Ухвала

від 22.04.2024 по справі 910/12538/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/12538/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кролевець О.А., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Управління справами Апарату Верховної Ради України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 (головуючий суддя - Хрипун О.О., судді: Мальченко А.О., Скрипка І.М.) та рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 (суддя Літвінова М.Є.)

у справі №910/12538/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до Управління справами Апарату Верховної Ради України,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва",

про стягнення 93 560,76 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі також ТОВ "Євро-Реконструкція") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління справами Верховної Ради України про стягнення 93 560,76 грн, з яких 66 815,09 грн - заборгованість за спожиті послуги за централізоване опалення; 22 352,96 грн - інфляційна складова боргу; 4 392,71 грн - 3% річних.

Господарський суд міста Києва рішенням від 20.11.2023 у справі №910/12538/23, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 25.03.2024, позов задовольнив повністю; стягнув з Управління справами Верховної Ради України на користь ТОВ "Євро-Реконструкція" заборгованість у розмірі 66 815,09 грн, 3% річних у розмірі 4 392,71 грн, інфляційні втрати у розмірі 22 352,96 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Управління справами Апарату Верховної Ради України звернулось 10.04.2024 (згідно з даними на поштовому конверті) до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.04.2024 для розгляду справи №910/12538/23 визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, Студенець В.І., Кібенко О.Р.

Розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 22.04.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/12538/23 у зв`язку з відрядженням судді Кібенко О.Р.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.04.2024 для розгляду справи №910/12538/23 визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.

Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина сьома статті 12 ГПК визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів на загальну суму 93 560,76 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент подання позову до суду (268 400,00 грн), а тому у розумінні ГПК справа №910/125838/23 є малозначною.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких посиланням на відповідні обставини, судове рішення у малозначній справі може бути предметом касаційного оскарження.

Управління справами Апарату Верховної Ради України підставою касаційного оскарження рішень суду першої та апеляційної інстанцій зазначає те, що ця справа має виняткове значення для відповідача, оскільки при її вирішення скаржник у подальшому, на виконання положень статті 28 Закону України "Про статус народного депутата України", при укладенні відповідних договорів з метою розміщення службового приміщення народного депутата України, застосовуватиме висновок у цій справі (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК). Також скаржником зазначено про відсутність правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК).

За оцінкою Верховного Суду касаційна скарга не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове для скаржника значення справи, оскільки доводи скарги у їх сукупності зводяться до: (1) заперечення встановлених судоми попередніх інстанцій обставин справи; (2) переоцінки доказів, які були оцінені судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи по суті; (3) заперечення результату розгляду справи.

Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.

Щодо посилань скаржника на відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах, то колегія суддів відзначає, що це є саме підставою касаційного оскарження судового рішення, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК, втім не є доводом, який у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на відсутність належного обґрунтування наявності обставини, передбаченої підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління справами Апарату Верховної Ради України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/12538/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління справами Апарату Верховної Ради України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/12538/23.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Касаційну скаргу надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді О. А. Кролевець

В. І. Студенець