Рішення

від 23.04.2024 по справі 538/351/24

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №538/351/24

Провадження по справі №2/538/269/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Криворучко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волторніст Сергій Миколайович, до Сенчанської сільської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Перша Лохвицька державна нотаріальна, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волторніст С.М., звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померлайого мати ОСОБА_2 .Позивач належнимчином прийнявспадщину,подавши заявупро прийняттяспадщини доПершої Лохвицькоїдержавної нотаріальноїконтори.Спадкова справазаведена за№ 232/2014. ОСОБА_2 за життясклала заповітна всеналежне їйна деньсмерті майнона ім`я ОСОБА_1 ,який булопосвідчено Вирішальненськоюсільською радоюЛохвицького районуПолтавської області24.02.2014року.До складуспадкового майнавходить житловийбудинок згосподарськими будівлямита спорудами,що розташованийза адресою: АДРЕСА_1 .За відсутностіправовстановлюючого документа ОСОБА_1 позбавлений можливостіоформити правовласності нажитловий будинокз господарськимибудівлями таспорудами засобою якза спадкоємцемзазаповітом.

Враховуючи вищенаведене, просить суд визнати за ним, як спадкоємцем за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок (літ. А-1), загальною площею 49,9 м.кв., житловою площею 23,4 м.кв. з господарськими будівлями та спорудами: прибудова (літ. а), тамбур (літ. а1), літня кухня (літ. Б), сарай (літ. В), прибудова (літ. в), погріб (літ. Г), вбиральня (літ. Д), колодязь (№ 1), огорожа (№ 2), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 04.03.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання (а.с. 28).

Ухвалою суду від 02.04.2024 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду (а.с. 35).

В судове засідання сторони та третя особа не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи у його відсутність за участю представника- адвоката Волторніст С.М. Позовні вимоги підтримує.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Волторніст С.М. надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача- Сенчанської сільської ради Полтавської області на електронну адресу суду надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність на підставі наявних доказів.

Представник третьої особи- Першої Лохвицької державної нотаріальної контори надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Враховуючи наведене, та вимоги ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає можливим судовий розгляд даної справи здійснити за відсутності учасників справи, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст.13ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 1216ЦК України встановлено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України, передбачено що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Місцем відкриття спадщини відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно до частини 1 ст.1258ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Виходячи з положень ч.ч. 1-2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах- уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно ч. 1 ст.1297ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується: свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23.07.1965 року (а.с. 9). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с.7).Від іменіостанньої наім`я ОСОБА_1 був складенийзаповіт,який булопосвідчено Вирішальненськоюсільською радоюЛохвицького районуПолтавської області24.02.2014року (а.с.8).Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина,у томучислі на:житловий будинокщо розташованийза адресою: АДРЕСА_1 .Батько позивача- ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).Згідно зВиписки зпогосподарської книгиВиконавчого комітетуСенчанської сільськоїради за2011-2015роки,головою вищезазначеногогосподарства значиться ОСОБА_2 (а.с.13).Згідно інформаційноїдовідки №230від 12.02.2014року,право власностіна будиноку КП«Лубенське МБТІ»не зареєстроване9а.с.14).Позивач прийнявспадщину шляхомподачі доПершої Лохвицькоїдержавної нотаріальноїконтори заявипро прийняттяспадщини.Проте постановоюнотаріуса від19.02.2023року за№ 91/02-31позивачу буловідмовлено увидачі Свідоцтвапро правона спадщинуза заповітому зв`язкуз тим,що навищезгадане нерухомемайно відсутніправовстановлюючі документи(а.с. 16).

Позивачем надано технічну документацію на вищевказаний будинок, з якої вбачається, що він був введений в експлуатацію у 1960 році (а.с. 17-19).

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Статтею 86 ЦК УРСР та той час було визначено, що право власності- це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

У 1960 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі- Указ від 26.08.1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі- Постанова від 26.08.1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі ст. 1 Указу від 26.08.1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26.08.1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26.08.1948 року та Постановою від 26.08.1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-137цс13 від 18.12.2013 року.

Згідно до ч. 2 ст.3Закону Українивід 01.07.2004року за№ 78952-IV«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» (далі Закон № 78952-IV) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст.3Закону №78952-IV права на нерухоме майно, що виникло до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, таким як Інструкція Держплану УРСР і Міністерства юстиції УРСР від 29 липня 1959 року «Про порядок реєстрації домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP» (втратила чинність на підставі наступної Інструкції)

Проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зважаючи на той факт, що вимогами законодавства чинного на момент виникнення права власності, державна реєстрація не передбачалась ні як підстава переходу права власності, ні як формальна констатація перед третіми особами факту переходу права власності, до реєстрації права власності, що виникло у 1960 році, має застосовуватись законодавство про реєстрацію права власності чинне на момент такої реєстрації.

Наразі питання реєстрації права власності на нерухоме майно врегульоване Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 78127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до п. 42 якої для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 p., подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Таким чином,у разіреєстрації збудованогоу 1960році будинку, особою яка його збудувала, достатнім є подання технічного паспорту, який по своїй суті підтверджує факт відповідності будинку будівельним нормам та стандартам, а тому можливості його експлуатації.

Отже, для визнання права власності в порядку спадкування слід встановити, що будинок (домоволодіння) не є самочинним будівництвом та може спадкуватись як об`єкт права власності на нерухоме майно.

Пунктом 9 частини 1 ст.27Закону №78952-IV встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Наданими суду доказами підтверджено, що у ОСОБА_1 дійсно виникло право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1216-1218, 1221, 1223, 1258, 1261, 1268-1269, 1270, 1297 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 247, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волторніст Сергій Миколайович, до Сенчанської сільської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Перша Лохвицька державна нотаріальна, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , як спадкоємцем за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок (літ. А-1), загальною площею 49,9 м.кв., житловою площею 23,4 м.кв. з господарськими будівлями та спорудами: прибудова (літ. а), тамбур (літ. а1), літня кухня (літ. Б), сарай (літ. В), прибудова (літ. в), погріб (літ. Г), вбиральня (літ. Д), колодязь (№ 1), огорожа (№ 2), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т.О. Зуб