Постанова

від 23.04.2024 по справі 812/1775/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 812/1775/17

адміністративне провадження № К/9901/53925/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 (суддя Чернявська Т.І.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 (головуючий суддя Ястребова Л.В., судді Василенко Л.А., Казначеєв Е.Г.) у справі №812/1775/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників податку ДФС, Головного управління ДФС у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс, відповідач 1), в якому просило визнати протиправною бездіяльність Офісу, що втілилася у невнесенні заяви позивача про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2013 року у розмірі 36 480 208,00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; зобов`язати Офіс внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу суми податку на додану вартість за серпень 2013 року у розмірі 36 480 208,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що після набрання законної сили рішенням суду, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 09.12.2013 №0000361901, прийняте за результатами позапланової виїзної перевірки достовірності та законності нарахування Товариством заявленого бюджетного відшкодування в декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року, Офіс, відповідно до положень підпункту «ґ» пункту 200.12, пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), був зобов`язаний 03.08.2017 внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 36 480 208,00 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління ДФС у Луганській області (далі - Управління, відповідач 2).

Позивачем 30.01.2018 подано клопотання про зміну позовних вимог, яким, враховуючи те, що його передано на облік до Управління, а отже повноваження щодо здійснення бюджетного відшкодування перейшли до останнього, звернув до нього позовну вимогу щодо зобов`язання внести дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018, позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Офісу щодо невнесення до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету (далі - Тимчасовий реєстр), заяви позивача про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 36 480 208,00 грн згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2013 року від 20.09.2013 за № 9059261050; зобов`язано Управління внести до Тимчасового реєстру дані щодо відшкодування позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 36 480 208,00 грн згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2013 року від 20.09.2013 за №9059261050.

Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, надавши правову оцінку обставинам справи, підтримали позицію позивача щодо виникнення в Офісу обов`язку включення до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування позивача у розмірі 36 480 208,00 грн, зазначивши водночас, що з огляду на зміни, внесені до ПК України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII), заява позивача підлягає включенню не до вказаного Реєстру, а до Тимчасового реєстру; крім того, відмітили, що у зв`язку з переведенням позивача з 01.01.2018 на облік як платника податків до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області вжиття заходів щодо внесення відповідної інформації належить до компетенції Управління, як контролюючого органу.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм, з вказівкою на неповне з`ясування усіх обставин справи, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову; при цьому наголошувало на відсутності в нього законодавчих підстав та повноважень для внесення даних до Тимчасового реєстру, оскільки формування цього реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства, зауваживши, що порядок внесення заяв до вказаного реєстру, структура та механізм відшкодування сум податку на додану вартість з нього нормативно не врегульовано; крім того, послалось на недослідження судами змісту та надання помилкової правової оцінки листам Служби безпеки України, як підстави для зупинення будь - яких дій щодо виплат з державного бюджету коштів на користь позивача, внаслідок чого було передчасно встановлено відповідність позивача вимогам пункту 12 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 (далі - Порядок 595).

Офіс подав відзив на касаційну скаргу, в якому висловив позицію відносно відсутності в нього повноважень на виконання функцій контролюючого органу щодо позивача з 01.01.2018, оскільки з зазначеної дати його переведено на облік до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області.

Позивач у письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Луганськтепловоз» зареєстроване як юридична особа та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; крім того, воно є платником податку на додану вартість на загальних умовах, що підтверджується витягом №1528054500027 з реєстру платників податку на додану вартість.

До 16.09.2016 позивач перебував на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС та в подальшому переданий до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - Інспекція)(реорганізована у Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби), а з 01.01.2018 взятий на облік Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області.

Позивачем подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року від 20.09.2013 за №1528054500027, із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, у рядках 23 та 23.1 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 36 480 208,00 грн.

В період з 08.11.2013 по 18.11.2013 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування Товариством заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.11.2013 № 136/19-0/05763797, яким зафіксовано, що на порушення підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2013 року на 3 6480 208,00 грн.

09.12.2013 на підставі зазначеного акту винесено податкове повідомлення-рішення №0000361901, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за податковою декларацією за серпень 2013 року від 20.09.2013 у розмірі 36 480 208,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18 240 104,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 у справі № 812/90/16, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017, адміністративний позов Товариства до Інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2013 № 0000361901 задоволено; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.12.2013 № 0000361901.

Вважаючи, що до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування з 03.08.2017 Офісом мали бути внесені дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 36 480 208,00 грн, проте такі дії ним вчинені не були, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги та підстав касаційного оскарження за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачено статтею 200 ПК України.

Законами України від 24.12.2015 № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі, в редакції чинній з 01.01.2017) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

За приписами пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат, зокрема, як визначено підпунктом «ґ», - з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого, постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 (далі - Порядок №26).

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, констатував, що судове рішення, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.12.2013 №0000361901, прийняте за результатами документальної позапланової виїзної перевірки достовірності та законності нарахування Товариством заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року, набрало чинності 02.08.2017, а тому зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування за серпень 2013 року у розмірі 36 480 208,00 грн вважається узгодженою.

Враховуючи наведене, встановивши, що станом на час розгляду справи відомості щодо суми вказаного бюджетного відшкодування не відображені ні у Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, ні у Тимчасовому реєстрі, що оприлюднені на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що підтверджується відомостями з веб-сайтів Державної фіскальної служби України, а заява про повернення суми бюджетного відшкодування, відображена у податковій декларації за серпень 2013 року, суд задовольнив позов у спосіб вчинення відповідних дій по включенню даних саме в Тимчасовий реєстр з посиланням на статтю 9 КАС України.

Проте, слід відзначити наступне.

Так, частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, проте відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства такий відхід має бути обґрунтований судом у рішенні, яке відповідно повинно мати реальний позитивний вплив на таку обставину порушення.

Однак аналіз змісту оскаржуваного судового рішення не дає підстави вважати, що у даному випадку, за обставин цієї справи, наведено аргументи, які можуть свідчити про обрання найбільш доцільного способу захисту у розумінні приписів процесуального закону.

При цьому, судами не було надано належної оцінки доводам Управління, викладеним у відзиві на позовну заяву та у розвиток в апеляційній скарзі, що також знайшло відображення й у касаційній скарзі, щодо відсутності у нього законодавчих підстав та повноважень для внесення даних до Тимчасового реєстру, оскільки формування цього реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства; нормативної неврегульованості порядку включення до Тимчасового реєстру відповідних заяв, структури та механізму відшкодування сум податку на додану вартість з нього, що відображено Державною фіскальною службою України у податковій консультації від 05.10.2017 №2141/6/99-99-12-03-02-15/ІПК.

Водночас колегія суддів не може оминути увагою й постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №826/7380/15, в якій вона відмітила неможливість отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ, враховуючи відсутність реального механізму, зокрема, шляхом внесення до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

При цьому судами також не встановлено дату виникнення в контролюючого органу обов`язку щодо внесення даних до Тимчасового реєстру з урахуванням положень пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, а саме не встановлено дату отримання ним рішення суду, яке набрало законної сили в адміністративній справі № 812/90/16.

Крім того, Офіс в судах першої та апеляційної інстанцій, як на обставину, яка слугувала підставою для невнесення вказаної інформації до Тимчасового реєстру, посилався на лист Державної казначейської служби від 28.10.2016 №1208/239-18027, в якому остання інформує Державну фіскальну службу стосовно тимчасового зупинення операцій з бюджетними коштами на користь позивача. Крім того, зазначив про листи Служби безпеки України від 15.12.2015, від 25.02.2016, від 01.08.2016, від 26.08.2016, в яких вказано, що виробничі потужності Товариства залишаються на тимчасово непідконтрольній території у м. Луганську та відшкодування сум ПДВ вказаному суб`єкту господарювання може призвести до витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про Службу безпеки України" у разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають право ініціювати згідно із законом питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат.

Відтак, за наявності передбачених законом підстав, Служба безпеки України вправі здійснити заходи щодо обмеження фінансових операцій з участю юридичних осіб.

За правилами, визначеними частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, натомість відсутність відповідних листів у матеріалах справи, оцінку яким надано судами, свідчить про порушення принципу безпосередності дослідження доказів.

При цьому частиною 4 статті 9 КАС України закріплено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

КАС України поряд з покладенням на суд обов`язку щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, у тому числі шляхом витребування доказів з власної ініціативи, передбачено механізми впливу, покликані сприяти виконанню відповідного обов`язку.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, встановивши, що Службою безпеки України на виконання ухвали від 17.04.2018 не було надано витребуваних документів, мав можливість реалізувати надані йому процесуальні інструменти для забезпечення належного вчинення визначених дій.

У той же час, з матеріалів справи не вбачається, що під час її розгляду виносилось у встановленому порядку на обговорення питання залучення до участі у справі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів

Також не може бути залишена поза увагою обставина досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22017130000000216 від 06.09.2017, за підозрою громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 110-2 Кримінального кодексу України, з огляду на те, що посадові особи Товариства протягом 2015-2017 років здійснюють заходи з впровадження стратегії власника підприємства - ЗАТ «Трансмашхолдинг» (РФ) з повернення з Державного бюджету України залишку невідшкодованої суми ПДВ у загальному розмірі 768 372 913 млн. грн з подальшим використанням отриманих коштів у фінансово-господарській діяльності на окупованій території Луганської області; зокрема, 23.06.2015 позивач перереєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за якою ним водночас жодної діяльності не здійснюється, органи управління відсутні.

Таким чином, судами попередніх інстанцій наведене залишено поза увагою, зроблено передчасний висновок про обґрунтованість адміністративного позову та не забезпечено повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Суд же касаційної інстанції, в свою чергу, позбавлений можливості встановлювати нові обставини справи й надавати їм оцінку з огляду на визначені процесуальним законом межі повноважень суду касаційної інстанції під час касаційного перегляду справ.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Враховуючи, що в силу вимог процесуального закону допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, судові рішення на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова