Постанова

від 22.04.2024 по справі 916/2300/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2300/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

секретар судового засідання - Чеголя Є.О.

Представники сторін в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Буд-Гарант Плюс»

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2023

по справі №916/2300/23

за позовом Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до відповідача Приватного підприємства «Буд-Гарант Плюс»

про стягнення 136000 грн.

суддя суду першої інстанції Бездоля Ю.С.

місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.11.2023 року.

ВСТАНОВИВ:

Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Буд-Гарант Плюс» про стягнення 136000 грн., з яких: 68000 грн. штрафу та 68000 грн. пені.

Позовні вимоги Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України обґрунтовані несплатою відповідачем штрафу згідно з рішенням адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 позовні вимоги Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства «Буд-Гарант Плюс» до Державного бюджету 68000 грн. штрафу та 68000 грн. пені.

Рішення мотивована тим, що відповідачем не здійснено оплату штрафу в строк, що встановлений вимогами ч.3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», доказів такої сплати матеріали справи не містять, з огляду на чинність рішення адміністративної колегії від 11.02.2019 №71/4-р/к у справі №1/2-18, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення з відповідача 68000 грн. штрафу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне підприємство «Буд-Гарант Плюс» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 по справі №916/2300/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та судові витрати покласти на позивача.

Узагальненні доводи апеляційної скарги:

Скаржник зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правонаступництва прав та обов`язків від Херсонського обласного територіального управління Антимонопольного комітету України.

Відповідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Херсонське обласне територіальне управління Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 21292403) на даний час не припинене та перебуває в стані припинення з 02.06.2020р.

Як вбачається із доданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в ньому відсутні відомості про правонаступництво Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Наявний в матеріалах справи акт від 24.11.2021 приймання-передавання справ та документів, відповідно до якого на виконання розпорядження Антимонопольного комітету України від 28.11.2019 №23-рп було передано голові Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, зокрема, справу №1/2-18 не є передавальним актом в розумінні ст. 107 ЦК України з яким пов`язується момент та факт правонаступництва.

Чинне законодавство, в тому числі те, яке регулює діяльність антимонопольних органів України не встановлює такої форми передачі права вимоги між антимонопольними органами, як акт приймання-передачі справ та документів.

На думку скаржника, в даній справі позов подано неналежним позивачем, оскільки з даним позовом мала звернутись саме юридична особа, яка прийняла рішення про застосування штрафу і яка на момент подання даного позову не є припиненою, а саме Херсонське обласне територіальне управління Антимонопольного комітету України.

Скаржник зазначає, що підставою вимоги про стягнення штрафу стало рішення №71/4-р/к від 11.02.2019 адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

Тобто позивач мав звернутись з даним позовом не пізніше 11.02.2022. Скаржник вважає, що пеню нараховано за період, який перевищує 6 місяців та подано з пропуском річного строку позовної давності.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Богатир К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2023.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/2300/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2300/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Буд-Гарант Плюс» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 по справі №916/2300/23 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

28.12.2023 матеріали справи №916/2300/23 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Буд-Гарант Плюс» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 по справі №916/2300/23 - залишено без руху.

Встановлено Приватному підприємству «Буд-Гарант Плюс» строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 4026,00 грн. - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Буд-Гарант Плюс» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 по справі №916/2300/23.

Визначено розглянути апеляційну скаргу Приватного підприємства «Буд-Гарант Плюс» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 по справі №916/2300/23 у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

05.02.2024 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що господарським судом було ретельно досліджено та проаналізовано всі матеріали даної справи та прийнято обґрунтоване та законне рішення, у зв`язку з чим, просить суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивачів без задоволення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства «Буд-Гарант Плюс» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 у справі №916/2300/23 на термін, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, пов`язаних з належним повідомленням учасників справи про час та місце проведення наступного судового засідання.

Призначено справу № 916/2300/23 до розгляду на 22.04.2024 о 14:00 год.

