Справа № 369/18321/23
Провадження № 2/369/2711/24
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
23.04.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.
при секретарі Соловюк В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись з позовом до ТОВ «Петрівський квартал 2» про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивують тим, що 03 березня 2021 року між ними та ТОВ «Петрівський квартал 2» було укладено договір № 168/БХ15/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру. В цей же день, 03 березня 2021 року було укладено додаткову угоду до договору № 168/БХ15/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, якою доповнено договір новими пунктами 6.5 та 6.6. На виконання вказаного договору купівлі-продажу майнових прав Позивачами було сплачено грошові кошти в розмірі 209 092,83 грн. Тобто за укладеним договором вони виконали свої зобов`язання у повному обсязі, що підтверджується попередньою довідкою ТОВ «Петрівський квартал 2» від 10.03.2021 року.
За умовами договору, будинок мав бути збудованим у строк до 31 грудня 2021 року (04 квартал 2021 року). У порушення своїх зобов`язань відповідачем не здійснюється будівництво, що створює реальну та об`єктивну загрозу залишитись і без коштів та без квартири.
21 жовтня 2023 року позивачами направлено лист на адресу відповідача про розірвання укладеного договору купівлі-продажу майнових прав. На час подання позову до суду, відповідач жодним чином не відреагував на їх вимоги, договір не розірвав, сплачені ними грошові кошти не повернув.
Враховуючи порушення зобов`язання щодо будівництва квартири, бездіяльність відповідача, на думку позивачів, договір має бути розірваний в судовому порядку зі стягненням сплачених ними коштів з ТОВ «Петрівський квартал 2» у сумі 209 092,83 грн. Одночасно з цим, керуючись п. 6.5 договору купівлі-продажу майнових прав (що був доданий додатковою угодою від 03.03.2021 року), позивачі просили стягнути штраф у розмірі 282 264,38 грн.
Враховуючи, що будівництво не закінчено до 31 грудня 2021 року як те передбачено умовами договору, а наразі таке будівництво фактично зупинено та не здійснюється, позивачі просили суд також стягнути з ТОВ «Петрівський квартал» три відсотки річних в розмірі 8 386,63 грн та інфляційні втрати в розмірі 23 157,57 грн. Крім того, на підставі ст. 549 ЦК України та п. 6.2 договору купівлі-продажу майнових прав, на думку позивачів, ТОВ «Петрівський квартал 2» зобов`язаний сплатити пеню за період з 01 листопада 2022 року по 31 жовтня 2023 року в розмірі 76 318,88 грн.
Просили суд:
розірвати Договір № 168/БХ15/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Петрівський квартал 2»;
стягнути з ТОВ «Петрівський квартал 2» на користь Позивачів грошові кошти у сумі 599 220,29 грн, з яких: 209 092,83 грн - сплачених на виконання Договору купівлі-продажу майнових прав; 76 318,88 грн - пені; 23 157,57 грн - інфляційних втрат; 8 386,63 грн - 3 % річних; 282 264,38 грн - штраф;
стягнути з ТОВ «Петрівський квартал 2» моральну шкоду у розмірі 30 000 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 39 000 грн.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. від 06 листопада 2023 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подачу відзиву на позов з дня вручення ухвали.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. від 14 березня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 23 квітня 2024 року на 09 год. 20 хв.
У судове засідання представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивачів, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
У судове засідання представник ТОВ «Петрівський квартал 2» не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Відзив подано не було. Ухвалу про відкриття, позовну заяву з додатками відповідачу направлено за зареєстрованим місцемзнаходження та додатково викликався шляхом розміщення на сайті суду.
У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Щодо вимоги позивачів про розірвання оспорюваного договору та стягнення з відповідача сплачених на їх виконання позивачами коштів суд вирішив наступне.
В силу приписів ч. 1 ст. 520 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При розгляді справи судом встановлено, що 03 березня 2021 року між ТОВ «Петрівський квартал 2» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договір № 168/БХ15/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначений цим договором.
Пунктом 4.3. договору купівлі-продажу майнових прав передбачено, що відмова покупця від виконання цього договору, вчинена покупцем письмово та надіслана продавцеві у будь-який момент строку дії договору, реалізується через підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору.
Продавець зобов`язаний повернути покупцю одержані від нього кошти, що були сплачені покупцем, протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів, з дня підписання сторонами додаткової угоди про розірвання та письмової заяви про перерахування коштів на зазначений в заяві рахунок.
Відповідно до п. 8.1 договору купівлі-продажу майнових прав, будь-які повідомлення, що повинні направлятися сторонами відповідно до умов цього договору, якщо інше не передбачене цим договором, повинні бути здійснені у письмовій формі і направлені іншій стороні поштовими відправленнями у вигляді рекомендованих листів з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними у цьому договорі, або вручені особисто сторонам чи їх уповноваженим представникам. Копії всіх повідомлень, що будуть направлятися за цим договором, можуть бути направлені на електронні адреси сторін, якщо такі визначені в цьому договорі.
