Постанова

від 24.04.2024 по справі 523/7660/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3307/24

Справа № 523/7660/23

Головуючий у першій інстанції Барвенко В.К.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 листопада 2023 року у складі судді Барвенка В.К.,

встановив:

У травні 2023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» (далі ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі всіх несплачених лізингових платежів в частині оплати вартості об`єкта фінансового лізингу за Договором фінансового лізингу № ЧГ-1610 від 10.11.2021 у розмірі 113857,79 грн. та заборгованість по несплаченій винагороді лізингодавця, нарахованої до вчинення Лізингодавцем правочину з односторонньої відмови від Договору у розмірі 52159,08 грн., а всього 16616,87 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором та вирішити питання про відшкодування (розподіл) понесених позивачем судових витрат шляхом їх стягнення з відповідача.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ».

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 листопада 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» посилається на те, що суд першої інстанції припустив помилку у застосуванні норм матеріального права та у відсутність вимог лізингоодержувача (відповідача) незаконно відмовив у задоволенні позову ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ». Зокрема, як зазначає, скаржник, спірні правовідносини виникли 10.11.2021 р. та регулюються Законом України "Про фінансовий лізинг" в редакції 13.06.2021, відповідно до якої нотаріальне посвідченнядоговору фінансовоголізингу неє обов`язковим.Судом першої інстанції не встановлено та не здійснено посилання на докази щодо заявлення лізингоодержувачем (відповідачем) вимоги нотаріально посвідчити договір фінансового лізингу. Отже, зміни в Законі України "Про фінансовий лізинг" 13.06.2021 р. мають суттєві юридичні відмінності щодо необов`язковості нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу, у зв`язку із чим судом не було враховано зміни у законодавстві, а тому застосування судом першої інстанції правових висновків Верховного суду України від 18.01.2017, Великої палати Верховного суду та Верховного суду 2018-2019рр. не розповсюджуютьсяна спірні правовідносини у цивільній справі № 523/7660/23.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.13ст.7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без виклику учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст.19, ч. 1 ст.368, ч.1 369 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу № ЧГ -1-610.

Відповідно до п. 3 Договору, предметом лізингу є автомобіль Шевролет, 2008 року випуску, вартістю 172361,45 грн.

Строк лізингу 36 місяців з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі (п.5).

Загальна сума лізингових платежів274630,02 грн. на дату укладання договору і може змінюватись відповідно до умов договору.

Загальні умови - додаток № 3 Договору (п.8.1).

Згідно п.12 договору, додатки є невід`ємними частинами договору, а саме: додаток № 1 - загальні умови договору фінансового лізингу.

Зазначений договір укладений в простій письмовій формі.

Відповідач сплатив 53035,62 грн., як авансовий платіж та 5468,04 грн., як платежі, а всього 58503,66 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ», районний суд виходив з того, що оскільки договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб автомобіль Шевролет, 2008 року випуску, вартістю 172361,45 грн, а сторонами договору фізична і юридична особи, всупереч положень ст.799ЦК України не було нотаріально посвідчено, тому він в силу положень ст.220 цього ж Кодексу є нікчемним, що узгоджується з висновками Верховного Суду. Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається. Зазначений договір є юридично нікчемним в цілому у силу порушення імперативних вимог щодо його обов`язкового нотаріального посвідчення. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань, а тому підстав для задоволення позову не має.

Проте апеляційний суд не може погодитися із такими висновками суду, оскільки вони не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Частиною 1ст.626 ЦК Українипередбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1ст.627 ЦК Українивідповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей628,629 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями526,530,610 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зіст.806 ЦК Україниза договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

З огляду на зазначене та враховуючи параграф 1глави 58 ЦК Українивбачається, що у ч.2ст.806 ЦК Українизакріплена норма, яка відсилає до загальних положень про договір найму (параграф 1глави 58 ЦК), тому до договору лізингу можуть застосовуватися лише норми параграфу 1глави 58 ЦК України, а не інші параграфи цієї глави.

Таку правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі №910/2153/19, від 31 жовтня 2019 року у справі №910/2219/19, від 21 листопада 2019 у справі №910/2233/19, від 15 січня 2020 року у справі №910/2242/19.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» посилається на те, що суд першої інстанції припустив помилку у застосуванні норм матеріального права, оскільки спірні правовідносини виникли 10.11.2021, а тому регулюються Законом України "Про фінансовий лізинг" в редакції 13.06.2021, відповідно до якої нотаріальне посвідченнядоговору фінансовоголізингу неє обов`язковим. Судом першої інстанції не встановлено та не здійснено посилання на докази щодо заявлення лізингоодержувачем (відповідачем) вимоги нотаріально посвідчити договір фінансового лізингу. Отже, зміни в Законі України "Про фінансовий лізинг" 13.06.2021 мають суттєві юридичні відмінності щодо необов`язковості нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу, у зв`язку із чим судом не було враховано зміни у законодавстві, а тому застосування судом першої інстанції правових висновків Верховного суду України від 18.01.2017, Великої палати Верховного суду та Верховного суду 2018-2019рр. не розповсюджуються на спірні правовідносини у цивільній справі № 523/7660/23.

Вказані доводи скаржника є обґрунтованими та заслуговують на увагу суду.

Так, апеляційним розглядом справи встановлено, що 10.11.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу № ЧГ -1-610, а тому правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються спеціальнимЗаконом України«Про фінансовийлізинг» від 04.02.2021 № 1201-ІХ, який визначає загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Згідно зст.15 Закону України «Про фінансовий лізинг»(у редакції, що діяла на час укладення договору) договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі. Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що перед та на момент укладення договору фінансового лізингу ОСОБА_1 заявляв вимогу щодо нотаріального посвідчення договору.

Таким чином, спеціальними нормами Закону України «Про фінансовий лізинг», які мають пріоритет перед нормами ч.2ст.799 ЦК Українипередбачено, що договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору, а матеріалами справи не встановлено, що відповідач заявляв вимогу щодо нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу до його укладення чи під час укладення.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про те, що договір фінансового лізингу № ЧГ-1-610 від 10.11.2021 всупереч положеньст.799 ЦК Українине було нотаріально посвідчено, а тому такий договір в силу положеньст.220 цього ж Кодексує нікчемним, оскільки приписист.799 ЦК Українищодо нотаріального посвідчення договору найму транспортного засобу, які містяться у параграфі 5глави 58 ЦК України, у даному випадку не застосовуються, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ».

При ухваленні нового рішення, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» було укладено Договір фінансового лізингу № ЧГ-1610 від 10 листопада 2021 року (далі - Договір).

Згідно актуПриймання-передачіоб`єкту лізингудо договоруфінансового лізингу№ ЧГ-1610від 10.11.2021Клієнту булопередано транспортнийзасіб (якийзавчасно булопридбано ТОВ«АВЕНТУС ЛІЗИНГ»у власністьта зареєстрованоза Лізингодавцем)у користуванняна умовахфінансового лізингу:автомобіль CHEVROLETNUBIRA(бувшийу використанні),VIN,(номершасі/кузову) НОМЕР_1 ,Тип кузовуУНІВЕРСАЛ,Колір СИНІЙ, Рік випуску 2008, Реєстраційний номер НОМЕР_2 , Вартість автомобіля 493 007,84 грн.

Лізингоодержувач, здійснивши ряд оплат за графіком платежів, із березня 2022 року (сплачений платіж (окрім авансового платежу) порушив графік платежів, через що у нього виникла прострочена поточна заборгованість. Отже, належного виконання зобов`язань за цим Договором Лізингодавець не отримав.

09 квітня 2023 року Лізингодавець засобом поштового зв`язку направив Клієнту повідомлення (вих. № АЛ-196-Ю від 07.04.2023) про необхідність усунення порушень платіжної дисципліни та виконати Договір фінансового лізингу в частині прострочення сплат (погасити прострочену заборгованість) у строк до 23:59 17.04.2023 (а.с. 8).

Лізингоодержувач вимоги Лізингодавця не виконав та не усунув порушення платіжної дисципліни за Договором фінансового лізингу.

18 квітня 2023 року Лізингодавець засобом поштового зв`язку направив Клієнту повідомлення (вих. № АЛ-196/1 -Ю) про відмову від Договору фінансового лізингу № ЧГ-1610 від 10.11.2021 (прострочена заборгованість більше ніж 60 днів, п.п. 8.2.1. Договору) та вимогу про повернення об`єкту фінансового лізингу шляхом самостійного доставлення Лізингодавцю до 17:00 27 квітня 2023 року (а.с. 20).

Згідно п. 8.4.1. Договору визначено, що у випадку передбаченому пунктом 8.2. Загальних умов Договору, Договір вважається розірваним (припиненим) на 10 (десятий) календарний день з дня надіслання відповідного письмового повідомлення Лізингодавцем на адресу Лізингоодержувача.

Враховуючи особливості ч.7 ст.17 Закону України «Про фінансовий лізинг» повідомлення Сторони Договору фінансового лізингу про відмову від Договору, згідно з якою сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається - ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» вважає датою припинення правовідносин фінансового лізингу за Договором фінансового лізингу № ЧГ-1610 від 10.11.2021 дату десятого календарного дня від моменту відправлення цього Повідомлення

Отже, датою припинення дії Договору фінансового лізингу є 27.04.2023.

У відповідності до п.8 ч.1 ст. 20 Закону України «Про фінансовий лізинг» № 1201 -IX від 04 лютого 2021 року передбачено, що Лізингодавець має право у разі відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу та неповернення лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу на вимогу лізингодавця у строки, передбачені договором фінансового лізингу, вимагати дострокову сплату розміру всіх майбутніх лізингових платежів у частині оплати вартості об`єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу та/або законодавством.

Обов`язок відшкодувати несплачену винагороду Лізингодовця (розділ 5 Графіку лізингових платежів) до моменту припинення дії Договору існує за Лізингоодержувачем в силу загальних норм цивільного законодавства, яке визначає, що договір є обов`язковим до виконання (ст.629 ЦК України) та власно, на підставі самого Договору.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що за Договором фінансового лізингу №ЧГ-1610 від 10.11.2021:

1.Дію Договору припинено датою 27.04.2023 на підставі односторонньої відмови Лізингодавця від Договору;

2.Автомобіль вартістю 172 361,45 грн. не повернутий та заборгованість не обслуговується;

3.За фізичною особою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 як за Лізингоодержувачем обліковується не погашена заборгованість за Договором фінансового лізингу № ЧГ-1610 від 10.11.2021, що складається з:

- несплаченої вартості об`єкту лізингу заборгованість повної вартості автомобіля у розмірі 113857,79 грн.;

- простроченої заборгованості по винагороді Лізингодавця, що нарахована на місяць моменту припинення дії Договору 10.04.2023 у розмірі 52159,08 грн.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем ОСОБА_1 сплачено 53035,62 грн. як авансовий лізинговий платіж та 5468,04 як платежі, сплачені у складі усіх лізингових платежів до моменту односторонньої відмови Лізингодавця від договору, а всього 58 503,66 грн, то несплаченою частиною, що відшкодовує вартість автомобіля є сума 113 857,79 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Крім цього, у Лізингоодержувача є непогашена поточна заборгованість з виплати винагороди (комісії) Лізингоодавця, яка розрахована на момент припинення дії Договору, та складається з 52159,08 грн, яка підлягає також стягненню на користь позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги відповідають умовам укладеного між сторонами договору, а тому підлягають до задоволення.

З оглядуна зазначене,апеляційний судвважає,що апеляційнаскарга ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» підлягає задоволенню, а рішення Комінтернівського районногосуду Одеськоїобласті від02листопада 2023рокускасуванню ізухваленням новогорішення усправі прозадоволення позовнихвимог ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ».

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Частиною 1 ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд виходить із такого розрахунку.

Так, відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч.13ст.141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позовна заява та апеляційна скарга підлягають задоволенню, тому судовий збір необхідно покласти на відповідача.

При пред`явленніпозову ТОВ «АВЕНТУСЛІЗИНГ»сплаченосудовий збіру розмірі2684,00грн.(а.с.30),а заподачу апеляційноїскарги ТОВ «АВЕНТУСЛІЗИНГ»сплатив судовий збір у розмірі 4026,00 грн. (а.с. 87).

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2684,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4026,00 грн., а всього 6710, 00 грн.

Дана справа згідно п. 2 ч. 6ст. 19 ЦПК Україниє малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду. Критерій віднесення справи до малозначної (п.2 ч. 6ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії.

З огляду на положення п.1 ч.6ст.19 ЦПК Україниця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3ст.389 ЦПК Українипостанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 листопада 2023 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» (ідентифікаційний код юридичної особи 42441539) заборгованість за Договором фінансового лізингу № ЧГ-1610 від 10.11.2021 у розмірі 113857 (сто тринадцять тисяч вісімсот п`ятдесят сім) гривен 79 копійок та заборгованість по несплаченій винагороді лізингодавця, нарахованої до вчинення Лізингодавцем правочину з односторонньої відмови від Договору у розмірі 52159 (п`ятдесят дві тисячі сто п`ятдесят дев`ять) гривен, 08 копійок, а всього 166016 (сто шістдесят шість тисяч шістнадцять) гривень 87 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» (ідентифікаційний код юридичної особи 42441539) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні, 00 копійок та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) гривен, 00 копійок, а всього 6710 (шість тисяч сімсот десять) гривен, 00 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених ч.3ст.389 ЦПК України.

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.С. Комлева