Рішення

від 05.04.2024 по справі 336/11360/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/11360/23

Провадження №: 2/336/645/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя 05 квітня2024 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Зарютіна П.В.

при секретарі Бублій Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» ЛТД, про визнання договору купівлі-прожаду дійсним та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника, адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» ЛТД, про визнання договору купівлі-прожаду дійсним та визнання права власності.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 26.01.1996 р. між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 було укладено договір міни, який був посвідчений директором Запорізької універсальної біржи «Україна» ЛТД Васильєвою О.Л. та ОСОБА_8 . Вказаний договір з підстав передбачених ст. 15 Закону України «Про товарні біржі», в редакції, яка діяла на час укладання договору, нотаріально не посвідчувався. Відповідно до умов вищевказаного договору міни ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на праві сумісної власності переходить однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Сторонами за вказаним договором міни було виконано всі істотні умови договору. Позивачі фактично є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 , однак у зв`язку з тим, що укладений позивачами та відповідачами договір міни не має нотаріального посвідчення, реалізувати своє право користування, розпорядження шляхом вчинення фактичних та юридичних дій щодо цього майна позивачі не мають можливості, у зв`язку з чим позивачі змушені звернутись до суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.11.2023 р. позовну заяву залишено без руху з наданням позивачам строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 р. позовну заяву залишено без руху з наданням позивачам строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2023 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання з повідомленням учасників справи (без їх виклику).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.01.2024 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Учасники справи та їх представники, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не явилися без повідомлення причин, відповідачі відзиви не подавали.

Сторона позивачів не висловила заперечень проти вирішення справи у порядку заочного розгляду, тому суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив провести заочний розгляд вищевказаної справи.

У порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Згідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 26.01.1996 р. між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 було укладено договір міни, відповідно до умов якого ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на праві сумісної власності перейшла однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір було зареєстровано на Запорізькій універсальній біржі «Україна» ЛТД 26.01.1996 р. та йому присвоєний інвентарний номер №1264.

Сторонами за договором міни було виконано всі істотні умови даного договору. Доказів протилежного суду не надавалось.

Факт здійснення сторонами своїх обов`язків за договором міни підтверджується самою письмовою угодою та відповідною реєстрацією на Запорізькій універсальній біржі «Україна» ЛТД.

Запорізьким бюро технічної інвентаризації було засвідчено, що квартира АДРЕСА_3 зареєстрована за громадянином ОСОБА_2 , громадянкою ОСОБА_6 , громадянкою ОСОБА_7 , на праві спільної сумісної власності на підставі договору міни нерухомості, зареєстрованим Запорікою універсальною біржею «Україна» ЛТД від 26.01.1996 р. за №1264, запис до реєстрової книги №277/38466.

Відповідно до положень ч.1ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до положень ч.1 ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до положень ст. 220ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до положеньст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положеньст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідност. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Відповідно до п. 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р., відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями), з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУкраїни(2004 року),Цивільний кодекс Українизастосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Договір міниміж сторонамибув укладений26.01.1996р.,тому наспірні правовідносинипоширюється діянорм ЦКУРСР (1963року).

Відповідно дост. 153 ЦК УРСР(в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно дост. 224 ЦК УРСР(в редакції 1963 року), за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 128 ЦК УРСР (у редакції 1963 року).

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2ст. 48 ЦК УРСР. Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Статтею 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

При укладанні договору міни сторони керувались ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 р.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Реєстрація в бюро технічної інвентаризації за позивачами права власності на квартиру на підставі договору міни, посвідченого товарною біржою, а не нотаріусом, станом на 26.01.1996 р. не суперечила чинному законодавству.

Відповідно до ч. 3ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації.

У відповідності до ч. 4ст. 3 зазначеного Законуправа на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Здійснивши державну реєстрацію у Запорізькому бюро технічної інвентаризації права власності за позивачами, держава цим самим визнала їх право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Відповідно до змістуст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про припинення дії, яка порушує право.

Згідно зіст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно зі ст.ст.317,319 ЦК Українивласнику належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно змістуст. 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК Українивизначено, що саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений в здійсненні права власності (ч.2ст. 321 ЦК України).

Сторони виконали умови договору міни, договір відповідно був зареєстрований в БТІ у передбаченому законом порядку, угода з підстав недотримання нотаріальної форми судом не визнавалася недійсною, сторонами досягнуто згоди зі всіх його істотних умов, таким чином позивачі набули право власності на вищевказану квартиру і правомірно володіють нею до теперішнього часу.

Враховуючи все вищенаведене, суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 5,15,16, ЦК України від 16.01.2003 року, ст.ст.41,42,45, 47,48, 86,128,153,220,224, 227 ЦК УРСР від,ст.ст. 41, 58 Конституції України,ст. 15 Закону України «Про товарні біржі», керуючись ст. ст.12,13,141,258,259,263-265,267,283,352 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» ЛТД, про визнання договору купівлі-прожаду дійсним та визнання права власності.

Визнати дійсним договір міни нерухомості №1264, а саме: квартири за адреою: АДРЕСА_1 , укладений 26.01.1996 р. між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , зареєстрований Запорізькою універсальною біржою «Україна» ЛТД 26.01.1996 р., реєстраційний номер №1264.

Заочне рішенняможе бутипереглянуте судом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача. Заявупро переглядзаочного рішенняможе бутиподано протягомтридцяти днівз дняйого проголошення. Учасниксправи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо таказаява поданапротягом двадцятиднів здня врученняйому повногозаочного рішеннясуду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другійстатті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін