Постанова

від 10.04.2024 по справі 569/22125/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 569/22125/23 пров. № А/857/25083/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Шевчук С.М.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради,

на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2023 року (суддя Першко О.О., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту 06.12.2023),

в адміністративній справі №569/22125/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради, Інспектора Департаменту муніципальної варти Рівненської міської Яконюка Володимира Івановича,

про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення,

встановив:

У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради (далі відповідач-1), Інспектора Департаменту муніципальної варти Рівненської міської Яконюка Володимира Івановича (далі відповідач-2), в якому просив: 1) поновити строк на звернення до суду з позовною заявою про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення серії RVN №022137 від 03.08.2023 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 гривень; 2) постанову у справі про адміністративне правопорушення серії RVN №022137 від 03.08.2023 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 гривень - скасувати, закрити справу про адміністративне правопорушення; 3) стягнути на користь позивача понесені судові витрати, що складаються з судового збору та витрат на правничу (правову) допомогу.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду з підстав того, що позовна заява подана у строк установлений законом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Відповідач-1 позовних вимог не визнав, вважаючи такі необґрунтованими і такими, що не відповідають нормам діючого законодавства, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, у якому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06.12.2023 позов задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху RVN 022137 від 03 серпня 2023 року, винесену відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КУпАП, скасовано, а справу про адміністративне правопорушення - закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача-1 на користь позивача судовий збір в розмірі 536,80 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з невідповідність висновків обставинам справи, а тому оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що суд першої інстанції сформував помилковий висновок, що відповідачем не зафіксовано належним чином замір відстані між транспортним засобом позивача та місцем виїзду з прилеглої території, оскільки саме замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля, вважає скаржник не потрібним в даній ситуації. Як видно із print screen адміністративних матеріалів розташованих на сайті Рівненської міської ради (далі фотознімки) та які додані до відзиву на позовну заяву, на них зображено транспортний засіб Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснив зупинку в місці виїзду з прилеглої території. З матеріалів фотофіксації правопорушення вбачається, що транспортний засіб позивача розташовано впритул до місця виїзду з прилеглої території. Вважає, що такі фотознімки є достатніми доказами вини позивача. Зазначені фотокопії містять дату та час здійснення фотозйомки, дані щодо місця розташування транспортного засобу щодо нерухомих об`єктів; містять вичерпний обсяг інформації для встановлення марки транспортного засобу, серії та номеру його державної реєстрації. Доказів того, що вказана територія призначена та використовується для паркування транспортних засобів позивачем не надано та матеріали справи не містять. Також скаржник вважає, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом з пропуском строку звернення до суду.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 06.12.2023, позовну заяву залишити без розгляду.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими, якими не спростовано висновки суду першої інстанції, судом правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Просить залишити апеляційну скаргу відповідача-1 без задоволення, а оскаржене рішення суду - без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

03 серпня 2023 року відносно ОСОБА_1 інспектором Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради Яконюком В.І. винесена постанова серії RVN №022137, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 680 гривень (а.с. 9, 36).

Як зазначено у вказаній постанові 02 серпня 2023 року о 15:02:24 у м. Рівне по вул. Академіка Грушевського, 38, ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , порушив правила зупинки, а саме: здійснив зупинку транспортного засобу в місці виїзду з прилеглої території та створив перешкоду дорожнього руху, чим порушив п.15.9 «и» Правил дорожнього руху. Фотозйомка (відеозапис) проводився спецзасобом Samsung SM-А235F/DSN.

Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, а саме порушення п.15.9«и» ПДР, що зумовлює висновок про необґрунтованість оскаржуваної постанови та необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, через відсутність в діях позивача складу порушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Предметом судового дослідження у цій справі за спірними правовідносинами є протиправність постанови інспектора з паркування Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.

Колегія суддів враховує, що згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 10 КУпАП визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Положеннями статей 245, 252, 280 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).

Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 15.9«и» ПДР передбачено, що зупинку заборонено ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за правопорушення - ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.

Частинами 3-5 ст.279-1 КУпАП встановлено, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі. Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з приміткою до статті 14-2 КУпАП, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Приписами ч.1 ст.72 та ст.73 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Апеляційний суд враховує, що відносно позивача інспектором Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради винесена спірна постанова від 03.08.2023, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 680 гривень за те, що він 02.08.2023 о 15:02:24 у м. Рівне по вул. Академіка Грушевського, 38 керував автомобілем «Skoda Octavia» номерний знак НОМЕР_1 та порушив правила зупинки, а саме: здійснив зупинку транспортного засобу в місці виїзду з прилеглої території, чим створив перешкоду дорожнього руху, порушивши п.15.9«и» ПДР.

Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів зазначає, що за визначенням пункту 1.10 ПДР, прилегла територія територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них. Проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги.

Наведені визначення дають підстави вважати, що прилегла територія межує з проїзною частиною і розпочинається безпосередньо на цій межі, яка є місцем прилягання до дороги. Виїздом з прилеглої території є уявна лінія, яка прилягає до проїзної частини.

Крім цього, згідно пункту «з» ч.3 ст.265-4 КУпАП, для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб зокрема, розташовано ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

При цьому, пунктом 15.9«и» ПДР передбачено, що зупинку заборонено ближче 10 м. від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Суд апеляційної інстанції враховує, що на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови від 03.08.2023 відповідач надав суду матеріали фотофіксації автомобіля марки «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 32-35). Така фотофіксація була здійснена відповідно до вимог примітки до ст.14-2 КУпАП, з врахуванням місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів.

Так, згідно доданих відповідачем фотофіксацій видно, що транспортний засіб марки «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , знаходиться 02 серпня 2023 року по вул. Академіка Грушевського, буд 38, м. Рівне. Фотознімки створені 02 серпня 2023 року о 14:59:41, 14:59:54, 15:00:09, 15:03:25, які відображають зазначений вище транспортний засіб з різних ракурсів. Вказані знімки містять також географічні координати «50.6214063, 26.270953; 50.621458, 26.2710032; 50.6214666, 26.2709957; 50.6214495, 26.2709869». Фотознімки містять дату і час, відтворюють місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів, містять географічні координати.

Водночас, колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 статті 122 КАС України є можливим за наявності факту, зокрема, того, що зупинка чи стоянка транспортного засобу здійснена з порушенням правил дорожнього руху.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, з вказаних фотознімків неможливо встановити, що транспортний засіб позивача розміщений (здійснив зупинку) ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території чи безпосередньо в місці виїзду, оскільки відповідачем не зафіксовано належним чином замір відстані між зазначеними об`єктами.

Матеріали фотофіксації свідчать про те, що дорога і заїзд/виїзд з неї не відділенні технічними засобами, такими як встановлення відповідного бордюру, знаку, вказівника виїзду, що не дозволяє візуально встановити початок прилеглої території.

З наданих відповідачем доказів (копій фотозображень місця знаходження ТЗ) неможливо достовірно встановити, що транспортний засіб «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , був розміщений (здійснив зупинку) ближче 10 м від виїзду з прилеглої території чи безпосередньо в місці виїзду, оскільки візуальне визначення місця розміщення (здійснення зупинки) ТЗ, без застосування необхідних вимірювальних приладів чи засобів фіксації із відзначенням відстані від автомобіля до місця виїзду з прилеглої території, буде вважатись «припущенням».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що наведена у постановах від 08 лютого 2018 року в справі №760/3696/16-а та від 18 липня 2019 року в справі №216/5226/16-а, належним доказом вказаного виду правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини чи прилеглої території.

У зв`язку із наведеним відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, який би підтверджував факт зупинки автомобіля ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини чи прилеглої території, є не потрібним в даній ситуації.

Встановлені у цій справі фактичні обставини свідчать про те, що відповідачем не надано належного та допустимого доказу порушення позивачем вимог пункту 15.9 «и» ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст.122 КУпАП.

Отже, в адміністративного суду відсутні підстави для формування висновку про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУАП.

Оскільки оскаржувана постанова відповідачем прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому вона являється необґрунтованою та підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення, через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, яке не спростоване доводами апеляційної скарги.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про недотримання позивачем строку звернення до суду, колегія суддів враховує, що оскаржувана постанова від 03.08.2023 про адміністративне правопорушення була направлена відповідачем-1 поштовим відправленням 24.10.2023 року та отримана позивачем 30.10.2023 року, що підтверджується інформацією із офіційного сайту АТ «Укрпошта» про відстеження поштових відправлень (а.с. 11, 12).

Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Матеріали справи свідчать, що позовна заява у цій справі подана позивачем засобами поштового зв`язку 09.11.2023, тобто в межах, визначених ч.2 ст.286 КАС України строку, що спростовує доводи апеляційної скарги відповідача-1 у відповідній частині.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та основ процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для скасування рішення суду.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відсутні підстави для перерозподілу понесених сторонами судових витрат.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2023 року в адміністративній справі №569/22125/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради, Інспектора Департаменту муніципальної варти Рівненської міської Яконюка Володимира Івановича про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин С. М. Шевчук Повний текст постанови суду складено 22.04.2024 року