Постанова

від 17.04.2024 по справі 621/946/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 621/946/21 Головуючий суддя І інстанції Овдієнко В. В.

Провадження № 22-ц/818/73/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: за законом.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Бурлака І.В., Маміної О.В.,

за участю секретаря судових засідань Зінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 25 травня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту сумісного проживання зі спадкодавцем, визнання таким, що одноособово прийняв спадщину, та визнання першочергового права на членство у Садівничому товаристві «Дружба» в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Дружба», ОСОБА_2 про визнання спадкоємцем першої черги за законом, про визнання права на спадщину на частину земельної ділянки в Садівничому товаристві «Дружба», про визнання першочергового права на вступ в члени Садівничого товариства «Дружба» на частину земельної ділянки, про визнання прав та обов`язків забудовника на частину літнього садового будинку,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, після її уточнення 16.09.2021 остаточно просив суд:

-встановити факт його спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини;

-визнати його, таким, що одноосібно прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 ;

- визнати за ним в порядку спадкування за законом права та обов`язки забудовника на літній садовий будинок загальною площею 47,3 кв. м, розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 в СТ "Дружба", право на яке належало ОСОБА_3 ;

-визнати за ним першочергове право на вступ в члени Садівничого товариства "Дружба" з правом користування земельною ділянкою № 321.

Позов мотивовано тим, що 25.03.1983 його батько, ОСОБА_3 , був прийнятий в члени Садівничого товариства "Дружба" та отримав у користування земельну ділянку № НОМЕР_1 .

Рішенням № 20 від 22.02.1986 адміністрація і профком заводу "Електроважмаш" дозволили садоводу ОСОБА_3 збудувати літній садовий будинок на ділянці АДРЕСА_1 . Після побудови літнього садового будинку ОСОБА_3 за життя не отримав правовстановлюючі документи про належність йому вищезазначеного літнього садового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько ОСОБА_3 помер, внаслідок чого відкрилася спадщина, яка складається з членства в Садівничому товаристві "Дружба", права користування земельною ділянкою № НОМЕР_1 в Садівничому товаристві "Дружба" та права забудовника літнього садового будинку, розташованого на вказаній земельній ділянці.

Так, 15.07.2017 позивач звертався до голови Садівничого товариства "Дружба" із заявою про переоформлення права користування 1/2 частини садової ділянки № НОМЕР_1 на свого сина, ОСОБА_4 , та від голови СТ "Дружба" ОСОБА_5 дізнався, що відсутні правові підстави для реєстрації більше одного члена садівничого товариства на одній земельній ділянці. Також позивач після смерті спадкодавця дізнався, що рішення правління Садівничого товариства "Дружба" від 10.09.1996 про прийняття до членів товариства позивача та відповідачки, що відбулося за заявою їх батька, за його життя - є нечинним, а тому дотепер членом Садівничого товариства "Дружба" залишився спадкодавець ОСОБА_3 .

Зазначив, що вказане майно у Садівничому товаристві перейшло у користування позивача, він фактично прийняв спадщину відповідно ЦК УРСР 1963, який був чинний на день її відкриття: сплачував членські внески, користувався вказаною земельною ділянкою та будинком у товаристві, проводить ремонтні роботи, володіє іншим рухомим майном спадкодавця тощо.

Відповідно до розділу 2 статуту СТ "Дружба" у випадку смерті члена Садівничого товариства право на вступ та користування земельною ділянкою надається одному із спадкоємців померлого, який звільняється від сплати вступного внеску, зробленого в свій час померлим. Спори спадкоємців померлого члена Товариства про захист порушеного або оспорюваного переважного права на вступ в члени садівничого товариства та права користування земельною ділянкою вирішується судом.

Позивач у досудовому порядку звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області, ОСОБА_6 за отриманням свідоцтва про право на спадщину та 03.03.2021 отримав відмову у видачі йому свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із зверненням 31.03.2020 відповідачки ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини, яку вона прийняла, оскільки начебто на день смерті спадкодавця ОСОБА_3 вона була зареєстрована за однією з ним адресою, за якою відкрилась спадщина: АДРЕСА_2 .

Позивач проти фактичного прийняття спадщини відповідачкою заперечив та вказав, що на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_3 проживав лише він та його мати ОСОБА_7 - дружина спадкодавця.

Спадкодавець ОСОБА_3 мав статус забудовника земельної ділянки, оскільки завершив будівництво літнього садового будинку, але не оформив право власності на цю нерухомість, не ввів в експлуатацію будинок, тому спадкоємець успадковує права та обов`язки забудовника на вказаний будинок.

Вважав, що він фактично прийняв спадщину за законом в період дії Цивільного кодексу України 1963 року, отже на ці правовідносини розповсюджується дія ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року. Він проживав разом із батьком, поховав батька, отримав його речі, користувався літнім садовим будинком та земельною ділянкою № НОМЕР_1 в СТ "Дружба", хоча своєчасно із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звернувся, фактично вступив в управління та володіння вищезазначеним спадковим майном. Будь-яке інше право на майно за спадкодавцем не зареєстроване.

Його сестра ОСОБА_1 не вчиняла жодних дій, які б свідчили про прийняття спадщини, не сплачувала членські внески, взагалі не відвідувала та не користувалась земельною ділянкою. Такі дії його сестри ОСОБА_1 фактично свідчать про відмову від спадщини, відповідно до ч. 2 ст. 553 ЦК УРСР.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати, ОСОБА_7 . На час відкриття спадщини, разом із спадкодавцем був зареєстрований та проживав лише він. Зазначені обставини та факт спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_7 , на час відкриття спадщини, підтверджується рішеннями Орджонікідзевського районного суду м. Харкова по справі № 2-93/09 від 01.09.2009 та № 2-47/2003 від 11.03.2003.

Його сестра, ОСОБА_1 , на час відкриття спадщини із спадкодавцем не проживала, із заявою про прийняття спадщини не зверталась та не здійснювала будь-яких дій, пов`язаних з прийняттям спадщини від спадкодавців ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , що свідчить про відмову у її прийнятті.

17.06.2021 відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, яку уточнила 04.11.2021, та остаточно просила суд:

- визнати її спадкоємцем першої черги за законом після смерті її батька ОСОБА_3 ;

- визнати за нею право на спадщину за законом на 1/2 частину земельної ділянки № НОМЕР_1 в Садівничому товаристві "Дружба";

- визнати за нею першочергове право на вступ у члени Садівничого товариства "Дружба" на 1/2 частину земельної ділянки № НОМЕР_1 ;

- визнати за нею в порядку спадкування за законом, права та обов`язки забудовника на 1/2 частину літнього садового будинку загальною площею 47,3 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці № НОМЕР_1 в Садівничому товаристві "Дружба".

На обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначено, що 31.03.2020 ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса ОСОБА_8 із заявою про фактичне прийняття спадщини від 31.03.2020. Ця заява прийнята та зареєстрована у книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 43 спадкова справа № 22/2019. Одночасно була анульована довідка, видана цим нотаріусом, що позивач ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем. У матеріалах справи наявна обґрунтована постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, у видачі свідоцтва про право на спадщину.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Зазначила, що вона фактично прийняла спірну спадщину та є спадкоємцем першої черги згідно закону.

Погодилась з наведеними позивачем обставинами про те, що юридично володільцем земельної ділянки за документами СТ "Дружба" є спадкодавець ОСОБА_3 та що у відповідності до розділу 2 статуту СТ "Дружба" у випадку смерті члена Садівницького товариства право на вступ та користування земельною ділянкою надається одному із спадкоємців померлого, який звільняється від сплати вступного внеску, зробленого в свій час померлим. Спори спадкоємців померлого члена Товариства про захист порушеного або оспорюваного переважного права на вступ в члени садівницького товариства та правом користування земельною ділянкою вирішується судом.

Волевиявленням спадкодавця ОСОБА_3 на момент життя була передача земельної ділянки в користування та володіння з 10.09.1996 № 321 своїй дочці ОСОБА_1 та своєму сину ОСОБА_2 .

За таких обставин вважає, що 1/2 частина користування та володіння земельною ділянкою № НОМЕР_1 у Садівничому товаристві "Дружба" належала їй, оскільки позивач за первісним позовом визнає, що 01.09.1996 його батько ОСОБА_3 , звернувся до правління Садівничого товариства "Дружба" із заявою про переоформлення земельної ділянки № НОМЕР_1 , що знаходиться в СТ "Дружба" на свого сина ОСОБА_2 та свою доньку ОСОБА_1 .

Також вказала, що володіння та користування 1/2 земельної ділянки № НОМЕР_1 , що знаходиться в СТ "Дружба" ОСОБА_1 підтверджується 22 квитанціями про сплату членських внесків і цей факт підтверджує і сам позивач за первісним позовом.

Крім, того між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено план користування земельною ділянкою № 321 з вимірами та розмірами по 1/2 частини земельної ділянки та 1/2 будівель, що знаходяться на ній, з окремим входом для кожного із користувачів.

Згідно з п. 8 Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", якщо будівництво здійснювалось згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника до завершення будівництва входять до складу спадщини.

Тобто, спадкоємець має право звернутися до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника, які фактично входять до складу спадщини.

За таких обставин позивач за зустрічним позовом вважає, що йому належать права та обов`язки забудовника в порядку спадкування за законом на 1/2 частину літнього садового будинку, загальною площею 47,3 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці № НОМЕР_1 в Садівничому товаристві "Дружба".

Щодо позовних вимог позивача за первісним позовом про встановлення факту спільного проживання з спадкодавцем зазначила, що у відповіді приватного нотаріуса Бакумової А. В., № 46/02-14 та № 52/02-14, чітко зазначено, що з поданих документів на відкриття спадкової справи неможливо чітко встановити, чи проживав позивач разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на день відкриття спадщини.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 25 травня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , права та обов`язки забудовника на літній садовий будинок, загальною площею 47,3 кв. м, розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 в Садівничому товаристві "Дружба".

Визнано за ОСОБА_2 першочергове право на вступ в члени Садівничого товариства "Дружба" з правом користування земельною ділянкою № 321.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Дружба", ОСОБА_2 про визнання спадкоємцем першої черги за законом; про визнання права на спадщину на 1/2 частину земельної ділянки в Садівничому товаристві "Дружба"; про визнання першочергового права на вступ в члени Садівничого товариства "Дружба" на 1/2 частину земельної ділянки; про визнання прав та обов`язків забудовника на 1/2 частину літнього садового будинку - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, новим рішенням задовольнити її зустрічну позовну заяву у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд допитав свідків з грубим порушенням процесуального права: в режимі відеоконференції, не у приміщенні суду. Вказує, що отримані таким чином показання свідків є недопустимими, суд не повинен приймати такі докази та посилатись на них в своєму рішенні, як на одну із підстав в задоволенні первинного позову.

Вказує, що суд не взяв до уваги наявні у справі докази про те, що вона фактично володіла та користувалась спірною земельною ділянкою, та розпоряджалась нею.

Зазначає, що позивач був лише формально зареєстрований за однією адресою з батьком, а фактично проживав із своєю сім`єю за іншою адресою, тобто це не можна трактувати як переважний доказ того, що він єдиний із спадкоємців фактично прийняв спадщину після смерті спадкодавця.

Вважає, що суд дійшов до неправильного висновку, що норми Статуту СТ «Дружба» мають переважне значення над законом, а поділ між спадкоємцями прав та обов`язків забудовника та встановлення порядку користування садовою земельною ділянкою протирічить Статуту товариства.

Вказує, що суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги, що нею були виконані всі вимоги законодавства, що діяло на час відкриття спадщини, щодо фактичного прийняття спадщини, не надано оцінку діям та не зазначено це в оскаржуваному рішенні, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Суд першої інстанції повністю проігнорував волю спадкодавця щодо поділу між спадкоємцями належного йому майна, прав та обов`язків.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Мінькова В.В. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення залишити без змін.

Вказує, що твердження ОСОБА_1 про не направлення їй долучених до матеріалів справи копій документів та фото особистих речей спадкодавців спростовується копією квитанції про поштове відправлення цих документів.

Зазначає що під час допиту, свідки були приведені до присяги та їм роз`яснено процесуальні права та обов`язки. Свідкам, в електронному вигляді, заздалегідь було направлено текст присяги та пам`ятку про права та обов`язки. Свідкам було додатково підписано присягу, повідомлення про кримінальну відповідальність, які останніми засобами поштового зв`язку було направлено на адресу суду для долучення до матеріалів справи, а тому доводи скарги щодо неналежність цих доказів є безпідставними.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду не повністю відповідає.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції навів наступне обґрунтування своїх висновків.

ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві не зазначила, які ж саме дії, що свідчать про фактичне прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_3 вона вчинила. Доказів фактичного прийняття спадщини позивачем за зустрічним позовом не надано.

Після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що прийняв спадщину за законом відповідно до положень статей 1216, 1217, 1218, 1261, 1268 ЦК України, вважається її син ОСОБА_2 , який який постійно був зареєстрований та проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не заявив про відмову від неї.

Будь-яких відомостей про прийняття спадщини іншими спадкоємцями після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 матеріали справи не містять.

Доводи представника відповідача СТ «Дружба», що були викладені у відзиві на зустрічні позовні заяви, суд відхиляє, оскільки висловлена представником правова позиція суперечить Статуту товариства.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.11.2021 відмовлено фізичній особі ОСОБА_2 у відкритті провадження у справі за позовом до Садівничого товариства "Дружба" про визнання недійсним рішення, яке оформлене протоколом засідання правління Садівничого товариства "Дружба" від 10.09.1996. Відмова мотивована тим, що ОСОБА_2 на момент звернення до суду не набув статусу члена Садівничого товариства «Дружба» на момент звернення до суду 19.10.2021 (том 2 а. с. 31-32).

Тобто, рішення, яке оформлене протоколом засідання правління Садівничого товариства "Дружба" від 10.09.1996, не мало юридичних наслідків для сторін і не впливає на вирішення спору.

Проаналізувавши встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що позивач за первісним позовом надав належні та допустимі докази, якими підтверджується фактичне прийняття ним спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також і після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, для вирішення спору по суті не вимагається у резолютивній частині рішення визнавати факти спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем та визнавати спадкоємця таким, що одноособово прийняв спадшину.

Ці обставини доведені належними та допустимими доказами і є підставою для визнання за позивачем права на спадщину за законом.

Водночас, позивач за зустрічним позовом не надала належних та допустимих доказів прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також і після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, суд зазначив, що право на частку земельної ділянки у садівничому товаристві не входить до складу спадщини, оскільки ця земельна ділянка не булла приватизована. А визнання першочергового права на вступ у члени Садівничого товариства «Дружба» на частину земельної ділянки суперечить Статуту Товариства, яким передбачене таке право лише для одного зі спадкоємців з наданням права користування відповідною цілою земельною ділянкою.

Відповідно до п. 4.15, 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За пунктом 8 роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника, як таких, що входять до складу спадщини.

Відповідно до листа Державного комітету з будівництва, архітектури і житлової політики України від 23.03.1999 № 12/5 -126 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості, на які відсутні акти введення в експлуатацію"- вимоги про акти введення в експлуатацію розповсюджуються на об`єкти нерухомості, які зведені після 05.08.1992, а на об`єкти що зведені раніше 05.08.1992, акт введення в експлуатацію не є обов`язковим.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

У листі Міністерства юстиції України від 21.02.2005 № 19-32/319 "Щодо порядку оформлення документів у разі смерті власника нерухомого майна" визначено, що оскільки на нерухоме майно не було оформлено право власності, то таке право в разі відсутності правовстановлюючих документів вирішується в судовому порядку.

Прийнявши спадщину шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном, позивач за первісним позовом ОСОБА_2 не має можливості одержати свідоцтво про право на спадщину на права та обов`язки забудовника на літній садовий будинок, загальною площею 47,3 кв. м, розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 в СТ "Дружба", тому таке право має бути визнане в судовому порядку.

Оскільки ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом, що фактично прийняв спадщину після померлого батька і суд дійшов висновку про визнання за ОСОБА_2 прав та обов`язків забудовника у цілому на літній садовий будинок, розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 в СТ "Дружба", то за ним належить визнати і першочергове право на вступ в члени Садівничого товариства "Дружба" з правом користування земельною ділянкою № 321.

За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_2 належить задовольнити та визнати за ним, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , права та обов`язки забудовника на літній садовий будинок, загальною площею 47,3 кв. м, розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 в Садівничому товаристві "Дружба", а також першочергове право на вступ в члени Садівничого товариства "Дружба" з правом користування земельною ділянкою № 321.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Дружба", ОСОБА_2 про визнання спадкоємцем першої черги за законом; про визнання права на спадщину на 1/2 частину земельної ділянки в Садівничому товаристві "Дружба"; про визнання першочергового права на вступ в члени Садівничого товариства "Дружба" на 1/2 частину земельної ділянки; про визнання прав та обов`язків забудовника на 1/2 частину літнього садового будинку - належить відмовити.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду про недоведеність наявними у справі доказами фактичного прийняття відповідачкою спадщини, яка відкрилась після смерті батька сторін - ОСОБА_3 , на які позивачка покликалась у підставах свого зустрічного позову: про фактичне прийняття спадщини шляхом сплати членських внесків та земельного податку в той період, коли сторони спільно користувались спірною спадщиною.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004, передбачено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно свідоцтву про смерть Серія НОМЕР_2 , виданому 01.06.1999 Харківським міським відділом реєстрації актів громадянського стану, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 85 років в м. Харків Харківської області (том 1 а. с. 10, 107, том 2 а. с. 62).

Тому до спірних правовідносин щодо спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 належить застосувати правила ЦК УРСР 1963 року, який був чинним до 01.01.2004.

Статтею 524 ЦК УРСР передбачалося, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце

проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини (ст. 526 ЦК УРСР).

Відповідно до статті 527 ЦК УРСР, спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті

і народженні після його смерті.

Статтею 529 ЦК УРСР передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відомостями, що містяться у свідоцтві про народження Серія НОМЕР_3 , свідоцтві про шлюб Серія НОМЕР_4 , довідці Палацу одруження "Дзержинський" № 1234 від 06.03.1996 що ОСОБА_10 є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (том 1 а. с. 108, 109, том 2 а. с. 63, 64, том 3 а. с. 43-44).

Відповідно до вимог статті 529 ЦК УРСР відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги після померлого батька ОСОБА_3 . А тому вимога зустрічного позову відповідачки про її визнання спадкоємцем за законом першої черги після померлого батька ОСОБА_3 за своїм змістом є підставою, а не предметом позову, а тому колегія суддів погоджується з тим, що така вимога не є належним способом захисту спадкових прав у даній справі.

Судом на підставі наявних у справі доказів безспірно встановлено, що особами, що входять до складу спадкоємців за законом після померлого ОСОБА_3 були: дружина ОСОБА_7 , син - позивач ОСОБА_2 , дочка - відповідачка ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 305/235/17 та встановив, що може бути доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Син спадкодавця ОСОБА_3 - позивач ОСОБА_2 з 17.11.1980 по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відомостями паспорта Серія МН № 195469 (том 1 а. с. 8).

З Витягу з протоколу спільного засідання адміністрації та ЗК профспілки Харківського тракторного заводу № 46 від 07.07.1999, Форми А і В вбачається, що квартира АДРЕСА_4 , належить ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», особовий рахунок відкритий на ОСОБА_3 , зареєстровані: квартиронаймач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . За заявою ОСОБА_7 переоформлено особовий рахунок після смерті чоловіка ОСОБА_3 на ОСОБА_7 , має склад сім`ї: син ОСОБА_2 (том 1 а. с. 12, 30-33).

Дочка спадкодавця ОСОБА_1 , за даними паспорта Серія НОМЕР_5 , з 22.06.2011 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується (том 1 а. с. 105, том 2 а. с. 60).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11.03.2003 відмовлено у позові ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про зміну договору найму житлового приміщення та відкриття окремих особових рахунків щодо квартири АДРЕСА_4 та задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , виконкому Орджонікндзевської районної ради м. Харкова, ОСОБА_11 про визнання недійсними свідоцтва про право власності на житло, договору купівлі-продажу житлової площі, рішення виконкому Орджонікідзевської районної ради м. Харкова. Цим рішенням суд визнав недійсними: свідоцтво про право власності на 60/100 частин житлової площі у квартирі АДРЕСА_4 , видане ІНФОРМАЦІЯ_7 від 19.06.2001 за № 7-01-154, зареєстроване в Харківському міському бюро технічної інвентаризації від 19.06.2001 за № П-7-20311; договір купівлі-продажу 60/100 частин квартири АДРЕСА_4 , посвідчений 1-ю Державною нотаріальною конторою м. Харкова, реєстраційний № 2-952, зареєстрований у Харківському міському бюро технічної інвентаризації, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , приведено сторони до початкового положення, спірну кімнату 18,8 кв. м, що становить 60/100 частин квартири АДРЕСА_4 повернуто власнику житлового фонду - виконкому Орджонікідзевської районної ради м. Харкова, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 16 500 грн, які були отримані нею при продажі житлової площі (том 1 а. с. 17-24).

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 91 років у м. Харкові, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_6 , виданим 20.11.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 4 Харківського міського управління юстиції (том 1 а. с. 11, 119, том 2 а. с. 73).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01.09.2009, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23.12.2009, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи: Виконком Орджонікідзевської районної у м. Харкові ради, відділ громадянства та міграції фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ГУМВС України в Харківській області, ОСОБА_12 , про визнання права користування житловим приміщенням, поновлення порушеного права та вселення в квартиру АДРЕСА_6 (том 1 а. с. 13-16, 25-29).

За інформацією приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бакумової А. В., що міститься у листах № 272/02-14 від 13.07.2019, № 52/02-14 від 08.04.2020 та № 46/02-14 від 03.03.2021 вбачається, що до нотаріальної контори звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Заява про фактичне прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька - ОСОБА_3 прийнята та зареєстрована у книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 78, спадкова справа № 22/2019 (за заявою ОСОБА_2 ) за № 43, спадкова справа № 22/2019 за вхідним № 260/02-14. Аналогічні заяви про фактичне прийняття спадщини: 12.07.2019 за № 73 подав син спадкодавця - ОСОБА_2 ; 31.03.2020 за № 43 подала дочка спадкодавця - ОСОБА_1 . Фактичне прийняття спадщини має на увазі під собою реєстрацію місця проживання спадкодавця і спадкоємця за однією адресою. З поданих заяв слідує: місце реєстрації сина та батька на момент смерті батька: АДРЕСА_3 ; місце реєстрації дочки та батька на момент смерті батька: АДРЕСА_2 . Таким чином: по перше: не зрозуміло з ким же дійсно був зареєстрований спадкодавець на момент своєї смерті? (хто ж фактично прийняв спадщину, а хто пропустив строки для прийняття спадщини); по друге: у спадковій справі немає жодних документів відносно наявного спадкового майна. На підставі вищевикладеного рекомендовано звернутись до суду за встановленням кола спадкоємців, які прийняли спадщину та визначення спадкової маси, на яку може бути видане свідоцтво про право на спадщину (том 1 а. с. 75, 110, 111, 121, 123, том 2 а. с. 65, 66, том 2 а. с. 75, 76, 77).

За відомостями, що містяться у вказаних вище документах та судових рішеннях, вбачається, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя проживав та був прописаний за адресою: АДРЕСА_3 , був наймачем вказаного житлового приміщення; разом з ним були прописані та проживали члени сім`ї наймача: дружина ОСОБА_7 та син ОСОБА_2 ; після смерті ОСОБА_3 рішенням спільного засідання адміністрації та ЗК профспілки Харківського тракторного заводу № 46 від 07.07.1999 за заявою ОСОБА_7 на її ім`я переоформлено особовий рахунок після смерті чоловіка ОСОБА_3 .

Також, на підтвердження обставин фактичного вступу у володіння спадковим майном, представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_13 надала копії особистих документів батьків ОСОБА_2 , оригінали яких зберігаються у нього (т. 3 а. с. 14, 15, 22-56)

Крім того, для огляду в судовому засіданні наданий блендер, на якому міститься гравіювання з поздоровленням ОСОБА_3 з 60-річчям, фотознімок якого залучено до матеріалів справи (т. 3 а. с. 60).

Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 показали, що є членами садівничого товариства «Дружба», мають садові ділянки по сусідству з ділянкою № 321. Стверджували, що за життя ОСОБА_3 разом з ним введенням садівництва займався його син ОСОБА_16 . Після смерті ОСОБА_3 влітку 1999 року на дачну ділянку продовжив приїжджати і доглядати ОСОБА_2 , який брав активну участь у житті товариства. З сестрою ОСОБА_2 - ОСОБА_1 не знайомі, в садівничому товаристві її не бачили.

Отже, спадкоємцями за законом, які фактично проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, були дружина померлого ОСОБА_7 та син ОСОБА_2 , які фактично вступили у володіння та управління спадковим майном і не подавали заяв про відмову від спадщини.

ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві не зазначила, які ж саме дії, що свідчать про фактичне прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_3 вона вчинила. Доказів фактичного прийняття спадщини позивачем за зустрічним позовом не надано.

Після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що прийняв спадщину за законом відповідно до положень статей 1218, 1261, 1268 ЦК України, вважається її син ОСОБА_2 , який постійно був зареєстрований та проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не заявив про відмову від неї.

Будь-яких відомостей про прийняття спадщини іншими спадкоємцями після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 матеріали справи не містять.

Доводи представника відповідача СТ «Дружба», що були викладені у відзиві на зустрічні позовні заяви, суд відхиляє, оскільки висловлена представником правова позиція суперечить Статуту товариства.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.11.2021 відмовлено фізичній особі ОСОБА_2 у відкритті провадження у справі за позовом до Садівничого товариства "Дружба" про визнання недійсним рішення, яке оформлене протоколом засідання правління Садівничого товариства "Дружба" від 10.09.1996. Відмова мотивована тим, що ОСОБА_2 на момент звернення до суду не набув статусу члена Садівничого товариства «Дружба» на момент звернення до суду 19.10.2021 (том 2 а. с. 31-32).

Судом встановлено, що спірними у цій справі є: права та обов`язки забудовника на літній садовий будинок, загальною площею 47,3 кв. м, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом; першочергове право на вступ одного зі спадкоємців в члени Садівничого товариства "Дружба" з правом користування земельною ділянкою № НОМЕР_1 , що належали спадкодавцю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25.03.1983 ОСОБА_3 був прийнятий в члени Садівничого товариства "Дружба" та отримав у користування земельну ділянку № НОМЕР_1 , що підтверджується членською книжкою садівника Садівничого товариства "Дружба" ЕТМ № 315, та планом розмежування земельної ділянки № НОМЕР_1 (том 1 а. с. 34, 120, том 2 а. с. 74).

Рішенням спільного засідання адміністрації та профкому заводу "Електроважмаш" від 22.02.1986, № 20, дозволено садівникові ОСОБА_3 побудувати літній садовий будиночок згідно з типовим проектом № 184-000-45 (том 3 а. с. 13).

Відомостями квитанції № 650285, чеків № № 002514, 026734, ордера № 1921, рахунку-квитанції № 616431, наказу-пропуску № 670 підтверджується придбання ОСОБА_3 будівельних матеріалів, з яких збудований літній садовий будинок на вказаній земельній ділянці у СТ "Дружба" (том 3 а. с. 16-21).

Згідно Звіту про оцінку майна на садівничій (дачний) будинок в літ. "А-1", що розташований на території: Садівниче товариство "Дружба", ділянка № НОМЕР_1 , на території Зміївської міської ради Харківського району, Харківської області, вбачається, що вартість (ринкова) майна, станом на 01.09.2021, становить 56 406 грн 00 коп. (том 1 а. с. 194-227).

Та обставина, що ОСОБА_3 за життя був забудовником літнього садового будинку на ділянці № НОМЕР_1 в СТ "Дружба" визнавалося всіма учасниками справи.

01.09.1996 ОСОБА_3 звернувся до правління Садівничого товариства "Дружба" із заявою про переоформлення земельної ділянки № НОМЕР_1 в садівничому товаристві "Дружба" на його дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та призначити відповідальним за сплату внесків ОСОБА_2 (том 1 а. с. 35, 125, том 2 а. с. 79).

Протокольним рішенням засідання правління Садівничого товариства "Дружба" від 10.09.1996 передано ділянку № 321 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , спільними володільцями, відповідальним за сплату внесків вважати ОСОБА_2 , видано членську книжку садівника на ОСОБА_2 (том 1 а. с. 36-40, 126, том 2 а. с. 80).

Суд першої інстанції вважав, що відомостями з членської книжки садівника та квитанцій від 16.04.1999, від 28.08.1999, від 29.04.2000, від 14.10.2006, від 29.10.2010, вбачається що ОСОБА_2 були сплачені членські внески за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 починаючи з 1996 року (том 1 а. с. 41-45, 129-133, том 2 а. с. 69, том 2 а. с. 84-89).

Також, надані копії квитанцій від 07.09.1996, 16.09.1996, 27.07.1996, 24.08.1996, 20.08.2016, 06.08.2016, 09.04.2016, 07.08.2016, у яких платником членських внесків зазначений ОСОБА_17 (том 1 а. с. 57, 58-60, 61, том 2 а. с. 70-72), копії квитанцій від 02.05.2000, 23.03.2021, 25.05.2019, 03.05.2018, 28.03.2020, 07.12.2016, 09.09.2017, 18.09.2010, 24.09.2011, 07.12.2011, 23.08.2014, 29.08.2009, 19.06.2010, 11.07.2005, у яких платником членських внесків зазначена ОСОБА_1 (том 1 а. с. 114-117).

У квитанціях на оплату за електричну енергію у Садівничому товаристві "Дружба" платником зазначений ОСОБА_2 (том 1 а. с. 47-56), а також і ОСОБА_1 (том 1 а. с. 112-113, том 2 а. с. 67, 68).

Разом з тим, з відповіді Садівничого товариства "Дружба" від 22.07.2017 на заяву ОСОБА_2 від 01.07.2017 щодо переоформлення 1/2 частини садової ділянки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_4 вбачається, що вказану заяву направлено до Обласної спілки садівницьких товариств у Харківській області для вирішення даного питання (том 1 а. с. 62, 122, 127, том 2 а. с. 81, 82, том 3 а. с. 61).

З листа Обласної спілки садівницьких товариств у Харківській області № 16 від 18.07.2017 вбачається, що рішення засідання правління СТ "Дружба" від 10.09.1996 "Про передання садової ділянки № 321 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як сумісним володільцям є недійсним: а) таке рішення приймається виключно загальними зборами; б) це рішення буде дійсно за умови зміни генерального плану СТ "Дружба"; в) розподіл садової ділянки можливо при умові приватизації цієї ділянки (том 1 а. с. 63, 128).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всупереч вказаної норми ст. 89 ЦПК України суд першої інстанції не проаналізував вказані докази у їх сукупності не звернув уваги, що з`ясував, що оскільки згідно наявних у справі копій рішення правління Садівничого товариства «Дружба» сторони були прийняті до членів вказаного товариства замість їх батька - спадкодавця ОСОБА_3 і на день його смерті вони разом сплачували за утримання та користування спірними спадковими правами до вказаного Садівничого товариства членські внески за І-ІІІ квартал 1999 року та щорічний земельний податок, про що свідчать надані позивачем копії квитанцій від 16.04.1999, в яких зазначені в якості платників як ОСОБА_17 так і ОСОБА_18 . Тому висновки суду про те, що згідно цих квитанцій ці платежі були здійсненні лише позивачем ОСОБА_19 - є безпідставними (а.с. 41-42 т.1). Такі діє сторін свідчать про те, що сторони прийняли спірну спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 . Той факт, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3 сторони з`ясували, що їх прийняття до садівничого товариства було постфактум визнано керівництвом Садівничого товариства недійсним та нечинним, - не спростовує фактичного прийняття сторонами спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті їх батька ОСОБА_3 31.05.1999р. суд першої інстанції правильно застосував до цих правовідносин норми ЦК УРСР 1963 року.

Згідно п. п. 2.1, 2.2 Статуту Садівничого товариства "Дружба", затверджено загальними зборами членів товариства 18.05.2013, садівником - членом Товариства може бути кожний громадянин України, що досяг 16-річного віку, виявив бажання брати участь у здійсненні цілей та завдань Товариства. У випадку смерті члена садівницького Товариства право на вступ та користування земельною ділянкою надається одному із спадкоємців померлого, який звільняється від сплати вступного внеску зробленого в свій час померлим. Спори спадкоємців померлого члена товариства про захист порушеного або оспорюваного переважного права на вступ в члени садівницького Товариства та правом користування земельною ділянкою вирішується судом. При відсутності спадкоємців, право на вступ в члени Товариства та правом користування земельною ділянкою переходить до особи, яка разом з померлим користувалась земельною ділянкою і приймала участь в її освоюванні.

Прийом громадян в члени Товариства, переоформлення садової ділянки на нову особу, заміна власника ділянки або власника будинку проводяться за письмовою заявою вступаючого в місячний термін Правлінням Товариства з наступним затвердженням загальними зборами. Вступаючий стає членом Товариства після сплати ним вступного, членського і цільових внесків та укладення договору про "Ведення колективного садівництва". Правління надає кожному членові Товариства земельну ділянку і видає членську книжку садівника (том 1 а. с. 64-74, 124, том 2 а. с. 78).

Отже, на підставі заяви ОСОБА_3 від 01.09.1996 до правління Садівничого товариства "Дружба" про переоформлення земельної ділянки № НОМЕР_1 в Садівничому товаристві "Дружба" на його дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не відбулося вибуття ОСОБА_3 із членів СТ «Дружба» та вступ у члени Товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з переходом до них прав та обов`язків забудовника літнього садового будинку та права користування земельною ділянкою, оскільки відповідне протокольне рішення правління Садівничого товариства "Дружба" від 10.09.1996 не було у подальшому затверджене загальними зборами товариства, а тому суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що на день смерті спадкодавця він вважається таким, що залишився членом садівничого товариства, а сторони не набули такого членства у передбаченого Статутом цього садівничого товариства порядку.

При цьому суд першої інстанції відповідно до наявних у справі доказів правильно встановив, що після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що прийняв спадщину за законом відповідно до положень статей 1218, 1261, 1268 ЦК України, вважається її син ОСОБА_2 , який постійно був зареєстрований та проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не заявив про відмову від неї.

Всупереч передбаченого ст.ст. 12, 81 ЦПК України процесуального обов`язку належних і допустимих доказів про прийняття спадщини відповідачкою чи іншими спадкоємцями після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 - відповідачка ОСОБА_1 до матеріалів справи не надала, наведені з цього приводу доводи скарги відповідними доказами у розмінні ст.ст. 76 ЦПК України не підтверджені, тому колегія суддів їх відхиляє.

З цих підстав слід визнати, що доведеними є позовні вимоги: ОСОБА_2 - лише про визнання у порядку спадкування після смерті своїх батьків права та обов`язки забудовника на 2/3 частини літнього садового будинку загальною площею 47,3 кв.м, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_7 ); ОСОБА_1 - права та обов`язки забудовника на 1/3 частини вищевказаного літнього садового будинку.

В іншій частині доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи. Решта оскарженого рішення суду першої інстанції відповідає нормам цивільного матеріального і процесуального права, а наведені з цього приводу висновки суду доводами скарги не спростовані.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції не повністю відповідають обставинам справи, внаслідок чого суд помилився із застосуванням норм матеріального права, то відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає відповідній зміні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають перерозподілу відшкодування понесених сторонами судові витрати.

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви ОСОБА_2 сплатив за дві задоволені позовні вимоги судовий збір у розмірі 1816 грн, при подачі апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 сплатила 4085,50 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, а саме дві позовні вимоги немайнового характеру, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме одну позовну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, з урахування ч. 10 ст 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454 грн (1816 (задоволені вимоги ОСОБА_2 ) - 1363 грн (задоволені вимоги ОСОБА_1 ).

Керуючись ст.ст. 259, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 25 травня 2023 року змінити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту сумісного проживання зі спадкодавцем, визнання таким, що одноособово прийняв спадщину, та визнання першочергового права на членство у Садівничому товаристві "Дружба" в порядку спадкування за законом та зустрічний позов ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Дружба», ОСОБА_2 про визнання спадкоємцем першої черги за законом, про визнання права на спадщину на частину земельної ділянки в Садівничому товаристві «Дружба», про визнання першочергового права на вступ в члени Садівничого товариства «Дружба» на частину земельної ділянки, про визнання прав та обов`язків забудовника на частину літнього садового будинку задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 права та обов`язки забудовника на 2/3 частини літнього садового будинку загальною площею 47,3 кв.м, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_7 ).

Визнати за ОСОБА_1 права та обов`язки забудовника 1/3 частини літнього садівничого будинку загальною площею 47,3 кв.м, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_7 ).

В іншій частині рішення Зміївського районного суду Харківської області від 25 травня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в порядку відшкодування сплаченого судового збору 454 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 23 квітня 2024 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді І.В. Бурлака.

О.В. Маміна.