання прокуратури, укладаючи додаткові угоди №1-8,5 до Договору та збільшуючи ціну товару на 72,50% від передбаченої правочином, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з ТОВ "РОЕК" на користь позивача.

Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

За змістом ч.1, ч.3, ч.4 та ч.7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи №806/1000/17).

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

У справі, що слухається, прокурором визначено позивачем Рівненську міську раду.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Водночас згідно з ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Згідно Статуту ЗДО №56, затвердженого наказом Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради № 512 від 29.10.2018 засновником закладу освіти є територіальна громада міста Рівне в особі Рівненської міської ради. Уповноваженим органом засновника з питань освіти є управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Пунктом 9.2 Статуту передбачено, що майно закладу освіти є комунальною власністю і належить йому на правах оперативного управління.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №90 5/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2021 у справі №904/123/32, від 26.10.2021 у справі №904/5558/20 (пп.5.50, 5.51) та від 21.12.2021 по справі №904/8332/21 (пункт 33).

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.

За час дії договору ТОВ "РОЕК" поставлено значно меншу кількість товару, що могло створити перешкоди в реалізації міської ради покладених на неї завдань та функцій, що не відповідає державному інтересу.

За таких обставин керівник Рівненської окружної прокуратури правомірно визначив Рівненську міську раду позивачем у цій справі.

Крім того, згідно з річним планом закупівлі, джерело фінансування вищевказаної закупівлі - місцевий бюджет.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яку викладено у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування закладу незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади області.

Таким чином, оскільки, за результатами вивчення матеріалів закупівлі, витрати на оплату електричної енергії за Договором про постачання (закупівлю) електричної енергії №16371-ВЦ від 28.01.2021, здійснювалися за рахунок коштів місцевого бюджету, ЗДО №56 розпорядилося не власними коштами, а витратило бюджетні кошти.

Як зазначалось вище, засновником ЗДО №56 є територіальна громада міста Рівне в особі Рівненської міської ради та власником його майна є територіальна громада м. Рівного, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів.

В той же час, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено окружною прокуратурою, мав право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Рівненською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Рівненської міської ради лист №50-56-10409 від 18.12.2023, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.

З відповіді Рівненської міської ради вбачається, що заходи реагування не вживались та не плануються.

Відтак, окружною прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.

Разом з тим, безпідставним є аргумент щодо необхідності проведення моніторингу закупівлі органами Держаудитслужби, а також необхідність залучення останньої у якості позивача.

Спростовуючи дане твердження TOB "РОЕК" слід зауважити, що питання моніторингу процедури закупівлі врегульовано ст. 8 Закону "Про публічні закупівлі". Так, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державі політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи можуть проводити моніторинг процедури закупів протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Рівненській окружній прокуратурі про викладені у позовній заяві порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, які допущені під час підписання додаткових угод до Договору №16371-ВЦ від 28.01.2021, стало відомо після фактичного виконання сторонами умов договору.

Отже, у зв`язку з закінченням строку дії договору на момент виявлені порушення, підстави для проведення органами Держаудислужби моніторингу закупівлі UA-2021-01-15-004854-a за предметом: "Електрична енергія" були відсутні.

Варто зауважити, що Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державної фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження використання активів. У випадках, коли вказаний орган не здійснює фінансовий контроль та, як наслідок, не виявив порушення законодавства, то право на звернення до суду із позовом у останнього не виникає.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Як зазначено в ч.1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч.4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим п.2 ч.5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено з матеріалів справи, укладаючи Договір №16371-ВЦ про постачання електричної енергії від 28.01.2021, ЗДО №56 (Замовник) та ТОВ "РОЕК" (Постачальник) дійшли згоди щодо усіх істотних умов, зокрема визначивши ціну за 1 кВт*год електричної енергії на рівні 2,92 грн без ПДВ закріплено у Додатку №2 до Договору Комерційна пропозиція.

В подальшому, між сторонами укладено ряд додаткових договорів, якими підвищено ціну на 72,50%.

Хоча, при укладенні додаткової угоди №1 від 10.03.2021, яка поширила свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.02.2021, сторонами дотримано 10% обмеження щодо можливості підвищення ціни, проте суд звертається до підстав, якими сторонами обґрунтовано наявність необхідності для перегляду ціни електричної енергії.

Підставою для укладення Додаткової угоди №1 від 10.03.2021 стало звернення ТОВ "РОЕК" до ЗДО №56 з листом №661/161 від 23.02.2021, в якому товариство обґрунтовує необхідність збільшення ціни та додає роздруківку порівняльного аналізу роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку ДП "Оператор ринку" за лютий 2021 року.

На переконання суду, ці дані об`єктивно не відображають коливання цін протягом усього періоду дії договору.

Проаналізувавши розмішену на сайті ДП "Оператор ринку" інформацію щодо середньозважених цін упродовж 2021 року, можна дійти до висновку що упродовж року мало місце як збільшення, так і зменшення цін на електричну енергію.

Зокрема, на момент укладення основного договору 28.01.2021 - ціна за МВт*год (без ПДВ) на ринку РДН становила 1680,85 грн, а на ВДР - 1 670, 75 грн.

Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору шляхом підписання оскаржуваної додаткової угоди №1 від 10.03.2021, TOB "РОЕК" надано відомості з веб-сайту ДП "Оператор ринку", яка містить порівняльний аналіз середньозважених цін на електричну енергію на лютий 2021 року. Сторони визначили ціну за 1 кВт*год - 3,08615 грн. без ПДВ, тобто збільшивши ціну на 5,6%. Проте, згідно умов вказаної додаткової угоди остання поширює свою дію до договірних величин споживання з лютого 2021.

Водночас, станом на дату укладання згаданої додаткової угоди ціна за одиницю товару не збільшились, а навпаки зменшились. На момент укладення додаткової угоди №1 від 10.03.2021 ціна за кВт*год (без ПДВ) на ринку РДН становила 1675,33 грн.

В той же час, середньозважена ціна в лютому 2021 за кВт*год (без ПДВ) на ринку РДН становила 1632,56 грн, що менше ніж ціна, яка встановлена у Договорі, а на ВДР 1756,54 грн, тобто збільшилась лише на 4,8%.

В той же час, опрацюванням інформації з веб порталу ДП "Оператор ринку" встановлено, що фактично ціна на електричну енергію на момент укладення Договору (28.01.2021) на РДН становила - 2 916,87 грн/МВт.год (без ПДВ), на ВДР - 3 066,22 грн/МВт.год (без ПДВ), тоді як станом на 01.09.2021 (дата, з якої фактично поширюється дія додаткової угоди №3) ціна електричної енергії на РДН становить - 2 886,95 грн/МВт.год, на ВДР - 3 0127,19 грн/МВт.год (без ПДВ).

Тобто, фактично коливання ціни електроенергії на ринку, порівняно з ціною встановленою у Договорі, відбулося в сторону зменшення.

Одночасно, постачальник зобов`язаний довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для Замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Продавець повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Продавець також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Враховуючи зазначене, вбачається, що надані TOB "РОЕК" дані з сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" не містять інформації про коливання цін на електроенергію станом на момент звернення товариства щодо внесення змін до договору, а також на момент підписання описаної додаткової угоди. Окрім цього, вони не відображають ситуацію щодо зміни цін на електроенергію на "ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку з моменту підписання договору №16371-ВЦ від 28.01.2021 до моменту підписання додаткової угоди №3.

Враховуючи вказане, на переконання суду, ТОВ "РОЕК" не обґрунтовано збільшення тарифу ціни на електричну енергію та необхідність підписання Додаткової угоди №1 від 10.03.2021, а укладена угода суперечить ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому наявні підстави для визнання її недійсною.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Верховним Судом у постанові від 07.09.2021 у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

У п.52 - п.63 та п.88 - п.90 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 (провадження №12-57гс23) викладено правову позицію:

"Відповідно до частини четвертої ст. 41 Закону №922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої ст. 41 була викладена в ст. 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18.09.2019 року (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі."

Cуд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах №№2-8,5 по відношенню до погодженої у договорі ціни, також (крім додаткової угоди №1) здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п.2 ч.5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Укладення додаткових угод №№2-8,5 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на більше ніж на 10% відносно ціни, що визначена за умовами Договору (2,92 грн без ПДВ):

- Додатковою угодою №2 від 25.08.2021 на 12,7%: до 3,27256 грн/кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №3 від 31.08.2021 на 19%: до 3,47760 грн/кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №4 від 01.09.2021 на 25,4%: до 3,66441 грн/кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №5 від 14.09.2021 на 31,8%: до 3,85017 грн/кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №6 від 15.09.2021 на 39,9%: до 4,08541 грн/кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №7 від 02.11.2021 на 49,9%: до 4,37327 грн/кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №8 від 03.11.2021 на 60,6%: до 4,37327 грн/кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №5 від 30.11.2021 на 72,5%: до 5,03812 грн/кВт*год без ПДВ;

Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог ст. 41 Закону, з огляду на що суд доходить висновку, що додаткові угоди №№1-8,5 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №16371-ВЦ від 28.01.2021 підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Крім того, розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. Аналогічна правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 27.11.2018 року у справі №905/1227/17.

Критично відноситься суд до посилань ТОВ "РОЕК", що прокурором обрано неналежний спосіб захисту. При цьому, товариство посилається на ч.1 ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно якої договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч.4 ст. 41 цього Закону, вважаючи що визнання визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

В той же час, прокурором ініційовано даний позов з підстав порушення п.2 ч.5 ст. 41 цього Закону (порушення механізму зміни ціни), а факту невідповідності укладеного договору змісту тендерної пропозиції судом не встановлено.

Також прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача коштів у розмірі 66 113,93 грн.

Обґрунтовуючи зазначену вимоги, як на підставу стягнення прокурор посилається на ч.1 ст. 670 ЦК України, згідно якої, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як встановлено з матеріалів справи, за період дії Договору, ТОВ "РОЕК" поставлено 89 709 кВт*год, тоді як ЗДО №56 оплачено 380 454,21 грн.

В той же час, враховуючи що додаткові угоди №№1-8,5 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №16371-ВЦ від 28.01.2021 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором мали регулюватись самою угодою.

Таким чином розрахунок за поставлену енергію у 2021 році повинен здійснюватися за ціною 2,92 грн без ПДВ. Отже, позивачу належало сплатити за отриманий товар 314 340,28 грн (89709*2,92+20%), що на 66 113,93 грн менше фактично сплаченого.

Виходячи із висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

З урахуванням викладеного, при кваліфікації спірних правовідносин суд застосовує норми ст. 1212 ЦК України, а не ч.1 ст. 670 ЦК України, як помилково прохає прокуратура у позовній заяві.

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 66 113,93 грн.

З урахуванням того, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем було отримано грошові кошти на загальну суму 66 113,93 грн, які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем (підстава їх набуття відпала), то відповідач зобов`язаний повернути їх позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №918/323/23.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або госпорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що додаткові угоди №№1-8,5 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №16371-ВЦ від 28.01.2021 укладені між сторонами за відсутності встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав та з перевищенням максимального ліміту щодо можливої зміни ціни на товар (10%), а відтак суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про визнання їх недійсними.

Крім того, судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод мала місце переплата ЗДО №56 грошових коштів в розмірі 66 113,93 грн, а відтак вимога прокурора про стягнення зазначених коштів з ТОВ "РОЕК", як з особи яка їх отримала, також визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прокурором сплачено судовий збір у розмірі 10 736,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2476 від 21.12.2023, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів, у зв`язку з задоволенням позову.

Слід відмітити, що як ГПК України, так і Законом України "Про судовий збір" не передбачено право суду, при задоволенні позову, покладати тягар оплати судового збору на позивача, а тому така вимога ТОВ "РОЕК" безпідставна.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241, 252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 10.03.2021 до Договору №16371-ВЦ про постачання електричної енергії від 28.01.2021, укладеного між Закладом дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №56 Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

3. Визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 25.08.2021 до Договору №16371-ВЦ про постачання електричної енергії від 28.01.2021, укладеного між Закладом дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №56 Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

4. Визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 31.08.2021 до Договору №16371-ВЦ про постачання електричної енергії від 28.01.2021, укладеного між Закладом дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №56 Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

5. Визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 01.09.2021 до Договору №16371-ВЦ про постачання електричної енергії від 28.01.2021, укладеного між Закладом дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №56 Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

6. Визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 14.09.2021 до Договору №16371-ВЦ про постачання електричної енергії від 28.01.2021, укладеного між Закладом дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №56 Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

7. Визнати недійсною Додаткову угоду №6 від 15.09.2021 до Договору №16371-ВЦ про постачання електричної енергії від 28.01.2021, укладеного між Закладом дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №56 Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

8. Визнати недійсною Додаткову угоду №7 від 02.11.2021 до Договору №16371-ВЦ про постачання електричної енергії від 28.01.2021, укладеного між Закладом дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №56 Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

9. Визнати недійсною Додаткову угоду №8 від 03.11.2021 до Договору №16371-ВЦ про постачання електричної енергії від 28.01.2021, укладеного між Закладом дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №56 Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

10. Визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 30.11.2021 до Договору №16371-ВЦ про постачання електричної енергії від 28.01.2021, укладеного між Закладом дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №56 Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської міської ради (вул. Соборна, 12а, м. Рівне, 33028 код ЄДРПОУ 34847334) кошти у розмірі 66 113 (шістдесят шість тисяч сто тринадцять) грн. 93 коп.

12. Стягнути з Закладу дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №56 Рівненської міської ради (вул. Буковинська, 8а, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 25314188) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 02910077; одержувач: р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн 00 коп. 50% судового збору.

13. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 02910077; одержувач: р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн 00 коп. 50% судового збору.

14. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 23 квітня 2024 року.

Суддя Ю.Г. РОМАНЮК