Ухвала

від 16.04.2024 по справі 760/5721/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/5721/24

1-кс/760/2955/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТА ОІЛ» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22022101110000051, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.03.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТА ОІЛ» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22022101110000051, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.03.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України, в якому просив суд:

- скасувати вид заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, накладеного постановою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 29.03.2022, в порядку ст. 615 КПК України про накладення арешту на речі та предмети, які були вилучені 29.03.2022 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 з метою збереження речових доказів із забороною права на відчуження, розпорядження та/або користування продукцією скрапленого газу у кількості 59 096 кг в рамках кримінального провадження №22022101110000051 від 27.03.2022.

В обґрунтування скарги зазначає, що 29.03.2022 слідчим 1-го відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №22022101110000051, зареєстрованого в ЄРДР 27.03.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України проведено обшук на території газонаповнювальної станції (ГНС), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний обшук було проведено на підставі постанови про надання дозволу на проведення обшуку винесеної 29 березня 2022 року заступником керівника Київської обласної прокуратури.

Внаслідок проведення обшуку було вилучено 59 096 кг газу скрапленого, який зберігався у газонаповнювальній станції, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Постановою про арешт майна від 29.03.2022 заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 постановив накласти арешт на речі та предмети, які були вилучені 29.03.2022 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 з метою збереження речових доказів, із забороною права на відчуження, розпорядження та/або користування продукцією скрапленого газу у кількості 59 096 кг.

ТОВ «САНТА ОІЛ», як особа, яка є володільцем майна, вважає, що арешт на майно було накладено необґрунтовано, оскільки постанова про надання дозволу на проведення обшуку від 29.03.2022 була винесена із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, тобто із клопотанням про винесення ухвали про надання дозволу на проведення обшуку Головне управління СБ України у м. Києві та Київській області повинно було звернутись до Солом`янського районного суду м. Києва.

Як зазначено в клопотанні, при винесенні постанови прокурором не було враховано, що слідчі судді Солом`янського районного суду м. Києва разом зі своїм апаратом виконували свої обов`язки, а відтак прокурором не було повноважень самостійно приймати процесуальне рішення у вигляді надання дозволу на проведення обшуку.

З огляду на наведене вище адвокат зазначає, що станом на дату винесення постанови 29.03.2022 про надання дозволу на проведення обшуку в рамках кримінального провадження No22022101110000051 зареєстрованого в ЄДР 27.03.2022, існувала об`єктивна можливість у встановлені законом строки слідчим суддею Солом`янського районного суду міста Києва виконання повноважень, передбачених статтею 234 КПК України, відповідна постанова від 29.03.2022 заступника керівника Київської обласної прокуратури про надання дозволу на проведення обшуку в рамках кримінального провадження No22022101110000051 зареєстрованого в ЄДР 27.03.2022 була прийнята із порушенням вимог чинного законодавства.

Окрім цього, у клопотанні вказано, що у постанові про обшук зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ "САНТА МОТОРС" уклало договір із АТ "РН-ТРАНС" (446207, російська федерація, самарська обл., м. новокуйбишевськ, вул. Осипенко, 11) в рамках якого на територію України була поставлена продукція, а саме скраплений газ, однак ТОВ "САНТА МОТОРС" ніколи не укладало договорів із АТ "РН-ТРАНС" і відповідно докази цього відсутні у матеріалах кримінального провадження.

Проте, 02.11.2020 року між ТОВ «САНТА МОТОРС» та компанією «HALWORTH LIMITED» (юридична особа за законодавством Об`єднаного королівства Великобританії та Північної Ірландії, зареєстрована за адресою: Лангдейл хаус 102, Маршалсі Роуд 11, Лондон, Об`єднане королівство Великобританії та Північної Ірландії, SE11EN) було укладено контракт №0211-2020/LPG. Згідно умов контракту компанія «HALWORTH LIMITED» постачала, а ТОВ «САНТА МОТОРС» отримувало товар - газ скраплений.

Так, на виконання умов контракту компанією «HALWORTH LIMITED»:

1. було поставлено 106 929 кг товару на виконання умов додаткової угоди №64SM від 11.02.2022 до контракту;

2. було поставлено 113 860 кг товару на виконання умов додаткової угоди №65SM від 11.02.2022 до контракту;

3. було поставлено 517 600 кг товару на виконання умов додаткової угоди №63/1SM від 03.02.2022 до контракту, тобто загалом 738 389 кг товару.

