Рішення

від 23.04.2024 по справі 620/5046/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 року Чернігів Справа № 620/5046/24

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю. О., за участю секретаря Бородулі В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовомОСОБА_1 до Ніжинського відділу Державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиціїпро за участі представника відповідача визнання протиправною та скасування постанови Чуб А.А.У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Ніжинського відділу Державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови від 14.02.2022 №68645862 про стягнення виконавчого збору в розмірі 9587,06 доларів США (що в еквіваленті за курсом НБУ на 14.02.2022 становить 268769,39 грн).

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення суду не було виконано ні в добровільному порядку ні в примусовому. Тобто фактичного виконання не відбулось, що виключає підстави для стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній не погоджується із заявленими вимогами та вказує на відповідність дій нормам Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, що фактично стягнута. З аналізу вказаних норм Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Позивач, та її представник у судове засідання не з`явились, ухвалою суду від 23.04.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача, що надійшло 22.04.2024, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, в його задоволенні просила відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

На виконанні у Ніжинському відділі державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження ВП № 68189178 з примусового виконання виконавчого листа від 21.04.2016 № 754/13742/15, виданого Деснянським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за Кредитним договором № 005- 2008-2854 від 03.10.2008, в розмірі 150954 доларів США 53 центи (з яких: заборгованість за кредитом - 140593,05 доларів США; заборгованість за відсотками - 10344,66 доларів США; підвищенні відсотки - 16.82 доларів США) та витратити по сплаті судового збору в розмірі 49707,93 грн. Залишок боргу - 95870,60 доларів США - згідно заяви стягувача (а.с. 69).

Виконавче провадження відкрито постановою відповідача від 18.01.2022. Пунктом 3 резолютивної частини вказаної постанови встановлено: «Стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 9587,06 долари США (USD) та витрати виконавчого провадження» (а.с. 70 зворотна сторона).

Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 68189178 від 18.01.2022 направлено до відома та виконання боржнику на адресу вказану у виконавчому документі Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Корнійчука, 9 (№ відправлення 1660005341519 від 19.01.2022), що підтверджується копією списку рекомендованих листів (а.с. 71).

08.02.2022 до Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» про повернення виконавчого документа стягувану на підставі ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 74 зворотна сторона).

14.02.2022 державним виконавцем Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану, пунктом 4 резолютивної частини якої встановлено «Постанову про стягнення виконавчого збору від 18.01.2022 винести в окреме виконавче провадження» (а.с. 75).

14.02.2022 постанову про стягнення виконавчого збору від 18.01.2022 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 9587,06 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 14.02.2022 становить 268769,39 грн пред`явлено для примусового виконання до Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східною міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

За вищевказаним виконавчим документом винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2022 (АСВП 68645862), копію якої направлено до відома та виконання боржнику за адресою вказаною у виконавчому документі - Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Корнійчука, 9 (№ відправлення 1660007393702 від 15.02.2022), що підтверджується списком рекомендованих листів від 15.02.2022 (а.с. 56, 57).

Не погоджуючись із прийнятою відповідачем постановою про стягнення виконавчого збору позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім випадків, встановлених частиною другою статті 5 Закону.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Згідно зі статтею 10 Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 27 Закону виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Аналогічні положення містяться і в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432).

Отже, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 28 квітня 2020 року по справі №480/3452/19.

Умови й підстави, коли виконавчий збір не стягується, чітко визначені приписами статті 27 Закону, зокрема, відповідно до частини дев`ятої цієї статті виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» та частини 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (далі - Інструкція N 512/5), у разі повернення виконавчого документа стягувачу, зокрема, з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Суд зауважує, що представник позивача дійшов помилкового висновку про те, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Таке тлумачення норми Закону України «Про виконавче провадження» підстав для стягнення виконавчого збору базується на застосуванні попередньої редакції статті 27 цього Закону, яка на момент виникнення спірних правовідносин, втратила чинність.

За приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 та 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні в окреме виконавче провадження стягнення виконавчого збору діяв в порядку, встановленому Законом, а отже в задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 90, 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ніжинського відділу Державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Відповідач: Ніжинський відділ Державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вул. Богуна, 8, м. Ніжин, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 16600, код ЄДРПОУ 34878928.

Дата складення повного рішення суду - 23.04.2024.

Суддя Ю. О. Скалозуб