Постанова

від 18.04.2024 по справі 924/560/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/560/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Вронська Г. О., Мамалуй О. О.

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А

та представників:

позивача - Левківський Б. К.

відповідача - Ткачук Ю. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 (головуючий - Гудак А. В., судді Олексюк Г. Є., Мельник О. В.)

та рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023 (суддя - Крамар С. І.)

у справі № 924/560/23

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клен Транс"

про визнання недійсними рішення загальних зборів від 25.07.2017

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клен Транс" про визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ "Клен Транс", які оформлені протоколом № 1 від 25.07.2017.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем було порушено порядок скликання загальних зборів, оскілки позивача не було повідомлено про проведення загальних зборів у спосіб встановлений законом та Статутом товариства, також порушено (процедуру) проведення загальних зборів, процедуру прийняття рішення загальними зборами, процедуру виходу учасника товариства з обмеженою відповідальністю, а також порушено право позивача на доступ до участі в загальних зборах як засновника та учасника. Порушено право позивача на доступ до всіх рішень загальних зборів з метою ознайомлення з цими рішеннями. Також позивач зазначає, що він і директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Клен Транс" ОСОБА_2 не були присутніми на загальних зборах товариства 25.07.2017.

3. Позивач зазначає, що оскільки доступ до документації, трудових книжок та наказів про призначення та звільнення з роботи мав виключно ОСОБА_3 , у нього була відсутня можливість ознайомитися з цими документами та інформацією. Вказує, що цілком довіряючи своєму рідному батьку, він не міг припустити, що його заява від 19.07.2017 була використана для виведення його зі складу учасників товариства через шість календарних днів з моменту її підписання 25.07.2017.

4. Також стверджує, що йому стало відомо про відповідне рішення та про сам факт проведення загальних зборів, на якому було ухвалено відповідне рішення, що закріплено Протоколом загальних зборів № 1 від 25.07.2017, тільки у лютому 2023, після отримання ним повної виписки з Єдиного державного реєстру, а відтак строк позовної давності в цьому випадку починає свій перебіг саме з часу коли він дізнався про відповідне рішення загальних зборів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у задоволенні позову відмовлено.

6. Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що за змістом діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, учасник товариства (безвідносно до розміру належної йому частки в статутному капіталі товариства) мав право вийти з товариства у будь-який строк незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Підставою припинення участі в господарському товаристві міг бути юридичний факт подання учасником заяви про вихід з товариства. Реалізація права на вихід зі складу учасників товариства законодавчо не пов`язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства.

7. Право на вихід з товариства у відповідний період було законодавчо врегульоване як безумовне суб`єктивне право учасника, яке не залежало від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого мала наслідком припинення участі в товаристві. У зв`язку із цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку.

8. Суди зазначили, що 19.07.2017 ОСОБА_1 було подано до вищого органу управління ТОВ "Клен Транс" заяву про вихід зі складу учасників Товариства посвідчену приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т. М. у зв`язку з відступленням належної йому частки в статутному капіталі в розмірі 40% на користь ОСОБА_3 .

9. При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що факт проведення загальних зборів та реєстрація змін до установчих документів юридичної особи у зв`язку зі зміною складу учасників товариства свідчать про обізнаність ТОВ "Клен Транс" з волевиявленням позивача, викладеним у заяві про вихід зі складу учасників товариства. Разом з цим розгляд Товариством нотаріально посвідченої заяви позивача про відступлення ним своєї частки в статутному капіталі відповідача іншому учаснику та прохання виключити його зі складу учасників відповідача підтверджує факт подачі такої заяви позивачем відповідачу.

10. Також суди визнали безпідставними посилання позивача на необхідність дотримання тримісячного строку для виходу з учасників товариства зазначивши, що дата подачі заяви про вихід і є моментом виходу учасника з товариства, а строки наведені у статті 148 Цивільного кодексу України мають значення лише для визначення моменту, коли в товариства настає строк виконання перед особою, яка вийшла з товариства, своїх обов`язків, пов`язаних з таким виходом.

11. Поряд з цим, суди зазначили, що надані позивачем довідка філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Старокостянтинівський елеватор" від 27.01.2023 № 29-1/127, видана ОСОБА_1 , про те, що він працював на підприємстві та 25.07.2017 (з 8-00 до 17-00 год.) перебував на робочому місці при виконанні своїх службових обов`язків та табель обліку робочого часу працівників підприємства, на якому працював ОСОБА_1 станом на 25.07.2017, не спростовують можливість проведення загальних зборів учасників ТОВ "Клен Транс", 25.07.2017 за участю позивача.

12. Також суди визнали безпідставними твердження позивача про те, що відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження виплати ОСОБА_1 коштів за частку в статутному капіталі Товариства яка йому належала (40%), зазначивши, що вихід учасника товариства з обмеженою відповідальністю можливий як із виплатою вартості частини майна товариства, пропорційної розміру його частки у статутному капіталі, так і без здійснення такої виплати (якщо учасник відмовився від цього майнового права).

13. Стосовно доводів позивача про відсутність повноважень у директора Товариства ОСОБА_2 на загальних зборах 25.07.2017 суди виснували, що матеріали справи не містять доказів звільнення її з посади директора товариства чи припинення її повноважень у встановлений законодавством, спосіб. При цьому, згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.02.2023 станом на 18.07.2017, від 26.07.2022 станом на 26.07.2022, від 01.02.2023 станом на 01.02.2023 та від 18.07.2023 станом на 18.07.2023 вбачається, що станом на вказані дати ОСОБА_2 є керівником ТОВ "Клен Транс".

14. З огляду на наведене суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними рішення загальних зборів ТОВ "Клен Транс", які оформлені протоколом № 1 від 25.07.2017.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

15. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023 та увалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

16. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини, що мають суттєве значення для справи на підставі неналежних та недопустимих доказів (п.4 ч.3 ст.310 ГПК України). Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій допустили до участі у справі неналежного представника відповідача. Окрім цього скаржник стверджує, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в закритому судовому засіданні (п.3 ч.3 ст.310 ГПК України), чим порушив обов`язок суду розглянути справу в закритому судовому засіданні. Також за доводами скаржника суд першої інстанції постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті без дотримання вимог щодо форми судового рішення, зокрема без виходу до нарадчої кімнати.

Позиція інших учасників справи

17. Представник відповідача подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

18. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

19. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Клен Транс" станом на 18.07.2017 засновниками вказаного товариства були ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

20. 19.07.2017 ОСОБА_1 було подано до вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Клен Транс" посвідчену приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т. М., заяву про вихід зі складу учасників ТОВ "Клен Транс" у зв`язку з відступленням належної йому частки в статутному капіталі в розмірі 40% на користь ОСОБА_3 . Заявник просив зареєструвати відповідні зміни до Статуту товариства, виключити його зі складу учасників товариства та внести відповідну інформацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У заяві зазначив, що майнових та інших претензій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клен Транс" та його засновників не має і мати не буде.

21. 25.07.2017 відбулися загальні збори учасників ТОВ "Клен Транс", які оформлені протоколом № 1 з наступним порядком денним:

1. Обрати голову та секретаря зборів.

2. Про вихід зі складу учасників ОСОБА_1 на підставі поданої та нотаріально завіреної заяви.

3. Про перерозподіл статутного капіталу.

4. Проведення державної реєстрації змін.

22. У загальних зборах узяли участь 2 засновника: ОСОБА_3 ; ОСОБА_1 . Запрошеною на збори була ОСОБА_2 .

23. Протоколом Загальних зборів учасників № 1 оформлені наступні рішення:

З першого питання: секретарем зборів обрано ОСОБА_4 .

По другому питанню: виведено ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "Клен Транс" та передано його частку в статутному капіталі в розмірі 40% (сорока відсотків) на користь ОСОБА_3 .

По третьому питанню: перерозподілено статутний капітал: ОСОБА_3 - 100%.

У зв`язку з виведенням із складу засновників ТОВ "Клен Транс" ОСОБА_1 затверджено зміни розподілу статутного капіталу та викладено зазначені зміни у новій редакції: "Розділ 1. "Загальні положення" п.1.2. викласти в наступній редакції: 1.2. Власником товариства, який іменується "Учасником" є: а) ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Хмельницьким МВ УМВС України у Хмельницькій області 01.08.2007, проживає АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ). Розділ 4. "Майно, кошти та прибуток товариства", п.4.2.викласти в наступній редакції: 4.2. Товариство має статутний капітал в розмірі 2 312 700 (два мільйони триста дванадцять тисяч сімсот) гривень. Статутний капітал належить та становить: 4.2.1. ОСОБА_3 - 100% статутного капіталу. Викласти 4.12. в наступній редакції: 4.12. Розподіл прибутку в результаті господарської діяльності: ОСОБА_3 - 100%".

По четвертому питанню: вирішено директору ТОВ "Клен Транс" ОСОБА_2 підготувати документацію та зареєструвати зміни до Статуту товариства, виклавши їх у новій редакції та внести відповідну інформацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб згідно чинного законодавства.

24. Рішення оформлене протоколом № 1 від 19.07.2017 року підписано головою зборів ОСОБА_3 та секретарем зборів ОСОБА_2 .

25. Як вбачається із витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 387825420864 від 01.02.2023 державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи у зв`язку зі зміною складу учасників товариства проведено 25.07.2017.

26. Позивач зазначає, що у травні 2022 йому стало відомо, що приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Лавришина Антоніна Оксентіївна відкрила спадкову справу. Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були засновниками та учасниками ТОВ "Клен Транс", після смерті одного із учасників виникла необхідність в отриманні Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з метою вирішення спадкування частки померлого ОСОБА_3 .

27. 01.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора з відповідною заявою про надання повного Витягу станом на 01.02.2023 по ТОВ "Клен Транс". Також, ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора з відповідною заявою про надання повного Витягу станом на 18.07.2017 по ТОВ "Клен Транс". Зі змісту Витягу № 387825420864 від 01.02.2023, йому стало зрозуміло, що він був незаконно виключений зі складу учасників ТОВ "Клен Транс" відповідно до рішення загальних зборів, закріплених протоколом Загальних зборів № 1 від 25.07.2017. З ОСОБА_1 не було укладено будь-якого договору про купівлю-продаж частки в статутному капіталі ТОВ "Клен Транс", а так само як і будь-якого іншого договору, відповідно до якого право власності на частку в статутному капіталі перейшло б до іншої особи. Таким чином, про виключення зі складу учасників ТОВ "Клен Транс" ОСОБА_1 дізнався тільки 01.02.2023, оскільки до цього часу будь-яких документів, повідомлень з підприємства не отримував, розрахунки з ним ніхто не проводив за належну йому частку в статутному капіталі товариства.

28. Поряд з цим, ОСОБА_1 зазначає, що особа, яка зазначена у рішенні загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Клен Транс" оформлене протоколом № 1 від 25.07.2017, як директор - ОСОБА_2 , не була директором станом на день проведення загальних зборів, оскільки була звільнена з займаної посади, а відтак в частині зазначення ОСОБА_2 , як директора, та її подальші дії щодо внесення змін у відповідні реєстри є предметом розгляду кримінального провадження яке перебуває в провадженні Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області.

29. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 вважаючи, що його корпоративні права порушені внаслідок недотримання відповідачем порядку скликання та проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю з питання виходу учасника товариства з товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ТОВ "Клен Транс" про визнання недійсними рішень загальних зборів, які відбулися 25.07.2017 та оформлені протоколом № 1 загальних зборів від 25.07.2017.

Позиція Верховного Суду

30. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення, наведені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

31. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

32. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

33. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

34. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

35. У частині другій статті 4 ГПК визначено осіб, які мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До таких осіб зазначена норма відносить юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

36. Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує звернення до суду з цим позовом порушенням його прав та інтересів, які пов`язані з виключенням його зі складу учасників товариства у зв`язку з чим просить визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства, які оформлені протоколом № 1 від 25.07.2017. Тобто, зазначає про порушення його корпоративних прав та інтересів.

37. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів при скликанні та проведенні загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

38. Однак, не всі порушення законодавства, допущені при скликанні та проведенні загальних зборів юридичної особи, можуть бути підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

39. Самостійними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є, зокрема: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; відсутність протоколу загальних зборів, підписаного головою і секретарем зборів.

40. Разом з цим позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства.

41. Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Подібні висновки Верховного Суду містяться у постановах від 02.04.2019 у справі № 927/546/18, від 18.09.2019 у справі № 902/671/18, від 28.01.2021 у справі № 910/15906/19, від 07.09.2021 у справі № 916/2506/20, від 05.07.2022 у справі № 911/2269/20, від 25.05.2023 у справі № 916/636/22, від 04.05.2023 у справі № 911/3656/20 та інших.

42. Аналіз зазначених висновків Верховного Суду щодо підстав недійсності рішень загальних зборів учасників господарського товариства свідчить про те, що порушення, допущені при скликанні і проведенні загальних зборів учасників господарського товариства, можна поділити на (1) такі, які мають своїм наслідком обов`язкове визнання прийнятих на цих зборах рішень недійсними, та (2) такі, які хоч і допускаються, однак не завжди призводять до недійсності рішень загальних зборів.

43. Разом з цим, Верховний Суд зазначає про те, що хоча права учасника товариства брати участь в управлінні справами товариства, бути обізнаним про скликання загальних зборів, брати участь у загальних зборах та у голосуванні з питань порядку денного, і гарантоване законом, проте обставина неповідомлення учасника господарського товариства про скликання загальних зборів не завжди може бути підставою для визнання недійсними рішень, прийнятих на таких зборах, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду, сформованою у корпоративних відносинах у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства.

44. Верховний Суд зазначає про те, що ця обставина (неповідомлення учасника господарського товариства про скликання загальних зборів) у разі оскарження учасником товариства рішень загальних зборів сама по собі не є самостійною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства, однак з урахуванням конкретних обставин справи може бути достатньою підставою для визнання їх недійсними.

45. Ця обставина може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у разі, якщо учасник товариства, який звертається до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів, довів не лише факт його неповідомлення, а також довів належними та допустимими доказами, зокрема, але не виключно:

- існування інших підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів;

та /або

- факт того, що він не брав участі у таких зборах, не мав можливості взяти участь у цих зборах, а прийняті на таких зборах рішення суперечать вимогам законодавства та / або статуту господарського товариства, прийняті з порушенням порядку голосування, стосуються безпосередньо його прав та інтересів та порушують їх.

46. Крім того, у кожному конкретному випадку судам слід досліджувати дійсні підстави та мотиви звернення до суду учасника товариства з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, зокрема і у випадку, якщо учасник товариства звернувся до суду з таким позовом через тривалий час після стверджуваного порушення його прав.

47. Наведене також узгоджується і з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 45 постанови від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, відповідно до якого своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства.

48. З огляду на викладене для визнання недійсним рішення загальних зборів господарського товариства, що оскаржується з підстав порушення порядку скликання зборів щодо повідомлення позивача як учасника товариства про скликання зборів, позивач має довести, а суд встановити наявність порушених прав та / або інтересів позивача як учасника господарського товариства оспорюваним рішенням загальних зборів.

49. Тобто, при вирішенні корпоративного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства, який має місце у цій справі, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, з`ясувати, які саме права та / або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів.

50. Наведене узгоджується з положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України, які визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, а також відповідає зазначеним висновкам Верховного Суду, викладеним у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, про необхідність встановлення судом факту порушення прав та законних інтересів учасника товариства спірним рішенням загальних зборів.

51. Згідно з положеннями статей 83, 88, 143 ЦК України, статей 88, 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 10 Закону України "Про господарські товариства" (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин), товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Корпоративні відносини виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав із моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, а за своїм суб`єктним складом є такими, що виникають між господарським товариством та його учасником (засновником), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками) господарських товариств, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства (крім трудових).

52. Відповідно до частин першої, третьої статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

53. Відповідно до статті 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

54. Згідно з частиною першою статті 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

55. Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про господарські товариства", вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

56. Статтею 116 ЦК України унормовано права учасників господарського товариства. Так, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, вийти з товариства.

57. Відповідно до статті 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.

58. Отже, за змістом частини першої статті 148 ЦК України та статті 10 Закону України "Про господарські товариства" станом на час виникнення спірних правовідносин учасник товариства (безвідносно до розміру належної йому частки в статутному капіталі товариства) мав право вийти з товариства у будь-який строк незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Підставою припинення участі в господарському товаристві міг бути юридичний факт подання учасником заяви про вихід з товариства.

59. Реалізація права на вихід зі складу учасників товариства законодавчо не пов`язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству.

60. З огляду на наведені вище норми, право на вихід з товариства у відповідний період було законодавчо врегульовано як безумовне суб`єктивне право учасника, яке не залежало від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого мала наслідком припинення участі в товаристві.

61. Тобто вихід з товариства є одностороннім правочином його учасника, вчиненим у письмовій формі у вигляді заяви про вихід з товариства, підписаної учасником.

62. Такий правочин, хоч і вчиняється за волевиявленням однієї особи, спричиняє юридичні наслідки для інших осіб, зокрема, виникнення у товариства обов`язку виплатити колишньому учаснику вартість його частки у встановлений строк. Тому неодмінною умовою для реалізації учасником вчиненого ним волевиявлення на припинення участі в товаристві є повідомлення товариства про прийняте рішення.

63. Відтак, вихід з товариства є безпосередньою дією учасника, спрямованою на припинення корпоративних відносин з товариством з ініціативи учасника товариства, вчинення якої реалізується учасником шляхом подання до товариства заяви в письмовій формі, підписаної учасником.

64. У зв`язку із цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку.

65. Щодо строків, наведених у статті 148 ЦК України, то вони мають значення для визначення моменту, коли в товариства настає строк виконання перед особою, яка вийшла з товариства, своїх обов`язків, пов`язаних з таким виходом.

66. Отже з моменту виходу особи зі складу учасників товариства така особа втрачає корпоративні права учасника, зокрема право на участь в управлінні справами товариства, на участь у загальних зборах учасників товариства. Відповідно до положень статті 148 ЦК України (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) наслідком подання учасником товариства заяви про вихід з товариства є припинення корпоративних відносин з товариством та отримання права на виплату вартості частини майна, пропорційну частці такого учасника у статутному капіталі товариства.

67. Слід зазначити, що аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/7674/18 та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 911/1888/18, на які послались суди попередніх інстанцій.

68. Як встановлено судами попередніх інстанцій, пунктом 10.1 Статуту ТОВ "Клен Транс", державна реєстрація якого відбулась 21.02.2006, передбачено, що кожен учасник має право вийти із Товариства, повідомивши Товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо згоди про інший термін не буде досягнуто між учасниками. Повідомлення про вихід повинно бути зроблено учасником шляхом подання до Товариства заяви, посвідченої нотаріально

69. Суди встановили, що матеріали справи свідчать про те, що 19.07.2017 ОСОБА_1 було подано до вищого органу управління ТОВ "Клен Транс" заяву про вихід зі складу учасників ТОВ "Клен Транс" посвідчену приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т. М. у зв`язку з відступленням належної йому частки в статутному капіталі в розмірі 40% на користь ОСОБА_3 .

70. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що заяву про вихід зі складу учасників ТОВ "Клен Транс" від 19.07.2017 ОСОБА_1 було подано відповідно до положень п.10.1 Статуту Товариства та статті 148 ЦК України, тобто оскільки її було посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т. М., підстави вважати вказану заяву недійсною, як це передбачено пунктом 10.1 Статуту, відсутні.

71. Відтак суди дійшли висновку, що з моменту виходу 19.07.2017 ОСОБА_1 зі складу учасників товариства він втратив корпоративні права учасника, зокрема право на участь в управлінні справами товариства, на участь у загальних зборах учасників товариства.

72. Суди встановили, що згідно витягу № 387825420864 від 01.02.2023 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.07.2017 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи у зв`язку зі зміною складу учасників товариства, відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ "Клен Транс" від 25.07.2017 оформленого протоколом № 1.

73. З огляду на наведене суди дійшли висновку, що факт проведення загальних зборів та реєстрація змін до установчих документів юридичної особи у зв`язку зі зміною складу учасників товариства свідчать про обізнаність ТОВ "Клен Транс" з волевиявленням позивача, викладеним у заяві про вихід зі складу учасників товариства посвідченій 19.07.2017 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т. М., що в свою чергу спростовує доводи позивача, що він не передавав вказану заяву до вищого органу управління ТОВ "Клен Транс". Також суди зазначили, що сам факт розгляду 25.07.2017 загальними зборами учасників ТОВ "Клен Транс" нотаріально посвідченої заяви позивача про відступлення ним своєї частки в статутному капіталі відповідача іншому учаснику та прохання виключити його зі складу учасників відповідача підтверджує факт подачі такої заяви позивачем відповідачу.

74. Також суди відхилили посилання позивача на необхідність дотримання тримісячного строку для виходу з учасників товариства зазначивши, що згідно правових висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 127/16567/17 та від 07.04.2020 у справі № 910/7674/18 дата подачі ним заяви про вихід і є моментом виходу учасника з товариства, а строки наведені у статті 148 ЦК України мають значення лише для визначення моменту, коли в товариства настає строк виконання перед особою, яка вийшла з товариства, своїх обов`язків, пов`язаних з таким виходом.

75. З огляду на наведене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не надано належних доказів на спростування того, що загальні збори учасників ТОВ "Клен Транс" 25.07.2017 не відбулися.

76. При цьому, суди відхилили доводи позивача про те, що відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження виплати ОСОБА_1 коштів за частку в статутному капіталі ТОВ яка йому належала (40%), зазначивши, що вихід учасника товариства з обмеженою відповідальністю можливий як із виплатою вартості частини майна товариства, пропорційної розміру його частки у статутному капіталі, так і без здійснення такої виплати (якщо учасник відмовився від цього майнового права).

77. Суди зазначили, що в підтвердження виходу ОСОБА_1 з учасників ТОВ "Клен Транс" без здійснення виплати вартості частини майна товариства, пропорційної розміру його частки у статутному капіталі підтверджується його волевиявленням у поданій заяві про вихід зі складу учасників товариства з підстав відступлення належної йому частки в статутному капіталі в розмірі 40% на користь ОСОБА_3 у якій позивач зазначив, що майнових та інших претензій до ТОВ "Клен Транс" та його засновників не має і мати не буде.

78. Стосовно доводів позивача про те, що станом на момент проведення оскаржуваних загальних зборів Товариства ОСОБА_2 не була директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Клен Транс" суди зазначили, що наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.02.2023 за кодом 109075798818 станом на 18.07.2017, від 26.07.2022 за кодом 233472720039 станом на 26.07.2022, від 01.02.2023 за кодом 387825420864 станом на 01.02.2023 та від 18.07.2023 за кодом 523645067085 станом на 18.07.2023 підтверджується, що станом на вказані дати ОСОБА_2 була керівником ТОВ "Клен Транс".

79. З огляду на наведене суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними рішення загальних зборів ТОВ "Клен Транс", які оформлені протоколом № 1 від 25.07.2017.

80. Так за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

81. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

82. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

83. Так, суди попередніх інстанцій дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

84. Верховний Суд погоджується із наведеними висновками судів попередніх інстанцій, позаяк такі висновки ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин справи та наявних у ній доказів. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а фактично стосуються незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами справи та зводяться до їх переоцінки, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

85. Разом з цим, що стосується доводів касаційної скарги про встановлення судами обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України) Верховний Суд зазначає таке.

86. У розумінні статті 77 ГПК України допустимими доказами є: 1) певні засоби доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати обставини, тобто ці обставини не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; 2) докази, одержані без порушення закону, які в такому випадку приймаються судом.

87. Таким чином, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування, бо не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

88. Верховний Суд наголошує, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 903/34/22.

89. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17.

90. Натомість скаржник у поданій касаційній скарзі не обґрунтував того, в чому саме проявилося порушення судами положень статті 77 ГПК України, зокрема, щодо закону, з порушенням якого отримано оцінені судом докази, та/або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не певними засобами доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати фактичні обставини справи

91. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

92. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи № 373/2054/16-ц).

93. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи у цій частині фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

94. Щодо доводів касаційної скарги про недослідження судами доказів Суд звертає увагу, що умовою для застосування положень пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Однак, касаційна скарга у цій справі ОСОБА_1 не обґрунтовувалась підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

95. Стосовно доводів касаційної скарги в частині того, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в закритому судовому засіданні, чим порушив обов`язок суду розглянути справу в закритому судовому засіданні (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України) Верховний Суд зазначає таке.

96. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

97. Отже, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи, внаслідок чого обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не були встановлені.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 910/2422/22, від 11.05.2023 у справі № 921/477/20, від 27.04.2023 у справі № 927/738/19, від 20.10.2022 у справі № 910/1554/19, від 20.10.2022 у справі № 910/9076/18, від 16.03.2021 у справі № 910/18774/15, від 23.02.2021 у справі № 907/62/18.

98. За приписами частини першої статті 8 ГПК України Розгляд справ у господарських судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

99. Відповідно до частин восьмої-десятої статті 8 ГПК України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або закритою його частину. Розгляд справи та вчинення окремих процесуальних дій у закритому судовому засіданні проводяться з додержанням правил здійснення судочинства в господарських судах. Під час такого розгляду можуть бути присутні лише учасники справи, а в разі необхідності - свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі. Суд попереджає зазначених осіб про обов`язок не розголошувати інформацію, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувається в закритому судовому засіданні.

100. Згідно з частиною дванадцятої статті 8 ГПК України якщо під час закритого судового засідання буде встановлено, що інформація, для забезпечення нерозголошення якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні, вже є публічно доступною або обмеження доступу до інформації є безпідставним чи не відповідає закону, суд постановляє ухвалу про подальший розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

101. Як свідчать матеріали справи, у судовому засіданні 04.07.2023 місцевий господарський суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

102. Суд апеляційної інстанції, спростовуючи аналогічні доводи позивача щодо незаконності дій місцевого господарського суду у цій частині зазначив, що з поданого позивачем клопотання не вбачається зазначення обставин, які свідчать про можливе розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, та не містить обґрунтування необхідності захисту особистого та сімейного життя людини.

103. Так, відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

104. За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

105. Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

106. Враховуючи принципи змагальності та рівності сторін, а також предмет доказування у цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник аргументовано не довів в чому саме полягає необґрунтованість відмови у задоволенні клопотання щодо проведення розгляду справи в закритому судовому засіданні. Крім того, незгода із відмовою у задоволенні вказаного клопотання сама по собі не може бути підставою для висновку, що судом допущено у цій частині порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскарженого рішення.

107. При цьому Верховний Суд враховує, що зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що місцевий та апеляційний господарські суди в обґрунтування своїх рішень у справі посилались на таємну чи іншу інформацію, що охороняється законом.

108. Відтак Суд визнає необґрунтованими доводи касаційної скарги у цій частині.

109. Також, стосовно доводів скаржника про допуск судами попередніх інстанцій до участі у справі неналежного представника відповідача Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

110. Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частини перша, друга, третя статті 56 ГПК України).

111. Відповідно до частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

112. Частиною четвертою статті 60 ГПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

113. Як встановлено судами попередніх інстанцій, повноваження представника відповідача - адвоката Ткачука Юрія Георгійовича підтверджуються ордером про надання правничої (правової) допомоги серія ВХ № 1040794 від 02.06.2023, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 235 та договором про надання правничої допомоги від 28.07.2022 укладеного між адвокатом Ткачуком Ю. Г. та ТОВ "Клен Транс" в особі директора ОСОБА_2. При цьому суди зазначили, що позивачем не подано суду доказів визнання у встановленому законодавством порядку недійсним, укладеного між відповідачем та адвокатом Ткачуком Ю. Г. договору про надання правничої допомоги.

114. Разом з цим, суди зазначили, що повноваження ОСОБА_2., як директора ТОВ "Клен Транс" підтверджуються, зокрема інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

115. Так, статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

116. Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 названого Закону в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

117. Згідно з частинами першою, четвертою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

118. З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено відсутності повноважень директора ТОВ "Клен Транс" ОСОБА_2. на укладення з адвокатом Ткачуком Ю. Г. договору про надання правничої допомоги від 28.07.2022, та відповідно, відсутності повноважень адвоката Ткачука Ю. Г. представляти інтереси ТОВ "Клен Транс" в суді, а відтак доводи касаційної скарги у цій частині визнаються Судом безпідставними.

119. Що стосується доводів касаційної скарги про те, що суд першої інстанції постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті без дотримання вимог щодо форми судового рішення, зокрема без виходу до нарадчої кімнати Верховний Суд зазначає таке.

120. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

121. Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

122. Так, зі змісту протоколу судового засідання від 04.07.2023 у цій справі вбачається, що постановлення ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення даної справи до судового розгляду по суті відбулось не виходячи до нарадчої кімнати, а шляхом занесення до протоколу судового засідання (постановлення протокольної ухвали), що не свідчить про порушення місцевим господарським судом приписів чинного процесуального законодавства.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 07.11.2023 у справі № 911/1317/21.

123. Зважаючи на викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження рішення місцевого суду і постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень.

124. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

125. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

126. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

127. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

128. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

129. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів першої і апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

130. За таких обставин, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова - без змін.

Розподіл судових витрат

131. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023 у справі № 924/560/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді Г. О. Вронська

О. О. Мамалуй