Постанова

від 18.04.2024 по справі 910/5645/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5645/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

Позивача : Комісар С.П.

Відповідача: Полішко Ю.О.

Третьої особи: Коваль Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023

(головуючий - Шаптала Є.Ю., судді Станік С.Р., Яковлєв М.Л.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023

(суддя - Алєєва І.В.)

у справі №910/5645/23

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Акціонерного товариства «Київгаз»

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

про визнання дій незаконними та зобов`язання здійснити перерахунок,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Київгаз» (далі - АТ «Київгаз», відповідач) про:

- визнання незаконними дій АТ «Київгаз» щодо включення до Акта приймання-передачі послуг з розподілу природного газу за листопад 2018 року, додаткових обсягів розподіленого природного газу об`ємом 97,652 тис.куб.м., та зобов`язання здійснити перерахунок за надані послуги з розподілу природного газу за договором № 295907 від 30.04.2018 за листопад 2018 року, шляхом зменшення об`єму розподіленого природного газу до 265 947, 626 тис.куб.м.;

- зобов`язання АТ «Київгаз» скоригувати на інформаційній платформі Оператора ГТС інформацію про обсяги розподіленого останнім КП «Київтеплоенерго» природного газу у листопаді 2018 року на обсяг 265 947, 626 тис.м.куб., шляхом направлення уточненої інформації оператору, в якій відобразити обсяг розподіленого (спожитого) природного газу КП «Київтеплоенерго» у листопаді 2018 року в обсязі (об`ємі) 265 947, 626 тис.м.куб.

2. Позов обґрунтовано тим, що за листопад 2018 року позивач отримав від відповідача для погодження Акт приймання-передачі послуг з розподілу природного газу від 30.11.2018, із визначеним по усім об`єктам позивача, загальним обсягом розподіленого природного газу - 266 511, 774 тис.куб.м., до якого без жодних обґрунтувань безпідставно включені дані, які не відповідають визначеним ВОГ обсягам розподіленого позивачу газу, яким зокрема збільшено обсяг розподіленого газу на 577, 865 тис.м.куб. Вказаний неузгоджений обсяг (577, 865 тис.м.куб.), складається із двох незаконно нарахованих обсягів, зокрема: 480, 213 тис.куб.м. нарахованих за Актом про порушення від 05.11.2018 № 214 за листом з розрахунком відповідача від 01.02.2019 № 235/09 по об`єктам КТМ; та обсяг природного газу 97, 652 тис.куб.м. розподіленого по ТЕЦ - 6, який є предметом спору у даній справі, оскільки, у справі № 910/4560/19 встановлено незаконність нарахування відповідачем позивачу 480, 213 тис.куб.м. нарахованих за Актом про порушення від 05.11.2018 № 214.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023, в задоволенні позову відмовлено.

4. Судові рішення мотивовано, що:

- як стверджує позивач, незаконно нарахований обсяг природного газу, складається із двох обсягів: 480, 213 тис.куб.м. нарахованих за актом про порушення від 05.11.2018 № 214 по об`єктам КТМ; та 97, 652 тис.куб.м. обсяг природного газу по ТЕЦ- 6, останній обсяг фактично є предметом оскарження за цим позовом, зважаючи на судове рішення у справі № 910/4560/19, яким встановлено неправомірність включення відповідачем 480, 213 тис.куб.м. обсягу розподіленого природного газу до акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018;

- разом з цим, між НАК «Нафтогаз України» та КП «Київтеплоенерго» укладено ряд типових договорів постачання природного газу. На виконання укладених між позивачем і третьою особою договорів, НАК «Нафтогаз України» здійснювало постачання природного газу КП «Київтеплоенерго» у листопаді 2018 року, що підтверджується підписаними з обох сторін актами приймання-передачі природного газу. З наведеного вбачається, що обсяги газу, що були поставлені позивачу третьою особою у листопаді 2018 року, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами. Обсяг газу поставленого НАК «Нафтогаз України» КП «Київтеплоенерго» у листопаді 2018 року є узгодженим та відображеними у первинних бухгалтерських документах - актах приймання-передачі природного газу. Отже відсутні підстави для визнання таких обсягів незаконними та задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням додаткових пояснень), у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. У касаційній скарзі, скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що судами неправильно застосовано положення ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України та не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 913/645/21, від 17.05.2023 у справі № 910/5680/21, від 05.07.2023 № 916/731/21, від 15.06.2023 у справі № 910/17401/21, від 21.07.2022 у справі № 917/318/21, від 07.07.2022 у справі № 904/8118/21, від 15.07.2021 у справі № 906/601/20, від 30.11.2021 у справі № 908/2690/20, від 21.12.2023 у справі № 911/2133/19, 19.12.2023 у справі № 924/355/23, від 19.12.2023 у справі № 911/1428/22, від 12.12.2023 у справі № 904/4262/22, від 05.12.2023 у справі № 912/978/22, від 05.12.2023 у справі № 927/192/22, від 30.11.2023 у справі № 911/2129/22, від 23.11.2023 у справі № 917/991/22, від 21.11.2023 у справі № 911/1203/21, від 14.11.2023 у справі № 914/951/22.

7. Також, скаржник посилаючись на порушення судами положень ст. 75 ГПК України, зазначає про неврахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19. Скаржник зауважує на тому, що суди в оскаржуваних судових рішеннях вибірково зазначили аргументи позивача, щодо необхідності врахування обставин встановлених у судових рішеннях у справах № 910/13532/20, № 910/4560/19.

8. Крім того, скаржник вказує на те, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, щодо наступних положень:

- ч.ч. 1, 2 ст. 18 та п. 3 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про ринок природного газу» абз. 1 п. 1, п. 2 глави 3 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС) у поєднанні з приписами п.п.6 та 7 глави 3 розділу ІХ Кодексу ГРС, в частині приладового обліку природного газу. Так, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду в питанні позбавлення споживача послуг з розподілу, передбаченого п. 7 глави 3 розділу ІХ Кодексу ГРС, права на оскарження обсягу (об?єму) таких послуг, у випадку підписання акта приймання - передачі природного газу з постачальником природного газу за іншим договором - договором постачання природного газу, на виконання п. 6 глави 3 розділу ХІ Кодексу ГРС. Тобто в питанні позбавлення права споживача на оскарження (врегулювання) обсягу послуг;

- п.п. 11, 12, 13 глави 5 розділу ІХ кодексу ГРС в частині здійснення донарахування необлікованого об?єму та обсягу природного газу, без складання акта-розрахунку такого необлікованого (донарахованого) об?єму та обсягу природного газу і його вартості, та за відсутності підтвердження надання акта-розрахунку споживачу.

9. Також скаржник зазначає про неналежне дослідження всіх наданих сторонами доказів, що призвело до передчасного висновку про відмову у позові.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. Відповідач подав суду відзив на касаційну скаргу позивача, в якому, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас, вказуючи на законність і обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

11. Третьою особою було подано відзив на касаційну скаргу позивача, в якому, третя особа, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, зазначає, що аргументи викладені у касаційній скарзі не спростовують законності та обґрунтованості судових рішень у справі та не можуть бути підставою для їх скасування, а тому третя особа, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

12. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.04.2018 між позивачем (споживачем) та відповідачем (оператором ГРМ) укладено договір розподілу природного газу № 295907 (далі - договір №295907), згідно з п. 1.1. якого визначено, що цей типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

13. Відповідно до п. 2.1. договір №295907 відповідач зобов`язався надавати позивачу послугу з розподілу природного газу, а позивач зобов`язався приймати в строки та порядку визначені Договором.

14. Позивач вказує, що на виконання п. 5.6. договір №295907, та п. 6 гл. 3 розд. IX Кодексу ГРС, ним було доведено відповідачу інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого і спожитого природного газу, згідно визначених за даними опломбованих відповідачем комерційних вузлів обліку газу у листопаді 2018 року по усім об`єктам позивача у розмірі 265 933, 909 тис.м.куб. (без врахування виробничо-технологічних витрат та втрат обсягом 13, 717 тис.м.куб., із врахуванням таких втрат - 265 947, 626 тис.м.куб.) зокрема: листом від 04.12.2018 № 40/1/4/3933 по об`єктам СП «Київські теплові мережі» КП «Київтеплоенерго» на обсяг 103 995, 250 тис.м.куб. (у т.ч. 81 951, 949 тис.м.куб. по котельням та 22 043, 301 тис.м.куб. по малим теплоджерелам), листом від 03.12.2018 № 42/1/23/1414 по об`єктам СП «Київські ТЕЦ» КП «Київтеплоенерго» на обсяг 161 934, 378 тис.м.куб. (у т.ч. 68 065, 850 тис.м.куб. по ТЕЦ-6 та 93 868, 528 тис.м.куб. по ТЕЦ-5) та подобовим звітом ВОГ за об`єктом СП «Завод Енергія» КП «Київтеплоенерго» на обсяг 4,281 тис.м.куб (за актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2018 між позивачем та ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння», з врахуванням 0, 006 тис.м.куб. виробничо-технологічних витрат та втрат обсяг 4, 287 тис.м.куб. (4, 287 (за актом) - 4, 281 (за звітом вузла обліку) = 0,006)).

15. Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акту наданих послуг за звітний період, підписаний уповноваженим представником Оператора ГРМ (п. 6.6.1. Договору).

16. Споживач протягом двох днів з дня одержання акту наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг. У випадку відмови від підписання акту наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню у порядку, встановленому законодавством (п. 6.6.2. Договору).

17. Позивач вказує, що за листопад 2018 року отримав від відповідача Акт приймання-передачі послуг з розподілу природного газу від 30.11.2018 із визначеним по усім об`єктам позивача загальним обсягом розподіленого природного газу 266 511, 774 тис.м.куб (266 525, 491 тис.м.куб, з урахуванням 13, 717 тис.м.куб. виробничо-технологічних витрат та втрат), до якого без жодних обґрунтувань останнім безпідставно включені дані, які не відповідають визначеним ВОГ обсягам розподіленого позивачу газу, що призвело до збільшення обсягу розподіленого газу на 577, 865 тис. м. куб.

18. Позивач зазначає, що таке необґрунтоване збільшення відповідачем обсягів розподіленого природного газу, встановлено ним на підставі здійсненої позивачем перевірки інформації з вузлів обліку газу за листопад 2018 року, відображеної у звітах за листопад 2018 року (по об`єктам КТМ, від 03.12.2018 № 42/1/23/1414 по об`єктам ТЕЦ та подобовим звітам ВОГ СП «Завод Енергія») загальним обсягом 265 933, 909 тис.м.куб.

Позиція Верховного Суду

19. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

20. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

21. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

22. Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у справі є вимоги про визнання незаконними дій АТ «Київгаз» щодо включення, до акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу за листопад 2018 року, додаткових обсягів розподіленого природного газу об`ємом 97,652 тис.куб.м. та зобов`язання здійснити перерахунок за надані послуги з розподілу природного газу за договором № 295907 від 30.04.2018 за листопад 2018 року, шляхом зменшення об`єму розподіленого природного газу до 265 947, 626 тис.куб.м.; а також, про зобов`язання АТ «Київгаз» скоригувати на інформаційній платформі Оператора ГТС інформацію про обсяги розподіленого останнім КП «Київтеплоенерго» природного газу у листопаді 2018 року на обсяг 265 947, 626 тис.м.куб., шляхом направлення уточненої інформації оператору, в якій відобразити обсяг розподіленого (спожитого) природного газу КП «Київтеплоенерго» у листопаді 2018 року в обсязі (об`ємі) 265 947, 626 тис.м.куб.

23. Обґрунтовуючи позов позивач посилався на наступне:

- за листопад 2018 року позивач отримав для погодження від відповідача акт приймання-передачі послуг з розподілу природного газу від 30.11.2018, із визначеним по усім об`єктам позивача загальним обсягом розподіленого природного газу - 266 511, 774 тис.м.куб (266 525, 491 тис.м.куб, з урахуванням 13, 717 тис.м.куб. виробничо-технологічних витрат та втрат). Позивач порівнявши інформацію з вузлів обліку газу за листопад 2018 року, відображені у поданих позивачем звітах за листопад 2018 року по об`єктам ТЕЦ та подобовим звітам ВОГ СП «Завод Енергія», загальним обсягом 265 933, 909 тис.м.куб., із даними, вказаними відповідачем в акті за листопад 2018 року, встановив, що до вказаного акту від 30.11.2018, без жодних обґрунтувань, відповідачем безпідставно включені дані, які не відповідають визначеним ВОГ обсягам розподіленого позивачу газу, у зв?язку з чим, збільшено обсяг розподіленого газу на 577, 865 тис. м. куб.

- для уникнення загрози техногенних наслідків від припинення газопостачання у розпал опалювального сезону в столиці, позивачем підписано наданий відповідачем акт наданих послуг, із зазначенням розбіжностей в обсязі 577,865 тис.м.куб., щодо незаконно донарахованих обсягів розподіленого газу.

24. Відмовляючи у позові суди попередніх інстанцій посилались на наступне:

- як стверджує позивач, незаконно нарахований обсяг природного газу, складається із двох обсягів: 480, 213 тис.куб.м. нарахованих за актом про порушення від 05.11.2018 № 214 по об`єктам КТМ; та 97,652 тис.куб.м. обсяг природного газу по ТЕЦ - 6, останній обсяг фактично є предметом оскарження за цим позовом, зважаючи на судове рішення у справі № 910/4560/19, яким встановлено неправомірність включення відповідачем, до акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018, 480, 213 тис.куб.м. обсягу розподіленого природного газу;

- постановою Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 910/4560/19 за позовом КП «Київтеплоенерго» до АТ «Київгаз» про визнання протиправною та скасування застосовної відповідачем до позивача оперативно - господарської санкції, у вигляді необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу в об`ємі 577, 865 тис.м.куб., включену до акта приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018 за листопад 2018 року по договору розподілу природного газу від 30.04.2018 № 295907, скасовано постанову апеляційного суду та змінено рішення суду першої інстанції та викладено його у наступній редакції: "1. Позовні вимоги задовольнити частково. 2. Визнати недійсним акт - розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу в об`ємі 480,213 тис.м.куб., включеного до акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018 за листопад 2018 року по договору розподілу природного газу від 30.04.2018 №295907. 3. В іншій частині відмовити";

- у п. 4.21. вказаної постанови у справі № 910/4560/19 Верховний Суд зазначив, що з висновком суд першої інстанції щодо визнання протиправною та скасування оперативно-господарської санкції у вигляді необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу в об`ємі 97, 652 тис.м.куб., включену до акта приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018 за листопад 2018 року, погодитися не може, цей об`єм не був відображений у акті - розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, який складений за результатами розгляду комісією акту про порушення, а тому цей об`єм не є необлікованим (донарахованим) природним газом, що підлягає оскарженню на підставі пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС;

- матеріалами справи підтверджується, що між НАК «Нафтогаз України» та КП «Київтеплоенерго» укладено ряд типових договорів постачання природного газу, за якими НАК «Нафтогаз України» здійснювало постачання природного газу у листопаді 2018 КП «Київтеплоенерго», що підтверджується підписаними з обох сторін актами прийому-передачі природного газу;

- з урахуванням викладеного, суди зробили висновок, що обсяг газу поставленого НАК «Нафтогаз України» КП «Київтеплоенерго» у листопаді 2018 року є узгодженим та відображеним у первинних бухгалтерських документах - актах приймання-передачі природного газу, підписаних НАК «Нафтогаз України» та КП «Київтеплоенерго». Крім того, за умовами п. 3.8. договорів на постачання природного газу, виключно споживач (позивач) несе відповідальність за достовірність розподілу обсягів природного газу, що зазначені в актах приймання-передачі природного газу, а тому жодних правових підстав для коригування обсягів природного газу поставленого НАК «Нафтогаз України» позивачу немає, що є підставою для відмови в задоволені позову.

25. Касаційний суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки, вважає їх передчасними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

26. Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

27. Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

28. Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

29. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

30 Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

31. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

32. Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

33. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

34. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

35. Колегія суддів звертає увагу на те, що у статті 79 ГПК України впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

36. Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

37. Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

38. Водночас в статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

39. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

40. Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

41. Зважаючи на предмет і підстави позову спір у справі виник у зв?язку з незгодою позивача (споживача) з обсягами розподіленого відповідачем (оператором ГРМ) природного газу, визначеному у акті за листопад 2018 року.

42. Судами встановлено, що правовідносини сторін у цій справі виникли на підставі договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) та, зокрема, регулюється положеннями Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу ГРС, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕП) від 30.09.2015 №2494, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

43. Так, ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) регламентовано, зокрема, такі визначення:

- ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG;

- замовник - фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання однієї чи кількох із таких послуг:

приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи;

транспортування природного газу;

розподіл природного газу;

зберігання (закачування, відбір) природного газу;

послуги установки LNG;

- розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

44. Главою 5 Закону України «Про ринок природного газу» врегульовано діяльність з розподілу природного газу.

45. Так, ст. 37 цього Закону визначено, що оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором.

46. Статтею 39 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що оператор газорозподільної системи не може провадити діяльність з видобутку, транспортування або постачання природного газу. Оператор газорозподільної системи має бути юридично та організаційно незалежним від інших видів діяльності на ринку природного газу, не пов`язаних з розподілом природного разу.

47.Водночас, відповідно до статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГРС та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

48. Таким чином, господарська діяльність щодо переміщення природного газу газорозподільною системою здійснюється на підставі договору, з метою задоволення потреб споживача, та з наданням однієї з таких послуг: приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи; транспортування природного газу; розподіл природного газу; зберігання (закачування, відбір) природного газу; послуги установки LNG.

49. Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу І Кодексу ГРС (в редакції чинній на момент укладення договору розподілу природного газу) цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу.

50. Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС визначається, що вузол обліку природного газу /вузол обліку/ ВОГ - сукупність засобів вимірювальної техніки, зокрема лічильник газу або звужуючий пристрій, та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об`єму природного газу, зведених до стандартних умов, визначених законодавством.

51. Розділом IХ Кодексу ГРС визначено правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі.

52. Главою 3 розділу IX Кодексу ГРС визначено, що визначення об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокації) по об`єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), розрахунок об`єму втрат та витрат природного газу, які виникають від місця встановлення комерційного вузла обліку до межі балансової належності, додаються/віднімаються до/від об`єму, визначеного комерційним вузлом обліку.

Для визначення об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокації) приймаються дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ приймаються дані комерційного вузла обліку споживача.

Період, за який по об`єкту споживача визначається фактичний об`єм (обсяг) споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокація), є календарний місяць.

Споживач, який є власником комерційного ВОГ, зобов`язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати Оператору ГРМ у спосіб та за формою, визначеними договором розподілу природного газу, звіт про дані комерційних вузлів обліку за розрахунковий період. При цьому, якщо комерційний ВОГ обладнаний обчислювачем чи коректором об`єму газу, до звіту додається протокол про втручання в роботу комерційного ВОГ та протокол аварійних/діагностичних повідомлень. У разі наявності в протоколах даних про втручання та/або аварійні ситуації Оператору ГРМ надаються роздруковані звіти з обчислювача чи коректора об`єму газу про добові та/або погодинні дані споживання природного газу.

При обладнанні комерційних вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних за домовленістю Оператора ГРМ та споживача інформація для визначення об`єму (обсягу) приймання-передачі природного газу формується через канали дистанційного зв`язку. У такому разі перевірка достовірності даних комерційних вузлів обліку безпосередньо на місці їх встановлення забезпечується сторонами за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців (з урахуванням строку для контрольного огляду вузла обліку), про що складається відповідний акт контрольного зняття показань ЗВТ.

У разі ненадання споживачем звіту про дані комерційних ВОГ протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційної передачі даних, а також за відсутності контрольного зняття показань ЗВТ (у тому числі через відмову в доступі до об`єкта споживача) протягом розрахункового періоду об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за розрахунковий період визначається за величиною підтвердженого обсягу природного газу по об`єкту споживача на цей період. У такому разі Оператор ГРМ не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє споживачу письмові пояснення про зміну режиму нарахування разом з актом приймання-передачі природного газу за попередній розрахунковий місяць.

При цьому, якщо протягом (за підсумками) поточного місяця споживач:

надав звіт про дані комерційних ВОГ або за наявності у цей період контрольного зняття показань ЗВТ - визначення об`єму спожитого природного газу за цей місяць здійснюється з урахуванням фактичних даних комерційних ВОГ без коригування попереднього періоду;

не надав звіт про дані комерційних ВОГ - об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за цей місяць та подальші періоди визначається за номінальною потужністю газового обладнання споживача та кількістю годин їх використання, що визначені договором розподілу природного газу, без подальшого перерахунку (коригування) попередніх періодів. При цьому Оператор ГРМ не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє споживачу письмові пояснення про зміну режиму нарахування разом з актом приймання-передачі природного газу за розрахунковий період (місяць). Відновлення розрахунків за даними комерційних ВОГ здійснюється за заявою споживача до Оператора ГРМ та після складання акта про фіксацію даних комерційних ВОГ, підписаного Оператором ГРМ та споживачем.

На підставі звіту споживача (дистанційних даних) про спожиті об`єми природного газу, визначені комерційними вузлами обліку, або на підставі зміненого режиму нарахування по об`єкту споживача Оператор ГРМ забезпечує:

1) визначення загального об`єму споживання (розподілу, постачання) природного газу (алокація) по об`єкту споживача за розрахунковий період з урахуванням передбачених цим Кодексом (договором розподілу природного газу) регламентних процедур щодо визначення об`ємів споживання (розподілу, постачання) природного газу (алокація);

2) переведення визначеного загального об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу в одиниці енергії (обсяг) відповідно до розділу XV цього Кодексу;

3) складення акта приймання-передачі природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період із зазначенням величини об`єму (м куб.) та обсягу (за трьома одиницями виміру - кВт·год, ГКал, МДж) споживання (розподілу) природного газу та передавання його споживачу;

4) передавання даних Оператору ГТС про фактичний об`єм (м куб.) та обсяг (за трьома одиницями виміру - кВт·год, ГКал, МДж) розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача у порядку, визначеному Кодексом ГТС (підтвердження алокації).

Визначений Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичний об`єм та обсяг розподілу та споживання (постачання) природного газу по об`єкту споживача (алокація) за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передається Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для включення в місячний баланс природного газу по ГТС і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.

За наявності розбіжностей в частині визначення об`єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання об`єм (обсяг) спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

53. З огляду на зазначені норми глави 3 розділу IX Кодексу ГРС можна зробити висновок, що вказаними положеннями визначено чітку послідовність встановлення та фіксації обсягів розподіленого природного газу. Водночас, за наявності спору між споживачем, що не є побутовим, та Оператором ГРМ в частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого природного газу, судам необхідно встановити на підставі поданих сторонами доказів фактичний обсяг (об`єм) споживання (розподілу) природного газу по об`єкту споживача, що не є побутовим, за спірний період. (Схожий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 904/3866/21).

