Рішення

від 10.04.2024 по справі 760/1780/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/1780/22

2/760/615/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді -Букіної О.М.

при секретарі-Щепановій І.І.

за участю: позивача- ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача- Балановського О.О. , Гамрецький Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення надбавки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2022 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення надбавки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у якому просить:

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ: 30212155) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 20 929,99 грн., невиплачену надбавку 300% у розмірі 388 092,77 грн.., невиплачену надбавку 10% до посадового окладу за стаж роботи більше 3-х років у розмірі 7 744,88 грн., та суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 61 484,56 грн. станом на 20.01.2022 року з урахуванням збільшення на день прийняття рішення по справі4

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ: 30212155) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) розмір не донарахованої суми оплати відпустки;

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ: 30212155) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких визначити станом на день прийняття рішення по справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення надбавки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, 02.06.2020 ОСОБА_1 був прийнятий на посаду сестри медичної інфекційного відділення Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В листопаді 2021 позивач подав заяву про звільнення.

Оскільки у позивача залишалась невикористана щорічна відпустка, то перед звільненням він використав це право та пішов у відпустку.

14.11.2021 позивача було звільнено з займаної посади відповідачем згідно ст. 38 КЗпП України.

У день звільнення відповідачем, у порушення вимог ст. 47 КЗпП України, не було надано копію наказу про звільнення та не надано трудову книжку позивача, яка зберігалась у відповідача.

Крім того, як вказує позивач, з ним не було проведено повний розрахунок при звільненні, а саме:

- не виплачено в повному обсязі нараховану заробітну плату;

- не нараховувалась та не виплачувалась надбавка у розмірі 10% за стаж роботи відповідно до Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я, затвердженого Постановою КМУ №1418 від 29.12.2009 року;

- не нараховувалась та не виплачувалась в повному обсязі надбавка у розмірі 300% відповідно до п. 1 Постанови КМУ «Деякі питання оплати праці медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 23.03.2020 року №246;

- не виплачено в повному обсязі відпускні тощо.

Позивач вважає, що такі дії відповідача є протиправними з огляду на наступне.

Так, 1. позивачу не була виплачена вся нарахована заробітна плата.

Відповідач не повністю виплачував нараховану позивачу заробітну плату, в результаті чого позивач недоотримав заробітну плату в повному обсязі.

Між даними про заробітну плату, яку відповідач подавав до ПФУ (довідка ОК-7), суми якої збігаються з даними розрахункових листків та даними згідно Виписки з АТ КБ «ПриватБанк» є розбіжності в сторону недоплати заробітної плати.

Заборгованість відповідача перед позивачем по виплаті заробітної плати становить 20 929,99 грн.

2. Щодо права на надбавку в розмірі 10%.

Відповідно до п. 2 Порядку №1418, надбавка за вислугу років установлюється медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я залежно від стажу роботи в такому розмірі: стаж роботи понад 3 роки - 10% надбавки до посадового окладу.

Відповідно до п. 3 Порядку №1418 право на вказану надбавку мають, зокрема, фахівцям з базовою вищою та неповною вищою медичною і фармацевтичною освітою усіх спеціальностей.

Відтак, для призначення цієї надбавки позивач мав виконувати умови двох критеріїв: наявність стажу роботи понад 3 роки та бути фахівцем з неповною або базовою вищою медичною освітою.

Позивач відповідає обом критеріям.

По-перше, у позивача наявний загальний трудовий стаж на посадах медичних працівників понад 7 років, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача, довідкою ОК-7 і даними про трудовий стаж.

При цьому, вже на момент початку трудових відносин з відповідачем, позивач мав більше 6 років стажу на посадах медичних працівників та, відповідно, право на надбавку у розмірі 10%.

По-друге, позивач є фахівцем з неповною вищою медичною освітою, що підтверджується дипломом молодшого спеціаліста КВ №35242586 від 05.08.2008 року, за спеціальністю «Сестринська справа», відповідно до якого позивач здобув кваліфікацію медичної сестри.

Згідно Додатку до диплома про вищу освіту КВ №35242586, позивач закінчив вищий навчальний заклад першого рівня акредитації.

Позивач вказує на те, що відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 78 «Охорона здоров`я» (у ред., чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до розділу «Фахівці» належать професії, які потребують від працівника кваліфікації за дипломом про вищу освіту, яка відповідає рівню молодшого спеціаліста, бакалавра або спеціаліста, що проходить післядипломну підготовку (стажування або інтернатуру).

На цей же критерій посилається МОЗ у листі № 10.02.11/2585 від 01.09.2010 року, аналізуючи цю ж норму Довідника №78.

Згідно з Довідником №78 до Глави 24 Розділу «Фахівці» віднесено посаду «Сестра медична/брат медичний». У кваліфікаційних вимогах до посади вказано: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) або базова вища освіта (бакалавр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальністю «Сестринська справа», «Лікувальна справа» або «Акушерська справа». Спеціалізація за профілем роботи. Без вимог до стажу роботи.

Отже, як вказує позивач, він, займаючи посаду сестри медичної, віднесений до категорії фахівців та має неповну вищу освіту.

Дія Порядку №1418, яким встановлено право на надбавку у розмірі 10%, поширюється на усіх працівників, що працюють у будь-яких державних та комунальних установах, закладах, організаціях незалежно від підпорядкування і умови оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я, крім посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Відповідно до п. 1.1 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення, затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України №308/519 від 05.10.2005, ці умови застосовуються при обчисленні заробітної плати: працівників сфери охорони здоров`я та соціального захисту населення України незалежно від підпорядкування.

Відповідач є комунальним некомерційним підприємством, що здійснює свою діяльність у сфері охорони здоров`я. Тому, позивач, як працівник відповідача, має підстави для застосування щодо нього дії Умов №308/519 та Порядку №1418.

Отже, як вказує позивач, у період з червня 2020 року по листопад 2021 року він працював у відповідача на посаді, що надає право на отримання надбавки у розмірі 10% на підставі Порядку №1418.

Факт не нарахування відповідачем вказаної надбавки позивачу підтверджується розрахунковим листом за 2020 рік та розрахунковими листами за 2021 рік.

Позивачем проведено розрахунок суми надбавки за стаж роботи в розмірі 10% та, відповідно, 10% надбавки до посадового окладу (77 448,84 грн.) становить 7 744,88 грн., які не були виплачені відповідачем та підлягають стягненню на користь позивача.

3. Щодо несплати надбавки у розмірі 300%.

Так, позивач зазначає, що відповідно до п. 1 Постанови КМУ «Деякі питання оплати праці медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 23.03.2020 року №246 було установлено, що на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», визначений Кабінетом Міністрів України в акті про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території україни коронавірусної хвороби (COVID-19), до завершення здійснення зазначених заходів встановлюється додаткова доплата у розмірі 300 відсотків заробітної плати (посадового окладу (з підвищеннями) з урахуванням передбачених законодавством обов`язкових доплат та надбавок.

Вказана надбавка частково виплачувалась позивачу, що слідує з розрахункового листа за 2020 рік та розрахункових листів за 2021 рік. Проте, позивач вважає, що її розмір було розраховано неправильно.

Позивач вказує, оскільки відповідачем розмір надбавки розраховувався неправильно, є підстави для стягнення суми різниці цієї надбавки.

Позивачем проведено розрахунок несплаченої 300% надбавки, який становить 364 858,13 грн.

При цьому, до бази нарахування повинні бути включені всі надбавки та доплати у відповідності до положень Порядку №246 та згідно з розрахунковими листами позивача.

Разом з тим, відповідач не враховував 10% надбавки за стаж роботи, розмір якої становить 7 744,88 грн. Вказана надбавка також входить до бази нарахування 300% доплати за Порядком №246.

Враховуючи це, відповідач недоплатив також:

7 744,88 * 300% = 23 234,64 грн.

Таким чином, загальний розмір недоплаченої надбавки за Порядком № 246 становить:

364 858,13 + 23 234,64 = 388 092,77 грн.

4. Щодо виплати відпускних.

Позивач зазначає, що у жовтні - листопаді 2021 року він знаходився у відпустці, за які відповідачем було нараховано оплату часу відпустки.

Відповідно до Глави ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Оскільки відповідач не враховував до складу заробітної плати надбавку у розмірі 10%, то це призвело до зменшення бази нарахування оплати часу відпустки, а тому позивач отримав меншу суму, ніж мав.

Оскільки на запити представника позивача відповідач не надав документи щодо детального розрахунку при звільненні, позивач не може самостійно здійснити розрахунок недоплаченої суми відпускних.

5. Щодо стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку.

Позивач посилається на те, що станом на день звільнення відповідач не провів з ним повний розрахунок та не ознайомив його з наказом про звільнення. Крім того, відповідач не провів з позивачем і повний розрахунок при звільненні, оскільки не врахував усі надбавки до посадового окладу, право на які має позивач.

Відповідачем не було здійснено повний розрахунок та не було сплачено всі належні позивачу суми, а саме: нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 20 929,99 грн.; недоплачена надбавка 300% згідно Порядку №246; нарахована та не виплачена надбавка у розмірі 10% за стаж роботи понад 3 роки; сума відпускних нарахована та виплачена не у повному обсязі.

Таким чином, посилаючись на вимоги ст. 117 КЗпП України, позивач вважає, що з відповідача на його користь підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, період якої розпочався в день звільнення (15.11.2021) і триватиме до повного розрахунку.

Позивачем проведено розрахунок середнього заробітку.

Так, період затримки розрахунку розпочався 15.11.2021 року та триває досі. Станом на 20.01.2022 року це 67 днів.

Отже, розмір середньої заробітної плати за затримку розрахунку в 66 календарних днів становить:

917,68 (середньоденна заробітна плата, яка розрахована позивачем) * 67 = 61 484,56 грн.

Таким чином, станом на день подання позову з відповідача підлягає стягненню 61 484,56 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 20.01.2022 рік становить 478 252,20 грн., з яких:

- 20 929,99 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати;

- 7 744,88 грн. - 10% надбавки за стаж роботи;

- 388 092,77 грн. - недовиплачена сума 300% надбавки за Порядком №246;

- 61 484,56 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку, які позивач просить стягнути з відповідача.

6. Щодо зобов`язання сплатити ЄСВ.

Так, позивач зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Як вказує позивач, відповідач не сплатив за позивача ЄСВ за жовтень-листопад 2021 року, що підтверджується Довідкою ОК-7, хоча позивач був звільнений лише 14.11.2021 року. Враховуючи це, відповідач був зобов`язаний здійснити сплату ЄСВ за позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Як вказує позивач, після отримання документів від відповідача він уточнить позовні вимоги в цій частині у випадку, якщо порушення права позивача буде підтверджено.

З огляду на викладені обставини, позивач звернувся з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення надбавки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та просить позов задовольнити.

26.01.2022 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28.01.2022 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення надбавки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

01.02.2022 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, на виконання вимог ухвали суду від 28.01.2022 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02.02.2022 року, у справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України.

Позивачу роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України.

24.10.2022 до суду від представника відповідача Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про витребування доказів та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача не погоджується із доводами позивача, вважає позов необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Наголошує, що за період роботи позивача в Київській міській клінічній лікарні №4 заробітна плата виплачувалась своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується копіями відомостей розподілу виплат Київської міської клінічної лікарні №4, які містять усі проведені нарахування позивачу.

15.11.2022 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лисенко Г.О. надійшла відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів. У поданій до суду відповіді на відзив представник не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, повністю підтримує заявлені позовні вимоги та просить задовольнити позов.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25.05.2023 року, задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Лисенко Ганни Олександрівни про витребування доказів, та задоволено клопотання представника відповідача Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Гамрецького Євген Олеговича про витребування доказів.

Витребувано у АТ КБ «Приватбанк» банківську виписку за номером карти НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за період 01.06.2020 по 31.12.2020.

Витребувано у Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наступні документи: копію розрахункового листа в день звільнення ОСОБА_1 з детальним описом виду та розміру виплат; копію довідки про заробітну плату ОСОБА_1 за період з червня 2020 по листопад 2021 року (з дня прийому на роботу по день звільнення) із детальним зазначенням складових заробітної плати; копію колективного договору; копії наказів про затвердження надбавок за категорію медичного працівника; копії наказів про затвердження надбавок за спеціальний стаж (умови) роботи; копію Графіку змін на листопад 2021 року.

27.06.2023 Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на виконання вимог ухвали суду від 25.05.2023 було надано витребувані судом документи.

12.07.2023 АТ КБ «Приватбанк» на виконання вимог ухвали суду від 25.05.2023 було надано витребувані судом документи.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17.10.2023 року, призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення надбавки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.

06.11.2023 до суду від представника відповідача Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшло клопотання про повернення відповіді на відзив та доданих до нього доказів позивачу, а також письмові пояснення, у яких зазначено, що відповідач не погоджується із доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив, просить відмовити в задоволенні позову.

06.11.2023 представником відповідача Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Гамрецьким Євгеном Олеговичем було подано до суду клопотання про витребування доказів у якому останній просив суд витребувати у АТ КБ «Приватбанк» банківську виписку за номерами карток НОМЕР_2 та НОМЕР_4 ( НОМЕР_3 ) за період 02.06.2020 по 15.11.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07.11.2023 року, клопотання представника відповідача Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Гамрецького Євген Олеговича про витребування доказів - задоволено.

Витребувано у АТ КБ «Приватбанк» банківську виписку за номером карти НОМЕР_2 та НОМЕР_4 ( НОМЕР_3 ) за період 02.06.2020 по 15.11.2021.

08.12.2023 представником відповідача Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Балановським Олександром Олександровичем було подано до суду клопотання про витребування доказів у якому останній просив суд витребувати у АТ КБ «Приватбанк» виписку по рахунках ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 07.07.2006 Рокитнянським РВ ГУ МВС України в Київській області) банківські картки № НОМЕР_2 та НОМЕР_4 , банківський рахунок № НОМЕР_3 або інший наявний рахунок ОСОБА_1 за період з 02.06.2020 по 31.12.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11.12.2023 року, клопотання представника відповідача Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Балановського Олександра Олександровича про витребування доказів - задоволено.

Витребувано у АТ КБ «Приватбанк» виписку по рахунках ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 07.07.2006 Рокитнянським РВ ГУ МВС України в Київській області) банківські картки № НОМЕР_2 та НОМЕР_4 , банківський рахунок № НОМЕР_3 або інший наявний рахунок ОСОБА_1 за період з 02.06.2020 по 31.12.2021.

31.01.2024, 19.02.2024 до суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана судом інформація, а саме виписки по рахункам ОСОБА_1 .

У судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та наданих письмових поясненнях

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Статтею 43 Конституції Українизакріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Стаття 55 Конституції Українинаголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом встановлено, що згідно наказу Київської міської клінічної лікарні №4 від 01 червня 2020 року №173-к ОСОБА_1 прийнято на 1.0 вакантної ставки, на посаду сестри медичної інфекційного відділення з 02.06.2020, з посадовим окладом згідно штатного розпису, з оплатою відповідно пропорційно відпрацьованого часу.

Частиною 1 статті 38 Кодексу законів про працю встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжували роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу світи; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Встановлено, що 14.11.2021 на підставі заяви ОСОБА_1 , останнього було звільнено із займаної посади згідно ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням), що підтверджується наказом Київської міської клінічної лікарні №497-к від 07.11.2021.

Частиною 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові-успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Джерела коштів на оплату праці для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел (ст. 4 Закону України «Про оплату праці»),

На підставі ст. 15 Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці, а згідно ст. 24 цього Закону своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

За вимогами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічний припис міститься у ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Звертаючись до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення надбавки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач ОСОБА_1 просить:

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ: 30212155) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 20 929,99 грн., невиплачену надбавку 300% у розмірі 388 092,77 грн.., невиплачену надбавку 10% до посадового окладу за стаж роботи більше 3-х років у розмірі 7 744,88 грн., та суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 61 484,56 грн. станом на 20.01.2022 року з урахуванням збільшення на день прийняття рішення по справі.

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ: 30212155) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) розмір не донарахованої суми оплати відпустки;

- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ: 30212155) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких визначити станом на день прийняття рішення по справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення надбавки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що в день звільнення відповідачем, в порушення вимог ст. 47 КЗпП України, не було надано копію наказу про звільнення та не надано трудову книжку позивача, яка зберігалась у відповідача.

Крім того, як вказує позивач, з ним не було проведено повний розрахунок при звільненні, а саме:

- не виплачено в повному обсязі нараховану заробітну плату;

- не нараховувалась та не виплачувалась надбавка у розмірі 10% за стаж роботи відповідно до Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я, затвердженого Постановою КМУ №1418 від 29.12.2009 року;

- не нараховувалась та не виплачувалась в повному обсязі надбавка у розмірі 300% відповідно до п. 1 Постанови КМУ «Деякі питання оплати праці медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 23.03.2020 року №246;

- не виплачено в повному обсязі відпускні тощо.

Позивач вважає, що такі дії відповідача є протиправними, в зв`язку з чим звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені ст. 43-46 Конституції України.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна -встановити дійсні обставини справи.

Згідно із ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 5.5. Колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом Київської міської клінічної лікарні № 4 на 2017-2021 роки, зареєстрованого в Управлінні праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - Колективний договір), згідно зі статтями 23, 24 Закону України «Про оплату праці» виплачувати заробітну плату регулярно в робочі дні в грошових знаках України двічі на місяць:

- аванс з 15 по 20 число кожного місяця;

- остаточний розрахунок з 01, але не пізніше 05 числа місяця, наступного за звітним.

У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Так, встановлено, що за період роботи позивача в Київській міській клінічній лікарні №4 заробітна плата виплачувалась своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується копіями відомостей розподілу виплат Київської міської клінічної лікарні №4, які містять усі проведені нарахування позивачу, а також підтверджується наданими АТ КБ «ПриватБанк» на вимогу суду Виписками по рахунку позивача.

Так, за результатами дослідження виписки АТ КБ «ПриватБанк» та співставивши її з відомостями КНП «КМКЛ №4» встановлена ідентичність сплачених позивачу грошових коштів під час роботи у КНП «КМКЛ №4», що підтверджується відповідним розрахунком сплати грошових коштів ОСОБА_1 під час його роботи в КНП «КМКЛ №4», наданим представником відповідача, який міститься в матеріалах справи.

Натомість, зазначені суми в розрахунку позивача недосплаченої заробітної плати - це безповоротна фінансова допомога, фінансування якої здійснюється з місцевого бюджету і виплачується вона окремою відомістю.

Таким чином, твердження позивача про те, що відповідач не повністю виплачував нараховану позивачу заробітну плату, в результаті чого позивач недоотримав заробітну плату в розмірі 20 929,99 грн. не відповідають дійсності та не підтверджено належними доказами.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно з відомістю, яка надана суду КНП «КМКЛ №4», а також згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 , яка надана суду АТ КБ «ПриватБанк», судом встановлено, що розрахунок з позивачем відбувся вчасно, повністю та відповідно до норм чинного законодавства в Україні.

Отже, свої обов`язки згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України, а саме: роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника відповідач виконав повністю.

Щодо вимог позивача про право на надбавку у розмірі 10% за стаж роботи понад 3 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 р. № 1418 (надалі - Порядок № 1418) дія цього Порядку поширюється на медичних та фармацевтичних працівників, які працюють на зазначених у пункті 3 цього Порядку посадах у будь-яких державних та комунальних установах, закладах, організаціях незалежно від підпорядкування і умови оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я, крім посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Згідно п. 2 Порядку №1418 надбавка за вислугу років установлюється медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я залежно від стажу роботи в такому розмірі: стаж роботи понад 3 роки - 10% надбавки до посадового окладу.

Пунктом 3 Порядку №1418 визначено, що надбавка за вислугу років виплачується керівникам закладів охорони здоров`я, їх заступникам з числа лікарів, заступникам головного лікаря з медсестринства, керівникам структурних підрозділів з числа лікарів, головним медичним сестрам, лікарям усіх спеціальностей, професіоналам з вищою немедичною освітою, що допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров`я, керівникам фармацевтичних (аптечних) закладів, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів з числа фармацевтів і асистентів фармацевтів, фармацевтам усіх спеціальностей, молодшим спеціалістам з медичною та фармацевтичною освітою/фахові молодші бакалаври, фахівці з початковим рівнем (короткий цикл) вищої освіти (молодший бакалавр), першим (бакалаврським) рівнем медичної і фармацевтичної освіти та магістрам з медсестринства і помічникам ентомолога.

У відповідності до п. 4 Порядку №1418 до стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, включається:

час роботи у державних та комунальних закладах охорони здоров`я України, СРСР і союзних республік СРСР на посадах, визначених у пункті 3 цього Порядку;

час роботи у будь-яких державних та комунальних установах, закладах та організаціях незалежно від підпорядкування на посадах, визначених у пункті 3 цього Порядку, за умови, що оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до умов оплати праці медичних працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я;

час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а у разі, коли дитина потребує домашнього догляду, - період відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, або коли дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежна) - не більш як до досягнення нею 16-річного віку;

час, відведений на підвищення кваліфікації з відривом від роботи, якщо працівник до і після направлення на підвищення кваліфікації працював на посадах, визначених у пункті 3 цього Порядку, в державних та комунальних закладах охорони здоров`я;

час навчання у клінічній ординатурі;

час строкової військової служби, якщо працівник до призову на військову службу працював на посадах, визначених у пункті 3 цього Порядку, в державних та комунальних закладах охорони здоров`я, і протягом трьох місяців після звільнення з військової служби (без урахування

часу проїзду на постійне місце проживання) був прийнятий на роботу на одну із зазначених посад в державному або комунальному закладі охорони здоров`я;

час військової служби, служби в органах і підрозділах цивільного захисту, служби у Держспецзв`язку, служби у підрозділах Держспецтрансслужби, служби осіб рядового і начальницького складу на зазначених у пункті 3 цього Порядку посадах у Збройних Силах, інших військових формуваннях та правоохоронних органах України і колишнього СРСР;

час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплачуваного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Пунктом 5 Порядку №1418 встановлено, що стаж, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, визначається на підставі трудової книжки (у разі наявності) або відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та інших документів, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи.

Згідно п. 6 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Київської міської клінічної лікарні № 4 (додаток №2 до Колективного договору), при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Статтею 24 КЗпП України встановлено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (ст. 48 КЗпП України у редакції на час укладення трудового договору)).

Судом встановлено, що позивачем було надано роботодавцю (відповідачу) трудову книжку серії НОМЕР_6 , в якій у розділі «відомості про роботу» зроблено запис, що в період з 22.07.2019 по 03.05.2020 ОСОБА_1 працював на посаді фахівця з обслуговування клієнтів «Інвестиційного відділення» Київське ГРУ АТ КБ «ПриватБанк».

Зазначені обставини підтверджені позивачем в судовому засіданні.

Роботодавцем був обрахований стаж передбачений Порядком № 1418. Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, згідно якої останній не мав стажу для надбавки в 10%.

Крім того, як встановлено судом, від позивача не надходило додаткової інформації щодо наявності іншого трудового стажу ніж той, що зазначений у наданій трудовій книжці.

За весь час роботи в лікарні заяв, скарг з приводу перерахування йому коштів з врахуванням надбавки 10% за відповідний стаж не надходило, а це 1 рік та 5 місяців.

Будь-якої іншої інформації про наявність у нього іншої трудової книжки, відповідних письмових доказів про прийняття на роботу та про наявність у нього трудового стажу до 22.07.2019 позивач у визначеному законом порядку відповідачу не надавав та не повідомляв.

Посилання сторони позивача на наявність у ОСОБА_1 трудового стажу понад 7 років про який за твердженням позивача було відомо відповідачу, не підтверджено належними та допустимими доказами, адже не надано відповідної копії такої трудової книжки до матеріалів справи.

При цьому, позивач стверджував, що відповідач мав доступ до електронної трудової книжки позивача та міг перевірити всі відомості щодо стажу працівника.

Разом з тим, жодного обов`язку у роботодавця перевіряти стаж працівника окрім наданої працівником трудової книжки не існує.

Поняття електронної трудової книжки було введено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 05.02.2021 № 1217-ІХ, у той час як укладання трудового договору відбулось 02.06.2020 року.

Разом з цим, доводи позивача про те, що він випадково знайшов свою трудову книжку серії НОМЕР_7 , тобто з попередніми відомостями про його роботу, суд оцінює критично та вважає, що у будь-якому разі позивач пропустив встановлений законом строк на подання відповідних доказів.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що про наявність у нього іншої трудової книжки чи її втрати, останній у позові не зазначав.

Заяви про відновлення попередніх записів щодо свого стажу роботи до відповідача, чи попереднього роботодавця не звертався.

Позивач підтвердив в суді, що лише під час розгляду даної справи в суді позивач зазначив, що він випадково згадав, що його попередня трудова книжка можливо залишилася у попереднього роботодавця , проте він він тривалий час не звертався та не отримував її, вважаючи її загубленою.

При цьому, достовірних та належних доказів того, коли саме він отримав раніше видану, тобто стару трудову книжку, позивач не надав.

За вказаних вище обставин, суд вважає, що дії позивача у ході розгляду справи в суді, як і при зверненні до суду щодо неповідомлення про наявність у нього іншої, тобто раніше виданої трудової книжки, яка у нього була в наявності та яка не була надана відповідачу під час прийняття на роботу чи в період роботи у відповідача, у розумінні вимог чинного законодавства не є добросовісною, оскільки не була спрямована на встановлення дійсних, повних та достовірних даних щодо характеру спірних правовідносин.

Суд також звертає увагу, що позивач міг надати у передбаченому законом порядку та строки копію трудову книжку серії НОМЕР_7 , яку було досліджено судом в судовому засіданні, але не зробив цього,як то вимагає закон. Поважних причин, які б перешкоджали на вчинення таких дій останній не вказав та поновити відповідні строки на подання такого доказ не просив.

Вказані обставини стороною позивача не оспорюються.

Таким чином, згідно наданих самим же ОСОБА_1 роботодавцю відомостей про трудовий стаж, позивач як на момент прийняття на роботу, так і на момент звільнення не мав трудового стажу роботи понад 3 роки, а отже і не мав право на одержання надбавки за вислугу років.

За вказаних вище обставин, суд вважає, що в цій частині поданого позову у діях відповідача відсутні порушення вимоги чинного законодаства та права позивача.

Щодо вимоги про право на надбавку у розмірі 300% від посадового окладу.

Відповідно до п.1 Постанови КМУ «Деякі питання оплати праці медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (надалі - Порядок №246) було встановлено, що на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - коронавірусна хвороба COVID-19), визначений Кабінетом Міністрів України в акті про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), до завершення здійснення зазначених заходів встановлюється додаткова доплата у розмірі до 300 відсотків заробітної плати (посадового окладу (з підвищеннями) з урахуванням передбачених законодавством обов`язкових доплат та надбавок:

- у закладах охорони здоров`я, що надають медичну допомогу хворим на коронавірусну хворобу COVID-19 та уклали договір про медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення за відповідним переліком та обсягом медичних послуг з Національною службою здоров`я, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з надання медичних послуг хворим на коронавірусну хворобу COVID-19;

-медичним та іншим працівникам спеціалізованих бригад для реагування на випадки коронавірусної хвороби COVID-19 центрів екстреної медичної допомоги, які уклали договір про медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення за відповідним переліком та обсягом медичних послуг з Національною службою здоров`я;

-у державних закладах охорони здоров`я, що визначені у рішеннях відповідних центральних органів виконавчої влади для надання стаціонарної медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу COVID-19, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу COVID-19.

Конкретний перелік посад працівників, яким встановлюється доплата, затверджується керівником відповідного закладу охорони здоров`я.

Отже, зазначена доплата в розмірі до 300 відсотків заробітної плати (посадового окладу (з підвищеннями) з урахуванням передбачених законодавством обов`язкових доплат та надбавок) проводиться за наявності наступних умов:

1)медичний заклад передбачено переліком закладів охорони здоров`я, зазначеним у постанові КМУ № 246;

2)медичний заклад уклав договір про медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення за відповідним переліком та обсягом медичних послуг з Національною службою здоров`я, або це державний заклад охорони здоров`я, що визначений у рішенні відповідних центральних органів виконавчої влади для надання стаціонарної медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу COVID-19;

3)посада працівника передбачена переліком посад працівників, яким встановлюється доплата, затвердженим керівником відповідного закладу охорони здоров`я;

4)працівник працював (працює) на посаді, передбаченій у переліку, затвердженому керівником відповідного закладу охорони здоров`я.

Доплати здійснюються за рахунок коштів, отриманих закладами охорони здоров`я відповідно до договорів про медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення за відповідним переліком та обсягом медичних послуг, укладених з Національною службою здоров`я, та з місцевих бюджетів.

Доплати, визначені абзацом четвертим пункту 1 постанови КМУ № 246, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного бюджету, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Пунктом 1.6. Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України 05.10.2005 № 308/519, конкретні розміри доплат, надбавок та інших виплат визначаються керівником закладу, установи за рахунок і в межах фонду заробітної плати та відображаються в розрахункових відомостях на виплату заробітної плати.

Пунктом 1.1. Положення про порядок преміювання працівників Київської міської клінічної лікарні №4 (додаток №4 до Колективного договору) адміністрація на основі аналізу фінансових результатів діяльності приймає рішення щодо виділення коштів на преміювання трудового колективу або конкретної особи.

Розмір премії конкретного працівника залежить від особистого внеску в результати роботи структурного підрозділу/закладу, не обмежується граничними розмірами та встановлюється на підставі клопотання заступника головного лікаря та/або керівника структурного підрозділу чи рішення загальних зборів трудового колективу підрозділу за погодженням з профспілковим комітетом Київської міської клінічної лікарні № 4 (п. 3.1. Положення про порядок преміювання працівників).

Пунктом 3.2. Положення про порядок преміювання працівників передбачено, що головний лікар преміюється за підсумками роботи закладу за відповідний період за погодженням органу вищого рівня. Розмір премії керівника залежить від особистого внеску в загальні результати роботи закладу та граничними розмірами не обмежується.

Підсумовуючи вищевикладене, додаткова доплата у розмірі до 300 відсотків заробітної плати встановлюється адміністрацією (керівником закладу) на підставі відповідного наказу та залежить від особистого внеску працівника та наявності фінансової можливості.

Судом встановлено, що за період роботи позивача в Київській міській клінічній лікарні №4 ОСОБА_1 неодмінно отримував додаткову доплату, як працівник, який безпосередньо зайнятий на роботі з ліквідації гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» у визначеному керівником розмірі, що підтверджується відповідними наказами та не заперечується самим позивачем.

Так, згідно наказів КНП «КМКЛ №4» ОСОБА_1 була нарахована додаткова доплата, як працівнику, який безпосередньо зайнятий на роботі з ліквідації гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у наступних розмірах.

-Червень 2020 р. у розмірі - 300%

-Липень 2020 р. у розмірі - 300%

-Серпень 2020 р. у розмірі - 300%

-Вересень 2020 р. у розмірі - 300%

-Жовтень 2020 р. у розмірі - 250%

-Листопад 2020 р. у розмірі - 250%

-Грудень 2020 р. у розмірі - 250%

-Січень 2021 р. у розмірі - 200%

-Лютий 2021 р. у розмірі - 200%

-Березень 2021 р. у розмірі - 300%

-Квітень 2021 р. у розмірі - 250%

-Травень 2021 р. у розмірі - 200%

-Червень 2021 р. у розмірі - 300%

-Липень 2021 р. у розмірі - 300%

-Серпень 2021 р. у розмірі - 300%

-Вересень 2021 р. у розмірі - 300%.

Твердження позивача про виплату надбавки частково (не у повному розмірі) та не включення до такого нарахування усіх надбавок не заслуговують на увагу, та не підтверджено належними та допустимими доказами.

Адже, законодавець в Порядку №246 чітко встановив додаткову доплату у розмірі до 300 відсотків заробітної плати (посадового окладу (з підвищеннями) з урахуванням передбачених законодавством обов`язкових доплат та надбавок.

Крім того, відповідно до Постанови КМУ № 331 від 24.04.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення державних фінансових гарантій медичного обслуговування пацієнтів з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та належної оплати праці медичних та інших працівників, які надають медичну допомогу таким пацієнтам» отримані кошти насамперед спрямовуються на здійснення додаткових доплат медичним та іншим працівникам у розмірі до 300 відсотків заробітної плати (посадового окладу (з підвищеннями) з урахуванням обов`язкових доплат, надбавок) відповідно до законодавства; забезпечення лікарськими засобами та медичними виробами, необхідними для надання медичних послуг, пов`язаних з наданням медичної допомоги пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19.

Обов`язкові доплати та надбавки: вислуга років, нічні, святкові, надурочні, шкідливі умови праці.

В розрахунку несплаченої доплати ОСОБА_1 включає всі нарахування, в т.ч. безповоротну фінансову допомогу, яка фінансується з місцевого бюджету по розпорядженню КМДА і не є обов`язковою доплатою.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині щодо не виплати в повному обсязі надбавки у розмірі 300% від посадового окладу не відповідають дійсності та не підлягають задоволенню.

Що стосується ознайомлення із наказом про звільнення та видачу трудової книжки.

Згідно з ч. 2 статті 38 КЗпП, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Частиною 1 статті 47 КЗпП України визначено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Як встановлено судом, після звернення із заявою про звільнення за власним бажанням, позивач перебував у відпустці, згідно наказів КНП «КМКЛ №4» від 30.09.2021 №40/к та від 06.10.2021 №111-В з 01.10.2021 по 11.11.2021 включно.

По закінченню відпустки, а саме у п`ятницю 12.11.2021 позивач на роботу не з`явився, що підтверджується копією табелю обліку робочого часу за листопад 2021 року та копією відповідного акту від 12.11.2021.

Відповідач неодноразово направляв листи, зокрема, №0881 від 15.11.2021, №01098 від 15.12.2021, № 005 від 05.01.2022, за усіма відомими адресами ОСОБА_1 (реєстрації та фактичного проживання), запрошував позивача прибути до відділу кадрів КНП «Київська міська клінічна лікарня №4» за адресою: 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 17, для отримання трудової книжки, або надати письмову згоду на пересилання трудової книжки поштою.

Однак, позивач до Київської міської клінічної лікарні №4 не з`явився, згоди на направлення трудової книжки поштою не надав.

Враховуючи викладене, твердження про ненадання відповідачем позивачу трудової книжки не відповідають дійсності.

Аналізуючи у сукупності поведінку позивача в ході розгляду справи в суді, його пояснення щодо обставин наявності у нього раніше виданої трудової книжки, суд вважає, що останній свідомо не отримував трудову книжку з метою штучного збільшення змісту заявлених позовних вимог.

З огляду на зазначене вище, суд вважає, що з боку відповідача відсутні порушення вимог трудового законодавства та права позивача через невидачу у день звільнення трудової книжки позивачу.

Щодо розрахунку суми середнього заробітку.

Згідно п. 2 р. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (надалі - Порядок № 100) визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Пунктом 3 розділу Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Так, пунктом 4 Порядку №100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:

а)виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

б)одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

в)компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

г)премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

ї)заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

о)грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов`язків.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

У відповіді на відзив позивач проводить розрахунок виходячи із сум зазначених розрахункових листах за вересень - жовтень 2021 року, де у вересні 2021 р. нараховано 33 581,67 грн., а в жовтні 2021 р. 4 961,00 грн.

Однак, позивачем не проаналізовано походження коштів нарахованих за вересень - жовтень 2021 року, виключено у розрахунок одноразові виплати, які у відповідності до п. 4 Порядку №100 не враховуються, під час обчислення середньої заробітної плати.

Зокрема, в розрахунок середньомісячної заробітної плати за вересень 2021 не включаються разові виплати: матеріальна допомога з місцевого бюджету - 4000,00 грн. та доплата по Covid-19 - 16 694,10 грн. та 6051,67 грн., а разом у розрахунок не мали бути включені разові виплати на суму 26 745,77 грн.

Зазначені виплати не є обов`язковими та виплачуються одноразово на підставі наказу.

Так, вбачається, що наказом №437-к від 27.09.2021 здійснено додаткову доплату медичним та іншим працівникам КНП «КМКЛ № 4», що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, у тому числі позивачу, у розмірі 16 694,10 грн. та 6051,67 грн.

Наказом №454-к від 06.10.2021 «Про надання безоплатної фінансової допомоги за вересень 2021 р. медичним працівникам КНП «КМКЛ № 4» здійснено позивачу виплату матеріальної допомоги з місцевого бюджету у розмірі 4000,00 грн.

Як зазначено у листі Мінекономрозвитку від 14.12.2020 № 3511-06/74016-07 «Щодо безповоротної фінансової допомоги медичним працівникам» безповоротна фінансова допомога надається медичним працівникам на підставі окремих рішень Київської міської державної адміністрації така допомога є одноразовою.

Вбачається, що в жовтні ОСОБА_1 були виплачені тільки відпускні, які у відповідності до п. 4 Порядку №100 не включаються у розрахунок середньої заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, позивачем проведено неналежний розрахунок середньоденного заробітку, який не ґрунтується на вимогах законодавства та не заслуговує на увагу.

Так, згідно довідки відповідача про середньомісячну заробітну плату № 0687 від 13.10.2022, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 310,72 грн.

Щодо сплати ЄСВ.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Для подання об`єднаного звіту з ПДФО, ВЗ та ЄСВ за IV квартал 2021 року відведено 40 календарних днів, що йдуть за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (п.п. 49.18.2. п.п. «б» п.п. 176.2 ПКУ).

Встановлено, що на виконання вимог законодавства 12.01.2022 відповідачем подано до податкових органів Відомості про нарахування заробітної плати застрахованим особам за IV квартал 2021 року, зокрема, і щодо позивача.

В подальшому, платіжними дорученнями №1643 від 28.10.2021, №1693 від 29.10.2021, №157 від 30.11.2021, №141 від 29.10.2021, №1873 від 29.11.2021, №1860 від 29.11.2021, №1764 від 15.11.2021, №1701 від 01.11.2021, №1664 від 29.10.2021, сплачено суму страхових внесків згідно поданого звіту.

Таким чином, відповідач виконав свій обов`язок сплати страхових внесків за жовтень- листопад2021 року.

При цьому, оскільки додана до позовної заяви довідка про страховий стаж позивача сформована 20.12.2021 року, тобто до подання відповідачем звітності з ЄСВ та сплати відповідного податку, остання не є належним та допустимим доказом у справі, не підтверджує обставини на які посилається позивач.

Стосовно вимог позивача щодо розрахунку при звільненні, відпускних та стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, суд зазначає наступне.

Оскільки доводи позивача про не виплату йому в повному обсязі нарахованої заробітної плати, не виплату надбавки за стаж роботи у розмірі 10 % до посадового окладу та не виплату йому в повному обсязі надбавку у розмірі 300% від посадового окладу не знайшли свого підтвердження в дійсності, а отже відсутні будь-які підстави вважати, що розрахунок при звільненні та відпускних проведено відповідачем неправомірно.

Крім того, відсутні будь-які підстави стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

При прийнятті рішення у частині стягнення з боржника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судом враховується, що в силу частини першої статті 117 КЗпП України, обов`язковою підставою та складовою відповідальності роботодавця за затримку здійснення розрахунку з працівником є наявність вини роботодавця, про що зроблено висновок Верховним Судом України у постанові від 13.03.2017 у справі № 6-259цс17.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналіз приписів статей 116, 117 КЗпП України дає підстави для висновку, що при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. У разі невиконання такого обов`язку з вини роботодавця, у працівника виникає право вимагати виплати йому роботодавцем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період триваючого порушення роботодавцем права працівника на оплату праці.

Отже, законодавцем покладено на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; у разі невиконання зазначеного обов`язку до роботодавця застосовується відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, права на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах, водночас працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами роботодавця та працівника.

Зважаючи на компенсаційний характер заходів відповідальності роботодавця перед звільненим працівником за несвоєчасний розрахунок, суд, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір заявленого працівником до стягнення з роботодавця відшкодування у порядку, передбаченому статтею 117 КЗпП України, незалежно від того, чи суд задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи часткове.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (пункти 81, 82, 84, 86, 87, 92 постанови).

Велика Палата Верховного Суду при перегляді судових рішень у справі № 761/9584/15-ц щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки у розрахунку зі звільненим працівником визначила критерії, які необхідно враховувати судам, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні працівника відповідно до статті 117 КЗпП України. Так, суди повинні враховувати: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (пункт 91 постанови 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).

Отже, при розгляді спору щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за прострочення у розрахунку із працівником на дату його звільнення суд повинен врахувати розмір заборгованості роботодавця перед працівником по заробітній платі та інших належних йому виплатах на дату звільнення, тривалість невиплати працівнику основного боргу, дії сторін щодо врегулювання спору, а також забезпечити дотримання розумного та справедливого балансу між інтересами роботодавця та працівника.

Оскільки в судовому засіданні не встановлено бездіяльності відповідача та будь-яких порушень при звільненні позивача та розрахунку з ним, то і вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є похідною від вимоги про визнання бездіяльності неправомірною і зобов`язання вчинити певні дії, а тому підстав для стягнення коштів з відповідача немає.

Враховуючи те, що відповідачем підтверджено здійснення з позивачем розрахунку при звільненні в розмірі всіх нарахованих сум, суд прийшов до висновку, що порушень трудових прав позивача не встановлено, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, суд вважає, що за наведених обставин, позивачем не доведена обґрунтованість його заявлених позовних вимог, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст. 43, 55 Конституції України, ст.ст. 1,2,4,10,21,24,94,116, 117 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення надбавки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.04.2024.

Суддя: О.М. Букіна