Ухвала

від 11.04.2024 по справі 369/6018/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6018/24

Провадження № 2/369/5115/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про забезпечення позову)

11.04.2024 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши заяву заступника керівникаКиєво-Святошинськоїокружної прокуратуриКиївської областіДенисюка Олексія про забезпечення позову у цивільній справі №369/6018/24 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області на розгляді перебуває цивільна справа №369/6018/24 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.

Разом з позовом заступником керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області Денисюком Олексієм було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:10:001:0601 площею 0,1475 га.

Заяву, якою прокурор просить забезпечити позовні вимоги обґрунтовано тим, що усупереч положень земельного та лісового законодавства без прийняття рішення будь-яким уповноваженим органом про відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення у власність фізичної особи для ведення індивідуального садівництва, земельна ділянка вибула із власності держави.

Зокрема встановлено, на підставі рішення 7 сесії Гореницької сільської ради 26 скликання від 21.06.2011 № 6/41 у приватну власність ОСОБА_2 відведено земельну ділянку площею 0,2966 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_2 отримала державний акт серії ЯМ № 313670, що зареєстрований 05.08.2011 за № 322240001004740 на земельну ділянку площею 0,1475 га з кадастровим номером 3222482000:10:001:0601.

У подальшому, ОСОБА_2 відчужила право власності на земельну ділянку на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі- продажу від 02.09.2011 № 3104, якому видано державний акт серії ЯМ № 720121, що зареєстрований 30.09.2011 за № 322240001005926.

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2015 за № 1026 відчужив право власності на земельну ділянку площею 0,1475 га з кадастровим номером 3222482000:10:001:0601 на користь ОСОБА_1 .

Право власності ОСОБА_1 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 25326908 від 16.10.2015, що підтверджується Інформацією з реєстру.

На даний час, ОСОБА_1 залишається власницею земельної ділянки площею 0,1475 га з кадастровим номером 3222482000:10:001:0601 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, вищевказана земельна ділянка відведена за рахунок земель лісогосподарського призначення.

Так, факт віднесення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:10:001:0601 до земель лісогосподарського призначення підтверджується Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Київське лісове господарство» 2015 року, Проектом організації та розвитку лісового господарства Виробничої частини ДЛГО «Київліс» Державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» 2004 року, Планом лісових насаджень Приміського лісництва ДП «Київський лісгосп» лісовпорядкування 2014 року, планово-картографічними матеріалами, а саме планами лісонасаджень, картами- схемами розподілу території лісгоспу.

Окрім того, за інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 18.09.2023 №03-903 спірні земельні ділянки, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року досі відносяться до кварталу 42 виділу 21 Приміського лісництва ДП «Київське лісове господарство».

Таким чином, рішення Гореницької сільської ради про передачу у власність земельної ділянки лісогосподарського призначення для ведення особистого селянського прийняте всупереч вимогам п. ґ) ч. 4 ст. 84, ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України.

Згідно ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Так, згідно листа Філії «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 05.10.2023 № 02-964 не приймались рішення щодо згоди на вилучення чи припинення права користування лісовими ділянками виділу 21 кварталу 42 Приміського лісництва.

Отже, як зазначає заявник, відведення земельної ділянки на підставі рішення Гореницької сільської ради у приватну власність відповідача відбулось з грубим порушенням ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України.

Крім того, Гореницька сільська рада перевищила повноваження, передбачені Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування» під час розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Часиною 1 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України).

Враховуючи викладене, Гореницька сільська рада не мала повноважень на розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення державної власності, що свідчить про порушення вищевказаним органом місцевого самоврядування вимог ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 83, 122 Земельного кодексу України.

Отже, заява про забезпечення позову обґрунтована необхідністю забезпечити можливість реального виконання рішення у справі та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні, у випадку задоволення позову, оскільки державна реєстрація права власності на спірні земельні ділянки за відповідачем, у разі відсутності забезпечення позову, дає їм право вільно ними розпоряджатись, у тому числі, відчужувати на користь третіх осіб.

У такому разі для належного захисту та поновлення порушених прав, позивач буде змушений вживати додаткових заходів, зокрема вирішувати питання щодо збільшення позовних вимог або зміни предмета позову, визначати підсудність вказаного спору та замінювати неналежного відповідача у справі, що згідно вимог чинного законодавства можливо лише на стадії підготовчого провадження.

При цьому, відсутність на даний час будь-яких дій відповідача, які могли б підтвердити наміри вчинення дій щодо відчуження, поділу чи об`єднання земельних ділянок, не спростовують наявність у відповідача, як в одноособового власника спірної земельної ділянки можливості вільно розпорядитися нею, якщо не вжити заходи забезпечення позову, у тому числі, враховуючи попередню протиправну поведінку під час набуття права власності.

Таким чином, на переконання прокурора, обґрунтованим є припущення про високу ймовірність відчуження, реєстрації, поділу, об`єднання, зміни конфігурації спірної земельної ділянки, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів держави. Вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки вона залишається у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися вказаним майном обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.

Також вказаний захід забезпечення не може перешкодити здійсненню будь-якої діяльності відповідача на земельній ділянці.

Захід забезпечення позову, про який йдеться у заяві є співмірним із заявленими позовними вимогами та забезпечує збалансованість інтересів сторін, також він є засобом тимчасового характеру та має на меті збереження існуючого становища до ухвалення судового рішення у справі та набрання ним законної сили для забезпечення можливості ефективного поновлення прав держави в особі позивача.

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали цивільної справи суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №520/5745/18.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №373311526, сформованої 08 квітня 2024 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3222482000:10:001:0601, площею 0,1475 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 751065232224, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

З поданої заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів вбачається, що у разі прийняття рішення на користь позивача у цивільній справі можуть виникнути труднощі у подальшому при виконанні такого рішення.

Дослідивши письмові матеріали справи, та враховуючи, що вид забезпечення позову, вказаний у заяві позивача, а саме накладення арешту на земельні ділянки є співмірним з заявленим позовом та буде достатніми для забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна, яке належить ОСОБА_1 оскільки, накладення арешту на майно є достатнім заходом для забезпечення позову у даній цивільні справі, так як передбачає заборону відчужувати його, а тому не потребує додаткової заборони вчиняти будь-які дії щодо спірного майна.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями ст. ст.149,150,153-154,353 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву, задовольнити частково.

Накласти арешт земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:10:001:0601, площею 0,1475 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 751065232224, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

В іншій частині відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Стягувач: Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області, код ЄДРПОУ 02909996, адреса: 08131, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 67.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя І.О. Фінагеєва