Представники сторін в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

Рішенням адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.02.2019 №71/4-р/к у справі №1/2-18 визнано, зокрема, що Приватне підприємство «Буд-Гарант Плюс» вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю Департаментом ЖКГ та ПЕК Херсонської обласної державної адміністрації наступних робіт «Каналізаційні очисні споруди в м. Генічеську реконструкція» (оголошення про проведення процедури закупівлі, опубліковане на сайті prozorro.gov.ua 11.10.2017, ідентифікатор закупівлі UA-2017-10-11-001950-а); за порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини рішення, накладено на Приватне підприємство «Буд-Гарант Плюс» штраф у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) грн.; визначено, що штраф підлягав сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Листом від 14.02.2019 №71-02/363 на адресу відповідача направлено до виконання копію рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.02.2019 №71/4-р/к. В матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про його отримання.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.09.2019 у справі №923/330/19 за позовом Приватного підприємства «Буд-Гарант Плюс» до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 11.02.2019 №71/4-р/к у справі №1/2-18 - відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 залишено без змін рішення Господарського суду Херсонської області від 05.09.2019 у справі №923/330/19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2020 у справі №923/330/19 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Буд-Гарант Плюс на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.09.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі №923/330/19.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 17.12.2020 №788-р «Про перевірку рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.02.2019 №71/4-р/к у справі №1/2-18» залишено рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.02.2019 №71/4-р/к у справі №1/2-18 без змін.

Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 28.11.2019 №23-рп, зокрема, припинено 01.06.2020 Херсонське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 21292403) шляхом приєднання до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 20992104); визначено Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код 20992104) правонаступником всіх майнових прав та обов`язків Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код 21292403); змінено з 02.06.2020 найменування Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на Південне міжобласне територіального відділення Антимонопольного комітету України.

В матеріалах справи наявний акт від 24.11.2021 приймання-передавання справ та документів, відповідно до якого на виконання розпорядження Антимонопольного комітету України від 28.11.2019 №23-рп було передано голові Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, зокрема, справу №1/2-18.

Несплата відповідачем штрафу, встановленого рішенням адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.02.2019 №71/4-р/к у справі №1/2-18, стала підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником у апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Стаття 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначає, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про: визнання недійсними нормативно-правових та інших актів, зокрема рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю чи розірвання угоди в разі невиконання ними у встановлені строки рішень органів Антимонопольного комітету України про скасування або зміну актів, прийнятих органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, або про розірвання угоди; стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України; безоплатне вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та (або) копій виробів іншого суб`єкта господарювання; вилучення, накладення арешту на майно, документи, предмети, інші носії інформації у місцях проживання та інших володіннях особи; з інших підстав, передбачених законом.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

За ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Згідно з п.п. 1, 6 ч.1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні узгоджені дії.

Згідно з ст. 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За п.1 ч.1 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об`єднання, суб`єктів господарювання: юридичних осіб.

Частино 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, зокрема, що за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач скористався правом на оскарження рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.02.2019 №71/4-р/к у справі №1/2-18, проте, рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.09.2019 у справі №923/330/19, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020, у задоволенні позову Приватного підприємства «Буд-Гарант Плюс» про визнання недійсним рішення від 11.02.2019 №71/4-р/к у справі №1/2-18 відмовлено повністю.

Окрім того, рішенням Антимонопольного комітету України від 17.12.2020 №788-р залишено рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.02.2019 №71/4-р/к у справі №1/2-18 без змін.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи до уваги те, що відповідачем не здійснено оплату штрафу в строк, що встановлений вимогами ч.3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», доказів такої сплати матеріали справи не містять, з огляду на чинність рішення адміністративної колегії від 11.02.2019 №71/4-р/к у справі №1/2-18, отже позовні вимоги Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення з відповідача 68000 грн. штрафу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу заявленої до стягнення пені, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Підстави та умови нарахування пені в даному випадку визначаються статтею 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яка встановлює як обов`язковість нарахування пені в разі несплати штрафу, так і правила обчислення її розміру та строки нарахування.

Відповідно до ч.5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок пені, останній є таким, що здійснений відповідно до вимог чинного законодавства України, у зв`язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано задоволеноє позовні вимоги Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення з відповідача 68000 грн. пені в повному обсязі.

Відхилення аргументів апеляційної скарги.

Щодо доводів скаржника, стосовно не надання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження правонаступництва прав та обов`язків від Херсонського обласного територіального управління Антимонопольного комітету України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, публічне правонаступництво державного органу є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі [аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 у справі №524/4478/17 та від 20.02.2019 у справі №826/16659/15].

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції [аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі №2а-23895/09/1270].

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другого відповідача суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із даним суб`єктом [вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19].

Втім, у даному випадку слід враховувати саме обсяг переданих повноважень (функціональне правонаступництво) від Херсонського відділення АМК до Південного відділення АМК, а не наявність/відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації стосовно припинення/не припинення Миколаївського відділення АМК.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №904/4203/20.

Так, розпорядженням Антимонопольного комітету України від 28.11.2019 №23-рп, зокрема, припинено Херсонське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 21292403) шляхом приєднання до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код 20992104) (змінено назву на Південне міжобласне територіального відділення Антимонопольного комітету України) із правонаступництвом всіх майнових прав та обов`язків Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код 21292403).

Окрім того, передача справи №1/2-18 до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України підтверджується наявним в матеріалах справи актом від 24.11.2021.

У результаті реорганізації Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Відділення були передані обов`язки як територіального органу Антимонопольного комітету України, і саме Відділення здійснює повноваження, які раніше входили до компетенції Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Таким чином, на підставі викладеного, слід враховувати саме обсяг переданих повноважень (функціональне правонаступництво) від Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Відділення, а не наявність/ відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації стосовно припинення/не припинення Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, як зазначає скаржник

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено про наявність доказів про перехід права на звернення до суду з даним позовом до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Щодо доводів апеляційної скарги, що згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки, отже враховуючи, що підставою для стягнення штрафу стало рішення від 11.02.2019, то на думку відповідача позивач мав звернутись з позовом не пізніше 11.02.2022.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини не регулюються нормами цивільного законодавства, а ґрунтуються на спеціальних нормах Закону України «Про захист економічної конкуренції», Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Так, Закон України «Про захист економічної конкуренції», на підставі приписів якого позивачем нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності. Отже, цей закон не регулює цивільно-правових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет» органи Антимонопольного комітету України керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції, яким в свою чергу встановлено спеціальні строки давності для притягнення до відповідальності за порушення антиконкурентного законодавства органами Антимонопольного комітету України, які не є строками позовної давності, встановленими цивільним законодавством.

Відтак, цивільне законодавство не є складовою законодавства про захист економічної конкуренції, а правовідносини між сторонами у цій справі не є цивільно-правовими у розумінні ст. 1 ЦК України.

Крім цього, нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має обов`язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і у зв`язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу.

Статтею 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Стаття 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлює строки притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами Антимонопольного комітету України, а не судом у вирішенні спору про стягнення у судовому порядку накладеного за рішенням органу Антимонопольного комітету України штрафу та нарахованої за його несплату пені. Крім того, стаття 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлює строки притягнення саме до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тоді як Закон України «Про захист економічної конкуренції» відносить до заходів відповідальності штраф і не визначає пеню як міру (захід) відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відносячи її сплату до порядку виконання рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України (розділ IX Закону).

Тому, чинне законодавство не містить такої підстави для відмови в позові органів Антимонопольного комітету України, як сплив строку давності на момент прийняття судом рішення зі справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 р. у справі № 923/175/18, від 20.03.2018 р. у справі № 922/4706/16 та від 11.11.2019 р. у справі № 911/9/19.

Крім цього, штраф у спірних правовідносинах є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції» та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 р. у справі № 910/4585/19, від 17.12.2020 р. у справі № 910/1548/19.

Отже, звертаючись до суду із даним позовом, позивачем не було пропущено строк позовної давності.

Доводи скаржника про ухвалення господарським судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Буд-Гарант Плюс» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 по справі № 916/2300/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватного підприємства «Буд-Гарант Плюс»

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому параграфом 1 глави 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.04.2024.

Головуючий суддяІ.Г. Філінюк

СуддяО.Ю. Аленін

СуддяК.В. Богатир