Рішення

від 23.04.2024 по справі 400/6508/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 р. справа № 400/6508/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54005,

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю "ОБЕРЕГ-ЮГ", пр-т Корабелів, 12, кв. 310, м. Миколаїв, 54052,

простягнення заборгованості в сумі 40 134,66 грн

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач або Фонд) звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ОБЕРЕГ-ЮГ» (далі - відповідач або ТОВ «ОБЕРЕГ-ЮГ»), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 40 134,66 грн. з яких: адміністративно-господарські санкції в розмірі 38 799,94 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 1 334,72 грн.

Позов обґрунтовано тим, що протягом 2022 року відповідач не працевлаштував інвалідів відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв`язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати - нарахована пеня.

Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому зазначив, відповідно до ст. 11 Закону України «Про охоронну діяльність» персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб`єктом господарювання та подали документи, та крім іншого не мають обмежень за станом здоров`я для виконання функціональних обов`язків. Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону, працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється суб`єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони. Таким чином, ст. 11 Закону України «Про охоронну діяльність» передбачає певні особливості для визначення нормативу штатних працівників з інвалідністю для охоронних підприємств, а саме їх обрахунок не від загальної кількості штатних працівників, а лише від тих хто не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачає норматив на встановлення штатної кількості працівників з інвалідністю, з 14.10.1994, а ст. 11 Закону України «Про охоронну діяльність» передбачає виключення з цього загального правила з 22.12.2012 року. Оскільки Закон України «Про охоронну діяльність» у цьому випадку прийнятий пізніше, а також він є більш спеціальним по відношенню до відповідача, під час вирішення конкуренції норм необхідно застосовувати саме ст. 11 Закону України «Про охоронну діяльність», тому відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд розглянув справу відповідно до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

ТОВ «ОБЕРЕГ-ЮГ» зареєстровано як юридична особа 30.09.2009 року.

Основним видом діяльності товариства є діяльність приватних охоронних служб. Відповідач має ліцензію Міністерства внутрішніх справ України на охоронну діяльність.

Протягом 2022 року відповідно до штатного розкладу ТОВ «ОБЕРЕГ-ЮГ» у відповідача працювали директор 1 особа, та охоронники 12 17 особи. Звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» до центру зайнятості, ТОВ «ОБЕРЕГ-ЮГ» не подавало.

Відповідач подав звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2022 рік, в якому середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2022 році становила 14 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність « 0»; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю» становить « 0».

На підставі зазначеного звіту, позивачем обраховано адміністративно-господарську санкцію в сумі 38 799,94 гривень та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 1 334,72 гривень.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охоронну діяльність» персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб`єктом господарювання та подали документи, та крім іншого не мають обмежень за станом здоров`я для виконання функціональних обов`язків.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону, працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється суб`єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Суд зазначає, що ст. 11 Закону України «Про охоронну діяльність» передбачає певні особливості для визначення нормативу штатних працівників з інвалідністю для охоронних підприємств, а саме їх обрахунок не від загальної кількості штатних працівників, а лише від тих хто не задіяний безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачає норматив на встановлення штатної кількості працівників з інвалідністю, з 14.10.1994, а ст. 11 Закону України «Про охоронну діяльність» передбачає виключення з цього загального правила з 22.12.2012 року.

При прийнятті норми Закону України "Про охоронну діяльність", що міститься в частині 6 статті 11, згідно з якою працевлаштування інвалідів суб`єктом охоронної діяльності здійснюється виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, існуючі однопредметні норми законів необхідно було привести у відповідність до нових норм, зокрема, шляхом скасування норм, які суперечать новому закону.

Отже, відповідно до Закону України " Про охоронну діяльність" правопорушенням у сфері господарювання для суб`єктів охоронної діяльності є невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який повинен розрахуватись виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, а не з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (осіб), як передбачено статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для визначення наявності або відсутності правопорушення підлягають застосуванню норми Закону України "Про охоронну діяльність".

Суд приходить до висновку, що оскільки Закон України «Про охоронну діяльність» прийнятий пізніше, а також він є більш спеціальним по відношенню до відповідача, під час вирішення конкуренції норм необхідно застосовувати саме ст. 11 Закону України «Про охоронну діяльність».

Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постановах від 18.09.2018 року у адміністративній справі № 818/466/16 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76579539) та № 808/1547/16 від 02.04.2019 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вказує, що норматив відносно кількості штатних працівників з інвалідністю для відповідача повинен обраховуватися відповідно до ст. 11 Закону України «Про охоронну діяльність» без врахування працівників, задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Відповідно до штатного розкладу судом встановлено, що у відповідача протягом 2022 року була всього 1 така посада - це директор.

Враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» обов`язок на створення робочих місць на підприємстві виникає у разі, якщо на підприємстві працює 8 осіб і більше, зазначені вимоги не стосуються відповідача. У нього не виникло обов`язку створювати робоче місця для осіб з інвалідністю, а за таких обставин, відповідач не повинен сплачувати адміністративно-господарські санкції.

Відтак позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54005 ЄДРПОУ 20917114) до товариства з обмеженою відповідальністю "ОБЕРЕГ-ЮГ" (пр-т Корабелів, 12, кв. 310, м. Миколаїв, 54052 ЄДРПОУ 36700377) відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз