Рішення

від 12.04.2024 по справі 377/928/23

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/928/23

Провадження №2/377/30/24

12 квітня 2024 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання: Федорчук Г.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Климчук В.В.,

представника третьої особи Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області - Парнюк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, про позбавлення батьківських прав,

У С Т А Н О В И В:

16 листопада 2023 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 3, 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-12 від 27.02.1991, статті 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», статті 150,155, 157, 164-165, 197 СК України, просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач звідповідачем ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з 2001 року, який розірвано рішенням Славутицького міського суду Київської області у справі № 2-531/2004 від 15 жовтня 2004 року. Державна реєстрація розірвання шлюбу між позивачем і ОСОБА_2 проведена 23.09.2015. Після розірвання шлюбу позивачу присвоєно дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » (свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 ). Під час спільного проживання з відповідачем у них народилося двоє дітей - дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якого подається даний позов. Батьком ОСОБА_3 в свідоцтві про народження вказаний відповідач - ОСОБА_2 , який не заперечував свого батьківства. До офіційного укладення шлюбу у них також народилась дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Судовим наказом Славутицького міського суду Київської області у справі №377/625/17 від 10 серпня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі половини заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Після досягнення старшою дитиною повноліття стягнення аліментів з ОСОБА_2 здійснюється у розмірі 1/3 його заробітку (доходу) щомісяця. До кінця 2019 року з відповідача проводилось стягнення аліментів за судовим наказом, однак з січня 2020 року сплата аліментів відповідачем не здійснювалась взагалі, внаслідок чого станом на 01.10.2023 утворилась заборгованість зі сплати аліментів, розмір якої становив 210834,73 гривень. Матеріальна допомога у добровільній формі не надавалась так само. На початку 2020 року перед закриттям кордонів через пандемію COVID-19 відповідач звільнився з роботи та виїхав з України в Російську Федерацію. Саме тоді син останній раз бачив батька. Певний час батько з сином спілкувались через мережу Інтернет, однак спілкування було не систематичним, носило формальний характер. Зацікавленості життям дитини з боку відповідача не було, не було проявів любові, спроб підтримати, допомогти, надати пораду. Після повномасштабного вторгнення армії Російської Федерації на територію України та оголошення воєнного стану дзвінки від батька стали надходити частіше, однак, замість підтримки, пропозиції допомогти, відповідач у кожній розмові робив акцент на тому, що відбувається. Спілкування батька з сином зводилось до того, що ОСОБА_2 виправдовував дії Росії по відношення до України, намагався нав`язати сину свою думку, на розповіді дитини про те, що насправді відбувається в країні, про свої страхи, реагував зухвало, називаючи це дурницями. Така поведінка відповідача нанесла дитині психологічну травму, адже батько, який залишив його, відсутній не лише фізично, а й емоційно. У сина утворилось глибоке почуття образи на батька, який не бажає захистити дитину в той час, коли йде війна, а навпаки пригнічує і знецінює почуття сина. Через постійні хвилювання з цього приводу, розчарування в батькові та відсутність бажання слухати його проросійську пропаганду та настанови, ОСОБА_3 за власною ініціативою припинив спілкування з ним. Батько відсутній в житті дитини як близька людина, що призвело до втрати емоційних зв`язків між ними. Відповідач майже два роки взагалі не спілкується з сином, не вітає з днем народження чи з іншими святами, що свідчить про знецінення відповідачем таких проявів уваги. Спілкування, яке відбулось між батьком і сином раніше, обмежувалось формальними запитаннями з боку відповідача і не було спрямоване на те, щоб краще пізнати свою дитину. Вихованням сина позивач займається разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7 , вони надають сину матеріальне утримання, забезпечують умови для комфортного проживання та гармонійного розвитку. Відповідач свідомо та умисно самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню свого неповнолітнього сина, тому, з метою повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою судді від 04 грудня 2023 року, після виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 26 грудня 2023 року.

26 грудня 2023 року за клопотанням представника позивача було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 26 січня 2024 року.

Ухвалою суду від 26 січня 2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19 лютого 2024 року.

Судове засідання, призначене на 19 лютого 2024 року, було відкладено на 04 березня 2024 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України.

04 березня 2024 року було оголошено перерву у судовому засіданні до 14 березня 2024 року на підставі частини другої статті 240 ЦПК України.

У судовому засіданні, призначеному на 14 березня 2024 року, було оголошено перерву до 12 квітня 2024 року за клопотанням представника позивача- адвоката Климчук В.В..

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Суду пояснила, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 2001 року по 2004 рік. Під час проживання у фактичних шлюбних відносинах до реєстрації шлюбу у них з відповідачем народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після розірвання шлюбу вони з відповідачем підтримували фактичні шлюбні відносини і під час спільного проживання в них народилося ще двоє дітей: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після народження сина вони з відповідчем та дітьми проживали на орендованих квартирах, а в 2011 році придбали квартиру, куди переїхали проживати всією сім`єю. Проте, після переїзду до квартири відносини між нею та відповідачем погіршилися, він почав з`являтися вдома в стані алкогольного сп`яніння, вживав наркотичні засоби, влаштовував сварки, застосовував до неї фізичне і психологічне насильство в присутності дітей. З 2012 року вони припинили проживати як сім`я, хоча знаходилися в одній квартирі, а в 2015 році відповідач на півтора року виїхав до АР Крим, та після повернення забрав речі із квартири і з того часу участь у вихованні сина відповідач не приймав. На початку 2020 року відповідач виїхав з України в Російську Федерацію та більше син батька не бачив. До кінця 2019 року проводилося стягнення з відповідача аліментів за судовим наказом, однак з січня 2020 року стягнення аліментів з нього не проводилося, внаслідок чого станом на 01.10.2023 утворилася заборгованість зі сплати аліментів в сумі 210834,73 гривень. На початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації до України батько телефонував сину, але це спілкування наносило дитині психологічну травму, оскільки відповідач виправдовував вторгнення Росії до України, внаслідок чого син припинив з ним спілкування. При цьому відповідач до неї з метою налагодження відносин їх з сином не звертався, як не звертався з такою метою і до інших дітей. На даний час вона з ОСОБА_3 проживає в місті Бровари в орендованій квартирі з її чоловіком ОСОБА_7 , який є військовослужбовцем. Вони разом проводять вільний час, обговорюють питання щодо шкільного життя, подальшого навчання, між ними існують усталені відносини довіри та поваги один до одного. Вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам сина, оскільки сам син ініціював це питання, бо батько має на нього негативний вплив і спілкування з ним приносить шкоду психічному здоров`ю дитини.

Представник позивача - адвокат Климчук В.В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила задовольнити, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, передбачених статтею 150 СК України. Відповідач не піклується про фізичний та духовний розвиток сина, про навчання та підготовку до сімейного життя. Не займається його медичним доглядом, лікуванням, не спілкується з ним в обсязі, достатньому для його нормального самоусвідомлення, не забезпечує доступ дитини до культурних та духовних цінностей. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності свідчить про те, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , оскільки виїхати за межі України і не бути присутнім в житті дитини - це вибір відповідача. Формування неповнолітнього ОСОБА_3 тривалий час відбувалось без присутності батька, і будь-який емоційний зв`язок між батьком та дитиною відсутній, тому позбавлення відповідача батьківських прав не призведе до порушення прав дитини, а навпаки буде здійснено в інтересах дитини, оскільки спілкування батька з сином, яке відбувалося в 2022 році, завдавало шкоди його психічному здоров`ю. Після роботи з психологом було виявлено, що спогади про батька у дитини негативні.

Відповідач у судові засідання, призначені на 19 лютого 2024 року, 04 березня 2024 року, 14 березня 2024 року, 12 квітня 2024 року не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином за адресою зареєстрованого місця проживання, проте поштові конверти повернуто за зворотною адресою до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. У такому випадку ОСОБА_2 , якому адресовано судові повістки разом із доданими документами за зареєстрованим місцем проживання, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судових засідань відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України. Відзив на позовну заяву відповідач не надіслав, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не направив, причини неявки суд не повідомив.

Представник Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, третя особа у справі, ОСОБА_9 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. В судовому засіданні пояснила, що Службою у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради 21.01.2024 здійснювалася рейд-перевірка за зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , але за даною адресою двері квартири ніхто не відчинив. Мешканці з під`їзду вказаного будинку повідомили, що ОСОБА_2 давно не бачили за зареєстрованим місцем проживання. Із заявою про усунення перешкод у спілкуванні з сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач до Служби у справах дітей та сім`ї не звертався, як не звертався із заявою про способи участі у вихованні дитини, про визначення місця проживання дитини. Враховуючи, що досліджені докази підтверджують факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, то в інтересах дитини необхідно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, третя особа у справі, в судові засідання свого представника не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За наявності умов, передбачених статтями 280-281 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 04 березня 2024 року суд ухвалив заочне рішення у справі.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 2003 року по сусідству з квартирою, в якій проживали позивач та відповідач. Сім`ю позивача вона знає з 2011 року, коли вона з чоловіком та дітьми почали жити у своїй квартирі. Відповідач у даній квартирі проживав приблизно 4-5 років, а потім у 2015 році виїхав, і з того часу вона його більше не бачила. Під час спільного проживання позивача та відповідача вона не бачила, щоб ОСОБА_2 проводив час з дітьми. Дітьми займалася завжди позивач, проте вона, бачила, як відповідач проводив свій вільний час в барах та ресторанах. В зв`язку з тим, що вона жила по сусідству, то неодноразово чула сварки, які відбувалися в квартирі між позивачем та відповідачем. Після того, як ОСОБА_2 виїхав з квартири, то позивач почала проживати з іншим чоловіком на ім`я ОСОБА_7 , який добре спілкувався з дітьми позивача та проводив з ними вільний час. На даний час позивач з сім`єю виїхали до міста Бровари.

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що вона є старшою дочкою позивача та відповідача, в неї є молодша сестра ОСОБА_5 та молодший брат ОСОБА_3 . Коли батько покинув їх сім`ю, їй було 14 років. Під час спільного проживання з батьком, він вживав алкогольні напої, навіть були випадки, коли він вживав наркотичні засоби. Будучи в такому стані, він вчиняв сварки з матір`ю, застосовував фізичну силу як до матері, так і до неї. Він не займався їх вихованням та утриманням, всі витрати по утриманню дітей лежали на матері. Присутність батька як в її житті, так і в житті брата ОСОБА_3 та сестри ОСОБА_5 була епізодичною. Батьківський потенціал його знаходиться на низькому рівні, тому що він не цікавився життям своїх дітей та ігнорував їхні потреби. Матір ніколи не чинила перешкод у спілкуванні їх з батьком. Після того, як батько виїхав до Росії, то інколи телефонував їм та писав у соціальних мережах. Як почалося повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну, то він почав писати їм у соціальній мережі «Viber», та виправдовувати російську агресію, в зв`язку з чим вона та молодший брат ОСОБА_3 заблокували його і не хочуть з ним спілкуватися. Якби у батька було бажання спілкуватися з ними, то він міг би спілкуватися з ними через інші соціальні мережі. ОСОБА_3 навіть не згадує про нього, оскільки ніколи не відчував від нього батьківської турботи та будь-якої допомоги.

Неповнолітній ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що його батька потрібно позбавити батьківських прав, оскільки він втратив з ним всі зв`язки. На даний час він проживає в місті Бровари разом із матір`ю, сестрою ОСОБА_5 та вітчимом ОСОБА_7 . Ввітчим відіграє для нього роль батька, він є військовослужбовцем і є для нього прикладом у всьому, він займається його вихованням та утриманням. Він не пам`ятає того періоду, коли проживали однією сім`єю з батьком, пам`ятає лише, що інколи до 2020 року батько проводив з ним час, це було 3-4 зустрічі, на які він приходив в стані алкогольного сп`яніння. Після того, як батько в 2020 році виїхав до Росії, то періодично переписувався з ним в соціальних мережах, але він ніколи не цікавився його життям. Інколи він міг йому зателефонувати, проте ця телефонна розмова тривала приблизно 3-5 хвилин і це було формальне спілкування для підтримки зв`язку, оскільки він не відчував від батька тепла та турботи. Батько не надавав йому ніякої допомоги, не цікавився його проблемами та не надав ніяких порад. Після початку війни у лютому 2022 року батько почав йому писати в соціальних мережах та нав`язувати свою політичну позицію, не висловлюючи будь-якої підтримки, якої він від нього чекав. Після такого спілкування у нього був пригнічений стан і йому не хотілося з ним спілкуватися. Матір ніколи не чинила перешкоду йому у спілкуванні з батьком. Тому в березні 2022 року він заблокував його в соціальних мережах і не хоче з ним більше спілкуватися, бо вважає, що вже не побудує з батьком близьких відносин.

Суд, вислухавши вступне слово учасників справи, показання свідків, заслухавши думку неповнолітнього ОСОБА_3 , вивчивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у шлюбі, зареєстрованому 17 березня 2001 року у відділі РАГС Славутицького міського управління юстиції, який було розірвано рішенням Славутицького міського суду Київської області від 15 жовтня 2014 року, що набрало законної сили 16 листопада 2004 року, у справі № 2-531/2004 (а. с. 22).

Зазначені обставини підтверджені свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим повторно 18 липня 2023 року Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відповідно до якого шлюб між чоловіком ОСОБА_2 та дружиною ОСОБА_2 розірвано, про що 23 вересня 2015 року складено відповідний актовий запис № 30. Після державної реєстрації розірвання шлюбу присвоюються прізвища: йому ОСОБА_3 , їй ОСОБА_4 (а. с. 23).

Як встановлено в судовому засіданні, під час спільного проживання позивача з відповідачем до реєстрації шлюбу та після реєстрації шлюбу у них народилося троє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 08 липня 2021 року Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), вбачається, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Славутич Київської області, про що 18 липня 2006 року складено відповідний актовий запис № 110. Батьком записаний ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_2 (а. с. 20).

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 18 липня 2023 року Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Славутич Київської області, про що 04 лютого 2009 року складено відповідний актовий запис № 24. Батьком записаний ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_2 (а. с. 20).

Відповідно до довідки № 2, виданої 17 березня 2001 року, ОСОБА_2 визнаний батьком дитини ОСОБА_15 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в громадянки ОСОБА_1 , запис акта № 7 від 17 березня 2001 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Славутицького міського управління юстиції Київської області (а. с. 21).

Згідно із свідоцтвом про шлюб, виданого 09 листопада 2022 року Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_7 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 09 листопада 2022 року у Дарницькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що 09 листопада 2022 року складено відповідний актовий запис № 2119. Після державної реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_7 , дружині ОСОБА_4 (а. с. 24).

З паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 , виданого 13 жовтня 2015 року Славутицьким МС УДМС України в Київській області, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 17).

Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади № 2023/007951374 від 03.10.2023, № 2023/007851208 від 03.10.2023, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 18-19).

Згідно з інформацією Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 21.11.2023 № 15-08/1953 відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 52).

Як вбачається з довідки про результати рейд-перевірки від 22.01.2024 № 01-32/04, складеної 22.01.2024 головним спеціалістом сектору опіки та піклування Служби у справах дітей та сім`ї ОСОБА_9 , затвердженої начальником Служби у справах дітей та сім`ї ОСОБА_18 , спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї було здійснено рейд-перевірку за адресою: АДРЕСА_1 , на предмет з`ясування чи спростування факту проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою. Перевірку було здійснено у період з 17:10 до 17:30, проте у помешканні на той час нікого не було, даний факт підтвердила мешканка квартири АДРЕСА_3 кварталу, яка повідомила, що тривалий час сусідів не бачила. ОСОБА_2 вона знає, але давно його не зустрічала, не бачила, де він на даний час проживає, їй не відомо (а. с. 107).

Відповідно до інформації № 5060/109/1503/01-2023, виданої 18.08.2023 Відділенням поліції № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, згідно даних інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», ОСОБА_2 не звертався до Відділення поліції № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області з приводу перешкоджання йому спілкуватися з сином ОСОБА_3 та брати участь у його вихованні (а. с. 30).

Згідно з інформацією № 01-12/358, виданою Службою у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_2 із заявами, повідомленнями про те, що мати неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_1 та інші особи чинили перешкоди у спілкуванні з сином та його вихованні, не звертався (а. с. 30 зв. ст.).

Відповідно до судового наказу, виданого 10 серпня 2017 року суддею Славутицького міського суду Київської області, який набрав законної сили 10 серпня 2017 року, у справі № 377/625/17, провадження № 2-н/377/18/17 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , аліменти в розмірі половини заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця на утримання дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а. с. 25).

Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 18019, виданого 06.10.2023 в.о. начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Приліпком В.О., заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 в розмірі 1/2 частини заробітку щомісяця на утримання дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , станом на 01 жовтня 2023 року становить 210 834,73 гривень. З січня 2020 року по вересень 2023 року відповідачем аліменти на користь позивача на утримання дітей не сплачувалися (а. с. 26).

Відповідно до інформації КНП «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області № 1506 від 08.09.2023, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , має декларацію з лікарем-педіатром ОСОБА_19 , яка була укладена 04.06.2019 при візиті до лікаря у супроводі матері - ОСОБА_1 . За період знаходження у відносинах із лікарем-педіатром КНП «Славутицька міська лікарня» інших осіб, які б супроводжували дану дитину до лікаря-педіатра, крім матері дитини, зафіксовано не було. Всі дозволи на проведення щеплень ОСОБА_3 надавалися виключно його матір`ю. Батько дитини - ОСОБА_2 жодного разу не був з дитиною у КНП «Славутицька міська лікарня», будь-яких контактів з його лікарем-педіатром не мав, станом здоров`я ОСОБА_3 не цікавився (а. с. 27).

З інформації № 01-40/203, наданої 22.08.2023 директором Славутицького ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 Вишгородського району Київської області, вбачається, що ОСОБА_3 навчався у Славутицькому ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 з 01.09.2015 по 12.08.2021. Мати ОСОБА_3, ОСОБА_1 , здійснювала постійний контроль за освітньою діяльністю сина, створювала сприятливі умови для навчання і виховання, регулярно відвідувала батьківські збори та інші заходи. Батько хлопчика, ОСОБА_2 , не брав участі у вихованні дитини, жодного разу не звертався до класних керівників з питань успішності та шкільного життя дитини, в школі не з`являвся (а. с. 29).

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень позивача, з серпня 2021 року вона з дітьми та чоловіком ОСОБА_7 виїхали на постійне місце проживання до міста Бровари Київської області.

Згідно з характеристикою, на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , виданою 21.08.2023 директором Броварського ліцею № 6 Броварської міської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_3 навчається у Броварському ліцеї № 6 з 25 серпня 2021 року. Проживає разом з мамою ОСОБА_1 та вітчимом ОСОБА_7 . Вихованням і розвитком дитини в сім`ї займається ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_7 . Мама постійно підтримує зв`язок з навчальним закладом та класним керівником, відвідує батьківські збори. За словами дитини рідний батько ОСОБА_2 проживає на території РФ. За час навчання ОСОБА_3 у ліцеї батько жодного разу не був в закладі освіти, не з`являвся на батьківські збори, не брав участь у вихованні дитини (а. с. 28).

З акту № 490 від 11.09.2023 обстеження умов проживання, складеного начальником та головним спеціалістом Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, вбачається, що 11.09.2023 було здійснено обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , яка складається із чоловіка ОСОБА_7 , сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4 . Умови проживання за вказаною адресою задовільні. Дитина ОСОБА_3 забезпечений одягом, взуттям, продуктами харчування та засобами особистої гігієни, для його виховання та проживання створені належні умови. Зі слів ОСОБА_1 батько дітей проживає на території РФ, з 2020 року не сплачує аліменти, батько ОСОБА_2 має проросійську позицію та нав`язував її дітям. На прохання сина ОСОБА_1 хоче позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_3 , з її слів він матеріально не допомагає, не спілкується із сином з 2020 року, не приймає участі в його житті та вихованні (а. с. 31).

Відповідно до довідки, складеної 25.09.2023 дитячим психологом ФОП ОСОБА_23 , у ОСОБА_3 з мамою наявні тісні емоційні зв`язки, з нею він почувається у безпеці та комфорті, з татом ОСОБА_2 - тісні емоційні зв`язки не сформовані. З урахуванням вікових особливостей та достатньою сформованістю, як особистості, ОСОБА_3 може висловити усвідомлене бажання позбавити батька батьківських прав і в подальшому бути усиновленим особою, що виховує його (а. с. 32-46).

Як зазначено у висновку виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, як органу опіки та піклування, затвердженого рішенням від 05.03.2024 № 263, орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області, беручи до уваги факт, що батько не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує медичного догляду, лікування, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, матеріально сина не утримує, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до його неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а. с. 185-194).

Відповідно до статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом частини першої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-12 від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 18 вказаної Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 27 цієї Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За правилом частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог статті 164 СК України підставами позбавлення батьківських прав є: якщо мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України, даних у пунктах 15, 16 постанови № З від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу до осіб, які умисно не виконують батьківських обов`язків, а тому повинні бути вагомі підстави для вжиття саме цього заходу.

Як зазначено у частинах четвретій та п`ятій статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до положень статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, учасником якої є Україна, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява N 39948/06).

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Так, в судовому засіданні встановлено, що з 2015 року дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав разом з матір`ю. Відповідач ОСОБА_2 з 2015 року до середини 2017 року проживав в АР Крим, з середини 2017 року до початку 2020 року він проживав в місті Славутичі, але окремо від позивача та сина. За вказаний період, як підтвердили в судовому засіданні позивач та свідок ОСОБА_12 , а також неповнолітній ОСОБА_3 , він епізодично приймав участь у житті сина та за весь цей час лише зустрівся з ним 3-4 рази, при цьому особливої уваги до життя сина він не проявляв, не цікавився його навчанням, здоров`ям, не виявляв інтересу до його внутрішнього світу. На початку 2020 року відповідач виїхав до Російської Федерації, після чого він періодично переписувався з сином в соціальних мережах. Інколи він міг йому зателефонувати, проте батько не надавав йому ніякої допомоги, не цікавився його проблемами та не надав ніяких порад, не приїжджав до нього. Таким чином, поведінка відповідача по відношенню до дитини не змінилася, оскільки батько відсутній в житті дитини як близька людина, що призвело до втрати емоційних зв`язків між ними.

Після початку в Україні повномасштабної збройної агресії Російської Федерації відповідач спілкувався з дитиною по телефону за допомогою мобільного додатку «Viber», та з огляду на пояснення дитини, позивача та показання свідка ОСОБА_12 , нав`язував свою політичну позицію, виправдовуючи збройну агресію Російської Федерації, не висловлюючи будь-якої підтримки, якої син від нього чекав, тому таке спілкування не свідчило про інтерес до дитини та сприянню засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, а навпаки було для дитини руйнівним, оскільки після такого спілкування в дитини був пригнічений стан.

Суд зауважує, що відповідач свідомо обрав такі життєві умови, за яких відсутня його участь у вихованні дитини. Перебуваючи на відстані, відповідач мав усвідомлювати, що не зможе в достатній мірі піклуватися про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, а тому несе відповідні ризики порушення нормальних життєвих зв`язків та передбачених законом наслідків невиконання батьківських обов`язків.

Отже, відповідач свідомо не брав і не бере участі у вихованні сина, не піклується про нього, його фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує матеріально, не спілкується з ним в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає сину доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання ним освіти. Суд ураховує, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із нею сімейних відносин буде відповідати її інтересам.

Встановлені обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя.

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява N70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

З урахуванням викладеного та думки неповнолітнього ОСОБА_3 , який висловив своє небажання спілкуватися та підтримувати зв`язок з батьком через його поведінку стосовно нього, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, що сприятиме забезпеченню якнайкращих інтересів дитини.

Згідно зі статтею 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо зміниться поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 1073,60 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1073,60 гривень.

На підставі викладеного та керуючись статтями 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1073 гривні 60 копійок.

Роз`яснити, що батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, код ЄДРПОУ: 04527684, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, Центральна площа, 7.

Третя особа - Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, код ЄДРПОУ: 04054932, місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вулиця Героїв України, 15.

Повне заочне рішення суду складено 22 квітня 2024 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька