Постанова

від 23.04.2024 по справі 611/96/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 квітня 2024 року

м. Харків

справа №611/96/24

провадження №22-ц/818/1497/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.

за участю секретаря: Куцай К.І.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 19 лютого 2024 року, постановлене суддею Коптєвим Ю.А.

в с т а н о в и в :

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просиввизнати бездіяльність КНП «Барвінківська центральна міська лакарня» за запитами від 16 листопада, 20 грудня 2023 року та від 07 січня 2024 року; зобов`язати відповідача надати повну інформацію за запитами від 16 листопада, 20 грудня 2023 року та від 07 січня 2024 року, щодо відшкодування спричиненої бюджетними витратами на виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року у справі №611/792/21 грошових коштів у розмірі 206196,55 грн.

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 19 лютого 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що суд розглянув справу без повного з`ясування всіх обставин справи, наголошує, що він не отримав повноцінної відповіді на направлені запити.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що фактично ОСОБА_1 просить надати інформацію, яка не є (і не повинна бути відповідно до чинного законодавства) відображена чи задокументована будь-якими засобами інформації, а потребує створення нової, зокрема, шляхом здійснення конкретних дій. Отже, запитувана позивачем інформація не може вважатися публічною у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації». Крім того, жоден із поданих КНП «Барвінківська міська центральна лікарня» позивачем запитів, не містить прохання надання копії наказу про відрахування із заробітної плати медпрацівників лікарні грошових коштів.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто солідарно з Комунального некомерційного підприємства «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області (код 02003824), ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 : на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн.; на відшкодування збитків грошову суму в розмірі 4 155 (чотири тисячі сто п`ятдесят п`ять) грн. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

16 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до КНП «Барвінківська центральна міська лікарня» з приводу надання інформації щодо відшкодування працівниками лікарні грошової суми за рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року у справі №611/792/21, з посиланням на Закон України «Про доступ до публічної інформації» (а.с.12).

В листі відповідача від 20 грудня 2023 року № 842, направленому ОСОБА_1 на запит, зазначено, що за вказаним рішення суду було відкрито виконавче провадження №7137714, рішення суду виконано в повному обсязі, а виконавче провадження закінчено (а.с.15).

20 грудня 2023 року позивач повторно надіслав КНП «Барвінківська центральна міська лікарня» запит на отримання інформації тотожний змісту попереднього запиту, але, крім того, просив надати відповідь на питання «якщо шкода, яка спричинена КНП «Барвінківська центральна міська лікарня» бюджетними витратами на виконання рішення суду, не відшкодована, то чому» (а.с.13)

У відповідь на запит адміністрація КНП «Барвінківська центральна міська лікарня» повідомила позивачу, що у зв`язку зі сплатою підприємством відшкодування моральної шкоди за рішенням суду, 29 березня 2023 року від працівника підприємства було отримано заяву на щомісячне добровільне відшкодування відповідних збитків (а.с.20).

07 січня 2024 року ОСОБА_1 втретє звернувся до відповідача з запитом в якому просив надати інформацію, а саме - яким чином виконано рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року у справі №611/792/21. Також просив надати копії платіжних документів про перерахування КНП «Барвінківська центральна міська лікарня» грошових коштів на виконання рішення суду (а.с.14).

Головного лікарем КНП «Барвінківська центральна міська лікарня» №26 від 08 січня 2024 року надано відповідь позивачу, з зазначенням, що рішення суду виконано шляхом сплати грошових коштів, додано копію платіжної інструкції №468 від 27 березня 2023 року та копію платіжної інструкції №472 від 28 березня 2023 року (а. с. 16,17).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 наголошував, що в порушення вказаних вище вимог відповідачем надана неповна інформація без висвітлення поставлених питань, а саме: чи відшкодована працівниками КНП «Барвінківська центральна міська лікарня» шкода, яка спричинена бюджетними витратами на виконання рішення суду №611/792/21, якщо шкода, яка спричинена КНП «Барвінківська центральна міська лікарня» бюджетними витратами на виконання зазначеного рішення суду не відшкодована, то чому.

Частиною 1ст.2ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15Цивільного кодексуУкраїни визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до частин першої, другої статті 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Згідно приписів ч. 1 статті 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, абз. 2 ч. 2 статті 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації».

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ч. 1 ст. 2 Закону).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації (ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

В ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Згідно з ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації, зокрема, про здійснення розпорядження бюджетними коштами, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Порядок розгляду і надання відповіді на запит визначений у статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

За змістом ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначений вичерпний перелік підстав, з яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту на її отримання, а саме:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Поряд із цим, ст. 40 Конституції України закріплено право особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Деталізацію наведене право отримало у Законі України «Про звернення громадян». Відносини з розгляду звернень громадян є основним і єдиним предметом регулювання цього Закону.

Так, за приписами ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Приписами ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, серед іншого, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Разом з тим, в п. 1 Постанови Пленум Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" зазначено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939).

Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною.

Велика палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 8 листопада 2016 року у справі "Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary" (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин. Для цього, серед критеріїв, має бути оцінено чи є інформація готовою та доступною. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.

З наведеного слід дійти висновку, що запитувана інформація повинна бути готовою та доступною, міститься, принаймні, в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

Виходячи з вище викладеного, проаналізувавши запити ОСОБА_1 та надані на них відповіді, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що суб`єкт владних повноважень не допустив бездіяльність.

Посилання апелянта щодо неповних відповідей на запит та ненадання відповідних наказів, судова колегія зазначає наступне.

У відповіді на запит на отримання інформації від 20 грудня 2023 року вказано, що « станом на 11 січня 2024 року, ОСОБОЮ 2 відшкодовано кошти в розмірі 90 000 грн».

Запитувана позивачем інформація, щодо підстав невідшкодування, за своєю природою не є публічною та не може бути надана в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Таким чином відповідачем в межах наданих повноважень, надано відповідь на всі поставлені питання в межах інформації, розпорядником якої він є, у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, та перевіривши доводи апеляційної скарги судова колегія дійшла висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.367,368,375,381,382,383,384, ЦПК Українисуд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 19 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повний тест постанови складено 24.04.2024