Рішення

від 23.04.2024 по справі 400/6517/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 р. справа № 400/6517/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54005,

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН-ЮГ", Чкалова, 30-А, м. Миколаїв, 54017,

простягнення заборгованості в розмірі 47 369,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач або Фонд) звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН-ЮГ" (далі - відповідач або ТОВ "РЕГІОН-ЮГ"), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 47 369,24 грн. з яких: адміністративно-господарські санкції в сумі 45 935,99 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 1 433,25 грн.

Позов обґрунтовано тим, що протягом 2022 року відповідач не працевлаштував інвалідів відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв`язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати - нарахована пеня.

Відповідач надав відзив на позовну заяву просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що починаючи з 24.02.2022 року в Україні діє воєнний стан відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (зі зміни і доповненнями), затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ. У зв`язку з веденням воєнного стану, законодавець вніс зміни до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану Законом України від 03.03.2022 №2118-ІХ, яким встановлено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема, щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, просив в задоволенні позову відмовити.

Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивач застосував до відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 45 935,99 грн. у зв`язку із незайнятим 1 робочим місцем, яке призначене для працевлаштування особи з інвалідністю за 2022 рік та у зв`язку із не сплатою адміністративно-господарських санкцій, нарахована пеня в сумі 1 433,25 грн.

Відповідно до ст. 19 Закону України від 21.03.1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 9 ст. 19 Закону № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 ст. 18 Закону № 875 передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відтак, ст. 18 Закону № 875 не встановлено правил, за якими підприємство було б зобов`язане самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, частиною третьою вказаної статті чітко визначені обов`язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина 8 ст. 69 Господарського кодексу України зобов`язує підприємства з правом найму робочої сили забезпечувати визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, осіб з інвалідністю, інших категорій громадян, що потребують соціального захисту, і встановлює відповідальність підприємства за порушення даної вимоги згідно закону.

Частиною 3 ст. 18 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% ( чотирьох відсотків) середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 875, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 50 Закону України від 05.07.2023 № 5067-VI «Про зайнятість населення» (із змінами) визначено, що роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (далі - Наказ №316) «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» (в редакції наказу Міністерства соціальної політики від 05.12.2016 року № 1476), затверджені форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - форма № 3-ПН) та Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Порядок).

Відповідно до п. 5 Розділу І «Загальні положення» Порядку форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наказ № 316 втратив чинність з 07.07.2022. Замість нього діє Наказ Міністерства економіки України від 12.04.2022 року № 827-22 «Про затвердження форми звітності № 3 - ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», в якому передбачена аналогічна норма до норми Наказу № 316, а саме щодо обов`язку подання роботодавцем форми № 3-ПН не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

При цьому, обов`язок роботодавця повідомити центр зайнятості про створене робоче місце відповідач не виконав.

Вказане підтверджується листом Миколаївської філії Миколаївського обласного центру зайнятості від 04.07.2023 року № 1302/2-23.

Щодо відсутності можливості звернення до Державної служби зайнятості в умовах воєнного часу, суд повідомляє наступне.

Відповідно до п.1.5. розділу 1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії), форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника/фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).

Посилання відповідача відносно державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю в бездіяльності є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідач не виконав свій обов`язок, передбачений ст. 18 Закону № 875, а саме не надав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю. Служба зайнятості не мала інформацію про створене робоче місце та не мала можливості організувати на ньому працевлаштування особи з інвалідністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 875 підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 06.10.2005 № 2961 «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» спеціальне робоче місце особи з інвалідністю - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо. Тобто, якщо після працевлаштування на роботу особи з інвалідністю внаслідок індивідуальних функціональних можливостей така особа потребує додаткового обладнання чи устаткування тощо, роботодавець має право за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів обладнати таке робоче місце з урахуванням індивідуальної програми з реабілітації особи з інвалідністю.

Аналіз нормативно-правових актів показує, що включення до штатного розпису одиниці для особи з інвалідністю, укладання трудового договору з особою з інвалідністю не є тотожним зі створенням спеціального робочого місця.

Крім того, відповідно до Інструкції з надання фінансової допомоги на поворотній і безповоротній основі та цільової позики за рахунок сум адміністративно-господарських санкцій та пені, що надходять до державного бюджету за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики від 06.09.2010 № 270 (далі - Інструкція), для отримання фінансової допомоги на поворотній і безповоротній основі та цільової позики на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавець повинен звернутися із відповідною заявою до відділення Фонду, в якому вони зареєстровані. До заяви повинен бути наданий пакет документів, зазначених в Інструкції.

Для прийняття рішення про фінансування роботодавця відділення Фонду перевіряє, у тому числі, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Таких звернень з відповідним пакетом документів від відповідача до Відділення не надходило.

Суд вказує, що позивач не заперечує факту визнання військової агресії російської федерації проти України форс-мажорними обставинами. Однак, ні Закон № 875, ні Порядок нарахування пені та її сплати, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики від 15.05.2007 № 223, не містять застережень щодо відсутності підстав у Відділення для нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в період дії воєнного стану.

Також, відсутні нормативно правові акти щодо зупинення дії нарахування таких санкцій та пені, та відсутній закон, яким вносились би зміни до Закону № 875 щодо нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені під час дії воєнного стану.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем не було вжито усіх необхідних дій для працевлаштування у 2022 році визначеної нормативом кількості осіб з інвалідністю, не надано до центру зайнятості інформації про попит на робочі місця на які можливе працевлаштування інвалідів (звітність форми № 3-ПН), а тому Фондом правомірно застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції та нараховано пеню за порушення термінів сплати таких санкцій.

Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Доказів понесення судових витрат з приводу залучення свідків та/або проведенням експертиз, позивач суду не подавав, відповідно, сплачений ним судовий збір присудженню на його користь не підлягає.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54005 ЄДРПОУ 20917114) до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН-ЮГ" (Чкалова, 30-А, м. Миколаїв, 54017 ЄДРПОУ 37758389) задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН-ЮГ" (вул. Чкалова, 30-А, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 37758389) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54005, ЄДРПОУ 20917114) заборгованість в сумі 47 369,24 грн. (сорок сім тисяч триста шістдесят дев`ять гривень двадцять чотири копійки), з яких: адміністративно-господарські санкції в сумі 45 935,99 грн. (сорок п`ять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять гривень дев`яносто дев`ять копійок) та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 1 433,25 грн. (одна тисяча чотириста тридцять три гривні двадцять п`ять копійок).

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз