Ухвала

від 09.04.2024 по справі 761/9330/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/9330/24

Провадження № 1-кс/761/6476/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м. Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

адвоката - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому засіданні в приміщені суду клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «Європа-Транс» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.04.2023 року (справа №761/13465/23) у межах кримінального провадження № 22022000000000162 від 18.04.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 1102 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «Європа-Транс» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.04.2023 року (справа №761/13465/23) у межах кримінального провадження № 22022000000000162 від 18.04.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 1102 КК України.

В обґрунтування клопотання адвокат зазначив, що 21.04.2023 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було накладено арешт на відкриті в банківських установах рахунки ТОВ «Європа-Транс».

Водночас, на думку адвоката, в подальшому застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, оскільки вказане майно не є речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Так, на обґрунтування вказаних доводів адвокат зазначає, що вказаний арешт рахунків обтяжує проведення господарської діяльності, крім того, вказані грошові кошти отримані товариством від здійснення законної господарської діяльності.

Адвокат також зазначає, що з моменту накладення арешту минуло понад дев`ять місяців, жодній посадовій особі ТОВ «Європа-Транс» не повідомлено на даний час про підозру

Вказане на переконання адвоката свідчить про відсутність підстав для подальшого утримання вказаного майна під контролем органу досудового розслідування.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 підтримав доводи клопотання, просив його задовольнити та скасувати арешт накладений на вищезазначене майно, оскільки вказане майно не має будь якого доказового значення у даному кримінальному провадженні, та набуте ТОВ «Європа-Транс» на законних підставах.

Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання про скасування арешту майна, просив відмовити у його задоволенні. Вказав, що досудове розслідування на даний час зупинено. Крім того, також зазначив, що під час досудового розслідування не було встановлено факту продажу автомобілів ТОВ «Європа-Транс» у межах обставин, що розслідуються у даному кримінальному провадженні.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників справи, слідчий суддя дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Приписами ст. ст. 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Так, з матеріалів клопотання вбачається, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21.04.2023 у справі № 761/13465/23, провадження №1-кс/761/8984/2023, задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22022000000000162 від 18.04.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 1102 КК України, про арешт майна та накладено арешт, зокрема, на грошові кошти (у безготівковому вигляді), які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «ЄВРОПА-ТРАНС» (ЄДРПОУ 31434759).

З мотивувальної частини зазначеної ухвали вбачається, що при арешті майна слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави для висновку, що арешт на вищезазначене майно необхідно накласти з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 22022000000000162.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Водночас, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів свідчить про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки вищевказані обставини в своїй сукупності викликають сумніви в розумності і співрозмірності подальшого обмеження права власності з завданнями кримінального провадження, враховуючи, зокрема, і наслідки арешту майна для третіх осіб.

Так слідчий суддя звертає увагу, що у даному кримінальному провадженні розслідуються обставини, зокрема, щодо вивозу з території України автомобілів для продажу їх на території рф.

В той же час, як зазначив прокурор в судовому засіданні, органом досудового розслідування не було встановлено факт продажу автомобілів ТОВ «ЄВРОПА-ТРАНС» на території рф. Крім того, також підтвердив, що жодній посадовій особі ТОВ «ЄВРОПА-ТРАНС» не повідомлено про підозру у межах даного кримінального провадження.

При цьому, ні до матеріалів клопотання, ні в судовому засіданні прокурором не надано доказів того, що зазначене майно, на яке накладено арешт, має значення для кримінального провадження, а також те, що вказане майно здобуте злочинним шляхом. Також не доведено, що майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди, містить інші відомості, які могли б бути використані як доказ для продовження заходу забезпечення, а саме арешту, чи обставин, що встановлені під час досудового розслідування по кримінальному провадженні №22022000000000162 від 18.04.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 1102 КК України.

В судовому засіданні прокурором також не надано жодного документального підтвердження того, що вказане підприємство було залучено до незаконної протиправної діяльності продажу автомобілів, яка розслідується у межах даного кримінального провадження.

Відтак, слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, приходить до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні є обґрунтованими.

Крім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» від 25.03.1999). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

Під час судового розгляду встановлено, що з урахуванням наведених норм міжнародного права недостатньо одного лише посилання на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно нібито підлягає арешту, оскільки для вжиття такого суттєвого заходу обмеження прав особи як арешт належного їй майна має бути дотримано вищенаведені приписи кримінального процесуального законодавства, чітко визначені в ст. ст. 170 - 173 КПК України.

Відтак, на переконання слідчого судді, подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна в частині накладення арешту на грошові кошти (у безготівковому вигляді), які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «ЄВРОПА-ТРАНС», не виправдовують завдання кримінального провадження та співмірності втручання у право власності особи.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що такий обмежувальний захід як арешт майна, який застосовано ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21.04.2023 в рамках кримінального провадження № 22022000000000162, в частині накладення арешту на грошові кошти (у безготівковому вигляді), які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «ЄВРОПА-ТРАНС», підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 131-132, 170, 172, 173, 174, 309, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «Європа-Транс» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.04.2023 року (справа №761/13465/23) у межах кримінального провадження № 22022000000000162 від 18.04.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 1102 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21.04.2023 року у справі №761/13465/23, а саме, на грошові кошти (у безготівковому вигляді), які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «ЄВРОПА-ТРАНС» (ЄДРПОУ 31434759):

АТ «ПУМБ» (код 14282829):

-НОМЕР_1 ;

-НОМЕР_2 ,

АТ «ОТП БАНК» (ЄДРПОУ 21685166):

-НОМЕР_3 ;

-НОМЕР_4 ;

-НОМЕР_5 ,

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570):

-НОМЕР_6 ;

-НОМЕР_7 ;

-НОМЕР_8 ,

Львівська обласна дирекція АТ «Райффайзен Банк» (ЄДРПОУ 20846070):

-НОМЕР_9 ,

АТ «Райффайзен Банк» у м. Києвi (ЄДРПОУ 14305909):

-НОМЕР_9 ;

-НОМЕР_10 ;

-НОМЕР_11 ,

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1