Рішення

від 24.04.2024 по справі 709/996/23

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/996/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2024 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В. В.,

за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Чорнобаївська селищна рада, про визнання втратившим право на користування жилим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання земельної ділянки та житлового будинку з надвірними спорудами спільною власністю подружжя та їх поділ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа: Чорнобаївська селищна рада, про визнання втратившим право на користування жилим приміщенням.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 31 липня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

07 вересня 2023 року до Чорнобаївського районного суду Черкаської області від

ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про визнання земельної ділянки та житлового будинку з надвірними спорудами спільною власністю подружжя та їх поділ.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 жовтня 2008 року. Під час шлюбу позивач і відповідач придбали житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку з кадастровим номером 7125:189600:01:000:0197, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Чорнобаївського районного суду від 23 листопада 2016 року шлюб між ними розірвано. На даний час сторони не можуть досягти домовленості щодо поділу майна. Враховуючи, що набуте сторонами в період шлюбу майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому позивач просила суд визнати зазначений будинок та земельну ділянку спільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку та земельної ділянки.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2023 року прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано їх в одне провадження. Розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2024 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Чорнобаївська селищна рада, про визнання втратившим право на користування жилим приміщенням залишено без розгляду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свій позов та просив задовольнити на підставах викладених у позовній заяві. ОСОБА_2 просила задовольнити зустрічний позов, а в задоволенні первісного позову просила відмовити.

В подальшому в судові засідання сторони не з`явилися. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 подала до суду заяву в якій просила позов задовольнити, розгляд справи проводити в її відсутність.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про достаку повідомлення у додаток "Viber".

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач та відповідач по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 20 жовтня 2008 року.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , даний житловий будинок належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15 липня 2010 року (а.с. 102).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку,

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, прощею 0,3154 га, кадастровий номер 7125:189600:01:000:0197, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , дана земельна ділянка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15 липня 2010 року.

Тобто житловий будинок та земельну ділянку ОСОБА_1 придбав в період шлюбу з ОСОБА_2 .

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2016 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 39).

Позивач за зустрічним позовом після укладення шлюбу змінила прізвище " ОСОБА_3 " на шлюбне прізвище " ОСОБА_4 ", що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 18 січня 2023 року серії НОМЕР_1 (а.с. 40).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Аналогічні положення містить і ч. 3 ст. 368 ЦК України, де передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року

№ 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що спірний житловий будинок з надвірними спорудами та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства придбано сторонами під час перебування у шлюбі, отже в силу вимог ст. 60 СК України це майно є їх спільною сумісною власністю та кожному із подружжя належить його 1/2 частина, а тому позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 провизнання земельноїділянки тажитлового будинкуз надвірнимиспорудами спільноювласністю подружжята їхподіл - задовольнити.

Визнати земельну ділянку з кадастровим номером 7125189600:01:000:0197, площею

0,3154 га, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на:

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,3154 га, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7125189600:01:000:0197;

- 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на:

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,3154 га, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7125189600:01:000:0197;

- 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1073,60 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя В .В. Левченко