Рішення

від 22.04.2024 по справі 922/5416/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5416/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7) до Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" (61036, м. Харків, вул. Дизельна, 3/5) простягнення215292,44 грн,без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) надала Господарському суду Харківської області позовну заяву до Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" (відповідач), в якій позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 215292,44 грн за використання земельної ділянки загальною площею 1,7677 га по пр. Героїв Харкова, 118 у місті Харкові з кадастровим номером 6310136900:01:022:0045 за період з 24.09.2020 по 02.11.2020.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у сумі 3229,39 грн.

Крім того, у позовній заяві позивач просить розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує безпідставним збереженням відповідачем коштів за використання земельної ділянки з дати набуття права власності на нерухоме майно та по дату його припинення, оскільки відповідач з 24.09.2020 по 02.11.2020 використовував земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:01:022:0045 площею 1,7677 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "И-2" по просп. Героїв Харкова, 118 у м. Харкові у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок позивача як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, посилаючись при цьому на статті 1212 - 1214 ЦК України.

Ухвалою від 15.01.2024 Господарський суд Харківської області залишив без руху позовну заяву Харківської міської ради.

29.01.2024 позивач надав до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 05.02.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, задовольнив клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

24.02.2024 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що спосіб захисту порушеного права, визначений Харківською міською радою в позовній заяві, обрано помилково та без урахування положень ст. 152 Земельного кодексу України. Розраховуючи позовні вимоги, позивачем не вказано порядок розрахунку, а саме: в яких пропорціях площі приміщення до площі земельної ділянки виходив позивач під час розрахунку суми за користування земельної ділянки. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки витяг з технічної документації не містить QR-код. Позовні вимоги за період з 24.09.2020 по 02.11.2020 заявлені поза межами строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18.10.2023 №350823186 право приватної власності на нежитлову будівлю літ. И-2 загальною площею 33224,1 кв.м за адресою: м. Харків, просп. Героїв Харкова, 118 зареєстроване з 24.09.2020 по 02.11.2020 за ППТФ ЮСІ на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.2020 №1149, виданого Чуприною Г.О., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу.

На земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:01:022:0045 площею 1,7677 га по просп. Героїв Харкова, 118 у м. Харкові розташована вищезазначена нежитлова будівля, право власності на яку за спірний період зареєстроване за відповідачем.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.10.2021 №НВ-0007854812021 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:01:022:0045 складає 1,7677 га, дата державної реєстрації земельної ділянки 20.04.2018. Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд.

Таким чином, земельна ділянка площею 1,7677 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136900:01:022:0045 сформована як об`єкт цивільних прав з 20.04.2018.

Відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на вказану земельну ділянку.

Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку площею 1,7677 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136900:01:022:0045), та з урахуванням ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України вказана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова, в особі Харківської міської ради, що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №350822248 від 18.10.2023.

18.10.2023 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки в порядку ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України та з урахуванням витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0007854812021 від 18.10.2021 за адресою: м. Харків, просп. Героїв Харкова, 118, з кадастровим номером 6310136900:01:022:0045.

За результатами проведеного обстеження складено акт обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, просп. Героїв Харкова, 118, з кадастровим номером 6310136900:01:022:0045.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 1,7677 га з кадастровим номером 6310136900:01:022:0045 по просп. Героїв Харкова, 118 у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. И-2.

За таких обставин, відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформило речового права на зазначену вище земельну ділянку.

Таким чином, у період з 24.09.2020 по 02.11.2020 земельна ділянка площею 1,7677 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136900:01:022:0045) використовувалася відповідачем без документів, що посвідчують право власності або право користування ними.

Водночас, відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 06.11.2023 №22115/5/20-40-04-02-12 ППТФ ЮСІ у 2020 році не значилась платником податку за земельну ділянку (з кадастровим номером 6310136900:01:022:0045 загальною площею 1,7677 га.

Позивач здійснив розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 1,7677 га з кадастровим номером 6310136900:01:022:0045 по просп. Героїв Харкова, 118 у м. Харкові із застосуванням ставки річної орендної плати у розмірі 4% за період з 24.09.2020 по 02.11.2020.

Положення Харківської міської ради про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові є загальнодоступними та розміщені на офіційному сайті Харківської міської ради.

Розрахунок суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,7677 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136900:01:022:0045) №4076 від 20.05.2020, виданого Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України Про оренду землі).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч. 1 - 2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

За умовами частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно чинному законодавству України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Наразі відсутність укладеного між Харківською міською радою та відповідачем договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору виключає договірні зобов`язання.

Відсутність неправомірних дій (бездіяльності) відповідача означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що фактичний вступ відповідача у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству. А саме, в результаті укладення договорів купівлі-продажу житлової будівлі, котра зареєстрована належним чином в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, посвідчення цього договору в нотаріальному порядку, його державної реєстрації.

Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема ст. 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст. 216, 224, 225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Суд окремо зауважує на неможливості застосування норм законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди ст. 22, 1166 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України та ін. Упущена вигода згідно з п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України є різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення). Тобто, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що спірні правовідносини охоплюються регулюванням статтями 1212 - 1214 ЦК України. Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не місять ознак делікту. Так, ч. 2 ст. 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту статей 1212 - 1214 ЦК України, абз. 4 ч.1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст. 174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що в цьому випадку наявні усі три названі ознаки.

По-перше, судом встановлено, що відповідач зберіг (заощадив) у себе майно (кошти), котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою площею 1,7677 га по просп. Героїв Харкова, 118 у м. Харкові.

Суд зауважує, що збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідачів з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю літ. И-2 по АДРЕСА_1 .

Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля будучи відповідно до ст. 181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Тому передача відповідачеві права власності на будівлю автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Згідно з встановленими нормативами її загальний розмір за спірний період склав 215292,44 грн.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою відповідно до ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Харкова, в особі позивача. Згідно з ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова, в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати останнім за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію виправдане очікування, що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у цій справі передбачених статтями 1212 - 1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) відповідач доказів на спростування наведених розрахунків та інших викладених вище обставин не надав.

Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.05.2018 у справі №922/2976/17. Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №3-210гс14, від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 12.04.2017 у справі №922/207/15.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19).

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі №925/230/17 (провадження №12-188гс18).

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18.

Як уже зазначалося, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №350823186 від 18.10.2023 право власності на нежитлову будівлю літ. "И-2" загальною площею 33224,1 кв м, зареєстроване за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу №1149 від 24.09.2020.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0007854812021 від 18.10.2021 земельна ділянка площею 1,7677 га по просп. Героїв Харкова, 118 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136900:01:022:0045 сформована як об`єкт цивільних прав з 20.04.2018.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а звідси зобов`язано повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Розрахунок суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 118 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136900:01:022:0045) №4076 від 20.05.2020, що виданий Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Доводи відповідача щодо ненадання належних та допустимих доказів для підтвердження розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, Кабінет Міністрів України 03.11.2021 ухвалив постанову №1147 Про затвердження методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок (далі - Методика). Методика №1147 набула чинності з 10.11.2021.

Методика встановлює методологічні засади проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка застосовується у випадках, визначених Законом України Про оцінку земель. Об`єктом нормативної грошової оцінки є земельні ділянки усіх категорій та форм власності в межах території територіальної громади (або її частини).

Пунктом 4 наведеної постанови Кабінету Міністрів України визначено, що затверджена з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України до набрання чинності Методикою, затвердженою згідно з пунктом 1 цієї постанови, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на відповідній території) є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Таким чином, вже затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на відповідній території) є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018.

У відповідності до наведеного рішення затверджено базову вартість 1 кв м земель міста Харкова, яка станом на 01.01.2018 становить 639,78 грн і підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Згідно з п. 271.2 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, у якому планується застосування нормативно грошової оцінки земель або змін (плановий період).

Вказане дає підстави для висновку про те, що нормативно грошова оцінка земель м. Харкова із застосуванням нової Методики могла з`явитися не раніше 01 січня 2023 року, що натомість не охоплює спірний період, а тому до затвердження нормативної грошової оцінки за новою методикою в силу закону діє раніше затверджена.

Таким чином, технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, яка застосовується відповідно до рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 №1474/19 з 01.01.2020 є на цей час діючою.

Отже, враховуючи наведені положення чинного законодавства, наданий позивачем витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.05.2020 №4076 є належним та допустимим доказом для здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Суд відхиляє доводи відповідача про необґрунтованість позовних вимог у зв`язку відсутністю реєстрації за Харківською міською радою земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:01:022:0045 до 30.11.2021.

Так, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, сформульовано такий правовий висновок:

"За загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Крім цього, нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт нерухомості".

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено дефініцію поняття "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якою державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №917/553/17.

У цій справі право комунальної власності підтверджено розташуванням спірної земельної ділянки у межах м. Харкова, чого не заперечували та не спростовували сторони справи. При цьому у цій конкретній справі №922/5416/23 доказом того, що спірна земельна ділянка перебуває саме у комунальній власності, є витяг із Державного земельного кадастру від 18.10.2021 №НВ-0007854812021, за змістом якого земельна ділянка, кадастровий номер 6310136900:01:022:0045, по просп. Героїв, Харкова, 118 у м. Харкові перебуває у комунальній власності. Дата державної реєстрації земельної ділянки - 20.04.2018.

Суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 267 ЦК України за наслідками розгляду заяви відповідача про сплив позовної давності за період з 24.09.2020 по 02.11.2020, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законом №2120-IX від 15.03.2022 (набрав чинності 17.03.2022) розділ Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 19 такого змісту: «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.».

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і на цей момент не скасований.

Тому, з урахуванням п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України та введення на всій території України воєнного стану, строк позовної давності, який закінчувався 17.03.2022, на теперішній час є продовжений, а отже Харківською міською радою не пропущено строк позовної давності у справі №922/5416/23.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Частиною 1 статті 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність у діях останнього порушення прав позивача, а позивачем належним чином доведено факт користування відповідачем земельної ділянки площею 01,7677 га з кадастровим номером 6310136900:01:022:0045 по просп. Героїв Харкова, 118 у м. Харкові без достатніх на те правових підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню повністю у сумі 215292,44 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 24.09.2020 по 02.11.2020.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь Харківської міської ради пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Так, відповідно до ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Проте, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року (який продовжено на даний час).

Харківська міська територіальна громада входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного та у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, повітряні тривоги, відключення електроенергії, відсутність Інтернету, обстріли міста Харкова, наявною у зв`язку з цим загрозою життю, здоров`ю та безпеці працівників апарату суду, суддів, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого ст. 248 ГПК України.

Крім того, головуючий суддя у період з 01.01.2024 по 12.01.2024 включно знаходився у відпустці, а у період з 12.02.2024 по 20.02.2024 включно знаходився на лікарняному, що унеможливило своєчасне підписання повного тексту судового рішення.

Керуючись ст. 11, 82, 83, 377, 1212 - 1214 ЦК України, ст. 80, 93, 96, 120, 122,125, 126, 206 ЗК України, ст. 6, 7 Закону України Про оренду землі, ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", ст. 14, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 233, 237, 238, 248 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної промислово-торговельної фірми ЮСІ (вул. Дизельна, 3/5, м. Харків, 61036. Код ЄДРПОУ 21178268) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003. Код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 118 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136900:01:022:0045 за період з 24.09.2020 по 02.11.2020 у розмірі орендної плати в сумі 215292,44 грн та судовий збір у сумі 3229,39 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "22" квітня 2024 р.

СуддяВ.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.