Рішення

від 16.04.2024 по справі 925/1823/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Черкаси справа № 925/1823/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників: прокурора (позивача) прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури Олійник І.А., відповідача-1 не з`явились, відповідача-2 не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави до Христинівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Ресторан-музей Українське село про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Уманської окружної прокуратури звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом в інтересах держави до Христинівської міської ради (далі відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю Ресторан-музей Українське село (далі відповідач-2), в якому просив суд:

визнати незаконним та скасувати рішення Христинівської міської ради № 21-26/77 VIII від 06.04.2023 року про надання ТОВ Ресторан-музей Українське село в оренду земельної ділянки площею 0,3300 га з кадастровим номером 7124682500:01:002:0379, яка розташована в с. Івангород Уманського району Черкаської області для сінокосіння і випасання худоби терміном на 10 років з нормативно грошовою оцінкою 3794 грн. 47 коп. під 3% річних.

визнати недійсним договір оренди землі від 05.05.2023 року, укладений між Христинівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Ресторан - музей Українське село щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 0,3300 га з кадастровим номером 7124682500:01:002:0379, яка розташована в с. Івангород Уманського району Черкаської області для сінокосіння і випасання худоби, право оренди за яким зареєстроване за ТОВ Ресторан - музей Українське село у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.06.2023 року номер запису - 50654153.

обов`язати ТОВ Ресторан-музей Українське село повернути Христинівській міській територіальній громаді в особі Христинівської міської ради земельну ділянку площею 0,3300 га з кадастровим номером 7124682500:01:002:0379, яка розташована в с. Івангород Уманського району Черкаської області;

відшкодувати судові витрати.

Позов прокурором мотивовано тим, що оспорене рішення від № 21-26/77 VIII від 06.04.2023 року відповідачем-1 Христинівською міською радою прийняте з порушенням норм статей 124, 134 Земельного кодексу України, внаслідок чого допущено ним порушення конкурентних засад при передачі земельних ділянок в оренду відповідачу-2. Розпорядження землею всупереч закону, неефективне її використання порушує права територальної громади, представником якої є відповідач-1, тому ці рішення відповідача-1 повинні бути визнані судом незаконними та скасовані у відповідності до статей 16, 21, 393 ЦК України, ст. 152 Земельного кодексу України за позовом прокурора. Укладення договору оренди землі від 05.05.2023 року відповідачами-1 і 2 на підставі рішення відповідача-1, прийнятого з порушенням вищенаведених норм законодавства і прав територіальної громади, є підставою визнання договору недійсним у відповідності до статей 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України. Вимоги прокурора про визнання договору недійсним і про повернення земельної ділянки територіальній громаді є похідними і підлягають задоволенню в порядку ст. 216 ЦК України.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області зокрема від 05.01.2024 року, 20.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №925/1823/23 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.02.2024 року, в якому закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2024 року.

Ухвалою суду від 21.03.2024 року, за клопотанням відповідача-2, розгляд справи по суті відкладено на 16.04.2024 року.

В судове засідання 16.04.2024 року відповідачі явку своїх представників не забезпечили, повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, відповідно до даних довідки суду про доставку електронного листа з ухвалою суду від 21.03.2024 року на електронну пошту відповідача-1, даних Укрпошти про відстеження рекомендованого листа за вх. № 0600257294622 - ухвала суду від 21.03.2024 року вручена особисту відповідачу-2, причини неявки представників не повідомили, відзиви на позов не подали.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Прокурор в судовому засіданні 16.04.2024 року позов з підстав, викладених у позовній заяві, підтримала і просила суд задовольнити повністю.

Згідно з ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 16.04.2024 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення і доводи прокурора, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

Рішенням Христинівської міської ради Черкаської області від 09.02.2023 року № 20-13/53-VIII «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» ( а.с. 17) вирішено надати дозвіл ТОВ Ресторан-музей Українське село на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,3300 га для сінокосіння і випасання худоби, яка розташована на території Христинівської міської ради в с. Івангород, вул. Гонти, 22, Уманського району Черкаської області (п. 1).

06.04.2023 року рішенням Христинівської міської ради Черкаської області від № 21-26/75-VIII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,3300 га з кадастровим номером 7124682500:01:002:0379 для сінокосіння і випасання худоби, яка розташована на території Христинівської міської ради в с. Івангород, вул. Гонти, 22, Уманського району Черкаської області (а.с. 18).

Того ж дня, 06.04.2023 року Христинівською міською радою Черкаської області прийнято рішення №21-26/77-VIII «Про надання в оренду земельної ділянки» яким відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», статей 12, 33, 40, 79-1, 80, 116, 123, 124 Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про оренду землі», вирішено надати в оренду ТОВ Ресторан-музей Українське село земельну ділянку площею 0,3300 га для сінокосіння і випасання худоби з кадастровим номером 7124682500:01:002:0379, яка розташована на території Христинівської міської ради в с. Івангород, вул. Гонти, 22, Уманського району Черкаської області терміном на 10 років з нормативною грошовою оцінкою 3794 грн. 47 коп. під 3% річних; встановлено річну орендну плату у розмірі 113 грн. 83 коп.; зобов`язано ТОВ Ресторан-музей Українське село укласти договір оренди (а.с. 19).

05.05.2023 року Христинівською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ Ресторан-музей Українське село, як орендарем, укладено договір оренди землі (далі Договір, а.с. 21-22), згідно з п. 1 якого орендодавець, на підставі рішення Христинівської міської ради від 06.04.2023 року №21-26/7-VIII «Про надання в оренду земельної ділянки» надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,3300 га (землі сільськогосподарського призначення) кадастровий номер 7124682500:01:002:0379, для сінокосіння і випасання худоби в с. Івангород, вул. Гонти, 22, Уманського району Черкаської області.

Сторони погодили усі істотні умови Договору, і, зокрема, домовились про таке:

п.2 - в оренду передається земельна ділянка площею 0,3300 га (землі сільськогосподарського призначення) кадастровий номер 7124682500:01:002:0379, для сінокосіння і випасання худоби в с. Івангород, вул. Гонти, 22, Уманського району Черкаської області;

п. 4 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 3794 грн. 47 коп.;

п. 5 - земельна ділянка, яка передаються в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджали її ефективному використанню;

п. 8 - договір укладено на 10 років;

п. 9 - за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Орендна плата за користування земельною ділянкою становить 113 грн. 83 коп. в рік. У разі використання земельної ділянки з порушенням земельного законодавства або умов договору оренди землі, в тому числі при перевищенні термінів освоєння земельної ділянки, орендна плата становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендар сплачує орендну плату у вказаному розмірі за весь період часу з моменту вчинення порушення або його вчинення (якщо момент вчинення встановити неможливо) і до моменту його усунення;

п. 10 - обчислення розміру грошової оцінки та орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням їх цільового призначення, функціонального використання та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою КМУ формою, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії;

п. 11 - орендна плата за землю вноситься орендарем рівними частинами щомісячно до кінця поточного місяця на вказаний рахунок;

п. 15 - земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння і випасання худоби;

п. 16 цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення.

Договір підписаний представниками обох сторін, скріплений печатками юридичних осіб, яких вони представляють.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки, як об`єкту нерухомого майна: інформаційна довідка № 342988123 від 16.08.2023 року (а.с. 23-24) державним реєстратором виконавчого комітету Христинівської міської ради Черкаської області зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124682500:01:002:0379, площею 0,33 га за Христинівською міською радою 14.04.2023 року (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67260951 від 19.04.2023 року, номер запису про право власності: 49980718). На підставі рішення Христинівської міської ради від 06.04.2023 року № 21-26/77-VІІІ,договору оренди землі від 05.05.2023 року за ТОВ Ресторан-музей Українське село зареєстровано право оренди земельної ділянки 13.06.2023 року (рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер: 68052121 від 16.06.2023 / номер запису про інше речове право: 50654153).

16.08.2023 року Уманською окружною прокуратурою скеровано до Христинівської міської ради скеровано запит № 53/4-888вих-23 про законність і підставність передачі в оренду ТОВ Ресторан-музей Українське село земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 0,3300 га. Прокурор також просив надати відповідні документи щодо передачі земельної ділянки в оренду, повідомити чи має намір орган місцевого самоврядування звертатись в суд за захистом прав територіальної громади в разі передання землі в оренду з порушенням законодавства (а.с. 9-10).

Листом від 25.08.2023 року № 03-10-12-3065 Христинівська міська рада передала прокурору витребувані документи по земельній ділянці з кадастровим номером 7124682500:01:002:0379, площею 0,33 га, що передана в оренду ТОВ Ресторан-музей Українське село ( а.с. 16).

Таким чином, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі Христинівської територіальної громади до відповідачів, про визнання незаконним відведення відповідачем-1 відповідачу-2 в користування на умовах оренди земельної ділянки площею 0,3300 га (землі сільськогосподарського призначення) кадастровий номер 7124682500:01:002:0379, для сінокосіння і випасання худоби в с. Івангород, вул. Гонти, 22, Уманського району Черкаської області терміном на 10 років шляхом прийняття відповідачем-1 рішення від 06.04.2023 року № 21-26/77-VІІІ. В разі визнання судом цього рішення незаконними, підлягають задоволенню і вимоги прокурора про його скасування, визнання недійсним укладеного на його підставі договору оренди цієї землі та зобов`язання відповідача-2, як орендаря, повернути їх власнику.

Спірні правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов`язки, перебувають у сфері дії Цивільного, Земельного кодексів України, Законів України «Про оренду землі», «Про місцеве самоврядування в Україні», які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

У статті 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 зазначеного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання.

Відповідно до статтей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Земельним кодексом України в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, встановлено:

до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; й) вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (ч.ч. 1, 2 ст. 12);

право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ч.ч. 1, 2 ст. 78);

земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч. 1 ст. 79);

суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності (ст. 80).

землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст. 83);

власники земельних ділянок мають право: продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність (п. «а» ч. 1 ст. 90);

право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч.ч. 1, 8, 9 ст. 90);

сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122);

надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою (ч. 1 ст. 123);

передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч.ч. 1, 2 ст. 124);

право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125);

право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126).

земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 134);

земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу (ч.ч. 1, 2 ст. 135);

захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п.п. «в», «г» ч. 1 ст. 152).

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 140, 143 та 144 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в територіальній власності, вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції; вирішуючи питання місцевого значення, органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення. які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні встановлено що:

місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ч. 1 ст. 2);

сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11);

відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом (ч. 1 ст. 18);

виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (виключна компетенція) вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26);

до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом (підпункти 9, 10 пункту «б» ч. 1 ст. 33);

рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59);

рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.ч. 1, 10 ст. 59);

територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 60).

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що на час виникнення спірних правовідносин спірна земельна ділянка, яка є об`єктом спору у справі, що розглядається, сформована як об`єкти цивільних прав, її державна реєстрація проведена у Державному земельному кадастрі, а право комунальної власності на неї за відповідачем-1 у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Відповідач-1, всупереч вимогам ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, без дотримання конкурентних засад продажу права оренди на них на земельних торгах, прийняв рішення від 06.04.2023 року № 21-26/77-VІІІ про передачу в оренду відповідачу-1 земельної ділянки площею 0,3300 га. Отже це рішення відповідача-1 суперечать наведеним нормам Земельного кодексу України тому вимога прокурора в цій частині позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка передана в користування без належних правових підстав, такому суспільному інтересу не відповідає (постанова судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15).

Оскільки Христинівська міська рада є одним із учасників спірних правовідносин, яким допущено порушення інтересів територіальної громади, вказаний орган виступає відповідачем-1 у даній справі, органи влади або посадові особи, які здійснюють захист державних інтересів у спірних правовідносинах відсутні, у прокурора наявні повноваження самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурор самостійно представляє інтереси держави та звертається до суду як позивач, то суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.

Зазначені обставини вказують на наявність передбачених ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Христинівської територіальної громади до Христинівської міської ради та ТОВ Ресторан-музей Українське село про визнання незаконним та скасування рішення Христинівської міської ради від 06.04.2023 року № 21-26/77-VIIІ про передачу в оренду відповідачу-2 земельної ділянки площею 03300 га з кадастровим номером 7124682500:01:002:0379 та обґрунтованість вимог прокурора.

Відповідно до пункту 1 статті 648 Цивільного кодексу України, зміст договору, укладеного на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін договору, має відповідати цьому акту.

05.05.2023 року Христинівською міською радою, як орендодавцем, укладено з ТОВ Ресторан-музей Українське село, як орендарем, договір оренди землі. Цим договором передбачено, що його укладено на підставі рішення Христинівської міської ради від 06.04.2023 року № 21-26/7-VIIІ, що фактично є рішенням за № 21-26/77-VIIІ, об`єктом оренди є земельна ділянка комунальної власності площею 0,3300 га (землі сільськогосподарського призначення) кадастровий номер 7124682500:01:002:0379, для сінокосіння і випасання худоби в с. Івангород, вул. Гонти, 22, Уманського району Черкаської області, у договорі сторони погодили усі його істотні умови, він виконується сторонами.

Як і рішення відповідача-1 від 06.04.2023 року № 21-26/77-VIIІ, договір оренди землі від 05.05.2023 року відповідачами укладено з порушенням вимог ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, тому відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 152 Земельного кодексу України ці порушення є підставою для визнання цього договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У зв`язку з визнанням недійсним договору оренди, відповідач-1 зобов`язаний повернути власнику, а саме територіальній громаді в особі Христинівської міської ради земельну ділянку площею 0,3300 га, отриману в оренду за цим договором.

Згідно з частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки наведено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18). Судом враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року, у справі № 909/703/19.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи, викладені норми законодавства і правові позиції Верховного Суду, суд вважає позов обґрунтованим і доказаним, таким що підлягає задоволенню повністю.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8052 грн. в дольовому порядку по 4026 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Христинівської міської ради № 21-26/77 VIII від 06.04.2023 року про надання Товариству з обмеженою відповідальністю Ресторан-музей Українське село в оренду земельної ділянки площею 0,3300 га з кадастровим номером 7124682500:01:002:0379, яка розташована в с. Івангород Уманського району Черкаської області для сінокосіння і випасання худоби терміном на 10 років з нормативно грошовою оцінкою 3794 грн. 47 коп. під 3% річних.

Визнати недійсним договір оренди землі від 05.05.2023 року, укладений між Христинівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Ресторан - музей Українське село щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 0,3300 га з кадастровим номером 7124682500:01:002:0379, яка розташована в с. Івангород Уманського району Черкаської області для сінокосіння і випасання худоби, право оренди за яким зареєстроване за ТОВ Ресторан - музей Українське село у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.06.2023 року номер запису - 50654153.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Ресторан-музей Українське село, ідентифікаційний код юридичної особи 37565680, місцезнаходження: 20041, Черкаська область, Уманський район, с. Сичівка, вул. Чапаєва, буд. 157 повернути Христинівській міській територіальній громаді в особі Христинівської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 33319218, місцезнаходження: 20001, Черкаська область, Уманський район, м. Христинівка, вул. Соборна, буд. 30 - земельну ділянку площею 0,3300 га з кадастровим номером 7124682500:01:002:0379, яка розташована в с. Івангород Уманського району Черкаської області;

Стягнути з Христинівської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 33319218, місцезнаходження: 20001, Черкаська область, Уманський район, м. Христинівка, вул. Соборна, буд. 30 на користь Черкаської обласної прокуратури, ідентифікаційний код юридичної особи 02911119, місцезнаходження: 18015, Черкаська область, м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 286 - 4026 грн. судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ресторан-музей Українське село, ідентифікаційний код юридичної особи 37565680, місцезнаходження: 20041, Черкаська область, Уманський район, с. Сичівка, вул. Чапаєва, буд. 157 на користь Черкаської обласної прокуратури, ідентифікаційний код юридичної особи 02911119, місцезнаходження: 18015, Черкаська область, м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 286 4026 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.04.2024 року.

Суддя В.М. Грачов