54. Положеннями укладеного сторонами договору, зокрема, визначено, що споживач протягом двох днів з дня одержання акту наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг. У випадку відмови від підписання акту наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню у порядку, встановленому законодавством (п. 6.6.2. Договору).

55. Незважаючи на вищезазначене, судами не було встановлено, на підставі поданих сторонами доказів, фактичний обсяг (об`єм) споживання (розподілу) природного газу по об`єкту споживача, судами не було належним чином перевірено аргументів та доводів позивача, та не надано оцінки запереченням відповідача. Як вбачається з судових рішень у справі, суди фактично усунулись від надання оцінки як доводам позивача, так і запереченням відповідача, обмежившись лише цитуванням їх тверджень.

56. Так, з урахуванням вищезазначених положень, як процесуального так і спеціального законодавства, яким врегульовано правовідносини з надання послуг розподілу природного газу, судам необхідно було встановити обставини щодо виконання умов укладеного сторонами договору, дослідити відповідні докази на підтвердження обсягів розподіленого природного газу, за наявності розбіжностей в таких обсягах розподіленого природного газу, встановити причини таких розбіжностей. Судами не надавалась оцінка умовам договору розподілу природного газу, актам приймання - передачі послуг розподілу природного газу, звітам про витрати природного газу, звітам обчислювачів ТЕЦ -5, ТЕЦ-6, та СП «Завод -Енергія», судами не було виконано порівняння, на предмет відповідності даних в актах з даними звітів комерційних вузлів обліку газу щодо обсягів спожитого природного газу.

57. У судових рішеннях суди фактично цитували доводи визначені позивачем у позові та інших поданих ним документах. Крім того, суди, встановлюючи правильність обсягів розподіленого природного газу у акті за листопад 2018 року, посилались на те, що між НАК «Нафтогаз України» та КП «Київтеплоенерго» укладено ряд типових договорів постачання природного газу, а саме № 1018-1819-ЕЕ від 12.10.2018, № 2750-18-ТЕ-41 від 12.10.2018, № 2751-18-БО-41 від 12.10.2018, № 2752-18-КП-41 від 12.10.2018 та № 2753-18-РО-41 від 12.10.2018. На виконання умов вище перелічених договорів НАК «Нафтогаз України» здійснювало постачання природного газу у листопаді 2018 КП «Київтеплоенерго», що підтверджується підписаними з обох сторін актами прийому-передачі природного газу. Отже, суди встановили, що обсяг газу поставленого НАК «Нафтогаз України» КП «Київтеплоенерго» у листопаді 2018 року є узгодженим та відображеним у первинних бухгалтерських документах - актах приймання-передачі природного газу, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

58. Водночас, посилаючись на договори та акти, укладені та підписані між НАК «Нафтогаз України» та КП «Київтеплоенерго», суди не вказали, яким чином вказані акти підтверджують саме правильність визначення відповідачем обсягів розподіленого природного газу у акті за листопад 2018 року. Судами не було враховано, що позивач послідовно посилався на те, що внаслідок безпідставного зазначення відповідачем у акті за листопад 2018 року додаткових обсягів розподіленого природного газу об`ємом 97,652 тис.куб.м. збільшено загальний обсяг розподіленого газу на 577, 865 тис. м. куб за вказаний період. Судами не було перевірено та досліджено аргументів позивача, щодо того, що дані вказані відповідачем у акті за листопад 2018 року не відповідають даним з вузлів обліку газу за листопад 2018 року, відображені у поданих позивачем звітах за листопад 2018 року по об`єктам ТЕЦ -6 та подобовим звітам ВОГ СП «Завод Енергія», загальним обсягом 265 933, 909 тис.м.куб.

59. Звертаючись з касаційною скаргою скаржник, зокрема посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначав про неправильне застосування судами положення ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України та не врахування відповідних правових висновків Верховного Суду. Так, у вказаних скаржником постановах Верховного Суду, загальним висновком щодо застосування вказаних положень визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову, без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

60. Вказаного не було дотримано судами, застосований судами першої та апеляційної інстанцій підхід у з`ясуванні обставин справи та в оцінці доказів не відповідає встановленим ГПК України, зокрема статтею 86, вимогам, за змістом яких обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

61. Не з`ясувавши зазначеного, суди обмежились лише посиланням на преюдиційні обставини встановлені судами у справі № 910/4560/19, в якій, за аргументацією судів, вже було розглянуто та визначено всі спірні між сторонами обсяги розподілу природного газу за договором між сторонами. Такі обґрунтування судів є помилковими, зважаючи на наступне.

62. Так, суди вказали, що у п. 4.21. постанови Верховного Суду у справі № 910/4560/19, Суд зазначив, що з висновком суд першої інстанції щодо визнання протиправною та скасування оперативно-господарської санкції у вигляді необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу в об`ємі 97, 652 тис.м.куб., включену до акта приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 30.11.2018 за листопад 2018 року, погодитися не може, цей об`єм не був відображений у акті - розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, який складений за результатами розгляду комісією акту про порушення, а тому цей об`єм не є необлікованим (донарахованим) природним газом, що підлягає оскарженню на підставі пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС.

63. Водночас, судами не враховано, що спір у справі № № 910/4560/19 стосувався визнання протиправною та скасування оперативно-господарської санкції у вигляді необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, включену до акта приймання-передачі послуг з розподілу природного газу, у зв?язку з чим, наявність або відсутність підстав для задоволення позову суди розглядали зважаючи на положення глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС, саме, щодо порядку оформлення акта про порушення споживачем, положень визначених Кодексом ГРС, яким передбачено відповідальність за такі порушення: несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу), наявність несанкціонованого газопроводу; несанкціоноване відновлення газоспоживання; несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); несанкціоноване підключення газових приладів на об`єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу. З урахуванням встановлених порушень, вказаним розділом врегульовано порядок перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог цього Кодексу.

64. Тоді як, у даній справі заявлено вимоги про - визнання незаконними дій АТ «Київгаз» щодо включення до акта приймання-передачі послуг з розподілу природного газу за листопад 2018 року додаткових обсягів розподіленого природного газу, та зобов`язання здійснити перерахунок наданих послуг з розподілу природного газу, а також, зобов`язання скоригувати на інформаційній платформі Оператора ГТС інформацію про обсяги розподіленого природного газу у листопаді 2018 року, шляхом направлення уточненої інформації оператору, в якій відобразити обсяг розподіленого (спожитого) природного газу у листопаді 2018 року в обсязі (об`ємі) 265 947, 626 тис.м.куб.

65. Тобто, як вже вказувалось, спір у справі виник у зв?язку з незгодою позивача з обсягами розподіленого відповідачем природного газу, визначеними у акті за листопад 2018 року, отже, правовідносини необхідно розглядати з урахуванням, інших положень Кодексу ГРС, якими врегульовано питання фіксації наданих послуг розподілу природного газу та відповідного обрахунку таких послуг, зокрема, розділів IX, Х Кодексу ГРС та інших розділів кодексу, якими врегульовано питання надання таких послуг, а не розділів, що регулюють питання порушень споживачем положень Кодексу ГРС та відповідний перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування.

66. Разом з цим, скаржник посилаючись на порушення судами положень ст. 75 ГПК України, зазначав про неврахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19. Скаржник зауважував на тому, що суди в оскаржуваних судових рішеннях вибірково зазначили аргументи позивача, щодо необхідності врахування обставин встановлених у судових рішеннях у справах № 910/13532/20, № 910/4560/19.

67. Так, відповідно до частин 4, 5, 7 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

68. Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку про те, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

69. Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти). Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов`язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень. Суд, відхиляючи ці заперечення, повинен мотивувати, що існують встановлені іншим судом обставини (юридичні факти) преюдиційного характеру і вони, дійсно, не є "правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту)".

70. Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах.

71. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

72. Отже, звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру. Господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин, у тому числі (а не виключно) з урахуванням преюдиційних обставин повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду в конкретній справі та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №910/5814/17).

73. У постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

74. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

75. Статтею 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання:1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

76. З урахуванням вищезазначеного судами необхідно було встановити всі необхідні обставини справи, на підставі поданих сторонами доказів, та з урахуванням, обставин встановлених у справі № 910/4560/19, прийняти законне і обґрунтоване рішення. Тоді як, в даному випадку судові рішення у справі ґрунтуються на обставинах встановлених у справі № № 910/4560/19.

77. Водночас, судами не було враховано, що у справі № 910/13532/20 КП «Київтеплоенерго» зверталось до суду з позовом до АТ «Укртрансгаз» про стягнення 361 142,51 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно включив 577,865 тис. куб. м. газу в акти наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами від 30.11.2018 № 11-18-1805000134, послуги з транспортування якого позивач оплатив.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 361 138,76 грн боргу, в іншій частині позову відмовлено. Розглядаючи справу судами встановлено, що не є підтвердженими надання послуг з транспортування газу за актом від 30.11.2018 № 11-18-1805000134, за яким загальний обсяг протранспортованого газу магістральними газопроводами становить 202226,007 тис. м куб., та за актом від 30.11.2018 № 11-18-1805000134, за яким загальний обсяг протранспортованого газу становить 64299,484 тис.м.куб., у сумі 577,859 тис.м.куб. (266525,491 тис.м.куб. (сума об`ємів протранспортованого газу за цими двома актами) - 265947,632 тис. м. куб. (підтверджений об`єм розподіленого газу), що свідчить про неправомірність включення відповідачем до наведених вище двох актів послуг з транспортування 97,646 тис.м.куб. (577,859 тис.м.куб. - 480,213 тис.м.куб.). Таким чином, позивачем доведено неправомірне включення відповідачем до актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.11.2018 № 11-18-1805000134 за листопад 2018р. (202226,007 тис.м.куб. та 64299,484 тис.м.куб.) обсяг газу у розмірі 97,646 тис.м.куб., оскільки дані в цих актах не відповідають даним звітів комерційних вузлів обліку газу про обсяги спожитого природного газу. Доводи позивача щодо неправомірного включення до цих актів послуг з транспортування 0,006 тис.м.куб. газу (97,652 тис.м.куб. - 97,646 тис.м.куб.) не знайшли свого підтвердження. Загальний обсяг газу, послуги з транспортування якого неправомірно включені відповідачем до актів за листопад 2018р., становить 577,859 тис.м.куб.

78. Отже, хоча у справі № 910/13532/20 оспорювалася вартість наданих послуг з транспортування природного газу, водночас, судам необхідно було врахувати, що у вказаній справі спір також виник у зв`язку з незгодою позивача з обсягами послуг з транспортування газу у розмірі 97,646 тис.м.куб, внесеними відповідачем у акт за листопад 2018.

79. Водночас, суд касаційної інстанції зазначає, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

80. Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

81. Аналогічна права позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 920/611/19.

82. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

83. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд констатує, що судами попередніх інстанцій в повній мірі не було встановлено обставин справи, не надано їм належної правової оцінки, з урахуванням всіх доводів, заперечень сторін та положень ст.ст. 73, 74, 86, 236 ГПК України, отже, суди попередніх інстанцій зробили передчасний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

84. Таким чином знайшли своє підтвердження доводи касаційної скарги, викладені в обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених п.п.1, 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, щодо неправильного застосування положень ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України та порушення судами положень ст. 75 ГПК України , та не врахування правових висновків Верховного Суду у справах, зазначених у п. 6, 7 цієї постанови.

85. Крім того, скаржник вказує на те, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, щодо наступних положень:

- ч.ч. 1, 2 ст. 18 та п. 3 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про ринок природного газу» абз. 1 п. 1, п. 2 глави 3 розділу ІХ Кодексу ГРС у поєднанні з приписами п.п.6 та 7 глави 3 розділу ІХ Кодексу ГРС, в частині приладового обліку природного газу. Так, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду в питанні позбавлення споживача послуг з розподілу передбаченого п. 7 глави 3 розділу ІХ кодексу ГРС права на оскарження обсягу (об?єму) таких послуг, у випадку підписання акту приймання - передачі природного газу з постачальником природного газу за іншим договором - договором постачання природного газу на виконання п. 6 глави 3 розділу ХІ Кодексу ГРС;

- п.п. 11, 12, 13 глави 5 розділу ІХ кодексу ГРС в частині здійснення донарахування необлікованого об?єму та обсягу природного газу без складання акта-розрахунку такого необлікованого (донарахованого) об?єму та обсягу природного газу і його вартості та за відсутності підтвердження надання акта-розрахунку споживачу.

86. Згідно із п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

87. За змістом пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, наведені положення спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

88. Оскільки, судами у справі не в повній мірі встановлено обставини справи та не надано їм належну правову оцінку, суд касаційної, зважаючи на положення ст.. 300 ГПК України, позбавлений можливості самостійно усунути допущені судами процесуальні порушення, оскільки оцінка доказів та достовірне з`ясування усіх фактичних обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених вказаною статтею процесуального закону, зважаючи на зазначене, касаційний суд не вбачає підстав для викладення відповідного правового висновку щодо застосування вказаних положень.

89. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, таким чином, колегія суддів зазначає, що скарга, є обґрунтованою, а тому, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

90. Пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

91. Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

92. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч.1 ст.316 ГПК).

93. Під час нового розгляду суд повинен дослідити надані сторонами докази, оцінити доводи сторін, з урахуванням правових висновків, що викладені у цій постанові, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

94. З огляду на те, що Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат буде здійснений за результатами розгляду справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі №910/5645/23 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді С.В. Бакуліна

О.М. Баранець