Рішення

від 23.04.2024 по справі 927/190/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/190/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сівер Торг

код ЄДРПОУ 42609022; вул. Любецька, 66, м. Чернігів, 14021

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шупель Олександри Борисівни

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

предмет спору: про стягнення 28 368,84 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Товариством з обмеженою відповідальністю Сівер Торг подано позов до Фізичної особи-підприємця Шупель Олександри Борисівни про стягнення боргу у сумі 28 368,84 грн, з якої 21 000,00грн боргу по оплаті вартості товару, 6 145,23грн інфляційних втрат, 1 223,61грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті товару, поставленого позивачем на підставі видаткової накладної №86 від 21.02.2022 та виставленого рахунку №94 від 21.02.2022.

Ухвалою суду від 01.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165,166,167,251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строки для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень.

Ухвала суду від 01.03.2024 доставлена до електронного кабінету позивача 01.03.2024, про що свідчить довідка Господарського суду про доставку електронного листа.

Відповідач отримав ухвалу суду 13.03.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать про те, що суд належним чином повідомив учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позов.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сівер Торг (постачальник) передало Фізичній особі-підприємцю Шупель Олександрі Борисівні (платник) товар на загальну суму 21 000,00грн, що підтверджується видатковою накладною № 86 від 21.02.2022 на суму 21 000,00грн, яка підписана ФОП Шупель О.Б.

Позивачем виставлено рахунок-фактуру №94 від 21.02.2022 на суму 21 000,00грн.

Позивач подав податкову накладну на товар на суму 21 000,00грн, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.07.2022 за №9126083876, про що свідчить квитанція, яка міститься у матеріалах справи.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав.

14.07.2023 позивач на адресу відповідача направив претензію №1307 від 13.07.2023, у якій просив сплатити заборгованість за поставлений товар у сумі 21 000,00грн на рахунок ТОВ "Сівер Торг".

Претензія отримана відповідачем 19.07.2023, що також підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте заборгованість не сплачена.

Вказані обставини змусили позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 21 000,00грн, інфляційних втрат у сумі 6 145,23грн та 3% річних у сумі 1 223,61грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого:

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріалами справи підтверджуються обставини щодо поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем.

Отже, виходячи із приписів ст.202 ЦК України, суд приходить до висновку, що сторонами вчинено дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків.

З аналізу правовідносин які виникли між сторонами вбачається, що між сторонами фактично було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до ч. 2 ст. 638, 655 Цивільного кодексу України та ст.181 Господарського кодексу України, у спрощений спосіб, шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем. Єдиний письмовий договір на купівлю товару між сторонами не укладався.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Підписання одержувачем накладної, яка є первинними обліковими документами у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Приймаючи до уваги, що строк оплати отриманого товару по вищевказаній накладній сторонами визначено не було і накладна є первинними обліковими документами, яка є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, тому, відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов`язання по спірній накладній починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (з 21.02.2022).

Матеріалами справи підтверджується, що станом на день подання позовної заяви відповідач свої зобов`язання з оплати товару не виконав, за поставлений товар не розрахувався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 21 000,00грн є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Також позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 6 145,23грн за період з березня 2022 року по грудень 2023 року та 3% річних у сумі 1 223,61грн за період з 22.02.2022 по 31.01.2023.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати товару.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 6 145,23грн та 3% річних у сумі 1 223,61грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1 та 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідач доказів, які б спростували викладені вище обставини, не надав.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю у сумі 28 368,84 грн, з якої 21 000,00грн боргу по оплаті вартості товару, 6 145,23грн інфляційних втрат, 1 223,61грн 3% річних.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Позивачем за подання даного позову до суду сплачено судовий збір у сумі 3 028,00грн згідно з платіжною інструкцією №83 від 16.02.2024.

Пунктом 2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки заявлений позов задоволено повністю, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 3 028,00грн.

Керуючись ст. 42, 46, 74, 129, 165, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шупель Олександри Борисівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сівер Торг (код ЄДРПОУ 42609022; вул. Любецька, 66, м. Чернігів, 14021) 21 000,00грн боргу по оплаті вартості товару, 6 145,23грн інфляційних втрат, 1 223,61грн 3% річних та 3 028,00грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор