Рішення

від 23.04.2024 по справі 500/1410/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1410/24

23 квітня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління поліції охорони в Тернопільській області, у якому просить:

визнати дії Управління поліції охорони в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби в поліції період служби у Державній пенітенціарній службі України з 05.02.2007 по 06.09.2016, протиправними;

зобов`язати Управління поліції охорони в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції період служби у Державній пенітенціарній службі України з 05.02.2007 по 06.09.2016.

В обґрунтування позову вказує, що з 01.07.2020 по теперішній час проходить службу на посаді поліцейського взводу охорони об`єктів та публічної безпеки №1 батальйону Управління поліції охорони в Тернопільській області. До цього у період з 05.02.2007 по 06.09.2016 працював у Державній установі «Копичинська виправна колонія (№112)» (далі - ДУ «Копичинська виправна колонія (№112)»). Відповідно до витягу з наказу ДУ «Копичинська виправна колонія (№112)» від 06.09.2016 № 84/ОС-16 його звільнено у запас Збройних сил України, календарна вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становила 11 років 00 місяців 23 дні, а у пільговому обчислені - 14 років 03 місяці 03 дні.

12.02.2024 позивач подав рапорт до Управління поліції охорони в Тернопільській області про зарахування до стажу служби в поліції його вислуги років у Державній пенітенціарній службі України.

Відповідач у відповідь надіслав лист від 21.02.2024 про відмову у такому зарахуванні з посиланням на те, що до вислуги років для виплати поліцейським надбавки та надання додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII). Державної пенітенціарної служби України у зазначеному переліку немає.

Позивач вважає, що йому безпідставно не зараховано вислугу років у Державній пенітенціарній службі України до стажу служби в поліції з посиланням на статтю 78 Закону №580-VIII, частину п`яту статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні» від 26.06.2005 №2713-ІV (далі - Закон №2713-ІV) та пункт 5 прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України), з яких вбачається, що законодавець поширив дію даних норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.

З огляду на вказане позивач вважає дії відповідача щодо незарахування йому до стажу служби в поліції вислуги років в Державній пенітенціарній службі України протиправними, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та з урахуванням положень статей 257-262 КАС України.

29.03.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач посилається на положення статті 78 Закону №580-VIII і вказує, що перелік, який визначає зарахування до стажу служби в поліції, є вичерпним. Державної пенітенціарної служби України у зазначеному переліку немає, тому підстав для зарахування стажу в даній службі до стажу служби в поліції для встановлення позивачу надбавки та надання додаткової оплачуваної відпустки також не має. Відповідач просив у задоволенні позову відмовити (а.с.18-19).

Інших заяв по суті справи від учасників справи не надходило.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті КАС України дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 05.02.2007 прийнятий на посаду молодшого інструктора відділу охорони Копичинської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області (№112), що підтверджується витягом з наказу №12 о/с від 05.02.2007 «По особовому складу» (а.с.5).

Відповідно до витягу з наказу ДУ «Копичинська виправна колонія (№112)» від 06.09.2016 №84/ОС-16 «З особового складу» прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу охорони Копичинської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області (№112) з 06.09.2016 звільнено зі служби в Державній пенітенціарній службі України у запас Збройних сил України за власним бажанням. У наказі зазначено, що вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 11 років 00 місяці 23 дні, а у пільговому обчислені складає 14 років 03 місяці 03 дні (а.с.5).

З 01.07.2020 по теперішній час старший сержант поліції ОСОБА_1 проходить службу на посаді поліцейського взводу охорони об`єктів та публічної безпеки №1 батальйону Управління поліції охорони в Тернопільській області, про що свідчить довідка №71 від 27.02.2024 видана Управлінням поліції охорони в Тернопільській області (а.с.8).

12.02.2024 позивач подав рапорт до Управління поліції охорони в Тернопільській області, у якому просив зарахувати йому до вислуги років у поліції період служби в Державній пенітенціарній службі України.

У відповіді Управління поліції охорони в Тернопільській області на цей рапорт від 21.02.2024 вих. №513/43/39/10/01-2024 зазначено, що до вислуги років для виплати поліцейським надбавки та надання додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію». Державної пенітенціарної служби України у зазначеному переліку немає. Таким чином, відповідач вважає, що відсутні підстави для зарахування ОСОБА_1 стажу служби у Копичинській виправній колонії до стажу служби в поліції (а.с.4).

Не погоджуючись з діями Управління поліції охорони в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні вислуги років у Державній пенітенціарній службі України до стажу служби в поліції, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Спеціальним законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, є Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII.

Відповідно до статті 13 цього Закону у складі поліції функціонують, зокрема, поліція охорони.

Частинами першою-другою статті 59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частиною першою статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частина друга статті 78 Закону № 580-VIII визначає, що до стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Як визначено частиною третьою статті 78 Закону №580-VIII під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Отже, до стажу служби в поліції зараховується, зокрема, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Як визначено частиною третьою статті 78 Закону №580-VIII, під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Спірні правовідносини між сторонами склались щодо незарахування стажу роботи в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

Судом встановлено, що позивач до служби в Національній поліції проходив службу в Державній пенітенціарній службі України з 05.02.2007 по 06.09.2016.

01.01.2004 набрав чинності Кримінально-виконавчий кодекс України, пунктом 5 Прикінцеві положення якого було установлено, що до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV).

Відповідно до частини першої статті 6 цього Закону Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Як установлено частиною першою статті 14 Закону №2713-IV, до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України.

За приписами частини другої статті 14 названого Закону служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

За змістом частини четвертої статті 14 Закону №2713-IV громадяни України, які вперше зараховуються на посади рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу.

Також відповідно до частин шостої, сьомої статті 14 цього Закону особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюються такі спеціальні звання: 1) рядовий склад: рядовий внутрішньої служби; 2) молодший начальницький склад: молодший сержант внутрішньої служби; сержант внутрішньої служби; старший сержант внутрішньої служби; старшина внутрішньої служби; прапорщик внутрішньої служби; старший прапорщик внутрішньої служби; 3) середній начальницький склад: молодший лейтенант внутрішньої служби; лейтенант внутрішньої служби; старший лейтенант внутрішньої служби; капітан внутрішньої служби; 4) старший начальницький склад: майор внутрішньої служби; підполковник внутрішньої служби; полковник внутрішньої служби; 5) вищий начальницький склад: генерал-майор внутрішньої служби; генерал-лейтенант внутрішньої служби; генерал-полковник внутрішньої служби. Присвоєння і позбавлення спеціальних звань, а також пониження і поновлення у спеціальному званні здійснюються в установленому порядку.

Частина п`ята статті 23 Закону №2713-IV передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

У попередніх редакціях частини п`ятої статті 23 цього Закону (до змін від 10.11.2015 та від 06.12.2016) було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 №3460-IV. Згідно з преамбулою Статуту його дія поширюється і на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Верховний Суд у постанові від 20.10.2022 у справі №160/11127/20 (стосувалася зарахування позивачу до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 13.05.2010 по 03.07.2017 у Державній кримінально-виконавчій службі) дійшов правового висновку, що на працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ними служби в період, що досліджується (13.05.2010 по 03.07.2017), розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України. Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

Цей висновок підтриманий Верховним Судом у постанові від 01.08.2023 у справі №240/30024/21, в якій касаційний суд зазначив, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а тому має такий же правовий статус і повинна в силу пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII зараховуватися до стажу служби в поліції.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому наведені правові висновки касаційного суду підлягають до врахування судом у цій справі у подібних правовідносинах.

З огляду на наведене на позивача під час проходження служби в період з 05.02.2007 по 06.09.2016 в органах Державної пенітенціарної служби України розповсюджувалася дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України (пізніше - поліції) та він мав такий же правовий статус, як особи начальницького і рядового складу в органах внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції.

Відтак, відповідачем безпідставно не зараховано стаж служби в органах Державної пенітенціарної служби ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки. У цілях встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки стаж служби зараховується календарно.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій Управління поліції охорони в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби в поліції період служби у Державній пенітенціарній службі України з 05.02.2007 по 06.09.2016 та зобов`язання Управління поліції охорони в Тернопільській області зарахувати позивачу цей період до стажу служби в поліції.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений відповідно до квитанції від 04.03.2024 (а.с.6).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління поліції охорони в Тернопільській області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції період служби у Державній пенітенціарній службі України з 05 лютого 2007 року по 06 вересня 2016 року.

Зобов`язати Управління поліції охорони в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції службу в Державній пенітенціарній службі України з 05 лютого 2007 року по 06 вересня 2016 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 23 квітня 2024року.

СуддяЧепенюк О.В.