21 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 направлено до ТОВ «Петрівський квартал 2» повідомлення про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав, повернення грошових коштів, що передбачено п. 4.3. договору купівлі-продажу майнових прав.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного договору від 03 березня 2021 року сторони передбачили можливість його розірвання шляхом відмови покупця від виконання цього договору, вчиненої ним письмово та надісланої продавцеві у будь-який момент строку дії договору, що реалізується через підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору та зазначення суми, що підлягає поверненню.
Позивачі виявили бажання розірвати укладений з відповідачем спірний договір, у зв`язку з чим 21 жовтня 2023 року направили до ТОВ «Петрівський квартал 2» заяву про його розірвання, яка станом на момент подачі позову відповідачем була проігнорована. Таким чином, відповідач в добровільному порядку не виконав положення п. 4.3. договору купівлі-продажу майнових прав на вимогу позивачів. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували заперечення відповідача щодо реальної та об`єктивної неможливості розірвати укладений договір.
Окремо суд зазначає, що звертаючись з даним позовом, позивачі посилаються на те, що відповідач не виконує взяті на себе обов`язки, передбачені умовами укладеного договору, не підписує угоду про розірвання спірного договору та вцілому ним було допущено істотне порушення умов Договору купівлі-продажу майнових прав на квартири, що є підставою для розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Відповідно до ч. 2. ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
Суд вважає за необхідне зазначити також те, що оскільки договір купівлі-продажу майнових прав передбачає в подальшому набуття покупцем права власності на квартиру, яка буде здана в експлуатацію у визначений договором термін, то в цих відносинах позивачі виступають споживачами, а тому на такі правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Аналогічна правова позиція висловлена, в постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду по справі № 755/3509/18 від 07 жовтня 2020 року, № 524/8390/20 від 16 лютого 2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Під час розгляду справи судом встановлено, що об`єкт будівництва наразі не побудований, а знаходиться на початковому етапі - влаштування монолітних залізобетонних конструкцій і при цьому виконання будівельних робіт тимчасово призупинене.
За таких обставин, та враховуючи, що строк прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію - 31 грудня 2021 року (з врахуванням того, що такий строк може бути в односторонньому порядку змінений ТОВ «Петрівський квартал 2» на шість місяців і це не буде вважатись порушенням умов договору), суд погоджується з доводами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що позивачам завдано такої шкоди, за якої вони значною мірою позбавляються того, на що вони розраховували при укладенні договору купівлі-продажу майнових прав, а саме: отримати у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Суд вважає, що зазначена обставина є істотним порушенням договору купівлі-продажу майнових прав, а тому, керуючись ч. 2 ст. 651 ЦК України, вбачає за можливе його розірвати.
При вирішенні справи в цій частині суд враховує також і протиправну поведінку відповідача, яка проявляється у перешкоджанні реалізації позивачами їх права на розірвання спірного договору.
Одними із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.
Ефективний захист прав особи має бути спрямованим на відновлення справедливості.
Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин та вирішуючи спір, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Так, згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 11 серпня 2021 року в справі № 723/826/19 (провадження № 61-8810св20) вказано, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) використовувала/використовували право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин)».
Враховуючи, що відповідними умовами спірного договору позивачам надано право у будь-який момент строку дії договору відмовитись від його виконання шляхом надіслання письмової відмови, і позивачі скористались наданим їм правом, однак не можуть його реалізувати виключно через штучне перешкоджання відповідачем, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог у частині щодо розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення коштів, які були сплачені позивачами на їх виконання залишається єдиним способом відновлення порушених прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як споживачів.
Одночасно з цим, зазначені позивачами обставини, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, щодо значного порушення строків будівництва, знецінення грошових коштів, що були сплачені на виконання умов оспорюваного договору, на думку суду, в своєї сукупності є істотними порушеннями відповідачем умов укладеного договору купівлі-продажу майнових прав.
Суд зауважує, що такі обставини свідчать про те, що позивачам було завдано такої шкоди, за якої вони значною мірою позбавляються того, на що вони розраховували при укладенні Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, а саме: отримати у власність квартиру АДРЕСА_1 . Таким чином, фактично досягти мети задля якої укладався Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру неможливо.
З огляду на що, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині, розірвати Договір № 168/БХ15/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03.03.2021 року в судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та стягнути сплачені на виконання умов вищезазначеного договору позивачами грошові кошти.
Щодо вимоги позивачів про стягнення з відповідача штрафу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Відповідно до п. 6.5 Договору купівлі-продажу майнових прав (в редакції Додаткової угоди від 03 березня 2021 року до Договору № 168/БХ15/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру), у разі дострокового припинення (розірвання) цього Договору, з вини або ініціативи Покупця, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 282 264,38 (двісті вісімдесят дві тисячі двісті шістдесят чотири гривні 38 копійок) гривень.
Як було встановлено судом, в позасудовому порядку розірвати спірний договір позивачам не вдалось, у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, та створення ним штучних перешкод в реалізації ними такого права. З огляду на це, позивачі були вимушені ініціювати розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру в судовому порядку.
За таких обставин, суд вбачає підстави для стягнення на користь позивачів штрафу у розмірі 282 264,38 грн, як те визначено п. 6.5 договору купівлі-продажу майнових прав.
Щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та трьох відсотків річних суд вирішив наступне.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру передбачено, що ціна майнових прав на Квартиру на момент підписання Договору становить: 209 092,83 грн (двісті дев`ять тисяч дев`яносто дві гривні 83 копійки), в тому числі ПДВ 34 848,80 грн (тридцять чотири тисячі вісімсот сорок вісім гривень 80 копійок), що еквівалентно 7 486,29 дол. США (сім тисяч чотириста вісімдесят шість доларів США 29 центів). Ціна майнових прав встановлена в доларах США та оплачується в національній валюті України - гривні.
Встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 сплатили на користь ТОВ «Петрівський квартал 2» грошові кошти в розмірі 209 092,83 грн. Оскільки ТОВ «Петрівський квартал 2» порушило умови договору, який розривається в судовому порядку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про відшкодування позивачам інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Перевіривши поданий суду розрахунок, суд приходить до висновку, що з ТОВ «Петрівський квартал 2» підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 23 157,57 грн. та три відсотки річних в розмірі 8 386,63 грн.
Щодо вимоги позивачів про стягнення з ТОВ «Петрівський квартал 2» пені суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
В силу вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п. 2.4. Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, орієнтовний строк прийняття Об`єкта будівництва (Квартири) в експлуатацію - 04 квартал 2021 року. Продавець має право в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також в односторонньому порядку змінити термін прийняття в експлуатацію Об`єкта будівництва на строк до шести місяців, і це не буде вважатися порушенням умов цього Договору.
У відповідності до п. 6.2. договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, сторони домовились, що пеня у розмірі 0,1% від суми ціни майнових прав на Квартиру за кожен день прострочення за недотримання умов передбачених п. 2.4 Договору купівлі-продажу майнових прав, сплачується Продавцем (ТОВ «Петрівський квартал 2») протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати відмови Покупця від договору та підписання сторонами додаткової угоди про його розірвання з поверненням усієї суми сплачених коштів та суми пені.
Згідно статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Стаття 252 ЦК України дає визначення строку та терміну, а саме: 1) строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; 2) термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Враховуючи зазначені положення, суд вважає, що термін прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру визначено конкретною датою - 31 грудня 2021 року. При цьому, суд вважає, що формулювання «орієнтовний строк» вказує виключно на те, що зміна терміну прийняття об`єкта будівництва на строк до шести місяців не буде вважатися порушенням умов цього договору.
Та обставина, що строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, названо в договорі купівлі-продажу майнових прав як орієнтовний, обумовлено лише тим, що в цьому ж пункті договору купівлі-продажу майнових прав передбачено право продавця в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також в односторонньому порядку змінити термін прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва на строк до шести місяців і це не буде вважатися порушенням.
Враховуючи зазначене, граничним строком виконання продавцем своїх зобов`язань по завершенню будівництва є 30 червня 2022 року та саме з цієї дати позивачі правомірно могли б почати нарахування пені.
До суду позивачі звернулись в листопаді 2023 року, та згідно позовних вимог просили стягнути пеню за рік, що передував зверненню до суду, а саме з 01.11.2022 року по 31.10.2023 року, тобто в межах строку спеціальної позовної давності.
З огляду на зазначене, суд вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення на їх користь з ТОВ «Петрівський квартал 2» пені у розмірі 76 318,88 грн.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди з ТОВ «Петрівський квартал 2» суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Встановивши, що невиконанням взятих на себе зобов`язань за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру, життя позивачів було перенасичене негативними емоціями та психічними переживаннями, які призвели до позбавлення Позивачів можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які вони могли б реалізувати не витрачаючи часу на захист своїх порушених прав у судовому порядку, суд робить висновок, що позивачам дійсно була завдана моральна шкода.
З урахуванням конкретних обставин справи, глибини заподіяної моральної шкоди, характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнали позивачі, вимог розумності та справедливості, суд вбачає підстави для відшкодування позивачам від ТОВ «Петрівський квартал 2» моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн.
Щодо вимоги позивачів про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу (правову) допомогу суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 02 жовтня 2023 року між Адвокатським об`єднанням «ЛЕЗО» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги № 02/10/2023.
Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 предметом даного договору є надання Адвокатським Об`єднанням усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнтам у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані з представництвом інтересів, захистом та відновлення порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Сторони погодили, що конкретно визначений переліком послуг, які АО надає клієнтам, визначається в Додаткових угодах до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 2.1.1 АО зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнтів.
Відповідно до п. 2.3.1 клієнти зобов`язані сплатити гонорар АО в розмірі та в строки погоджені між ними, про що між сторонами буде підписано Акт приймання-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною договору.
Відповідно до п. 4.2 Гонорар АО погоджується за взаємною згодою сторін.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 від 02 жовтня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 02/10/2023 від 02.10.2023 року клієнти доручають, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання щодо надання усіма законними методами та способами правничої (правової) допомоги Клієнтам у досудовому врегулюванні та у разі необхідності судовому спорі (спорах) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» щодо розірвання (припинення) договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 від 03.03.2021 року, повернення Клієнтам сплачених ними коштів на користь ТОВ «Петрівський квартал 2» та будь якими іншими завданнями Клієнтів в межах даних правовідносин.
Відповідно до п. 4 додаткової угоди сторони спільно визначили і погодили, що вартість години роботи АО становить 1 200 грн.
Відповідно до п. 5 сторони узгодили, що розмір гонорару АО за надання правничої допомоги за додатковою угодою буде визначений сторонами після надання правової допомоги та буде підрахований з урахуванням витраченого часу на правову допомогу, внаслідок чого між сторонами буде підписано Акт надання послуг.
Відповідно до п. 6 сторони дійшли згоди, що клієнти здійснюють оплату за надану правничу (правову) допомогу протягом 10-ти днів з моменту повного виконання рішення суду (отримання повної суми коштів на рахунок Клієнта), або ж добровільного виконання контрагентом за договорами/угодами клієнтів (ТОВ «Петрівський квартал 2») вимог клієнтів, якщо інше не буде обумовлене сторонами шляхом підписання додаткової угоди.
Відповідно до акту виконаних робіт № 1 від 25 жовтня 2023 року до додаткової угоди № 1 від 02.10.2023 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 02/10/2023 від 02.10.2023 року вбачається, що загальна вартість робіт складає 39 000, 00 грн.
Тобто, загальна кількість витрат на правову допомогу, які поніс позивач у цій справі складає 39 000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У постановах Верховного Суду від 3 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 3 березня 2021 року у справі № 640/18964/17 (провадження № 61-9690св20) звернуто увагу на те, що при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Дослідивши, додані представником позивачів докази щодо обсягу послуг, наданих адвокатом, а також враховуючи складність даної цивільної справи та часом витраченим адвокатом, суд приходить до висновку про обґрунтованість понесених витрат позивачів на професійну правничу допомогу.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява від 10 лютого 2010 року № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.), серія A,303-A, п. 29).
Відповідно до вимог частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити в повному обсязі.
Розірвати договір № 168/БХ15/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03 березня 2021 року, укладений між громадянкою України ОСОБА_1 , громадянином України ОСОБА_2 та ТОВ «Петрівський квартал 2».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 599 220,29 грн (п`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч двісті двадцять гривень 29 копійок), з яких: 209 092,83 грн (двісті дев`ять тисяч дев`яносто дві гривні 83 копійки) сплачених на виконання Договору № 168/БХ15/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03 березня 2021 року; 76 318,88 грн (сімдесят шість тисяч триста вісімнадцять гривень 88 копійок) пені за Договором № 168/БХ15/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03 березня 2021 року; 23 157,57 грн (двадцять три тисячі сто п`ятдесят сім гривень 57 копійок) інфляційних втрат за Договором № 168/БХ15/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03 березня 2021 року; 8 386,63 грн (вісім тисяч триста вісімдесят шість гривень 63 копійки) 3 % річних за Договором № 168/БХ15/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03 березня 2021 року; 282 264,38 грн (двісті вісімдесят дві тисячі двісті шістдесят чотири гривні 38 копійок) штрафу за Договором № 168/БХ15/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03 березня 2021 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за неналежне виконання зобов`язань за Договором № 168/БХ15/2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03 березня 2021 року моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 39 000,00 грн (тридцять дев`ять тисяч гривень 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач-1: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Корюківським РВ УМВС України в Чернігівській області від 03 серпня 2000 року; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Позивач-2: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Корюківським РВ УМВС України в Чернігівській області від 23 травня 1996 року; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2», ідентифікаційний код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ - 40616059; місцезнаходження: 08130, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 2В; номер засобів зв`язку: +38 (044) 209-96-43.
Повний текст рішення виготовлено «23» квітня 2024 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ
Суд | Києво-Святошинський районний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 23.04.2024 |
Оприлюднено | 25.04.2024 |
Номер документу | 118556343 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них купівлі-продажу |
Цивільне
Києво-Святошинський районний суд Київської області
Пінкевич Н. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні