Рішення

від 17.04.2024 по справі 161/1080/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/1080/24

Провадження № 2-о/161/120/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ленічевої Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Луцький міський відділ Управління державної міграційної служби України у Волинській області, Волинський обласний центр соціального-психологічної допомоги, про встановлення факту постійного проживання на території України, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України.

Заяву мотивує тим, що він народився в місті Житомир 21 грудня 1972 року. В подальшому отримав паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року. 05 липня 1989 року його було засуджено за вчинення злочину згідно вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області. В подальшому, 26 квітня 1990 року його було засуджено з позбавленням волі на 4 роки. 13 травня 1990 року ОСОБА_1 відбув до Куряжської виправної колонії Харківської області для відбування покарання, де перебував до 21 лютого 1991 року, оскільки в подальшому його було переведено до Жовтневої виправної колонії Харківської області, звідки він був звільнений 08 вересня 1993 року.

В подальшому понад шість разів він відбував покарання в різних установах виконання покарань.

Під час переїзду з одного місця відбування покарання до іншого заявник втратив паспорт радянського зразка та своєчасно не оформив паспорта громадянина України.

На разі, ОСОБА_1 має намір отримати зазначений документ, у зв`язку з чим просить суд встановити юридичний факт його постійного проживання на території України з 24 серпня 1990 року по теперішній час.

Ухвалою суду від 29 січня 2024 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження.

13 лютого 2024 року на адресу суду надійшли пояснення Управління державної міграційної служби України у Волинській області, в яких представник заінтересованої особи вказує, що згідно обліків УДМС у Волинській області ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_1 , виданим 01 лютого 1989 року Луцьким МВ УМВС у Волинській області. З питань набуття громадянства України чи документування паспортом громадянина України особа не зверталась.

Заявник у судовому засіданні заяву підтримав та просив суд її задовольнити.

Представники заінтересованих осіб у судовому засіданні проти задоволення заяви не заперечували.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В силу положень Закону України "Про громадянство України", Указу Президента України від 27 березня 2001 року "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України", рішенням суду може підтверджуватись факт проживання особи на території України на певний час.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Житомир (а.с. 6).

Згідно відповіді Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» 18 травня 1990 року ОСОБА_1 прибув до Курязької виховної колонії імені А.С. Макаренка. Вибув 21 лютого 199 року до ВТК 17 УВС Харківської області (14 травня 2020 року Курязької виховної колонії імені А.С. Макаренка реорганізовано шляхом приєднання до ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)»).

Згідно відомостей облікової карти №302 Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прибув до установи 28 лютого 1991 року.

26 квітня 1990 року засуджений народним судом м. Луцьк Волинської області за ст. 141 ч. 2, 142 ч. 1, 42,43 КК СРСР строком до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 14 КК СРСР примусове лікування від алкоголізму. Ухвалою народного суду Дергацівського району Харківської області від 19 лютого 1991 року підставі ст. 26 ВТК СРСР переведений в ВТК загального режиму.

Звільнений 08 вересня 1993 року на підставі постанови Балаклійського районного суду Харківської області від 03 вересня 1993 року на підставі ст. 53 КК України умовно-достроково на невідбутий строк 4 місяці 07 днів. Вибув до АДРЕСА_1 . Початок строку 10 січня 1990 року, кінець строку 10 січня 1994 року.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 шість разів відбував покарання в різних установах виконання покарань, а саме: з 05 вересня 1995 року по 08 червня 1996 року (Львівська виправна колонія), з 20 червня 1997 року по 26 вересня 2001 року (Стрижавська виправна колонія Вінницької області), з 20 червня 2002 року до 08 грудня 2004 року (Катеринівська виправна колонія Рівненської області), з 08 листопада 2005 року по 04 листопада 2008 року (Катеринівська виправна колонія Рівненської області), з 22 червня 2012 року по 08 червня 2013 року (Маневицька виправна колонія Волинської області), з 22 січня 2014 року по 29 травня 2018 року (Маневицька виправна колонія Волинської області).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" ( 1636-12 ) (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

За приписами підпункту «а» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» (далі Порядок) встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24серпня 1991 року або проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України.

У пункті 44 вказаного порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Суд враховує, що від встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року залежить виникнення в останнього права на визначення належності його до громадянства України та отримання документа, що посвідчує його особу. При цьому, в інший спосіб такий факт встановити неможливо.

З представлених суду письмових доказів, які об`єктивно узгоджуються між собою та подіями, які були зазначені заявником у його заяві, суд вважає доведеним факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Щодо вимог заяви в частині встановлення факту проживання заявника на території України з 24 серпня 1991 року та по даний час, то суд вважає необхідним в цій частині вимог відмовити, оскільки, як зазначалось вище, юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Таким чином, для встановлення факту належності до громадянства України та оформлення паспорта громадянина України і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути лише заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року.

З огляду на вказане, факт постійного проживання в Україні в період часу після 24 серпня 1991 року та по даний час, за встановленням якого звернувся до суду заявник, немає юридичного значення, оскільки не несе за собою право на оформлення/видачу паспорта громадянина України.

Відтак, заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 259, 263-265, 315, 319 ЦПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 квітня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк