Постанова

від 24.04.2024 по справі 171/230/24

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/230/24

Провадження № 3/177/273/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 квітня 2024 року м. Кривий Ріг

Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Суботіна С. А.

розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли від відділення поліції № 8 Криворізького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.2ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , будучи особою, яка протягом року піддавалася адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 130 КУпАП, 02.02.2024 о 13 год. 10 хв., керував транспортним засобом марки ГАЗ 31029, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , по трасі Н-23 у Криворізькому районі Дніпропетровської області, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння шкіри обличчя). У порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського відмовився пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, з правопорушенням згоден.

Суддя враховує, що неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, належним чином повідомленої про дату, час та місце судового розгляду справи, являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав. ОСОБА_1 з огляду на його належне повідомлення про розгляд справи мав вживати заходів, щоб дізнатись про стан судового провадження щодо нього, а тому нехтування ним своїми процесуальними обов`язками об`єктивними причинами не обумовлено, з огляду на що, суддя вважає такі дії позицією захисту, спрямованою на уникнення від відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, шляхом створення штучного затягування строків розгляду справи. Беручи до уваги викладене, зважаючи на положення ст. 268 КУпАП, що не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, судове засідання проведено без ОСОБА_1 .

Суддя, вивчивши матеріали справи, дослідивши відеозаписи на DVD-диску з відеофіксацією правопорушення, дійшов до наступного висновку.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

У розумінні ст. 280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу ст.ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №187872 від 02.02.2024 слідує, що ОСОБА_1 02.02.2024 о 13 год. 10 хв. керував транспортним засобом марки ГАЗ 31029, р/н НОМЕР_1 , по траси Н-23 у Криворізькому районі Дніпропетровської області.

Факт керування ОСОБА_1 02.02.2024 транспортним засобом ГАЗ 31029, р/н НОМЕР_1 , останнім не заперечується, що зафіксовано на відеозаписі з диску DVD-R та підтверджується постановою серії БАБ № 182105 від 02.02.2024 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Згідно з п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд із метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, що тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння та оформлення результатів такого огляду, визначено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказами МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.

Відповідно до п. 2, п. 6 Розділу І цієї Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан алкогольного сп`яніння та направленні на огляд водія з метою встановлення стану сп`яніння ознаки алкогольного сп`яніння запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння шкіри обличчя, виявлені працівниками поліції в ОСОБА_1 , у розумінні п. 3 розділу 1, п. 1 розділу 2 Інструкції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан сп`яніння, а у випадку відмови в проходженні огляду визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Як слідує з письмових пояснень, наданих ОСОБА_1 працівникам поліції, 02.02.2024 о 13 год. 10 хв., він рухався по трасі Н-23, 155 км Кропивницький-Запоріжжя на транспортному засобі ГАЗ 31029, р/н НОМЕР_1 , де був зупинений працівниками поліції за порушення вимог ПДР України. Під час спілкування працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, запропонували пройти огляд на визначення стану сп`яніння, на що він відмовився. Не заперечує що випив пляшку пива 0,5л.

Дослідженням відеозапису встановлено, що події, зафіксовані на ньому повністю узгоджуються з письмовими поясненнями, наданими ОСОБА_1 працівникам поліції.

Суд зауважує, що відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції, встановлення наявності або відсутності у водія ознак сп`яніння віднесене до виключної компетенції поліцейських уповноваженого підрозділу Національної поліції України. Незгода водія із наявністю в нього ознак сп`яніння не звільняє його від передбаченого п. 2.5. ПДР України обов`язку виконати вимогу поліцейського про проходження відповідного огляду.

Таким чином, підстави ставити під сумнів достовірність наявних у справі доказів відсутні, оскільки ці докази повністю узгоджуються між собою, доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, та не спростовують правомірності дій інспекторів ПП щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, які діяли у повній відповідності до вимог КУпАП на Інструкції.

Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення як особою, яка протягом року піддавалася адміністративному стягненню за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, підтверджується відомостями з ІКС ІПНП та адмінпрактики, де зазначено про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП згідно з постановою Орджонікідзевського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.09.2023.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, за ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, вчинене повторно протягом року після вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

З огляду на те, що правила дорожнього руху містять чітке визначення поняття водія особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія, а в даному ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами не отримував, тому суд дійшов до висновку, що останній є саме іншою особою, і тому на нього слід накласти адміністративне стягнення лише у виді штрафу, не вирішуючи питання про позбавлення його права керування транспортними засобами.

На переконання суду, таке стягнення, відповідно до ст. 23 КУпАП, буде справедливим, достатнім та виправданим метою застосування стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 КУпАП, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

Згідно з абз. 4 п. 28 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14 (із змінами і доповненнями від 19.12.2008 № 18) - не можна накладати оплатне вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.

Тобто, за змістом вищезазначеного, оплатному вилученню підлягає лише той предмет чи об`єкт адміністративного правопорушення, власником якого є сам правопорушник.

До матеріалів справи будь-якого документу щодо власника транспортного засобу марки ГАЗ 31029, р/н НОМЕР_1 , не надано та в протоколі про адміністративне правопорушення вказано власником ОСОБА_2 , відтак, суд дійшов висновку, що при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, питання про оплатне вилучення транспортного засобу вирішити неможливо.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні в справі про адміністративне правопорушення у разі ухвалення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст. 27, 33, 40-1, ч. 2 ст. 130, ст. ст. 283, 284, 289 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу, власником якого є інша особа.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в особі Державної судової адміністрації України в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку на протязі десяти днів з моменту її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 305 КУпАП питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішується органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вище вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя: