Рішення

від 16.04.2024 по справі 760/17753/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 760/17753/23

Провадження № 2/750/145/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря Мойсієнко К.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Олімп» про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав, стягнення грошових коштів, сплачених за майнові права на квартиру та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У серпні 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Олімп», в якому просить:

-розірвати договір купівлі-продажу майнових прав № С4/101 на квартиру АДРЕСА_1 суміжно з АЗС «САТКО», ж/б № НОМЕР_1 , загальною площею 42,69 кв.м., укладений 25 жовтня 2021 року між Приватним акціонерним товариством «Олімп» та ОСОБА_3 ;

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Олімп» на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 384744 грн., сплачені нею за майнові права на квартиру на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № С4/101 від 25 жовтня 2021 року;

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Олімп» на користь ОСОБА_3 20000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.

Обґрунтовано позов тим, що 25 жовтня 2021 року між ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством «Олімп» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № С4/101, відповідно до якого ПАТ «Олімп» зобов`язалося в порядку та на умовах визначених у договорі передати у власність покупцеві майнові права на квартиру АДРЕСА_1 суміжно з СЗС «Сатко», ж/б № НОМЕР_1 , загальною площею 42,69 кв.м. Згідно договору запланований термін завершення будівництва і введення в експлуатацію об`єкта нерухомості 2 квартал 2023 року. Виконуючи умови договору, позивач сплатила відповідачу грошові кошти на загальну суму 384744 грн. У травні 2023 року представники ПАТ «Олімп» в усному порядку повідомили позивача, що виконання даного договору є неможливим, так як у зв`язку з оголошеним військовим станом на території України, дозвіл на будівництво у продавця обмежений. ОСОБА_3 було направлено претензію керівнику ПАТ «Олімп», в якій вона просила розірвати укладений між ними договір купівлі-продажу майнових прав та повернути їй сплачені грошові кошти в сумі 384744 грн. Проте, на час подання позовної заяви до суду, відповіді від відповідача вона не отримала. Відповідно до п. 7.4 Договору покупець може розірвати договір, склавши Додаткову угоду з продавцем. Окрім того, відповідно до п. 7.6 Договору у випадках, передбачених п. 7.5., строк виконання сторонами зобов`язань за даним договором відкладається на період, протягом якого діяли обставини та їх наслідки. Сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов`язань за Договором повинна повідомити в письмовій формі іншу сторону і не пізніше 10 днів з дня їх настання. Позивач вважає, що продавцем не були виконані вказані умови договору. Також, позивач вважає, що діями відповідача їй завдано моральну шкоду, оскільки вона живе в стані стресу, фактично залишившись без житла і коштів. Моральну шкоду вона оцінює в 20000 грн. та просить стягнути з відповідача на її користь.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2023 року справу передано на розгляд за підсудністю до Деснянського районного суду м. Чернігова.

Вказану справу було визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Требух Н.В.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Требух Н.В. від 11 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова, під головуванням судді Требух Н.В., від 21 грудня 2023 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Проте, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_4 з посади судді Деснянського районного суду м. Чернігова відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 21.03.2024 та на підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.03.2024 № 4 вказану справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2024 року дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Рахманкуловій І.П.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Рахманкулової І.П. від 29 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

У встановлений судом строк представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Представник відповідача, зокрема, вказала, що відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу майнових прав № С4/101 від 25 жовтня 2021 року продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, передати у власність покупцеві майнові права на квартиру, а покупець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених у даному договорі, прийняти та оплатити майнові права. Згідно із вказаним договором, передачі підлягають майнові права на квартиру АДРЕСА_2 . Сторонами в п. 4.1 Договору було погоджено, що майнові права за цим Договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання Акту. Акт підписується сторонами не пізніше 20 (двадцяти) робочих днів, з моменту введення об`єкту в експлуатацію, при здійсненні покупцем оплати 100% загальної вартості майнових прав. Загальна вартість майнових прав за цим договором щодо квартири, на дату укладення Договору складала 656564 грн. В п. 5.2 Договору сторонами було визначено графік внесення коштів позивачем. Отже, підписуючи договір, позивач взяв на себе зобов`язання сплатити вартість майнових прав, шляхом внесення всієї суми 25-ма платежами, останній з яких до 25.10.2023. Позивач сплатив відповідачу за майнові права лише 384744 грн., що є порушенням умов договору. Відповідно до п. 2.6 договору було погоджено, що запланований термін завершення будівництва та введення в експлуатацію, може бути змінений з обов`язковим письмовим повідомленням покупця. Відповідач листом № 42/29-05 від 29 травня 2023 року повідомив позивача про зміну термінів завершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта нерухомості на 4 квартал 2024 року. Таким чином, відповідач не допускав жодного порушення умов договору. Відповідач підтверджує можливість виконання своїх зобов`язань за договором і не відмовляється від своїх зобов`язань. Крім того, відповідач не порушував права позивача і не вчиняв жодних протиправних діянь, а тому вимога щодо стягнення моральної шкоди також є безпідставною та необґрунтованою.

20 листопада 2023 року позивач направила до суду відповідь на відзив, в якому позивач зазначає, що твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву є такими, що не відповідають реальним подіям та обставинам. До відзиву на позовну заяву відповідач додав повідомлення від 29 травня 2023 року, в якому вказано, що на виконання умов п.п. 6.2.3 та 2.6 Договору запланований термін завершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта нерухомості змінено на 4 квартал 2024 року. Проте, позивач вказаного повідомлення не отримувала. На даний момент будівництво згідно договору не поновлено. Окрім того, позивач в травні 2023 року мала переписку в соціальній мережі «Вайбер» з представником відповідача, яка запевнила позивача в тому, що на даний час відповідач чекає закінчення бойових дій, готує документальну частину для поновлення будинку, і здійснювати оплати згідно умов договору поки не потрібно, а продовжити сплату внесків необхідно буде після поновлення будівництва. Таким чином, позивач вважає, що відповідач не виконав умови п. 2.5 та 2.6 Договору, у зв`язку із чим наявні підстави для його розірвання.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

25 жовтня 2021 року між Приватним акціонерним товариством «Олімп» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № С4/101 (а.с. 17-23).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі, передати у власність покупцеві майнові права на квартиру, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі, прийняти та оплатити майнові права.

Згідно із вказаним договором передачі підлягають майнові права на квартиру АДРЕСА_2 (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору запланований термін завершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта нерухомості 2 квартал 2023 року.

Відповідно до п. 2.6 договору терміни п. 2.5, 2.6 можуть бути змінені з обов`язковим письмовим повідомленням покупця, що не є порушенням зобов`язань з боку продавця.

Згідно з п. 4.1 договору майнові права за цим договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання Акту. Акт підписується сторонами не пізніше 20 робочих днів з моменту введення Об`єкта в експлуатацію при здійсненні покупцем оплати 100% загальної вартості майнових прав, що визначена у п. 5.1 даного договору.

Пунктом 5.1 договору визначено, що сторони погодили, що загальна вартість майнових прав за цим договором щодо квартири на дату укладання договору складає 659564 грн.

Відповідно до п.7.2 договору продавець несе відповідальність за введення об`єкту нерухомості в експлуатацію та підписання Акту.

Згідно з п. 7.4 договору покупець у разі розірвання даного договору зобов`язаний скласти додаткову угоду з продавцем. У випадку розірвання договору укладається відповідна угода з зобов`язанням покупця сплатити неустойку на користь продавця у розмірі 5% від загальної суми договору.

На виконання умов договору позивачем було здійснено платежі грошових коштів на користь відповідача, а саме: 25.10.2021 329780 грн., 18.11.2021 13741 грн., 14.12.2021 13741 грн., 06.01.2022 13741 грн., 08.02.2022 13741 грн., а всього на загальну суму 384744 грн. (а.с. 26-30).

Сторони у судовому засіданні визнали, що до початку повномасштабного вторгнення забудовник здійснював будівництво житлового будинку.

Представник позивача надала суду фото та диски з відеозйомкою будівництва будинку станом на лютий та березень 2024 року, стверджуючи, що відповідачем збудовано лише чотири поверхи будинку, і на відео зафіксовано пошкодження будівельного крану, яке відбулося під час активних бойових дій на території міста Чернігова, а тому відповідач не здійснює будівництво, а отже не виконує умов договору.

Представник відповідача заперечувала проти наданих позивачем відеозаписів, вказуючи, що на них не можливо ідентифікувати який саме об`єкт будується і чи стосується він предмету договору, а тому такі докази не є належними.

Разом з тим, представник відповідача у судовому засіданні також підтвердила, що під час бойових дій на території м. Чернігова був пошкоджений кран на будівельному майданчику, а тому завершити будівництво у визначені договором терміни не було можливості. Крім того, самим договором не визначено остаточного строку завершення будівництва і сторони погодили можливість зміни термінів з повідомленням покупця, що не є порушенням зобов`язань з боку продавця. В свою чергу відповідач наполягає на тому, що має змогу та виконає своє зобов`язання по будівництву об`єкту нерухомості та введенню його в експлуатацію у змінений строк до кінця четвертого кварталу 2024 року, незважаючи на те, що позивач порушує умови договору та не сплатила всю суму коштів, обумовлену сторонами при його укладенні.

На виконання умов пунктів 6.2.3 та 2.6 Договору купівлі продажу майнових прав №С4/101 від 21.10.2021, ПАТ «Олімп» направило на адресу позивача рекомендованого листа за вих. №42/29-05 від 29.05.2023, в якому міститься повідомлення позивачу, що запланований термін завершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта нерухомості змінено на 4 (четвертий) квартал 2024 року (а.с. 64-66).

Згідно з п. 9.2 договору сторони передбачили, що будь-які повідомлення чи вимоги, які направляються відповідно до умов даного договору вважаються належним чином врученими іншій стороні, якщо вони направлені поштою цінним листом з повідомленням про вручення або з кур`єром під підпис сторони або представника сторони за поштовою адресою сторони, що вказана серед реквізитів сторін даного договору, крім випадків, коли відповідна сторона попередньо письмово повідомила про зміну своєї адреси.

Таким чином, відповідач повідомив позивача про зміну запланованого терміну завершення будівництва в порядку, як це передбачено укладеним між ними договором.

Крім того, відповідач 03.07.2023 надіслав листа представнику позивача у відповідь на її звернення, в якому заперечив факт невиконання договірних зобов`язань та зазначив про свою незгоду на розірвання договору (а.с. 67-69).

Відповідно до статті 651Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше

не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611ЦК України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно

до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідно до статті 16ЦК України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання кредитором порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі. Такий спосіб захисту (1) застосовується у відповідь на порушення боржником договору (2) застосовується з ініціативи кредитора (3) спрямований на захист прав кредитора та (4) позбавляє боржника певних суб`єктивних прав. У такому разі боржник позбавляється права вимагати виконання договору кредитором, оскільки розірвання договору тягне для боржника, який допустив порушення, цілком конкретний негативний наслідок - він позбавляється суб`єктивних прав, наданих йому договором.

Відповідно до статті 19ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас частина друга статті 13ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, частина друга статті 651ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Контрагент може порушити як основне зобов`язання, заради якого укладався договір, так і будь-який інший договірний обов`язок. Якщо має місце порушення будь-якого договірного обов`язку, у кредитора теоретично виникає право на розірвання договору, але і таке порушення має бути істотним для наділення кредитора правом на судове розірвання порушеного договору.

Оскільки частина друга статті 651ЦК України вказує на те, що договір може бути розірвано і в деяких випадках, передбачених законом або договором,

то і в цьому випадку має застосовуватись критерій істотності порушення договірних умов, оскільки зворотнє може призвести до того, що кредитор, який має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке положення є неприпустимим, оскільки може підірвати стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності тяжкості порушення і відповідальності.

Незастосування критерію істотності позбавляє порушника можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує кредитора відмовлятися від договору (розривати) під прикриттям найменшого порушення.

При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) неусунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об`єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.

Одним із факторів, що може братися до уваги, є питання про те, наскільки боржник, який порушив договір, реально заінтересований у збереженні договору: чи не спричинить розірвання договору для нього значної шкоди. Розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованимі відповідати тяжкості правопорушення.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Такий же підхід застосовував у свої практиці і Верховний Суд України, який у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13, від 14 жовтня

2014 року у справі № 3-143гс14 зробив такі правові висновки: у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися

з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Одним із проявів добросовісності в зобов`язальних правовідносинах є те, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до статті 629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів, на якому ґрунтується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язків (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Суд при вирішенні даного позову враховує також ту обставину, що спорудження будинку, на майнові права на квартиру в якому позивач уклала договір з відповідачем 25.10.2021, почалося незадовго до повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України і на території міста Чернігова тривали активні бойові дії, а тому на об`єкті будівництва був пошкоджений будівельний кран, що визнається обома сторонами, і будівництво не могло вестися такими темпами, як до військового вторгнення.

Разом з тим, суд враховує і позицію відповідача та його наполягання на виконанні умов договору, з урахуванням зміненого строку завершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта нерухомості на четвертий квартал 2024 року, оскільки така умова передбачена укладеним між сторонами договором.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що положення договору щодо встановлення нечіткого та некоректного строку завершення будівництва та введення об`єкта будівництва в експлуатацію (можливість його змінювати безліч разів за ініціативою забудовника в односторонньому порядку) повинно тлумачитись на користь споживачів і таким чином застерігати забудовника у можливості наступної зміни терміну завершення будівництва та введення об`єкта нерухомості в експлуатацію без реального виконання робіт по будівництву, а лише посилаючись на таку умову договору.

Верховним Судом неодноразово застосовувався принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), зокрема в постановах від 30.01.2024 у справі №910/903/23, від 17.01.2024 у справі №201/5221/21, від 11.01.2024 у справі №902/113/23, від 12.12.2023 у справі №910/2443/22, від 16.11.2023 у справі №910/15587/21, від 08.11.2023 у справі №700/740/17, від 24.10.2023 у справі №920/1396/15.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2021 року у справі №615/1410/17 (провадження №61-21657св19) з посиланням на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц (провадження №61-11сво17) вказано, що: «Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party)».

Отже, саме відповідач повинен нести ризик, пов`язаний з неясністю умови договору щодо строку завершення будівництва.

Сама по собі умова договору про можливість змінювати терміни будівництва з ініціативи забудовника не повинна бути тягарем для споживача його послуг та позбавляти права на отримання житла, адже саме з цією метою був укладений договір купівлі продажу майнових прав.

Дії відповідача мають бути спрямовані на забезпечення будівництва об`єкту, на завершення цього будівництва та на введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до частини першої статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У даній справі суд, оцінивши надані сторонами докази, приходить до висновку, що позивачем не доведено істотність допущеного відповідачем порушення умов договору, оскільки умовами договору сторони передбачили можливість зміни терміну завершення будівництва і така зміна відбулася вперше, будівництво належним чином не могло вестися в умовах активних бойових дій, а також те, що відповідач у належний спосіб повідомив позивача про зміну терміну завершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта нерухомості на четвертий квартал 2024 року, і цей строк на час розгляду справи не сплинув, а тому суд не вбачає підстав для розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на підставі статті 651 ЦК України, у зв`язку з чим відсутні і підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди, адже ця вимога є похідною від вимоги про розірвання договору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 289, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволені позову ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) до Приватного акціонерного товариства «Олімп» (місцезнаходження: пр-т Перемоги, буд. 53-А, м. Київ; код ЄДРПОУ - 31500999) про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав, стягнення грошових коштів, сплачених за майнові права на квартиру та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішенця складено 23.04.2024.

Суддя