Постанова

від 22.04.2024 по справі 335/2034/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/2034/24 2-а/335/52/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Геєць Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника Фельського Сергія Леонідовича, до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2024 року до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в особі представника Фельського С.Л., до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 13.02.2024 року інспектором СПДН ЗРУП ГУНП в Запорізькій області лейтенантом поліції Ковальовим В.О. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення, у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.

Не погодившись із зазначеною постановою, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

У позові зазначає, що у оскаржуваній постанові від 13.02.2024 року співробітник поліції зазначив, що 13.02.2024 року о 16 год. 17 хв. позивачка, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , зателефонувала на лінію 102 та здійснила завідомо хибний виклик наряду поліції, а саме повідомила, що сестра не випускає її з квартири.

Разом з цим, 13.02.2024 року позивачка знаходячись у спірній квартирі по вищевказаній адресі (фактичне місце проживання, згідно постанови), проводячи домашні справи, вимкнула на деякий час відеокамеру, яка знаходиться безпосередньо у квартирі, та яка встановлена сестрою позивачки. Приблизно через 20 хвилин до квартири навідалася сестра позивачки з донькою та онукою. З сестрою позивачка перебуває у напружених стосунках через спірну квартиру.

Коли позивач намагалась вийти з квартири, сестра з донькою не пропускали її та вимагали пред`явити вміст її особистої сумки. Вимагали показати де лежить відеокамера, яку начебто остання сховала у квартирі, при цьому погрожуючи нецензурною лайкою у бік позивачки. Відчувши небезпеку та очевидне порушення її законних прав щодо вільного пересування, позивачка вирішила зателефонувати на лінію 102 та розповіла ситуацію диспетчеру, останній направив наряд поліції за місцем перебування позивачки.

Прибувши на місце виклику, поліцейські одразу почали агресивно себе поводити по відношенню до позивача, оскільки на момент приїзду потерпіла вже знаходилася поза межами квартири, всі учасники інциденту є родичами, тому ніхто на їх думку не вчиняв протиправних дій. Та дійшли висновку, що потерпілих немає, а дзвінок на гарячу лінію був хибним.

Таким чином, вважає що матеріали справи не містять, допустимих та належних доказів, які дали б можливість зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП, у зв`язку з чим, вважає, що постанова серії ГБВ № 559997 від 13.02.2024 року в справі про адміністративне правопорушення, є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач в особі представника ОСОБА_2 із позовом не погодився, у відзиві на позов зазначив, що зі змісту заяви позивача на лінію 102 вбачались ознаки адміністративного або кримінального правопорушення, а саме вчинення домашнього насильства (ст. 173-2 КУпАП, ст. 126-1 КК України). Виклик позивачки було прийнято нарядом поліції та здійснено виїзд з метою припинення правопорушень, здійснення превентивних поліцейських заходів відносно порушника.

На зазначену позивачем адресу прибув наряд поліції у складі: інспектора сектору протидії домашньому насильству ЗРУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 та інспектора сектору протидії домашньому насильству ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ст. лейтенанта поліції Полякової Катерини, якими було встановлено, що відсутні підстави для виклику поліції.

Звертають увагу суду, що жодних підтверджувальних документів або фактів, які б підтверджували або свідчили про те, що відносно позивача вчинялись протиправні дії виявлено не було.

Внаслідок чого, на заявницю було складено постанову про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП, оскільки, позивач здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме: повідомила, що в ході конфлікту з рідною сестрою - ОСОБА_4 , яка не випускає її із власної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , де вони прописані разом, також проявляє до неї агресію - тримає за капюшон, хоча цього факту не було встановлено.

Ухвалою судді від 23.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст.ст. 268, 272, 286 КАС України, відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд без повідомлення (виклику) сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов та роз`яснено наслідки його неподання.

Ухвалою суду від 04.03.2024 року продовжено процесуальний строк розгляду справи.

Відповідачем надіслано відзив на позов, який надійшов до суду 13.03.2024 року.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

13.02.2024 року інспектором СПДН ЗРУП ГУНП в Запорізькій області лейтенантом поліції Ковальовим В.О. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення, у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що на поліцію покладено завдання надання поліцейських послуг у сферах:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Статтею 183 КУпАП визначено, що завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

В адміністративному позові позивач категорично заперечувала свою вину у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП постанова у справі по адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Згідно норм статей 251, 252, 280 КУпАП правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема 183 КУпАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що спірна постанова не містить відомостей про докази, на підставі яких вона була винесена.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов`язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 дійшов висновку про те, що сама постанова про адміністративне правопорушення не може розцінюватись як беззаперечний доказ вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, спірна постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є належним та допустимим доказом такого порушення.

Виходячи з наведеного також неможливо перекладення на позивача обов`язку доведення відсутності правопорушення, оскільки це було б порушенням презумпції невинуватості.

Суд погоджується з доводами позивача, що суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, характеризується виключно прямим умислом, тобто суб`єкт правопорушення усвідомлює, що викликає працівників поліції за відсутності будь-яких підстав для цього, передбачає настання шкідливих наслідків від цього у виді відволікання працівників поліції від виконання службових обов`язків і бажає настання таких наслідків.

Разом з тим, самий лише факт того, що подія, з приводу якої був здійснений виклик, не підтвердилась, не вказує на завідому неправдивість виклику.

Надані до відзиву документи, зокрема: опитування особи ОСОБА_4 від 13.02.2024 року (сестра позивача), яка повідомила поліцейським про конфліктну ситуацію з ОСОБА_1 та про особисті неприязні відносини з приводу користування спільною власністю, а також відеозапис фіксації правопорушення від 13.02.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , на якому здійснювалось опитування ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , останні, кожен окремо, повідомляють свою версію подій та про конфлікти з приводу користування спільною власністю, не спростовують висновків суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Так, дослідженим відеозаписом події підтверджено, що ОСОБА_1 намагалася довести працівникам поліції виправданість їх виклику.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Суд зазначає, що суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, характеризується виключно прямим умислом, тобто суб`єкт правопорушення усвідомлює, що викликає працівників поліції за відсутності будь-яких підстав для цього, передбачає настання шкідливих наслідків від цього шляхом відволікання працівників поліції від виконання службових обов`язків, і бажає настання таких наслідків.

Разом з тим, самий лише факт того, що подія, з приводу якої був здійснений виклик, не підтвердилась, не вказує на завідому неправдивість виклику, оскільки особа може об`єктивно чи суб`єктивно помилятися з цього приводу.

Зі змісту матеріалів справи судом встановлено, що 13.02.2024 о 15-59 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 13.02.2024 о 15-58 за адресою: АДРЕСА_1 , сестра не випускає із квартири, тримає за капюшон, агресивна, мешкають разом, заявник ОСОБА_1 .

Водночас доказів, які б поза розумним сумнівом підвередили здійснення позивачем умисного неправдивого виклику поліції, матеріали справи не містять.

В рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

За таких обставин суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем інкримінованого їй правопорушення та правомірності прийняття оскаржуваної постанови про притягнення позивача до відповідальності, відповідно спірна постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 605,60 грн.

Представник позивача у позовній заяві також просив суд стягнути на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., які поніс позивач у зв`язку із розглядом цієї справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4ст. 134 КАС України).

На підтвердження розміру витрат, які позивач понесла на оплату послуг адвоката, представником позивача надано суду договір про надання правової допомоги від 19.02.2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 19.02.2024 року, квитанція до прибуткового касового ордера від 19.02.2024 року про сплату ОСОБА_1 5000 грн.

Разом з цим, вказані документи не містять даних, що понесені ОСОБА_1 витрати у розмірі 5000 грн. пов`язаних з розглядом саме даної справи.

Таким чином, заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. не підлягають стягненню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 73-79, 139, 159, 205, 211, 217, 227-228, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в особі представника Фельського Сергія Леонідовича, до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову серії ГБВ № 559997 13.02.2024 року, винесену інспектором Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Ковальовим Віталієм Олександровичем по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 183 КУпАП, та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 605 грн. 60 коп. по сплаті судового збору.

Відмовити ОСОБА_1 у стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок відповідача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Інформація відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, адреса місцезнаходження: вул. Матросова, 29, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ: 40108688.

Суддя Ю.В.Геєць