Ухвала

від 22.04.2024 по справі 500/2294/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

Справа № 500/2294/24

22 квітня 2024 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Мірінович У.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю "Терком" до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Білецька сільська рада про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2024 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Терком" до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Білецька сільська рада у якій позивач просить суд:

зобов`язати відділ примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішення в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт у виконавчому провадженні №26969912 з нерухомого майна, а саме: 7/50 частин адмінбудинку з виробничими будівлями і спорудами, що знаходяться в с. Біла, Тернопільського району, Тернопільської області, вул. Сагайдачного, 2, номер запису про обтяження 50675580, дата державної реєстрації 24.04.2012, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 68077470 від 19.06.2023, відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 12431286, від 24.04.2012.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу належать на праві власності, 19/50 частин адмінбудинку з виробничими будівлями і спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою №332878208 від 19.05.2023. Вказує, що позивачу стало відомо, що на 7/50 частин адмінбудинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав на праві власності ОСОБА_1 та припинено право власності 15.06.2023 на підставі рішення господарського суду Тернопільської області 14/35-646, відповідачем встановлено обтяження, а саме: арешт нерухомого майна, зареєстрований 24.04.2012 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №26969912, 24.04.2012, Відділом примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області. Позивач зазначає, що вказані обставини підтверджуються рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.03.2011 у справі 14/35-646 (6/137-1938), яким визнано недійсним укладений 27.12.2004 між ТОВ «МПМК-22» с. Біла, Тернопільського району, Тернопільської області та суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Тернопіль, договір дарування 7/50 частин адмінбудинку з виробничими будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

У позовні заяві, покликаючись на відомості із Державного реєстру речових прав в частині стосовно інформації про речове право, позивач вказує, що вищевказане речове право що знаходиться в АДРЕСА_1 , припинено 15.06.2023 державним реєстратором Відділу державної реєстрації Підгаєцької міської ради Гречкосій Галиною Василівною, індексний номер рішення: 68077470, а згідно з витягу з Державного реєстру речових прав від 19.06.2023, індексний номер якого: 336168603 та інформації про речове право, накладено арешт нерухомого майна, зареєстровано 24.04.2012 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №26969912, 24.04.2012, Відділом примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області.

Позивач зазначає, що вказаний арешт перешкоджає йому, як співвласнику нерухомого майна, - вільно володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном, що відповідно, порушує його майнові права, з огляду на що він вважає, що відповідач зобов`язаний зняти арешт, а тому звернувся із даним позовом в суд.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Підстави відмови у відкритті провадження в адміністративній справі передбачені частиною першою статті 170 КАС України, зокрема, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку про те, що її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства виходячи з наступного.

Частиною першою статті 19 КАС України визначено справи у публічно - правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суд враховує, що у пункті 22 Постанови від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Зі змісту позовної заяви слідує, що спір виник у зв`язку з наявністю у Державному реєстрі речових прав та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, запису про обтяження (арешт) частини нерухомого майна, зокрема, адмінбудинок з виробничими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який накладено на майно фізичної особи ОСОБА_1 , у межах виконавчого провадженні №269699, де вказана фізична особа є боржником.

При цьому позивач вказує про те, що йому належать на праві власності 19/50 частин адмінбудинку з виробничими будівлями і спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а тому накладений арешт на всю нерухомість, перешкоджає йому, як співвласнику нерухомого майна, - вільно володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном, що відповідно, порушує його майнові права.

Порядок зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні, передбачений статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до частин першої та другої якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Частиною третьою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. При цьому, така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, а в усіх інших випадках виключно на підставі рішення суду.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №340/25/19, для визначення юрисдикції таких спорів необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Якщо ж підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.

Зі змісту підстав поданого у цій справі позову слідує, що позивач не оскаржує правомірність/неправомірність накладення арешту на нерухоме майно за адресою : АДРЕСА_1 у межах виконавчого провадженні №269699, а просить суд зобов`язати скасувати вказаний арешт, позаяк такий на сьогоднішній день, порушує його право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) й виникають із цивільних правовідносин, та відповідно до положень статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції (аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/1247/18).

За таких обставин, суд вважає, що даний спір за своєю суттю не є публічно-правовим, а стосується захисту цивільних прав позивача щодо майна, яке обтяжене арештом, з огляду на що спір щодо зняття арешту з частки майна позивача-юридичної особи, який не є боржником у виконавчому провадженні, - не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За приписами частини шостої статті 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Згідно частини п`ятої статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у вказаній справі. З огляду на підстави позову і зміст права, на захист якого подано цей позов, позивачеві слід звернутись за захистом свого порушеного права у порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Таким чином, позивач вправі звернутися до суду із письмовим клопотанням про повернення судового збору у зв`язку із відмовою у відкритті провадження у справі за його позовною заявою.

Керуючись статтями 170, 241, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкриті провадження в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Терком" до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , Білецька сільська рада про зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що даний спір належить до юрисдикції господарського суду та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Згідно із частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМірінович У.А.