Вирок від 23.04.2024 по справі 755/7003/24

Справа № 755/7003/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) у складі судді ОСОБА_1 одноособово розглянувши у порядку спрощеного провадження, відповідно до ст. 381, 382 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 квітня 2024 року за № 12024105040000578 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Дмитрівка, Знам`янського р-ну., Кіровоградської обл., громадянка України, із середньою освітою, не працює, незаміжня, не являється інвалідом, немає на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,

у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу (далі КК) України, шляхом вивчення його (обвинувального акта) та доданих до нього матеріалів,

у с т а н о в и в :

І. Загальна історія провадження та процедура

З обвинувального акта від 19 квітня 2024 року, який складеного дізнавачем ВД Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_3 та затвердженого прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 ,слідує, що ОСОБА_2 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу, без мети збуту.

Саме досудове розслідування кримінального провадження здійснено згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими КПК України, з урахуванням положень Глави 25. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків того ж Кодексу.

За його наслідками, на підставі отриманих від дізнавача матеріалів, у порядку ст. 301 КПК, прокурор встановивши, що підозрювана беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акта за її відсутності, прийняв рішення, відповідно до ч. 5 вказаної статті наведеного Кодексу та вимог ст. 302 КПК, про звернення до суду з обвинувальним актом, в якому зазначив клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Із долучених до обвинувального акта матеріалів слідує, що обвинувачена була представлений захисником, беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акта за її відсутності, їй відомі наслідки розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, передбачені ч. 2 ст. 302 КПК України.

Відповідно, вказане клопотання прокурора було задоволено судом (див. ухвалу про призначення кримінального провадження до невідкладного судового розгляду) у т.ч. було визначено (1) розгляд обвинувального акта здійснювати без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, а (2) спрощене провадження щодо кримінального проступку здійснювати згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК, з урахуванням положень § 1. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків Глави 30. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції того ж Кодексу.

У зв`язку з чим, Суд розглянув цей обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі його вивчення та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин, відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, установивши таке.

ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

06 квітня 2024 року приблизно о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_2 перебуваючи поблизу паркової зони, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , біля лавочки, на землі знайшла фрагмент блістеру з однією таблеткою білого кольору.

Будучи особою, що періодично вживає наркотичні засоби, ОСОБА_2 , припустила, що у знайденій таблетці білого кольору, що знаходилась у фрагменті блістеру, міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон).

У цей час у ОСОБА_2 , виник протиправний умисел спрямований на незаконне придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), для власного вживання без мети збуту.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2 , підняла із землі знайдений нею фрагмент блістеру з однією таблеткою білого кольору та, роздивившись її, впевнилась, що дійсно дана таблетка білого кольору, містить в собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), тим самим вчинивши безоплатне незаконне придбання для подальшого власного вживання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону (фенадону).

У цей час у ОСОБА_2 , виник протиправний умисел спрямований на незаконне зберігання для подальшого власного вживання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону (фенадону).

Продовжуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2 , помістила незаконно придбаний нею фрагмент блістеру з однією таблеткою білого кольору, що містить в собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон) до лівої кишені куртки, в яку вона була одягнена, та стала незаконно зберігати при собі, для власного вживання без мети подальшого збуту.

Після чого, ОСОБА_2 , зберігаючи при собі фрагмент блістеру з однією таблеткою білого кольору, що містить в собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), пішла далі по власним справам.

Того ж дня, тобто 06 квітня 2024 року приблизно о 13 годині 30 хвилин, за адресою: АДРЕСА_4 , працівниками поліції, було виявлено ОСОБА_2 , яка повідомила, що зберігає при собі фрагмент блістеру з однією таблеткою білого кольору, що містить в собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон).

В подальшому, 06 квітня 2024 року в період часу з 14 години 14 хвилини до 14 години 18 хвилини, за адресою: АДРЕСА_4 , співробітниками поліції, у присутності двох понятих було проведено огляд місця події, в ході якого ОСОБА_2 , добровільно дістала із лівої кишені куртки в яку вона була одягнена, та видала працівникам поліції фрагмент блістеру з однією таблеткою білого кольору, що містить в собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), масою 0,022 г, які вона незаконно придбала та зберігала для власного вживання без мети збуту.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/111-24/22523-НЗПРАП від 12 квітня 2024 року надана на дослідження 1 (одна) таблетка білого кольору з фрагменту блістеру містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено. Надана на дослідження 1 (одна) таблетка білого кольору з фрагменту блістеру містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено- фенадон (метадон). Маса метадону (фенадону) у таблетці становить 0, 022 г.

Метадон (фенадон), згідно зі Списком № 1 «Наркотичні засоби, обіг яких обмежено» в Таблиці ІІ « Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.

Згідно наказу МОЗ України № 188 від 01 серпня 2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону, у невеликих розмірах настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме 0,02 грам.

ІІІ. Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Отже, ураховуючи наведене у п. І, ІІ вироку, з`ясовано, що ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинила незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту, тобто кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.

При цьому, Суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального проступку, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, вважає таку кваліфікацію дій обвинуваченої дійсною та вірною.

Позаяк, відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів"(зі змінами та доповненнями згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №16, далі - Постанова) регламентовано, що незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів необхідно вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого. Під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов`язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів у володінні винної особи (вона може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості. Злочини, передбачені ст. 307, 309 або 311 КК, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій.

Тим самим, за цих обставин, відсутні підстави для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України.

ІV. Покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням того, що за ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в рішенні від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим […].

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .

В рішенні від 15 червня 2022 року № 4-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі №161/7253/18).

В цій ситуації, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченій, відповідно до ст. 66 КК України, Суд визнає щире каяття, яке полягає в т.ч. у визнанні обставин регламентованих ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. час, місце, спосіб учинення, та в розрізі того, що, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», постанову ВС від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к), що власне є дійсним в цій ситуації та витікає в т.ч. з заяви про визнання своєї винуватості.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої не встановлено.

З огляду на, що Суд враховуючи дані про особу обвинуваченої (наведені у вступній частині вироку), ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення протиправних дій, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді пробаційного нагляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 59-1 КК покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду, згідно ч. 2 ст. 59-1 КК, такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 59-1 КК Суд може покласти на засудженого до пробаційного нагляду обов`язок працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу).

Пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п`яти років (ч. 4 ст. 59-1 КК).

У цій справі, враховуючи фактичні дані про особу обвинуваченої, Суд вважає слушним призначити пробаційний нагляд на строк 1 рік, котрий полягатиме в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства, а саме шляхом покладення на засуджену до пробаційного нагляду, згідно ч. 2, 3 ст. 59-1 КК, таких обов`язків: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу).

Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання, в цій ситуації, в ключі характеристик особи, вчинюваного злочину, поведінки до та після, Суд сприймає, як діяння, яке б указувало на не можливість досягнення мети регламентованої ст. 50, 65 КК України.

V. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом

Строк покарання у виді пробаційного нагляду, згідно з ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Процесуальні витрати вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання щодо речових доказів Суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

Згідно п. 1-3 ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітної та працевлаштуватися, якщо буде запропоновано посаду (роботу).

Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_2 ,згідно з ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи у розмірі 3 029, 12 грн.

Речові докази: метадон - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку, з урахуванням того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку надіслати учасникам судового провадження.

С у д д я ОСОБА_1