Рішення

від 23.04.2024 по справі 380/432/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 рокусправа № 380/432/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України у Львівській області (далі УСБУ у Львівській області, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність УСБУ у Львівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2020 року по день фактичної виплати 16 листопада 2023 року;

- зобов`язати УСБУ у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2020 року по день фактичної виплати 16 листопада 2023 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з порушенням вимог Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, відповідач при несвоєчасній виплаті на суми виплат постійних складових щомісячного грошового забезпечення, не нарахував та не виплатив йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати з лютого 2020 року по день фактичної виплати 16 листопада 2023 року, а відтак допустив протиправну бездіяльність.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вказав, що УСБУ у Львівській області на виконання рішення ЛОАС у справі № 380/14898/22 перерахунок грошового забезпечення та інших виплат було здійснено на користь позивача добровільно і в стислі терміни після вступу рішення у вказаній справі в законну силу. Крім того, зазначив, що невиплата відповідачем при звільненні перерахованих розмірів грошового забезпечення, одноразової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як особі, яка має статус УБД, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 роки не носить свавільного характеру, а пов`язана із тривалим розглядом спору в судах у справі № 380/14898/22 (з листопада 2022 року по вересень 2023 року).

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 проходив військову службу у Службі безпеки України. Наказом Голови Служби безпеки України від 18.03.2021 № 335-ОС/дск звільнений з військової служби; наказом начальника Управління Служби безпеки України у Львівській області від 22.03.2021 № 177-ОС/дск виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 у справі № 380/14898/22, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, суд: - зобов`язав УСБУ у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 29.01.2020 та з 01.01.2021 грошового забезпечення, одноразової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року відповідно, з урахуванням виплачених сум.

16.11.2023 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 у справі № 380/14898/22 УСБУ у Львівській області на картку/рахунок ОСОБА_1 зараховано грошове забезпечення в розмірі 106640,78 грн.

06.12.2023 адвокат Каверін С.М. подав до Управління Служби безпеки України у Львівській області адвокатський запит на підставі ст.ст. 20, 24, 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вих. № К-892 від 15.12.2023 (а.с. 16) такого змісту:

«АДВОКАТСЬКИЙ ЗАПИТ

[…]у зв`язку із наданням правничої допомоги ОСОБА_1 , згідно статей 20, 24, 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та договору про надання правової допомоги №38/21 від 20.03.202 повторно прошу надати інформацію відносно ОСОБА_1 :

1. Нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми виплат постійних складових щомісячного грошового забезпечення нарахованого та виплаченого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 у справі № 380/14898/22 за період із лютого 2020 року по день фактичної виплати заборгованості щомісячного грошового забезпечення із наданням відповідних розрахунків нарахувань та утримань […]».

УСБУ у Львівській області розглянуло адвокатський запит № К-892 від 15.12.2023 та у відповідь надіслало лист № 62/21/К-892/14 від 21.12.2023 (а.с.17) такого змісту:

«Управлінням Служби безпеки України у Львівській області розглянутий Ваш адвокатський запит від 06.12.2023 року (реєстр. № К-892 від 15.12.2023 року) щодо надання правничої допомоги ОСОБА_1

Повідомляємо, що 24.11.2023 року Львівським окружним адміністративним судом ухвалене рішення у справі № 380/14276/22 ОСОБА_1 щодо перерахунку і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні основної і додаткової відпустки. При цьому, відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відтак, до моменту прийняття остаточного рішення у вищезазначеній справі і вступу його у законну силу, підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів і середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/14898/22 від 25.11.2022 року відсутні».

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок №159).

Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: - пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до норм статей 3,4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок № 159. Відповідно до пункту 2 цього Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Як визначено в пункті 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

За змістом ст. 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Суд при вирішенні цього спору на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин, викладені в постанові від 04.05.2022 у справі № 200/14472/19 за наслідками розгляду судової справи з аналогічними фактичними обставинами справи:

«18. Статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон №2050-III) установлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

19. Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

20. Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159) відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

21. Згідно зі ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

22. Позивач посилається на позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, така позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі № 681/423/15-а, від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, в яких зазначено, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

23. У вказаних судових рішеннях, а також у постановах Верховного Суду 20.02.2018 у справі № 336/4675/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, на які посилається позивач у касаційній скарзі, судом касаційної інстанції не досліджувалося питання можливості виплати суб`єктом владних повноважень компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати страхових виплат за відсутності звернення особи з відповідною заявою до органу влади.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №638/19990/16 та від 16.05.2020 у справі 200/11292/19 фактичні обставини також не є тотожні цій справі. З огляду на зазначене Верховний Суд не встановив наявність різної судової практики в межах спірних правовідносин (а відтак і відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду).

24. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не звертався до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати страхових виплат за період з вересня 2016 року по квітень 2018 року відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159.

25. Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації.

26. За змістом ст. 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

27. З огляду на те, що у цій справі позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право ОСОБА_1 ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.12.2020 у справі №200/10820/19 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції.».

При вирішенні цього спору суд враховує наведені вище висновки касаційного суду щодо обрання релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин. Як наслідок такого правозастосування суд за наслідками вивчення долучених сторонами доказів встановив, що позивач та/або його представник не зверталися до УСБУ у Львівській області із заявою про нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми виплат постійних складових щомісячного грошового забезпечення нарахованого та виплаченого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 у справі № 380/14898/22 за період із лютого 2020 року по день фактичної виплати заборгованості щомісячного грошового забезпечення із наданням відповідних розрахунків нарахувань та утримань..

Оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми виплат постійних складових щомісячного грошового забезпечення, а відповідач не відмовляв у виплаті такої компенсації, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з огляду на їх підстави та предмет позову, є очевидно безпідставними.

Оцінюючи зміст адвокатського запиту представника ОСОБА_1 адвоката Каверіна С.М. від 06.12.2023 року та отриманої відповіді від 21.12.2023 суд керується такими мотивами:

адвокатський запит за своєю правовою природою є процесуальним інструментом, за допомогою якого адвокат у стислі терміни отримує від адресата (органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань) інформацію та копії документів, які необхідні йому для надання правничої допомоги клієнту.

Професійним правам адвоката (у тому числі звертатися з адвокатськими запитами) кореспондують його професійні обов`язки, в т.ч. дотримуватися правил адвокатської етики. Відповідно до статті 7 «Дотримання законності» Правил адвокатської етики, у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

В спірних правовідносинах адвокат для оскарження протиправної відмови Управління Служби безпеки України у Львівській області здійснити виплату компенсації втрати частини доходів його клієнту для початку повинен був отримати відмову Управління Служби безпеки України у Львівській області за результатами розгляду заяви про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Складення та подання до Управління Служби безпеки України у Львівській області зазначеної заяви на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 від імені клієнта в розумінні статті 19 Закону № 5076-VI є наданням адвокатом правничої допомоги, що полягає в здійсненні таких видів адвокатської діяльності:

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону № 5076-VI);

- представництво інтересів фізичних осіб в державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6 ч. 1 ст. 19 Закону №5076-VI).

Натомість адвокат спочатку «вписав» виплати в текст адвокатського запиту про надання інформації від 06.12.2023 прохання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів його клієнта із 2020 по день фактичної, а надалі трактує отриману відповідь як «протиправну відмову у виплаті компенсації». Суд визнає таке обґрунтування позовних вимог маніпулятивним та таким, що свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку представника позивача, оскільки подання адвокатського запиту (інструмента адвоката для отримання інформації та доказів, ст. 24 Закону № 5076-VI) не може підміняти собою підготовку та подання від імені клієнта заяви правового характеру до відповідного державного органу (заяви про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати до Управління Служби безпеки України у Львівській області, складення та подання якої повинно здійснюватися адвокатом в межах описаних вище видів адвокатської діяльності, пп. 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону № 5076-VI). Відповідно до Правил адвокатської етики професійний адвокат зобов`язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування; адвокат повинен бути добропорядним, чесно та гідно виконувати свої професійні обов`язки. Таким чином, ігнорування адвокатом норм законодавства, що регламентують його професійну діяльність, а також подання до суду очевидно безпідставного позову в нескладній справі свідчить про порушення ним правил адвокатської етики, що виявляється у його недобросовісній процесуальній поведінці як представника позивача.

Отже, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Враховуючи висновок суду по суті позову та керуючись встановленими статтею 139 КАС України правилами розподілу судових витрат не здійснює розподіл судових витрат оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а сторони не надали суду доказів понесення інших видів судових витрат.

Керуючись ст.ст. 19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрат не розподіляти.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяМоскаль Ростислав Миколайович