Як зазначає адвокат, в постанові було зазначено, що вказаний товар (738 389 кг газу скрапленого) було поставлено АТ «РН-ТРАНС», в той час як насправді товар (738 389 кг газу скрапленого) було поставлено компанією «HALWORTH LIMITED».

Вилучений слідчим товар зберігається на території ГНС товариством з обмеженою відповідальністю «САНТА ОІЛ», яке здійснює відповідну діяльність на підставі ліцензії на право зберігання пального, виданої ГУ ДПС України у Київській області.

Вказаний Товар (газ скраплений) належить третім особам, які передали відповідний товар на зберігання ТОВ «САНТА ОІЛ», а саме наступним підприємствам:

1. ТОВ «АЛЬЯНС ГАЗ»;

2. ТОВ «БЕЛУКРГАЗ»;

3. ТОВ «ГАЗТРОН-Україна»;

4. ТОВ «ЄВРОМІН ЕНЕРДЖИ»;

5. ТОВ «ЛЕНВІК»;

6. ТОВ «Торговий дім «ДМС-ТРЕЙД».

З огляду на викладені обставини, адвокат звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту на майно.

В судове засідання адвокат та прокурор не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від адвоката надійшла заява про розгляд без участі, клопотання просив задовольнити у повному обсязі.

Прокурор в судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі.

Під час явки прокурора в попереднє судове засідання, останній зазначав, що прокурор був позбавлений об`єктивної можливості виконати у встановлені законом строки та порядку повноваження щодо розгляду клопотання про накладення арешту.

Так, відсутня можливість слідчого судді прибути на робоче місце до приміщення суду внаслідок ускладненої роботи громадської транспорту, запровадження додаткових заходів контролю громадян при пересуванні містом, обмеження руху окремими автомобільними дорогами та мостами.

Враховуючи неодноразові обстріли та ракетні удари по об`єктам цивільної інфраструктури, житловим будинкам, приміщенням органів державної влади, у випадку оповіщення про повітряну тривогу особиста безпека всіх учасників кримінального провадження має бути забезпечена в першу чергу. За таких умов проведення судового засідання виключається.

З аналогічних підстав неможливо забезпечити роботу апарату суду, зокрема секретарів судових засідань, що виключає можливість проведення фіксації судового розгляду , виготовлення судових рішень, тощо.

Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення сторін, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Так, статями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності з клопотанням про скасування арешту до суду, який його наклав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.615 КПК України у разі введення в Україні або окремих її місцевостях (адміністративній території) воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України та якщо відсутня об`єктивна можливість виконання у встановлені законом строки слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 140, 163, 164, 170,173, 189, 233 234, 235, 245, 247, 248 та 294 цього Кодексу, а також повноважень щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-115, 121, 127, 146, 146-1, 147, 152, 153, 185, 186, 187, 189-191, 201, 258-258-5, 260-263 - 1, 294, 348, 349, 365, 377-379, 402-444 Кримінального кодексу України, а у виняткових випадках також у вчиненні інших тяжких чи особливо тяжких злочинів, якщо затримка в обранні запобіжного заходу може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі особи, яка підозрюється у вчиненні таких злочинів, - такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури з урахуванням вимог глави 37 цього Кодексу за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A №98).

Судовим розглядом встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №22022101110000051 внесеного 27.03.2022 до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України.

Постановою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 29.03.2022 надано дозвіл слідчому слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області лейтенанту ОСОБА_5 та іншим слідчим, що входять до групи слідчих, на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та відшукання знарядь кримінального правопорушення та їх вилучення, а саме: наступних предметів: продукції скрапленого газу, що була імпортована до України ТОВ "САНТА МОТОРС" (ЄДРПОУ 43211669) загальним об`ємом 738 389 кг, товаро-супровідні документи до імпортованого товару, товарно-транспортні накладні, ємності для зберігання скрапленого газу та інші предмети, речі та документи, які можуть містити інформацію щодо вчинення вказаного кримінального правопорушення.

В обґрунтування постанови зазначено, що згідно з інформацією, яка надійшла з Бориспільського МРВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області за адресою: Київська обл., смт. Баришівка, вул. Торф`яна, 40 можуть зберігатися речі та документи, що мають значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні та можуть бути знищені їх володільцем, з метою приховування слідів кримінального правопорушення.

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

У разі введення в Україні або в окремих її місцевостях (адміністративній території) воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України та якщо:

2) відсутня об`єктивна можливість виконання у встановлені законом строки слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 140, 163, 164, 170, 173, 189, 233, 234, 235, 245, 247, 248 та 294 цього Кодексу, а також повноважень щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк на 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-115, 121, 127, 146, 146-1, 147, 152, 153, 185, 186, 187, 189-191, 201, 258-258-5, 260-263-1, 294, 348, 349, 365, 377-379, 402-444 Кримінального кодексу України, а у виняткових випадках також у вчиненні інших тяжких чи особливо тяжких злочинів, якщо затримка в обранні запобіжного заходу може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі особи, яка підозрюється у вчиненні таких злочинів, - такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури з урахуванням вимог глави 37 цього Кодексу за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором.

Крім цього, пунктом 3 "Інструкції про порядок превентивного затримання у районі проведення антитерористичної операції осіб, причетних до терористичної діяльності, та особливого режиму досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції", затвердженою спільним наказом Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України №872/88/537 від 26.08.2014 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України №1038/25815 27 серпня 2014 року) визначено, що прокурор, отримавши клопотання слідчого про обшук чи прийнявши таке рішення особисто, при неможливості виконання у встановлені законом строки слідчим суддею визначених законом повноважень вирішує питання про дозвіл на обшук у порядку, передбаченому статтями 234, 235 Кримінального процесуального кодексу України. За результатами розгляду клопотання слідчого або в разі прийняття такого рішення особисто прокурор у порядку статті 110 Кримінального процесуального кодексу України виносить постанову з дотриманням вимог, передбачених для таких ухвал слідчого судді.

Постановою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 29.03.2022 накладено арешт на речі та предмети, які були вилучені 29.03.2022 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 з метою збереження речових доказів, із забороною права на відчуження, розпорядження та/або користування продукцією скрапленого газу у кількості 59 096 кг. Як зазначено в постанові, у вказаному кримінальному провадженні слідчий суддя об`єктивно позбавлений можливості виконати у встановлені законом строки та порядку повноваження щодо розгляду клопотання про накладення арешту.

Разом з тим, статтею 64 Конституції України передбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану. При цьому можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Згідно статті 122 цього закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

На виконання вказаних вимог закону з початку повномасштабної агресії рф проти України по теперішній час прокурором не надано доказів того, що робота Солом`янського районного суду м. Києва зупинялась. Судді та працівники апарату суду виконували свої повноваження, забезпечували розгляд клопотань слідчими суддями. Тому доводи прокурора щодо неможливості звернення до суду з клопотанням є безпідставними та арешт накладено прокурором незаконно та необґрунтовано.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно зі ст.ст.94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, в даному випадку прокурор, застосовуючи вид обтяження, такий як арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя (прокурор) має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя (прокурор) був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді (прокурору) впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 1 ст. 318 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25 березня 1999 року). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі "Антріш проти Франції" від 22 вересня 1994 року, "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року).

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

На підставі ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Разом з тим, за положенням ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи зазначене, а також те, що до теперішнього часу відсутні будь-які докази, що майно на яке накладено арешт набуте кримінально-протиправним шляхом та є об`єктом протиправних дій, то існування правової підстави для арешту вказаного майна з метою забезпечення збереження речових доказів взагалі спростовується та свідчить про формальність постанови про визнання речовими доказами.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених обставин не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Крім того, відповідно до пояснень представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 та досліджених в судовому засіданні матеріалів клопотання встановлено, що до теперішнього часу органом досудового розслідування не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення будь-яку особу, ТОВ «САНТА ОІЛ" не має будь-якого процесуального статусу у даному кримінальному провадженні та застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна фактично блокує господарську діяльність підприємства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Все вищевикладене свідчить про свавільне втручання у право володіння, користування та розпорядження власником вказаним майном, безпідставне накладення прокурором арешту та підтверджує обґрунтованість клопотання про необхідність скасування арешту, враховуючи, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження із зазначених вище підстав є необґрунтованими.

На підставі наведеного, керуючись ст. 170-174, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТА ОІЛ» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22022101110000051, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.03.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений постановою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 29.03.2022, в порядку ст. 615 КПК України про накладення арешту на речі та предмети, які були вилучені 29.03.2022 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 з метою збереження речових доказів із забороною права на відчуження, розпорядження та/або користування продукцією скрапленого газу у кількості 59 096 кг в рамках кримінального провадження №22022101110000051 від 27.03.2022.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1