Рішення

від 24.04.2024 по справі 501/386/24

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 24.04.2024

Справа № 501/386/24

2/501/714/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідача: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги: Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ»

предмет та підстави позову: про визнання наказу про звільнення незаконним, його скасування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного простою,

ухвалив рішення про наступне та

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 02.202.2024 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги: Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ») про визнання наказу про звільнення незаконним, його скасування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного простою, згідно якого просить суд:

- наказ директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №342-О від 01.11.2023 в частині оголошення позивачу простою вдома із встановленням середньорічної годинної ставки, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати по Україні 40,46 грн. (мінімальна зарплата 6700 грн.), встановлення неповного робочого тижня з робочими днями понеділок, вівторок, середа з робочим часом з 09:00 до 13:00 з оплатою згідно табеля обліку робочого часу, визнати незаконним та скасувати;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного простою не з вини працівника з 02.11.2023 по час постановлення рішення суду;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі визначених платіжними квитанціями.

Позов обґрунтовано тим, що позивач працює на посаді начальника відділу (підрозділу №1052) податкового обліку бухгалтерської служби та є членом Незалежної профспілки працівників морського торгового порту «Чорноморськ».

На підставі наказу директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №342-О від 01.11.2023 оголошено простій вдома із встановленням середньорічної годинної ставки, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати по Україні 40,46 грн. (мінімальна зарплата 6700 грн.), встановлення неповного робочого тижня з робочими днями понеділок, вівторок, середа з робочим часом з 09:00 до 13:00 з оплатою згідно табеля обліку робочого часу.

Позивач стверджує, що вказаний наказ є незаконним, оскільки:

- позивачу в примусовому порядку без участі та погодження з Незалежною профспілкою працівників морського торгового порту «Чорноморськ» змінено режим роботи та оплату праці;

- позивач не писала ніяких заяв як передбачено п.3.3.27 діючого колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ»;

- обмежено трудові гарантії позивача із зміною суттєвих умов трудового договору;

- відповідач не мав права в односторонньому порядку приймати вказане рішення, тощо.

Відповідач 18.03.2024 надав відзив на позов (а.с.65-69), просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що:

- внаслідок повного припинення виробничої діяльності в акваторії морського порту «Чорноморськ» всіма портовими операторами та дії невідворотної сили, зумовленої військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану на всій території України, є законні підстави для оголошення простою працівникам підприємства, за виключенням тих, що здійснюють мінімально необхідні функції в умовах воєнного стану забезпечують мінімальну життєдіяльність підприємства та забезпечують схоронність майна;

- у період дії воєнного стану норми ч.3 ст.32 КЗпП України та інших Законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються;

- проведення заходів щодо зміни організації виробництва і праці це виключене повноваження власника (роботодавця), тощо.

Голова незалежної профспілки працівників морського торгового порту «Чорноморськ» 25.03.2024 надав до суду пояснення в порядку ст.43 ЦПК України, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що:

- відповідно до ч.4 ст.97 КЗпП України власник, або повноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами;

- позивачці в примусовому порядку без участі та погодження з Незалежною профспілкою членом якої вона є, змінено режим роботи та оплату праці;

- відповідачем порушено умови та положення Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ», тощо.

Відповідно до ч.5 ст.279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 5 статті 279 ЦПК України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання сторін про проведення в судового засідання з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходили.

Крім того, якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

За таких обставин, відсутні підстави для проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 02.02.2024 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.17).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 19.02.2024 позов залишено без руху (а.с.20-21).

Заявою від 23.02.2024 позивачем усунуто недоліки позову.

Ухвалою суду від 26.02.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.24-25).

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивач працює на посаді начальника відділу (підрозділу №1052) податкового обліку бухгалтерської служби, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.9-13) та є членом Незалежної профспілки працівників морського торгового порту «Чорноморськ», що не заперечувалось відповідачем.

Внаслідок повного припинення виробничої діяльності в акваторії морського порту «чорноморськ» всіма портовими операторами та дії невідворотної сили, зумовленої військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану на всій території України, на підставі наказу директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №43-О від 28.02.2022 «Про заходи в період дії воєнного стану», оголошено простій вдома працівникам підприємства (а.с.30-38).

Наказом директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №70 від 29.04.2022 «Про призупинення дії трудового договору з окремими працівниками», призупинено дію трудових договорів з 01.05.2022 на термін до припинення або скасування воєнного стану з працівниками підприємства згідно Додатку (а.с.39-60).

Наказом директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №84 від 24.06.2022 «Про зміни в організації виробництва і праці та скорочення чисельності працівників», проведено з 15.09.2022 зміни в організації виробництва і праці шляхом скорочення чисельності працівників ДП «МТП «Чорноморськ» (а.с.61-62).

Наказом директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №113 від 10.08.2022 «Про правила поведінки працівників ДП «МТП «Чорноморськ» в умовах воєнного стану, до якого внесено зміни наказом №116 від 18.08.2022, визначено правила поведінки працівників підприємства на час військової тривоги (а.с.63, 64).

На підставі наказу директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №342-О від 01.11.2023 оголошено простій вдома із встановленням середньорічної годинної ставки, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати по Україні 40,46 грн. (мінімальна зарплата 6700 грн.), встановлення неповного робочого тижня з робочими днями понеділок, вівторок, середа з робочим часом з 09:00 до 13:00 з оплатою згідно табеля обліку робочого часу, що підтверджується копією витягу з наказу (а.с.14).

Також, судом досліджено копію колективного договору ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (а.с.15-17).

Відповідно до п.3.3.27. Колективного договору ДП МТП «Чорноморськ» (а.с.21-23) за час простою не з вини працівника, працівникам структурним підрозділам (окрім докерів-механізаторів), яких відпустили додому з їхньої письмової згоди, зберігається оплата у розмірі 2/3 часової ставки без доплати за роботу у нічний час.

ІV. Оцінка Суду.

Згідно ст.34КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з частинами першою та другою статті 113КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що керівник самостійно визначає розмір оплати часу простою, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).

Відповідно до ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч.3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.

Відповідно до ст.64Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з п.3 Указу, - у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст.30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».

Указами Президента України від 14 березня 2022 року за № /2022, від 18 квітня 2022 року за №259/2022, від 17 травня 2022 року за №341/2022, від 12 серпня 2022 року за №573, від 07 листопада 2022 року за №757/2022 та від 06 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні, строком на 90 діб.

Статтею 1Закону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст.ст.43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.6Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із Прикінцевими положеннями КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до статті 13 Закону N 2136-IX, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №149/1089/22 (провадження №61-292св23) та застосовано у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2023 року у справі №754/5488/22.

У цій справі встановлено, що позивач працював на посаді начальника відділу (підрозділу №1052) податкового обліку бухгалтерської служби.

Призупиняючи дію трудового договору з позивачем відповідач підставою простою в наказі вказав повне припинення виробничої діяльності в акваторії морського порту «Чорноморськ» всіма портовими операторами та дії невідворотної сили, зумовленої військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану на всій території України, тощо.

Разом з тим, вказані обставини та послідуючі зміни в організації виробництва і праці та скорочення чисельності працівників, запроваджені наказом директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №84 від 24.06.2022 (а.с.61-62) не свідчать про неможливість відповідача забезпечити позивача відповідною роботою.

Таким чином, застосування простою шляхом видачі наказу №342-О від 01.11.2023 про оголошення простою позивачу, суперечить нормам КЗпП України, а тому є незаконним і підлягає скасуванню.

Оскільки незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному простої.

Згідно з п.5 Постанови КМУкраїни «Прозатвердження порядкуобчислення середньоїзаробітної плати»за №100від 08.1995 зі змінами, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідок про заробітну плату позивача (а.с.95-96) середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу складає:

Вересень 2023 з/п. - 29415 грн., в жовтні 2023 - з/п 18746,64 грн.

Середньомісячна заробітна плата складає: (29415,66 +18746,64) : 2 =24081,15.

У вересні 2023 20,37 р/з, в жовтні 2023 - 22 р/з, загальна кількість р/з складає: 42,37 р/з (20,37 + 22).

Середня кількість робочих змін складає: 21,18 р/з.(42,37 : 2).

Середньоденний заробіток працівника складає: 1136,97 грн. = 24081,15 : 21,18.

Загальна кількість робочих змін за час вимушеного прогулу з 02.11.2023 по 26.03.2024 складає 100,72 р/з. ((21,18 х 4) + 16).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу: з 02.11.2023 по 26.03.2024 складає: 100,72 х 1136,97 р/з = 114515,61 грн. 7481,00 грн. = 107035,00 грн. (оплата простою за листопад, грудень 2023 та січень і лютий 2024).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 107035,00 грн.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 2423 грн., які підтверджено в матеріалах справи платіжним квитанціями (а.с.1-1а).

Згідно з нормами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч.2 ст.78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги: Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ») про визнання наказу про звільнення незаконним, його скасування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Наказ директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №342-О від 01.11.2023 в частині оголошення позивачу простою вдома із встановленням середньорічної годинної ставки, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати по Україні 40,46 грн. (мінімальна зарплата 6700 грн.), встановлення неповного робочого тижня з робочими днями понеділок, вівторок, середа з робочим часом з 09:00 до 13:00 з оплатою згідно табеля обліку робочого часу, визнати незаконним та скасувати.

Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (ЄДРПОУ 001125672) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного простою не з вини працівника з 02.11.2023 по час постановлення рішення суду у розмірі 107035,00 грн. та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко