Ухвала

від 23.04.2024 по справі 201/4576/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/4576/24

Провадження № 1-кс/201/1551/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Дніпро

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська клопотання слідчого 2-го відділення слідчого відділу 3-го управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене прокурором Щастинської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22020130000000257 від 28.08.2020, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця cелища Ханимей Пуровського р-ну Тюменської обл., рф, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ст. 113, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 260 КК України

У судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

УСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ст. 113, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 260 КК України.

В обґрунтування поданого клопотання слідчим зазначено, що у преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

Статтями 1-3 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров?я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно статті 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Так, упродовж 2014 року, у зв`язку з демократичними процесами, що відбувались в Україні, невстановлені на цей час особи вступили у злочинну змову та вирішили за допомогою іррегулярних незаконних збройних формувань чинити злочинні дії проти України та здійснювати тимчасову окупацію частини її території.

Одним з таких незаконних збройних формувань, утворених з метою ведення бойових дій, здійснення розвідувальної, підривної та диверсійної діяльності проти підрозділів Збройних сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби та інших правоохоронних органів на території України, у тому числі на території міст Сєвєродонецька та Лисичанська, являлася так звана «Армія Юго-Востока».

Крім того, вказані підрозділи, у тому числі так звана «Армія Юго-Востока», забезпечували окупацію окремих територій Луганської області, у тому числі Попаснянського району та міста Лисичанськ Луганської області.

Активну участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування, так званої «Армії Юго-Востока», на території окремих районів Луганської області, у тому числі Попаснянського району, міста Лисичанськ Луганської області брали ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засуджений за даним фактом вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 26.12.2019, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які діяли у його складі умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер вчинюваних дій, з особистих мотивів, разом з іншими невстановленими особами.

Так, на початку липня 2014 року (точний час та дату під час досудового розслідування встановити не представилося можливим) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , увійшов до складу не передбаченого законом збройного формування, діючого на територіях окремих районів Луганської області, у тому числі Попаснянського району та міста Лисичанськ Луганської області - так званої «Армії Юго-Востока».

Увійшовши до вказаного незаконного збройного формування, ОСОБА_5 , маючи умисел приймати активну участь у діяльності зазначеного формування, при цьому розумів, що його діяльність спрямована на: заволодіння окремими територіями та їх утримання, знищення живої сили супротивника з використанням вогнепальної зброї, вибухових речовин та іншої зброї.

Вступивши в зазначене збройне формування, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, розуміючи незаконність діяльності формування, приймав в ньому активну участь, зокрема, виконував вказівки осіб, які були рангом вище нього.

Так, ОСОБА_5 , діючи в порушення ч. 6 ст. 17 Конституції України, якою передбачено, що на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, приблизно на початку липня 2014 року прибув до міста Лисичанська Луганської області, де на добровільній основі увійшов до структурного підрозділу не передбаченого законом збройного формування, яке на той час мало назву « ІНФОРМАЦІЯ_5 », та діючи під позивним « ОСОБА_10 » в структурному підрозділі «підривної групи» під керівництвом ОСОБА_7 , позивний « ОСОБА_11 », яке діяло на території Луганської області, почав приймати активну участь у діяльності такого не передбаченого законом збройного формування, при цьому розуміючи, що діяльність не передбаченого законом збройного формування спрямована на заволодіння окремими територіями та їх утримання, протистояння Збройним силам України, правоохоронним органам, органам державної влади України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також вчинення тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень, у тому числі з використанням вогнепальної зброї, вибухових речовин та іншого озброєння.

У період часу приблизно з початку липня 2014 року до початку серпня 2014 року ОСОБА_5 , діючи умисно, приймаючи активну участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування так званої «Армії Юго-Востока», яка діяла на окремих територіях Луганської області, в тому числі Попаснянського району, міста Лисичанськ, вдягнувши камуфляжну форму без знаків відмінності, з «георгіївськими стрічками», отримавши вогнепальну зброю, виконував роль мінера «підривної групи» під керівництвом ОСОБА_7 , яка є частиною не передбаченого законом збройного формування, яке на той час мало назву « ІНФОРМАЦІЯ_5 », проводив мінування об?єктів, а саме: мостів та доріг розташованих на територіях окремих районів Луганської області, у тому числі Попаснянського району та міста Лисичанськ Луганської області, здійснював чергування на замінованих об?єктах, підтримував в справному стані та обслуговував прилади мінування, встановлені на об?єктах.

Крім того, приблизно на початку липня 2014 року у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючого у складі не передбаченого законом збройного формування - так званої «Армії Юго-Востока», позивний «Немец», засуджений за даним фактом вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 26.12.2019, виник злочинний умисел на вчинення з метою ослаблення держави вибухів, спрямованих на зруйнування об?єктів, що мають важливе народногосподарське значення, розташованих на території окремих районів Луганської області, у тому числі Попаснянського району, міста Лисичанськ Луганської області, дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, які б створювали небезпеку для життя та здоров?я людей, впливу на прийняття рішень органами державної влади і органами місцевого самоврядування, привернення уваги громадськості до своїх політичних поглядів та підтримку ідеї законності створення на території Луганської області не передбаченого законом збройного формування - так званої «Армії Юго-Востока».

Так, ОСОБА_7 , діючи в порушення вимог ч. 6 ст. 17 Конституції України, якою передбачено, що на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом, усвідомлюючи неможливість одноособової реалізації своїх злочинних намірів, приблизно з початку липня 2014 року організував стійку злочинну групу з числа осіб, які теж входили до складу не передбаченого законом збройного формування так званої «Армії Юго-Востока», до якої на добровільній основі та єдності злочинних намірів увійшли:

- громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учасник «групи підривників» незаконного збройного формування так званої «Армії Юго-Востока», який для дотримання вимог конспірації та укриття власної приналежності до діяльності незаконних збройних формувань у колі спілкування членів незаконного збройного формування використовував прізвисько («позивний») Знахарь»;

- громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учасник «групи підривників» незаконного збройного формування так званої «Армії Юго-Востока», який для дотримання вимог конспірації та укриття власної приналежності до діяльності незаконних збройних формувань у колі спілкування членів незаконного збройного формування використовував прізвисько («позивний») - « ІНФОРМАЦІЯ_6 »;

- громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , учасник «групи підривників» незаконного збройного формування так званої «Армія Юго-Востока», який для дотримання вимог конспірації та укриття власної приналежності до діяльності незаконних збройних формувань у колі спілкування членів незаконного збройного формування використовував прізвисько («позивний») - « ОСОБА_12 ».

ОСОБА_7 , будучи керівником організованої групи і організатором злочинів, здійснював загальне керівництво зазначеної групи, координував та узгоджував діяльність її членів між собою, розробив план його вчинення, який довів до відома всіх членів організованої групи, і, отримав їх згоду і схвалення.

Згідно з розробленим ОСОБА_7 злочинним планом, учасники злочинної групи у складі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 повинні були здійснювати мінування об?єктів цивільної інфраструктури, зокрема автомобільних мостів на території окремих районів Луганської області, у тому числі області, Попаснянського району, міста Лисичанськ Луганської області, які мають важливе народногосподарське значення.

На виконання вказаного плану ОСОБА_7 , позивний «Нємєц», розподілив злочинні ролі та функції кожного учасника організованої групи, згідно яких:

ОСОБА_7 , позивний «Нємєц», будучи організатором та керівником групи, виконував наступне:

- розробив єдиний злочинний план, який довів до відома всім учасникам групи, спрямований на досягнення єдиного злочинного наміру;

- здійснював, координував та узгоджував діяльність членів організованої групи між собою;

- розподіляв функції та обов?язки кожного з учасників групи, а саме надавав вказівки на викрадення осіб з метою їх подальшого позбавлення волі;

- визначав об єкт посягання та здійснював повну підготовку до вчинення диверсії;

- забезпечував учасників організованої групи необхідними вибуховими речовинами для проведення мінування об?єктів: мостів та доріг, розташованих на територіях окремих районів Луганської області, у тому числі Попаснянського району та міста Лисичанськ Луганської області, зокрема, мосту на автодорозі С 131228 (міст між селом Вєрхньокам?янське Донецької області та селом Золотарівка Попаснянського району Луганської області), який проходив через залізничну колію;

- організовував проведення мінування вказаних об?єктів;

- встановлював цілодобове чергування на замінованих об?єктах осіб з числа підпорядкованих йому членів незаконного збройного формування;

- забезпечував підтримування у справному стані та своєчасне обслуговування приладів мінування, встановлених на замінованих об?єктах;

- забезпечував здійснення збройного опору представникам підрозділів правоохоронних органів та Збройних Сил України із використанням вогнепальної зброї та вибухових пристроїв на територіях окремих районів Луганської області, у тому числі Попаснянського району та міста Лисичанськ Луганської області.

ОСОБА_8 , позивний «Знахарь». Будучи активним учасником організованої групи, виконував наступне:

- підпорядковувався ОСОБА_7 , виконував вказівки останнього;

- проводив мінування об?єктів, зокрема: мостів та доріг, розташованих на територіях окремих районів Луганської області, у тому числі Попаснянського району та міста Лисичанськ Луганської області;

- підносив необхідні ящики з вибухівкою, електродетонатори та дроти ОСОБА_5 , позивний « ОСОБА_10 » та ОСОБА_9 , позивний « ОСОБА_12 », для здійснення мінування мосту на автодорозі НОМЕР_1 (міст між селом Вєрхньокам?янське Донецької обл. та селом Золотарівка, Попаснянського району, Луганської області), який проходив через залізничну колію;

- здійснював чергування на замінованих об?єктах;

- підтримував у справному стані та обслуговував приладдя мінування, встановлених на замінованих об?єктах;

- із використанням вогнепальної зброї та вибухових пристроїв на територіях окремих районів Луганської області, у тому числі Попаснянського району, міста Лисичанськ Луганської області здійснював збройний опір представникам підрозділів правоохоронних органів та Збройних Сил України.

ОСОБА_5 , позивний « ОСОБА_10 », будучи активним учасником організованої групи, виконував наступне:

- підпорядковувався ОСОБА_7 , виконував вказівки останнього;

- проводив мінування об?єктів, зокрема: мостів та доріг, розташованих на територіях окремих районів Луганської області, у тому числі Попаснянського району, міста Лисичанськ Луганської області;

- здійснював мінування мосту на автодорозі НОМЕР_1 (міст між селом Верхньокам?янське Донецької обл. та селом Золотарівка, Попаснянського району та Луганської області), який проходив через залізничну колію;

- безпосередньо здійснив підрив вказаного мосту;

- здійснював чергування на замінованих об?єктах;

- підтримував у справному стані та обслуговував приладдя для мінування, встановлених на замінованих об?єктах;

- із використанням вогнепальної зброї та вибухових пристроїв на територіях окремих районів Луганської області, у тому числі Попаснянського району та міста Лисичанськ Луганської області здійснював збройний опір представникам підрозділів правоохоронних органів та Збройних Сил України.

ОСОБА_9 , позивний « ОСОБА_12 », будучи активним учасником організованої групи, виконував наступне:

- підпорядковувався ОСОБА_7 , виконував вказівки останнього;

- проводив мінування об?єктів, зокрема: мостів та доріг, розташованих на територіях окремих районів Луганської області, у тому числі Попаснянського району та міста Лисичанськ Луганської області;

- здійснював мінування мосту на автодорозі НОМЕР_1 (міст між селом Вєрхньокам?янське Донецької обл. та селом Золотарівка, Попаснянського району, Луганської області), який проходив через залізничну колію;

- здійснював чергування на замінованих об?єктах;

- підтримував у справному стані та обслуговував приладдя мінування, встановлених на замінованих об?єктах;

- із використанням вогнепальної зброї та вибухових пристроїв на територіях окремих районів Луганської області, у тому числі Попаснянського району та міста Лисичанськ Луганської області здійснював збройний опір представникам підрозділів правоохоронних органів та Збройних Сил України.

Виконуючи вказані функції учасники «групи підривників» у складі ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , під керівництвом ОСОБА_7 , перебуваючи у складі не передбаченого законом збройного формування так званої «Армії Юго-Востока», діючи у складі організованої злочинної групи, впродовж липня-серпня 2014 року здійснювали мінування ряду мостів та доріг на територіях окремих районів Луганської області, у тому числі Попаснянського району та міста Лисичанськ Луганської області, з метою недопущення підрозділів правоохоронних органів та Збройних Сил України, задіяних у проведенні антитерористичної операції.

Так, у період часу з 10 до 20.07.2014 учасники організованої злочинної групи у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , під керівництвом ОСОБА_7 , разом з невстановленими слідством особами, які не були обізнані про наявність організованої злочинної групи у складі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , виїхали з м. Лисичанська Луганської області в напрямку м. Сіверськ Донецької області на автомобілі «Форд» типу «мікроавтобус» сріблястого кольору, в який попередньо завантажено за невстановлених досудовим слідством обставин, вибухові речовини типу шахтного тротилу, які придбано у невстановленому місці у невстановлених осіб, а також детонатори та шахтну підривну машинку. Приїхавши до автомобільного мосту на автодорозі С 131228 (міст між селом Верхньокам?янське Донецької області та селом Золотарівка Попаснянського району Луганської області), який проходив через залізничну колію, та здійснили його мінування за допомогою вибухових речовин шахтного тротилу.

В зазначений період, більш точні дата та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, організатор злочинної групи ОСОБА_7 , знаходячись біля вказаного мосту, надав вказівку ОСОБА_8 , піднести необхідні ящики з вибухівкою, електродетонатори, шахтну підривну машинку та дроти ОСОБА_5 , та ОСОБА_9 , які, згідно розробленого ОСОБА_7 плану, повинні були безпосередньо мінувати вказаний міст.

Надалі, ОСОБА_5 , та ОСОБА_9 , діючи на виконання розробленого ОСОБА_15 злочинного плану, направленого на досягнення єдиного результату у вигляді вчинення диверсії, згідно відведених ролей, на виконання вказівок ОСОБА_7 та з ініціативи останнього, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді зруйнування вищевказаного мосту, використовуючи вибухівку, електродетонатори, шахтну підривну машинку та дроти, заздалегідь надані їм ОСОБА_7 , здійснили мінування мосту на автодорозі С 131228 (міст між селом Верхньокам?янське Донецької області та селом Золотарівка Попаснянського району Луганської області), який проходив через залізничну колію, шляхом приєднання дротів від закладеної вибухівки до шахтної підривної машинки.

Згодом, ОСОБА_5 , позивний « ОСОБА_10 », на виконання відведеної йому ролі, відійшовши на безпечну відстань приблизно 100-150 метрів, безпосередньо привів у дію закладену вибухівку, що спричинило вибух вказаного мосту, що призвело до унеможливлення його подальшого використання.

Після вчинення вказаної диверсії учасники організованої групи ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 покинули вищевказану територію.

Крім того, учасники організованої злочинної групи у складі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , маючи умисел на носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, перебуваючи у складі не передбаченого законом збройного формування так званої «Армії Юго-Востока», в період часу з липня 2014 року по серпень 2014 року, в невстановленому місті та в невстановлених в ході слідства осіб, з метою використання її при вчиненні з метою ослаблення держави вибуху (підриву) мосту на автодорозі С 131228 (міст між селом Верхньокам?янське Донецької області та селом Золотарівка Попаснянського району Луганської області), який проходив через залізничну колю, при невстановлених під час досудового розслідування обставинах незаконно придбали вогнепальну зброю, бойові припаси та вибухові речовини, а саме: автомат Калашнікова «АК-74», 186 патронів 5,45-мм, ручну бойову осколкову гранату Ф-1, ручну осколкову гранату РГ-42, вибухові речовини типу шахтного тротилу, електродетонатори, шахтну підривну машинку та дроти, які стали носити та зберігати при собі без передбаченого законом дозволу. Далі ОСОБА_8 , діючи згідно відведеної ролі, переніс вогнепальну зброю та бойові припаси, а саме: автомат Калашнікова «АК-74», 186 патронів 5,45-мм, ручну бойову осколкову гранату Ф-1, ручну осколкову гранату РГ-42, на ділянку місцевості, розташовану поблизу автошляху АДРЕСА_2 , в 150 метрах від стовпа електромережі, на якому наявні цифрові позначки «N?4 110kv-08-248-72», де загорнув у полімерний плащ синього кольору та закопав під шаром ґрунту серед дерев, де став незаконно зберігати без передбаченого законом дозволу.

1 квітня 2020 року в ході проведення огляду місцевості на ділянці місцевості поблизу автошляху АДРЕСА_2 , в 150 метрах від стовпа електромережі, на якому наявні цифрові позначки «N?4 110kv-08-248-72», під шаром ґрунту виявлено та вилучено згорток, загорнутий в полімерну плівку синього кольору, в якому виявлено та вилучено:

- автомат, який є вогнепальною зброєю - 5,45 мм - автомат конструкції Калашнікова «АК-74» N? 3747569, 1985 р.в., який виготовлений промисловим способом, придатний до стрільби;

- патрони у кількості 186 (сто вісімдесят шість) штук, які було вилучено з п?яти магазинів до автомату Калашнікова та одного магазину до кулемета РПК - є бойовими припасами - 5,45-мм військовими патронами зразка 1974 року, малоімпульсивними унітарними патронами проміжного типу, центрального бою. Патрони виготовлені промисловим способом та придатні до стрільби;

- конструктивно-оформлений заряд вибухової речовини (тротил) - корпус ручної осколкової гранати РГ-42 та засіб ініціювання вибуху - запал типу УЗРГМ для ручних гранат РД-5, Ф-1 та РГ-42, який містить заряд комбінованої вибухової речовини (ТНРС+азид свинцю та ТЕН або гексоген). У конструктивному поєднанні, корпус ручної гранати осколкової гранати РГ - 42 з запалом типу УЗРГМ, є бойовим припасом - ручною осколковою гранатою РГ-42. Ручна осколкова граната РГ - 42 є у справному стані та придатна до вибуху;

- залишок корпусу ручної осколкової гранати Ф-1 та підривач УЗРГМ (УЗРГМ-2), які утворилися в результаті їх вибуху, які вибухових речовин не містять. До моменту їх руйнування (вибуху), могли бути конструктивно поєднані між собою, тобто, були бойовим припасом - ручною осколковою гранатою Ф-1, яка була придатна до вибуху;

- металеве кільце, металеві частини різного розміру, частині полімерного шприца в пакеті N? АВ 009117, в речовині коричневого кольору, схожої на грунт в спеціальному пакеті №AB 036896, виявлено сліди вибухової речовини - тротилу, нітрат іони - компонент, який може входити до складу продуктів вибухового перетворення або до складу сумішевих вибухових речовин, та нітрит іони - компонент, який може входити до складу продуктів вибухового перетворення.

Виявлені та вилучені вогнепальна зброя та бойові припаси ОСОБА_5 придбав, носив та зберігав без передбаченого законом дозволу.

У зв`язку із проведенням бойових дій на тимчасово окупованій території України, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, на офіційному веб-сайті Служби безпеки України було опубліковано повістку про виклик ОСОБА_5 на 28.07.2020, 29.07.2020, 30.07.2020 за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ст. 113, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 260 КК України, допиту в якості підозрюваного тощо.

Жодного разу у призначений час громадянин України ОСОБА_5 у призначене місце не з`явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 КПК України у редакції від 03.07.2020 року, яка діяла на момент повідомлення особі про підозру, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

30.07.2020 повідомлення про підозру ОСОБА_5 було вручено бабусі підозрюваного ОСОБА_16 .

Крім того, 30.07.2020 року повістку про виклик підозрюваного ОСОБА_5 на 13 годину 00 хвилин на 03.08.2020, 04.08.2020, 05.08.2020 за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій , допиту в якості підозрюваного тощо, було вручено ОСОБА_17 , яка була директором ПП "ДОНЖИЛСЕРВІС", код: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 , яке є житлово-експлуатаційною організацією.

Жодного разу у призначений час підозрюваний ОСОБА_5 у призначене місце не з`явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.

Таким чином 30.07.2020 у кримінальному провадженні № 12020130000000104 від 01.04.2020 ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ст. 113, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 260 КК України, тобто в участі у не передбаченому законом збройному формуванні, вчиненні з метою ослаблення держави вибуху, спрямованого на зруйнування об?єкту, який має важливе народногосподарське значення, вчинене у складі організованої злочинної групи, носінні, зберіганні та придбанні, вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

28.08.2020 Луганською обласною прокуратурою матеріали досудового розслідування щодо підозрюваних ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 були виділені з матеріалів досудового розслідування за №12020130000000104 від 01.04.2020.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

У зв`язку із переховуванням від органів досудового розслідування, постановою слідчого від 31.07.2020 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ст. 113, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 260 КК України, та перебування останнього на тимчасово окупованій території України повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- показаннями свідків ОСОБА_18 , та ОСОБА_19 ;

- протоколами огляду за участю вищезазначених свідків;

- показаннями підозрюваного ОСОБА_8 ;

- висновком експерта №19/113/11-91е-19/113/8/1-55е;

Також, в ході досудового розслідування встановлені ризики, передбачені пунктами 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:

- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, в яких він підозрюється.

Санкція ст. 113 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої;

Санкція ч. 2 ст. 260 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої;

Санкція ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років;

- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, а саме показань свідків, що свідчать про протиправну діяльність ОСОБА_5 ;

- переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території України, про що свідчить неприбуття на виклик до СВ 3 управління шість разів, у тому числі тричі у статусі підозрюваного та не повідомлення слідчому та прокурору про причини та неможливість прибуття на виклик, у зв`язку з чим його оголошено у розшук;

- спосіб вчинення злочину (здійснює злочинну діяльність умисно, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, знаходиться на тимчасово окупованій території, співпрацюючи представниками незаконних збройних формувань, що з великою часткою ймовірності спонукатиме його до втечі у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу).

Про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, пов`язаний із можливістю знищити, сховати або спотворити ОСОБА_5 будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить:

- ОСОБА_5 продовжує добровільно співпрацювати із представниками незаконних збройних формувань та перебуває на тимчасово окупованій території України;

- підозрюваний ОСОБА_5 на теперішній час перебуває на тимчасово окупованій території України, продовжує свою злочинну діяльність, що має наслідком подальше вчинення ним інших злочинів проти основ національної безпеки України.

Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про те, що перебуваючи без запобіжного заходу, підозрюваний зможе продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється, або вчинити інші кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року. Згідно зазначеного переліку м. Лисичанськ Лисичанської міської територіальної громади Луганської області, перебуває під тимчасовою окупацією та оточенні (блокуванні) з боку РФ.

Таким чином, факт тимчасової окупації території м. Лисичанськ Лисичанської міської територіальної громади Луганської області є загальновідомим та не потребує додаткового підтвердження.

Той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України підтверджується вищевказаними доказами.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні поданого клопотання.

Заслухавши доводи прокурора та захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про таке.

Встановлено, що слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №22020130000000257 від 28.08.2020, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ст. 113, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 260 КК України.

У зв`язку із проведенням бойових дій на тимчасово окупованій території України, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, на офіційному веб-сайті Служби безпеки України було опубліковано повістку про виклик ОСОБА_5 на 28.07.2020, 29.07.2020, 30.07.2020 за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ст. 113, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 260 КК України, допиту в якості підозрюваного тощо.

Жодного разу у призначений час громадянин України ОСОБА_5 у призначене місце не з`явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.

30.07.2020 повідомлення про підозру ОСОБА_5 було вручено бабусі підозрюваного ОСОБА_16 .

Крім того, 30.07.2020 року повістку про виклик підозрюваного ОСОБА_5 на 13 годину 00 хвилин на 03.08.2020, 04.08.2020, 05.08.2020 за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій , допиту в якості підозрюваного тощо, було вручено ОСОБА_17 , яка була директором ПП "ДОНЖИЛСЕРВІС", код: 38335124, адреса: АДРЕСА_3 , яке є житлово-експлуатаційною організацією.

Жодного разу у призначений час підозрюваний ОСОБА_5 у призначене місце не з`явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.

Таким чином, 30.07.2020 у кримінальному провадженні № 12020130000000104 від 01.04.2020 ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ст. 113, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 260 КК України, тобто в участі у не передбаченому законом збройному формуванні, вчиненні з метою ослаблення держави вибуху, спрямованого на зруйнування об?єкту, який має важливе народногосподарське значення, вчинене у складі організованої злочинної групи, носінні, зберіганні та придбанні, вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

28.08.2020 Луганською обласною прокуратурою матеріали досудового розслідування щодо підозрюваних ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 були виділені з матеріалів досудового розслідування за №12020130000000104 від 01.04.2020.

У зв`язку із переховуванням від органів досудового розслідування, постановою слідчого від 31.07.2020 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук.

Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).

Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколами допитів свідків, іншими документами, здобутими у ході досудового розслідування кримінального провадження.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

При цьому суд звертає увагу, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.

Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Слідчий суддя вважає доведеними вказані ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:

- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, в яких він підозрюється.

Санкція ст. 113 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої;

Санкція ч. 2 ст. 260 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої;

Санкція ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років;

- переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території України, про що свідчить неприбуття на виклик до СВ 3 управління шість разів, у тому числі тричі у статусі підозрюваного та не повідомлення слідчому та прокурору про причини та неможливість прибуття на виклик, у зв`язку з чим його оголошено у розшук;

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить те, що ОСОБА_5 на теперішній час перебуває на території України, яка перебуває під контролем окупаційної адміністрації, активно співпрацює з представниками держави агресора та фактично своїми діями підтверджує намір продовжити скоєння кримінального правопорушення, у якому підозрюється, що надає йому можливість скоїти інше кримінальне правопорушення за відсутності контролю з боку влади України.

Інші ризики в судовому засіданні доведені не були.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.

Той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України підтверджується вищезазначеними доказами, зібраними під час досудового розслідування.

З огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також факт того, що сукупність доказів у своєму зв`язку вказують слідчому судді на достатність підстав вважати, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які входять до вищевказаного переліку, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню.

Згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які входять до переліку, перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави слідчий суддя не визначає.

Згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 6 статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 197, 369-372, 376, 395, 615 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого 2-го відділення слідчого відділу 3-го управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене прокурором Щастинської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22020130000000257 від 28.08.2020, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ст. 113, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 260 КК України, - задовольнити.

Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ст. 113, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 260 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Роз`яснити, що згідно з положеннями ч. 6ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, за участю підозрюваного, розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.4 ст.197 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.

Ухвала щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль завиконанням ухвалидоручити прокурору ОСОБА_4 .

Ухвала слідчогосудді набираєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скарги,яка можебути поданабезпосередньо доДніпровського апеляційногосуду протягомп`ятиднів здня їїоголошення,а особою,що тримаєтьсяпід вартою-протягом тогож строкуз моментуотримання неюїї копії.

Повний текст ухвали суду складений і оголошений о 17:55 годині 23.04.2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1