Постанова

від 18.04.2024 по справі 700/403/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 700/403/18

провадження № 51-5286 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженої ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017250000000273 від 26 липня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Атбасар Цілиноградської області, Казахстан, мешканки АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах засудженої ОСОБА_6 , на вирок Черкаського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2022 року ОСОБА_6 виправдано за ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК за недоведеністю наявності в її діях складу інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Відмовлено у задоволенні цивільного позову відділу освіти Лисянської державної адміністрації.

Вироком Черкаського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 скасовано.

Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_6 від покарання за ч. 1 ст. 366 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

Призначено ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 191 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади на строк 3 роки.

ОСОБА_6 визнано винуватою у тому, що згідно наказу Відділу народної освіти Лисянського райвиконкому № 76-к від 18 березня 1991 року призначена на посаду директора районного Будинку піонерів, на базі якого, відповідно до рішення Лисянської районної ради № 15-8/V від 19 березня 2008 року створено окрему юридичну особу ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ 36777369, адреса реєстрації та розташування: АДРЕСА_2 ), безпосередньо та через адміністрацію здійснюючи поточне управління (керівництво) зазначеним закладом, будучи в силу своєї посади наділеною правомочністю через інших осіб управляти та розпоряджатися коштами закладу, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність власних дій, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом складання та видачі завідомо неправдивих офіційних документів, у період з березня 2014 року до серпня 2017 року заволоділа бюджетними коштами при наступних обставинах.

Зважаючи на обсяг повноважень, визначених Статутом та посадовою інструкцією директора Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості, в силу пункту 1 примітки до ст. 364 КК, ОСОБА_6 є службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими адміністративно-господарськими функціями.

ОСОБА_6 , будучи, відповідно до наказів Лисянського районного будинку дитячої юнацької творчості № 2 від 05 січня 2015 року, № 10 від 22 лютого 2016 року та № 10 від 22 лютого 2017 року, відповідальною за ведення табелів обліку робочого часу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, корисливих мотивів, з метою отримання незаконного доходу, незаконно, шляхом складання та видачі завідомо неправдивого офіційного документу та внесення недостовірних даних до офіційних документів у період з березня 2014 року до серпня 2017 року, заволоділа грошовими коштами, призначеними для виплати заробітної плати та інших установлених законом виплат працівникам Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості за наступних обставин.

Так, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленою розслідуванням особою, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_6 в невстановлені у ході досудового слідства час та місці, до 03 березня 2014 року, отримала від зазначеної невстановленої особи копії документів, виданих на ім`я ОСОБА_10 , подання яких передбачено ч. 2 ст. 24 КЗпП України при працевлаштуванні, а саме: паспорту громадянина України; диплому про присвоєння кваліфікації вчителя біології і хімії та звання вчителя середньої школи; довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; а також документи, складені та підписані, на виконання попередньої домовленості з ОСОБА_6 , невстановленою в ході розслідування особою від імені ОСОБА_10 , а саме: особовий листок обліку кадрів; згоду на збір та обробку персональних даних; автобіографію.

У подальшому, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами, призначеними для виплати заробітної плати та інших установлених законом виплат працівникам Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості, на підставі; зазначених вище документів, у невстановлені в ході досудового розслідування час та місці, 03 березня 2014 року, ОСОБА_6 склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ, а саме наказ Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості № 4 від 03 березня 2014 про призначення на посаду керівника гуртків з 03 березня 2014 року ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що остання працює за кордоном і не зможе виконувати обов`язки, покладені на неї посадовою інструкцією.

Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу в період часу з березня 2014 року до серпня 2017 року, ОСОБА_6 , знаючи, що вносить завідомо неправдиві відомості до офіційних документів, виготовляла табелі обліку робочого часу працівників Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості, в які вносила інформацію про відпрацьований ОСОБА_10 . час, що не відповідає дійсності з відмітками напроти прізвища ОСОБА_10 про використання робочого часу протягом облікового періоду, хоча достеменно знала, що ОСОБА_10 не виконує покладені на неї посадовою інструкцією обов`язки керівника гуртка Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості, після чого, як директор навчального закладу, підписувала їх та завіряла печаткою ОСОБА_11 районного будинку дитячої та юнацької творчості, таким чином надававши їм вигляд офіційних документів.

При цьому, ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що виготовлені нею в період часу з березня 2014 по серпень 2017 року табелі обліку робочого часу працівників Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості містять інформацію, яка не відповідає дійсності, з метою заволодіння бюджетними коштами, подавала вказані документи до централізованої бухгалтерії відділу освіти Лисянської державної районної адміністрації, де на підставі зазначених вище табелів складалися розрахунково-платіжні відомості на виплату заробітної плати, на підставі яких, відповідно до висновку експертизи від 13 лютого 2018 року, на карткові рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_10 за період з березня 2014 року по 15 серпня 2017 року зарахована заробітна плата у загальній сумі 81 873,54 гривень.

При цьому, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, отримавши у невстановлені слідством час та місці від останньої платіжні картки, видані на ім`я ОСОБА_10 , а також їх РIN-коди, у період з березня 2014 року до 15 серпня 2017 року, маючи вільний та безперешкодний доступ до зазначених платіжних карток, виданих на ім`я ОСОБА_10 , нараховані вище грошові кошти використовувала на власний розсуд, а саме: знімала готівкові кошти у банкоматах АДРЕСА_1 ; поповнювала рахунок мобільного телефону; розрахувалася за придбання товарів.

Таким чином, ОСОБА_6 , зловживаючи службовим становищем, умисно, за попередньою змовою з невстановленою особою, з корисливих спонукань, шляхом складання та видачі заздалегідь неправдивого офіційного документу та внесення недостовірних даних до офіційних документів, в період часу з березня 2014 року по серпень 2017 року, заволоділа бюджетними коштами відділу освіти Лисянської районної державної адміністрації в сумі 81 873,54 гривень, що в 106 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення кримінального правопорушення, які використала на власний розсуд, тим самим завдала зазначеній установі шкоду на вказану суму.

Вона ж, працюючи на посаді директора Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості та в силу п. 1 примітки до ст. 364 КК будучи службовою особою, діючи умисно, за попередньою змовою з особою відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, усвідомлюючи протиправність власних дій, зловживаючи своїм службовим становищем, з корисливих мотивів повторно шляхом складання та видачі завідомо неправдивого офіційного документу та внесення достовірних даних до офіційних документів, в період часу з березня 2015 року до серпня 2017 року розтратила бюджетні кошти на користь останнього, призначені для виплати заробітної плати та інших установлених законом виплат працівникам Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості за наступних обставин.

Так, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на розтрату грошових коштів, призначених для виплати заробітної плати та інших установлених законом виплат працівникам Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості, діючи умисно, за попередньою змовою з особою відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, достовірно знаючи всі анкетні дані останнього, у невстановлені в ході досудового розслідування час та місці, до 02 березня 2015 року, склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ, а саме: наказ Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості № 2 від 02 березня 2015 року про призначення на посаду керівника гуртків з 02 березня 2015 особу відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, достовірно знаючи, що останній не зможе виконувати обов`язки, покладені на нього посадовою інструкцією.

Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, в період часу з березня 2015 року до серпня 2017 року, будучи відповідальною за ведення табелів обліку робочого часу, ОСОБА_6 , знаючи, що вносить завідомо неправдиві відомості до офіційних документів, виготовляла табелі обліку робочого часу працівників Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості, в які вносила інформацію про відпрацьований особою відносно якої матеріали виділені в окреме провадження час, що не відповідає дійсності, з відмітками напроти прізвища особи відносно якої матеріали виділені в окреме провадження про використання робочого часу протягом облікового періоду, хоча достеменно знала, що особа відносно якої матеріали виділені в окреме провадження не виконує покладені на нього посадовою інструкцією обов`язки керівника гуртка Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості, після чого, як директор навчального закладу, підписувала їх та завіряла печаткою Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості, таким чином надававши вигляд офіційних документів.

При цьому, ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що виготовлені нею в період часу з березня 2015 року по серпень 2017 року табелі обліку робочого часу працівників Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості містять інформацію, яка не відповідає дійсності, з метою розтрати бюджетних коштів, подавала вказані документи до централізованої бухгалтерії відділу освіти Лисянської державної районної адміністрації, де на підставі зазначених вище табелів складалися розрахунково-платіжні відомості на виплату заробітної плати, на підставі яких, відповідно висновку від 13 лютого 2018 року, на картковий рахунок особи відносно якої матеріали виділені в окреме провадження за період з березня 2015 року по 29 серпня 2017 року зарахована заробітна плата у загальній сумі 50 696,44 гривень.

Крім цього, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на повторну розтрату грошових коштів, призначених для виплати заробітної плати та інших установлених законом виплат працівникам Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості, діючи умисно, ОСОБА_6 в невстановлений в ході досудового розслідування час та місці до 23 листопада 2016 року власноручно написала від імені особи відносно якої матеріали виділені в окреме провадження на ім`я начальника відділу освіти Лисянської державної районної адміністрації ОСОБА_12 щодо перерахування заробітної плати та інших доплат на його картку в ПАТ «Приватбанк», яку надала на підпис особі відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, який підписав дану заяву та поставив дату 23 листопада 2016 року, після чого дана заява була подана до централізованої бухгалтерії відділу освіти Лисянської державної районної адміністрації.

При цьому, у період з березня 2015 року по 29 серпня 2017 року, особа відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_6 , привласнював зазначені грошеві кошти використовував їх на власний розсуд, а саме: знімав готівкові кошти у банкоматах; поповнював рахунок мобільного телефону; придбавав товари, пальне; погасив прострочену заборгованість; придбав автозапчастин; переказав кошти на «Скарбничку».

Таким чином, ОСОБА_6 , повторно, зловживаючи службовим становищем, умисно, попередньою змовою з особою відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, з корисливих спонукань, шляхом складання та видачі заздалегідь неправдивого офіційного документу та внесення недостовірних даних до офіційних документів, в період часу з березня 2015 року по серпень 2017 року, розтратила на користь особи відносно якої матеріали виділені в окреме провадження бюджетні кошти відділу освіти Лисянської районної державної адміністрації в сумі 50 696,44 гривень, що в більш ніж у 65 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення кримінального правопорушення, які він використав на власний розсуд, тим самим завдала зазначеній установі шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_6 , працюючи на посаді директора, будучи службовою особо усвідомлюючи протиправність власних дій, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою заволодіння та розтрати бюджетних коштів, призначених для виплати заробітної плати та інших установлених законом виплат працівникам Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості, в період часу з березня 2014 року до серпня 2017 року склала та видала завідомо неправдиві офіційні документи, а також внесла недостовірні дані до офіційних документів, наступних обставин.

Так, діючи умисно, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння бюджетними коштами, ОСОБА_6 на підставі отриманих в невстановлені у ході досудового слідства час та місці, до 03 березня 2014 року, від невстановленої особи копій документів, виданих на ім`я ОСОБА_10 , а саме: паспорту громадянина України; диплому про присвоєння кваліфікації вчителя біології і хімії та звання вчителя середньої школи; довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, а також документів, складених та підписаних, на виконання попередньої домовленості з ОСОБА_6 невстановленою в ході досудового розслідування особою від імені ОСОБА_10 , а саме: особового листка обліку кадрів; згоди на збір та обробку персональних даних; автобіографії, у невстановлені в ході досудового розслідування час та місці, до 03 березня 2014 року, ОСОБА_6 склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ, а саме: наказ Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості № 4 від 03 березня 2014 року про призначення ОСОБА_10 на посаду керівника гуртків з 03 березня 2014 року, достовірно знаючи, що остання працює за кордоном і не зможе виконувати обов`язки, покладені на неї посадовою інструкцією.

У подальшому, ОСОБА_6 будучи відповідальною за ведення табелів обліку робочого часу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, чи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного доходу, у період часу з березня 2014 року до березня 2015 року, ОСОБА_6 , знаючи, що вносить завідомо неправдиві відомості до офіційних документів, виготовляла табелі обліку робочого часу працівників Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості у період з березня 2014 року по лютий 2015 року, в які вносила інформацію про відпрацьований час ОСОБА_10 , що не відповідає дійсності, з відмітками напроти прізвища ОСОБА_10 про використання робочого часу протягом облікового періоду, хоча достеменно знала, що ОСОБА_10 не виконує покладені на неї посадовою інструкцією обов`язки керівника гуртка Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості, після чого, як директор навчального закладу, підписувала їх та завіряла печаткою ОСОБА_11 районного будинку дитячої та юнацької творчості, таким чином надавши їм вигляд офіційних документів.

Крім того, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на розтрату на користь ОСОБА_13 грошових коштів, призначених для виплати заробітної плати та інших установлених законом виплат працівникам Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості, особа відносно якої матеріали виділені в окреме провадження в невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, до 02 березня 2015 року, склала та видала заздалегідь неправдивий офіційний документ, а саме: наказ № 2 від 02 березня 2015 року про призначення на посаду керівника гуртків з 02 березня 2015 року особи відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, достовірно знаючи, що останній не зможе виконувати обов`язки, покладені на нього посадовою інструкцією.

У подальшому, продовжуючи свій протиправний умисел, в період часу з березня 2015 до серпня 2017 року, кожного місяця ОСОБА_6 , знаючи, що вносить завідомо неправдиві відомості до офіційних документів, продовжувала виготовляти табелі обліку робочого часу працівників Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості у період з 13 березня 2015 року по 10 серпня 2017 року, до яких вносила інформацію про відпрацьований час, що не відповідає дійсності, з відмітками напроти прізвищ ОСОБА_10 та особи відносно якої матеріали виділені в окреме провадження про використання робочого часу протягом облікового періоду, хоча достеменно знала, що ОСОБА_10 та особа відносно якої матеріали виділені в окреме провадження не виконують покладені на них посадовою інструкцією обов`язки керівників гуртків Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості, після чого, як директор навчального закладу, підписувала їх та завіряла печаткою ОСОБА_11 районного будинку дитячої та юнацької творчості, таким чином надававши їм вигляд офіційних документів.

При цьому, з метою реалізації свого протиправного умислу, ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що виготовлені нею в період часу з березня 2014 року по серпень 2017 року вищевказані табелі обліку робочого часу працівників Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості містять інформацію, яка не відповідає дійсності, з метою заволодіння та розтрати бюджетних коштів, подавала вказані документи до централізованої бухгалтерії відділу освіти Лисянської державної районної адміністрації, де на підставі зазначених вище табелів складалися розрахунково-платіжні відомості на виплату заробітної плати, на підставі яких, відповідно до висновку експертизи від 13 лютого 2018 року, на карткові рахунки ОСОБА_10 за період з березня 2014 року по 15 серпня 2017 року зарахована заробітна плата у загальній сумі 81 873,54 гривень, а на картковий рахунок особи відносно якої матеріали виділені в окреме провадження за період з березня 2015 року по 29 серпня 2017 року зарахована заробітна плата у загальній сумі 50 696,44 гривень.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 3 ст. 191 КК як розтрата, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб та за ч. 1 ст. 366 КК, а саме складання та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , просить вирок Черкаського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник зазначає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК, не доведена.

Так, посилаючись на постанови Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 333/3085/17 та від 17 грудня 2019 року у справі № 755/27642/14-к, сторона захисту вказує, що судом апеляційної інстанції проігноровано той факт, що кримінальне провадження за ст. 191 КК до 11 січня 2019 року здійснювалося у формі приватного обвинувачення, однак розпочато без заяви потерпілого, тобто розпочато та здійснювалося всупереч п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК, до того ж, як зазначає захисник, потерпілих у справі немає, у зв`язку з чим, на його думку, отримані органом досудового розслідування докази не можуть покладатися в основу обвинувального вироку.

Вказує, що:

- прокурор не зазначив і не надав доказів того, що діями ОСОБА_6 заподіяно збитків саме державі та державним інтересам, а недоведення цих обставин, на думку захисника, виключає відповідальність за ст. 191 КК;

- комунальна власність не входить до складу державної і є самостійним об`єктом права власності (постанова Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 755/27642/14-к), а ІНФОРМАЦІЯ_3 творчості фінансується коштом районного бюджету, що підтверджується відповіддю Лисянської районної державної адміністрації № 1190 від 11 грудня 2018 року та показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Також захисник вказує на те, що:

- посилання сторони обвинувачення на домовленість та змову між ОСОБА_13 та ОСОБА_6 є лише припущенням, оскільки у справі відсутні докази змови;

- стороною обвинувачення не доведено наявність у ОСОБА_6 мети на заволодіння або розтрату бюджетних коштів, як і не надано будь-яких доказів цього;

- виплачені кошти відповідно до наданих доказів не можна відносити до коштів, якими заволоділа або розтратила ОСОБА_6 , а відповідно і не доведено, що остання своїми діями завдала шкоди.

Крім того, захисник посилається на те, що з системного аналізу положень ст. 84, 298-1 КПК вбачається, що висновок спеціалістів, в розумінні абзацу 2 ч. 1 ст. 298-1 КПК, не є доказом у кримінальному провадженні, а відтак, на його думку, не може підтверджувати чи спростовувати обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Зауважує, що:

- стороною обвинувачення не надано доказів того, що ОСОБА_13 не перебував на робочому місці у дні, вказані в робочих табелях;

- в матеріалах провадження відсутні докази того, що ОСОБА_10 не працювала в Лисянському районному будинку дитячої та юнацької творчості дистанційно.

Вважає, що показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14 доводять, що дане кримінальне провадження повинно було здійснюватися у формі приватного обвинувачення, водночас показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не доводять, що ОСОБА_13 та ОСОБА_10 не працювали у Лисянському районному будинку дитячої та юнацької творчості, зокрема могли дистанційно виконувати свої обов`язки.

На його переконання, саме перебування ОСОБА_10 у вказаний період за межами України не підтверджує того факту, що вона надала документи про працевлаштування в інший спосіб.

Не спростовано стороною обвинувачення, як зазначає захисник, і пояснення ОСОБА_6 про те, що нею був виготовлений зразок заяви, а ОСОБА_10 пізніше особисто написала заяву, та на підставі цієї заяви не виготовлявся наказ.

Водночас, те, що ОСОБА_6 декілька разів знімала кошти з банківської картки ОСОБА_10 , на думку сторони захисту, не підтверджує факту заволодіння коштами, оскільки як пояснила ОСОБА_6 , вона робила це на прохання самої ОСОБА_10 .

З огляду на зазначене, захисник вважає, що стороною обвинувачення не доведена форма вини і мотив вчинення кримінального правопорушення, не доведено кому завдано збитків з огляду на відсутність потерпілого, а в самому вироку суду апеляційної інстанції не зазначено, якою сумою заволоділа обвинувачена.

Крім того, захисник вказує, що суд апеляційної інстанції, всупереч положень ч. 2 ст. 9, статей 17, 22, 91, 370, 374, 407, 409, 411, 413, рішення Конституційного Суду України, ст. 62 Конституції України, практики Європейського суду з прав людини, своїх висновків належним чином не мотивував, не навів вичерпних доводів щодо встановлення винуватості ОСОБА_6 , обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винності засудженої у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Зауважує, що через грубе порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального законодавства, а саме щодо неупередженості суду, законності кримінального провадження, обґрунтованості рішення, правил оцінки доказів, задля вірного вирішення питання про винуватість ОСОБА_6 , слід надати належну оцінку доказам.

На зазначену касаційну скаргу прокурор ОСОБА_17 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, подав заперечення, в яких, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність зазначених у скарзі захисника доводів, просить вирок Черкаського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- засуджена ОСОБА_6 та її захисники - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити;

- прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила оскаржуване судове рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.

Скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій з підстав неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачено.

З урахуванням зазначеного, Верховний Суд під час розгляду кримінального провадження позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доказам, перевіряти правильність такої оцінки та виходить лише з тих фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій.

За таких обставин, твердження захисника щодо необхідності надання іншої оцінки доказам та встановлення, з огляду на це, інших фактичних обставин, в тому числі і доводи його касаційної скарги в цій частині про те, що:

- посилання сторони обвинувачення на домовленість та змову між ОСОБА_13 та ОСОБА_6 є лише припущенням;

- стороною обвинувачення не надано доказів того, що ОСОБА_13 не перебував на робочому місці у дні, вказані в робочих табелях;

- саме перебування ОСОБА_10 у вказаний період за межами України не підтверджує того факту, що вона надала документи про працевлаштування в інший спосіб;

- стороною обвинувачення не спростовано пояснення ОСОБА_6 про те, що нею був виготовлений зразок заяви, а ОСОБА_10 пізніше особисто написала заяву, та на підставі цієї заяви не виготовлявся наказ;

- обставина, що ОСОБА_6 декілька разів знімала кошти з банківської картки ОСОБА_10 , не підтверджує факту заволодіння коштами, оскільки як пояснила ОСОБА_6 , вона робила це на прохання самої ОСОБА_10 ,

не можуть бути предметом касаційного розгляду з огляду на положення статей 433, 438 КПК.

Крім цього, посилаючись на те, що висновок спеціалістів, в розумінні абзацу 2 ч. 1 ст. 298-1 КПК, не є доказом у кримінальному провадженні, а відтак не може підтверджувати чи спростовувати обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, захисник не наводить обґрунтувань, яким чином зазначене вплинуло на законність та обґрунтованість рішення, з огляду на те, що судом апеляційної інстанції висновок спеціалістів не був покладений в основу вироку.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_7 про те, що вирок суду апеляційної інстанції було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, то Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як передбачено ст. 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно дост. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, скасовуючи виправдувальний вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 , вказав, що рішення місцевого суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК, оскільки висновки, викладені у судовому рішенні, спростовуються доказами у своїй сукупності.

Так, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, суд апеляційної інстанції безпосередньо дослідив показання:

- свідка ОСОБА_15 , який пояснив, що з 2015 по 2020 рік він був депутатом міської районної ради і головою бюджетної комісії цієї ради. До повноважень комісії відносилася, зокрема перевірка освітніх закладів, що фінансувалися з районного бюджету. До таких закладів відносився також ОСОБА_11 будинок дитячої та юнацької творчості, фінансову діяльність цієї установи перевіряли у 2016 році. Під час перевірки було встановлено, що двоє працівників Будинку творчості - керівники гуртків були зазначені у відомостях на нарахування заробітної плати, проте графік проведення робіт цими особами розроблений не був. Одна з цих осіб - жінка на прізвище ОСОБА_18 , інша - син обвинуваченої ОСОБА_19 . На комісії було встановлено зі слів когось з членів комісії, що ці особи не мешкають на території Лисянки, тобто неможливо, щоб вони вели гуртки. Для надання пояснень на комісію була запрошена обвинувачена, однак, оскільки жодних пояснень вона надати не змогла, документи по перевірці та звернення бюджетної комісії з цього приводу були направлені до правоохоронних органів. Йому відомо, що ОСОБА_10 перебуває за кордоном;

- свідка ОСОБА_16 , яка пояснила, що в період з 2014 по 2017 роки вона працювала головою Лисянської районної організації профспілки працівників освіти і науки України. Наприкінці 2014 року працівники Будинку творчості вийшли з цієї профспілки. Згідно положень Закону України «Про профспілки», тарифікація робочого часу входила в перелік документів, які повинні були погоджуватися керівниками освітніх закладів з головою Профспілки району або головою профспілки цих закладів. Розпорядженням голови РДА в 2014 році таке погодження було чітко закріплено за керівниками профспілок освітніх закладів. Тарифікацію щодо працівників Будинку творчості ОСОБА_10 та ОСОБА_13 особисто ОСОБА_16 не погоджувала. Були виявлені документи в яких були зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_19 , якого знає, як сина обвинуваченої, які насправді не працювали в Будинку творчості, оскільки ОСОБА_10 була за кордоном, а ОСОБА_20 працював в іншому місті;

- свідка ОСОБА_14 , яка пояснила, що в період з 2014 по 2017 рік працювала головним бухгалтером відділу освіти Лисянської РДА. Відділ освіти фінансувався з державних місцевих бюджетів, заклади освіти з 2015 року перейшли на фінансування з місцевих бюджетів. До бухгалтерії керівниками закладів освіти щомісячно подавалися табелі обліку робочого часу та (про прийняття на роботу, звільнення, відпустки, тощо), на початку року подавалася тарифікація. ОСОБА_21 створювала облікові картки на кожного працівника, а потім загальну платіжну відомість на виплату заробітних плат. Табелі і тарифікацію відділ освіти не перевіряв, відповідальність за правильність відомостей у цих документах несли керівники навчальних закладів. Будинок творчості фінансувався повністю з місцевого бюджету. Також ОСОБА_14 пояснила, що коли відділом освіти готувався позов, в неї запитували розрахункові відомості і облікові картки, вона їх надала, однак сам розрахунок по позовній заяві не проводила. При цьому підтвердила, що при перевірці в документах значились особи, які насправді не працювали в Будинку творчості. Також зазначила, що табеля обліку робочого часу та відомості для нарахування заробітної плати приносила та підписувала Проскура.

Також судом апеляційної інстанції було допитано обвинувачену ОСОБА_6 , яка пояснила, що злочинів не вчиняла, на посаді директора районного Будинку піонерів працювала з 1991 року, в її обов`язки входило приймати та звільняти людей. ОСОБА_10 , та особу відносно якої матеріали виділені в окреме провадження вона дійсно приймала на роботу, вони працювали та отримували заробітну плату. З 2014 по 2017 роки штат змінювався. При прийомі на роботу людині необхідно було подати диплом, автобіографію, паспорт та ІПН, рішення про прийняття на роботу приймалося поза конкурсом особисто директором. ОСОБА_10 звернулася до неї як біолог, надала необхідні документи і пройшла співбесіду. Була прийнята на посаду керівника гуртком біології, працювала до 2018 року, потім звільнилася. Наказ про прийняття ОСОБА_10 на роботу обвинувачена друкувала сама, також особисто направляла його до відділу освіти, чи ознайомлювалася з цим наказом ОСОБА_10 . Не пам`ятає, знає лише, що ознайомлювалась з посадовими обов`язками. ОСОБА_10 мешкала у селі біля Лисянки, деякий час працювала дистанційно в онлайн-режимі та виконувача також методичну роботу. Табелювала робочий час ОСОБА_10 сама ОСОБА_6 за тарифікацією. Щодо банківської картки ОСОБА_10 , пояснила, що постійно ця картка у неї не знаходилася, декілька разів ОСОБА_10 передавала їй карту і вона знімала гроші, які передавала матері ОСОБА_10 , коли та знаходилась на лікуванні. Не знає де зараз знаходиться і давно з нею не бачилася. Пояснила, що не має бухгалтерської освіти, тому не знає різниці в бухгалтерських документах між робітником, який працює очно та тим, хто працює дистанційно. Наполягала, що неправдивих даних до документів вона не вносила.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що стосовно епізоду з працевлаштуванням особи відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, обвинувачена відмовилась надавати свідчення, оскільки він є її рідним сином.

Так, за результатами допиту обвинуваченої ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції розцінив невизнання нею винуватості як спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне.

Також суд апеляційної інстанції послався на ряд доказів, вказаних у вироку, якими, як зазначено у оскаржуваному судовому рішенні, підтверджується винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, серед яких в тому числі дані:

- листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31 липня 2017 року № 7908/24/18-2017 згідно з яким, в період коли ОСОБА_10 начебто надала документи про працевлаштування, остання перебувала з 08 лютого 2014 року по 26 серпня 2014 року за межами України, в м. Неаполь;

- інформаційного листа Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби від 23 серпня 2017 року за № 0.64-26994/0/15-17 щодо перетину Державного кордону України громадянкою ОСОБА_10 за період 2014-2017 роки;

- перетину Державного кордону громадянкою ОСОБА_10 , 1962 року народження за період 2013-2016 роки;

- інформаційного листа Головного управління ДФС у Черкаській області від 07 серпня 2017 за № 8274/23-01-08-0127 про доходи ОСОБА_10 в період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року;

- інформаційного листа Лисянського відділення Звенигородської ОДПІ Черкаської області від 09 серпня 2017 року за № 442723-12-18-01-012 про доходи особи відносної якої матеріали виділені в окреме провадження за період з 2014 по 01 кв. 2017 року;

- протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 22 серпня 2017 року та опису речей документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 серпня 2017 року, а саме під час проведення тимчасового доступу до документів Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості було вилучено, зокрема: завірену фотокопію наказу по відділу народної освіти Лисянського райвиконкому № 76-к від 18 березня 1991 року про тимчасове призначення ОСОБА_6 ; фотокопію розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21 грудня 2016 року з додатками на 5 аркушах; завірена фотокопію штатного розпису будинку дитячої та юнацької творчості на 2014 рік на 4 аркушах; завірену фотокопію штатного розпису будинку дитячої та взнав творчості на 2015 рік на 3 аркушах; завірену фотокопію штатного розпису будинку дитячої юнацької творчості на 2016 рік на 5 аркушах; завірені фотокопії розрахунково-платіжних відомостей та табелів обліку робочого часу по Будинку дитячої та юнацької творчості за 2014 рік на 36 аркушах; завірені фотокопії розрахунково-платіжних відомостей та табелів обліку робочого часу по Будинку дитячої та юнацької творчості за 2016 рік на 35 аркушах; завірені фотокопії розрахунково-платіжних відомостей та табелів обліку робочого часу по Будинку дитячої та юнацької творчості за 2015 рік на 34 аркушах; завірені фотокопії розрахунково-платіжних відомостей та табелів обліку робочого часу Будинку дитячої та юнацької творчості за 2017 рік на 19 аркушах;

- протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 22 серпня 2017 року та опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 серпня 2017 року та протоколу огляду предмету від 04 вересня 2017 року, а саме під час проведення тимчасового доступу до документів Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості були вилучені зокрема: статут ІНФОРМАЦІЯ_6 творчості на 8 аркушах; посадова інструкція керівника гуртка ОСОБА_10 на 1 аркуші; посадова інструкція керівника гуртка ОСОБА_13 на 2 аркушах; наказ № 58 від 14 листопада 2008 року про призначення керівником гуртка ОСОБА_10 на 1 аркуші формату А-4, на якому міститься відтиск печатки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та підпис директора ОСОБА_6 ; наказ № 4 від 02 березня 2015 року про призначення керівник гуртка ОСОБА_13 на 1 аркуші формату А-4, на якому міститься відтиск печатки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та підпис директора ОСОБА_6 ; наказ № 17 від 30 серпня 2016 року про звільнення з посади ОСОБА_13 на 1 аркуші формату А-4, на якому міститься відтиск печатки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та підпис директора ОСОБА_6 ; наказ № 21 від 01 листопада 2016 року про призначення керівник гуртка ОСОБА_22 та ОСОБА_13 на 1 аркуші формату А-4, на якому міститься відтиск печатки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та підпис директора ОСОБА_6 ; наказ № 4 від 21 серпня 2017 року про звільнення з посади ОСОБА_13 на 1 аркуші формату А-4, на якому міститься відтиск печатки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та підпис директора ОСОБА_6 ; наказ № 4 від 21 серпня 2017 року про звільнення з посади ОСОБА_10 на 1 аркуші формату А-4, на якому міститься відтиск печатки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та підпис директора ОСОБА_6 ; розклад роботи гуртків на 2014-2015 навчальний рік; розклад роботи гуртків на 2015-2016 навчальний рік;

- протоколу огляду речей (предметів) від 22 лютого 2018 року вилучених 06 грудня 2017 року під час проведення тимчасового доступу до ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: роздруківки руху коштів по розрахунковому рахунку особи відносно якої матеріали виділені в окреме провадження № НОМЕР_1 та оптичного носія (диску) Verbatim СD-R;

- протоколу огляду речей (предметів) від 22 лютого 2018 року, вилучених 28 листопада 2017 року під час проведення тимчасового доступу до ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк, а саме: роздруківки руху коштів на розрахунковому рахунку громадянки ОСОБА_10 № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 та оптичний носій (диск) BENQ DVD+R 16Х;

- даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів БІД 27 лютого 2018 та опису речей і документів, які вилучені на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2018 року, а саме під час проведення тимчасового доступу до документів відділу освіти Лисянської районної державної адміністрації були вилучені: копія наказу Лисянської районної держадміністрації № 114 від 05 листопада 2015 року на 2 аркушах; в оригіналах: табелі обліку робочого обслуговуючого персоналу Будинку дитячої та юнацької творчості;

- протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 28 листопада 2017 року та опису речей і документів, вилучених на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 серпня 2017 року, а саме під час проведення тимчасового доступу до документів ПАТ «ПриватБанк» вилучені: роздруківка руху грошових коштів № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_10 на 4 аркушах; роздруківка руху грошових коштів № НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_10 на 3 аркушах; фотозображення клієнтки із отриманою карткою банку на 5 аркушах; копія паспорта на ім`я ОСОБА_10 НОМЕР_6 на 3 аркушах; анкета-заява про приєднання до Умов та надання банківських послуг у ПриватБанку на ім`я ОСОБА_10 на 1 аркуші; диск з записами фіксації отримання грошових коштів в банкоматах;

- протоколу огляду предмету від 28 листопада 2017 року, об`єктом якого являється електронний носій DVD-R, на якому міститься інформація, що була надана ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси;

- висновку судово почеркознавчої експертизи № 1/795 від 21 травня 2018 року, згідно з яким, рукописний текст у згоді на збір і обробку персональних даних від імені ОСОБА_10 , в заяві від імені ОСОБА_10 від 31 серпня 2017 року, в заяві від імені ОСОБА_10 від 21 серпня 2017 року, в заяві від імені ОСОБА_10 від 01 червня 2017 року, в заяві від імені ОСОБА_10 від 01 червня 2016 року, в заяві від імені ОСОБА_10 від 01 червня 2015 року, в автобіографії від імені ОСОБА_10 , в особовому листку обліку кадрів від імені ОСОБА_10 виконані не ОСОБА_6 і, вірогідно, не ОСОБА_10 , а іншою особою, рукописний текст та підпис в заяві від імені ОСОБА_10 від 21 серпня 2017 року виконані ОСОБА_6 .

Так, суд апеляційної інстанції критично оцінив висновок суду першої інстанції щодо не встановлення факту працевлаштування ОСОБА_10 за кордоном, зазначивши, що це жодним чином не впливає на доведеність вини ОСОБА_6 щодо винесення наказу про призначення ОСОБА_10 на посаду керівника гурта.

Зауважив, що ОСОБА_10 перебувала за межами України по півроку кожного року, починаючи з 31 травня 2013 року по 23 травня 2017 року, у зв`язку з чим зазначив, що вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_10 фізично не могла бути присутньою та ознайомленою із наказом про призначення її на посаду керівника гуртка та посадовими обов`язками.

Крім цього, суд апеляційної інстанції врахувавши неознайомлення ОСОБА_10 з посадовою інструкцією керівника гуртка, визнав такими, що не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_6 про те, що всі плани та програми передбачені посадовими обов`язками ОСОБА_10 , як керівником гуртка були виконані, оскільки остання працювала в онлайн-режимі.

Водночас, апеляційний суд вказав про безпідставність твердження суду першої інстанції про те, що ОСОБА_10 вільна у виборі форм та методів навчання, і якщо даний метод забезпечував нормальну роботу гуртка, то керівник міг обрати будь-яку форму навчання, зазначивши про те, що:

- відповідно до Посадової інструкції ОСОБА_10 , не вказано про можливість проведення занять в онлайн-режимі, крім того передбачені положення п. 4 Інструкції взагалі не можливо виконувати дистанційно, при цьому вказав, що матеріали справи не містять звітність про виконану роботу;

- відповідно до п. 2.9. Статуту Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості перераховано форми роботи і заняття, серед яких відсутня форма навчання в онлайн-режимі.

Врахував суд апеляційної інстанції і те, що в затверджених ОСОБА_6 розкладі гуртків взагалі не згадується біологічний гурток, а обвинувачена не змогла пояснити яким чином вона табелювала ОСОБА_10 , коли остання перебувала за кордоном, не надала жодного звіту про наукову роботу останньої, не змогла назвати ні дітей з якими займалась ОСОБА_10 та потребу у створенні гуртка для біолога, яким за фахом була ОСОБА_10 .

Зазначив, що була проведена почеркознавча експертиза № 1/795 від 21 травня 2018 року за висновками якої встановлено, що рукописні тексти заяв щодо звільнення, надання щорічних відпусток вірогідно виконані не ОСОБА_10 та не ОСОБА_6 , при цьому зауважив, що в постанові про проведення почеркознавчої експертизи слідчим було зазначено, що експериментальні зразки підпису ОСОБА_6 надавати відмовилась, у зв`язку з чим визнав безпідставними висновок суду першої інстанції про те, що слідчим не були надані всі вихідні дані для її проведення.

Також суд апеляційної інстанції вказав про нелогічність з огляду на позицію обвинуваченої те, що остання не змогла пояснити чому вона відмовилась надавати експериментальні зразки, у зв`язку з чим розцінив такі дії ОСОБА_6 як намагання уникнути викриття у неправдивих показаннях.

Зауважив, що судом першої не було враховано зазначення у висновку вищезазначеної експертизи того, що рукописний текст заяви від імені ОСОБА_10 від 21 серпня 2017 року про звільнення із займаної посади керівника гуртка виконаний ОСОБА_6 .

При цьому, суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи ОСОБА_6 про те, що вона знімала кошти за проханням ОСОБА_10 та надавала їх матері ОСОБА_10 , оскільки це не було підтверджено рухом коштів, крім того вказав, що протягом всього періоду працевлаштування ОСОБА_10 на посаді керівника гуртка, банківська карта знаходилась в розпорядженні ОСОБА_6 .

Зокрема, апеляційний суд звернув увагу на те, що ОСОБА_6 в період з березня 2014 року по серпень 2017 року систематично знімала кошти з рахунків ОСОБА_10 , які відкриті у банківських установах, маючи вільний доступ до зазначених платіжних карток, яким розпоряджалась на власний розсуд, знімала готівкові кошти у банкоматах смт. Лисянка Черкаської області, поповнювала рахунки мобільних телефонів, відбувався переказ на картку ОСОБА_6 та ОСОБА_23 , розраховувалась за придбання товарів, а зарахована заробітна плата ОСОБА_10 за цей період складала 81 873,54 гривень.

За вказаних обставин, доводи касаційної скарги щодо відсутності в матеріалах провадження доказів того, що ОСОБА_10 не працювала в Лисянському районному будинку дитячої та юнацької творчості дистанційно, а показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не доводять, що ОСОБА_13 та ОСОБА_10 не працювали у Лисянському районному будинку дитячої та юнацької творчості, зокрема могли дистанційно виконувати свої обов`язки, з огляду на вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції щодо форми та методів роботи Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості, а також щодо відсутності гуртка у розкладі гуртків та відсутності звітності про виконану роботу, в тому числі з огляду на враховані судом апеляційної інстанції показання вищезазначених свідків, про те, що ні ОСОБА_10 ні ОСОБА_13 , який є сином ОСОБА_6 , не проживали на території смт. Лисянка та не працювали у Лисянському районному будинку дитячої та юнацької творчості, не спростовують обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо вчинення розтрати, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою групою осіб.

Водночас, з огляду на вищезазначене, а також з огляду на показання ОСОБА_6 (яка у судах попередніх інстанцій відмовилась давати показання щодо свого сина), та з огляду на показання свідка ОСОБА_15 , врахованих судом апеляційної інстанції про те, що остання, будучи запрошеною для надання пояснень до бюджетної комісії, не змогла нічого пояснити щодо роботи сина та ОСОБА_10 , доводи касаційної скарги захисника щодо ненадання стороною обвинувачення доказів того, що ОСОБА_13 не перебував на робочому місці у дні, вказані в робочих табелях та про те, що показання свідків не доводять, що ОСОБА_13 та ОСОБА_10 не працювали у Лисянському районному будинку дитячої та юнацької творчості, зокрема могли дистанційно виконувати свої обов`язки, не спростовують обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в цій частині, разом з цим є суперечливими за своїм змістом щодо форми та методів виконаної роботи.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до обвинувального акту стосовно ОСОБА_6 прокурор посилався на особу відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, як співучасника лише по епізоду стосовно нього самого, та вказав, що причетність особи відносно якої матеріали виділені в окреме провадження до вчинення кримінального правопорушення підтверджується показаннями свідків в суді першої та апеляційної інстанції, жоден з яких не підтвердив факт працевлаштування особи відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, як керівника гуртка.

Підсумовуючи свої висновки за результатами допитів обвинуваченої, свідків, а також дослідження письмових доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий суд невірно оцінив докази досліджені в судовому засіданні з точки зору достовірності, допустимості та належності, а в ході проведення дослідження доказів при апеляційному розгляді встановлено, що досліджені докази на які посилається орган досудового розслідування, отримані у встановленому порядку та об`єктивно, в сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК, поза розумним сумнівом.

З такими висновками погоджується і колегія суддів суду касаційної інстанції.

Водночас, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту обвинувального акту стосовно ОСОБА_6 вбачається, що потерпілі до кримінального правопорушення не залучені. При цьому даних про відсутність потерпілих не зазначено. Натомість вказано, що розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням державі в особі відділу освіти Лисянської районної державної адміністрації становить 132 569,98 гривень.

Разом з цим, зі змісту обставин, встановлених судом апеляційної інстанції вбачається, що ОСОБА_6 діючи умисно, з корисливих мотивів вчинила зазначені у вироку дії, в тому числі подавала табелі обліку робочого часу працівників Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості до централізованої бухгалтерії відділу освіти Лисянської державної районної адміністрації, де на їх підставі складалися розрахунково-платіжні відомості на виплату заробітної плати, на підставі яких, відповідно до висновку експертизи від 13 лютого 2018 року:

- на карткові рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_10 за період з березня 2014 року по 15 серпня 2017 року зарахована заробітна плата у загальній сумі 81 873,54 гривень;

- на картковий рахунок особи відносно якої матеріали виділені в окреме провадження за період з березня 2015 року по 29 серпня 2017 року зарахована заробітна плата у загальній сумі 50 696, 44 гривень.

З огляду на зазначене, вироком апеляційного суду встановлено, що шкода заподіяна відділу освіти Лисянської державної районної адміністрації.

При ухваленні вироку, судом апеляційної інстанції, з-поміж іншого, також було враховано:

- статут Лисянського районного Будинку дитячої та юнацької творчості;

- дані розпорядження Лисянської РДА № 241-к від 21 грудня 2016 року з додатками на 5 аркушах.

Водночас, звертаючись з касаційною скаргою, сторона захисту не наводить будь-яких мотивів щодо необґрунтованості покладення судом апеляційної інстанції зазначених доказів в основу вироку та не наводить будь-яких мотивів щодо необґрунтованості встановлених судом апеляційної інстанції обставин про те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 та з огляду на це шкода завдана саме державним інтересам.

При цьому, як вбачається зі змісту матеріалів кримінального провадження, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, на стадіях, коли суд може досліджувати докази та надавати їм оцінку, сторона захисту взагалі не наводила будь-яких обґрунтувань щодо здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК (в редакції, чинній на час вчинення дій, зазначених у вироку суду апеляційної інстанції) визначено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам), якщо воно вчинено особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» фінансове забезпечення місцевих державних адміністрацій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Разом з цим, у своїй касаційній скарзі захисник вказує, що відповіддю Лисянської районної державної адміністрації № 1190 від 11 грудня 2018 року та показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_3 творчості фінансується відповідно делегованих повноважень з районного бюджету.

За таких обставин, враховуючи те, що засновником Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості є Лисянський відділ освіти як структурний підрозділ державної адміністрації, якому і завдано шкоду, - доводи касаційної скарги про те, що відповідно делегованих повноважень фінансування Лисянського районного будинку дитячої та юнацької творчості проводилось з районного бюджету, виключають можливість застосування положень, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК, оскільки ця норма застосовується лише у випадках, якщо шкода була завдана виключно власності потерпілого.

З огляду назміст обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, про які зазначено вище, та в яких вказано, що злочин вчинено умисно, з корисливих мотивів, у зв`язку з чим ОСОБА_6 заволоділа бюджетними коштами відділу освіти Лисянської районної державної адміністрації, є необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо незазначення у вироку суду апеляційної інстанції форми вини і мотивів вчинення кримінального правопорушення та суми, якою заволоділа обвинувачена, а також щодо недоведеності кому завдано збитків.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції, зазначивши у своєму рішенні про неможливість виходу за межі апеляційної скарги, зауважив, що прокурором в апеляційній скарзі взагалі не ставилося питання про вирішення цивільного позову, у зв`язку чим цей суд залишив без розгляду цивільний позов відділу освіти Лисянської державної адміністрації до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, роз`яснивши право звернення з таким позовом в порядку цивільного судочинства.

При цьому, посилання захисника на постанови Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 333/3085/17 та від 17 грудня 2019 року у справі № 755/27642/14-к (провадження № 51-1404 км 19) з огляду на вищевикладене є безпідставним, оскільки вказані захисником рішення прийняті з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, які суттєво відрізняються від обставин у даному кримінальному провадженні.

Зокрема у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 755/27642/14-к (провадження № 51-1404 км 19) зазначено, що потерпілим у даному кримінальному провадженні є комунальне підприємство.

Наведене ж у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 333/3085/17 (провадження № 51-3666 км 19) стосується комунальної установи.

За таких обставин, доводи касаційної скарги про те, що:

- судом апеляційної інстанції проігноровано той факт, що кримінальне провадження за ст. 191 КК до 11 січня 2019 року здійснювалося у формі приватного обвинувачення, однак розпочато без заяви потерпілого, тобто розпочато та здійснювалося всупереч п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК, а з огляду на те, що потерпілих у справі немає, отримані органом досудового розслідування докази не можуть покладатися в основу обвинувального вироку;

- стороною обвинувачення не зазначено і не надано доказів того, що діями ОСОБА_6 заподіяно збитків саме державі та державним інтересам, що виключає відповідальність за ст. 191 КК;

- комунальна власність не входить до складу державної і є самостійним об`єктом права власності;

з огляду на вищезазначені обставини та положення п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК, не є такими, що спростовують законність та обґрунтованість судового рішення суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що виплачені кошти відповідно до наданих доказів не можна відносити до коштів, якими заволоділа або розтратила ОСОБА_6 , з огляду на обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, не спростовують обґрунтованість вироку апеляційного суду.

Суд апеляційної інстанції, на переконання колегії суддів, переглядаючи вирок місцевого суду, дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі прокурора доводам, ретельно їх перевірив та обґрунтовано задовольнив, належним чином мотивувавши своє рішення. При цьому даних щодо упередженості суду апеляційної інстанції, про що у своїй касаційній скарзі вказує захисник, в ході касаційного розгляду не встановлено.

На думку колегії суддів, вирок суду апеляційної інстанції в цілому відповідає вимогам статей 370, 420 КПК та узгоджується з практикою ЄСПЛ у справі «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року, відповідно до якої, при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, суд касаційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Статтею 22 КПК визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 431 КПК особи, зазначені у ст. 425 цього Кодексу, мають право подати до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу в письмовій формі протягом встановленого судом касаційної інстанції строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки іншим доводам захисників, які були наведені ними у судовому засіданні суду касаційної інстанції, оскільки про них не було зазначено у касаційній скарзі та з цих підстав не подавались відповідні доповнення до касаційної скарги.

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення, не встановлено, то касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції - без зміни.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Черкаського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_6 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3